Проаналізовано особливості різновікових магматичних комплексів разом з іншим геолого-геофізичним матеріалом, що надало можливість реконструювати послідовність формування структури як Панкардії загалом, так і Українських Карпат зокрема, від початку мезозою до кінця кайнозою.

Розглянуто значення магматизму як маркера геодинамічних процесів минулих геологічних епох. Надано схему поетапного вивчення магматичних порід, їх узагальнення та прив'язку до тектонічних структур. З використанням формаційного аналізу, мінералого-геохімічних властивостей кайнозойських вулканітів доведено, що в кайнозої геологічний розвиток Українських Карпат відбувався за типом колізійного геодинамічного режиму.

Охарактеризовано роль магматизму під час вирішення питань палеотектоніки та геологічних реконструкцій геологічних епох у фанерозії. На основі власних багарорічних досліджень магматичних процесів подано схему послідовного вивчення магматизму та побудови петролого-геодинамічних моделей.

У Переддобрудзькому прогині розвинуто потужний (1523 - 2870 м) пермнижньотріасовий ефузивний комплекс, розкритий низкою свердловин на Татарбунарській, Ювілейній та Фестивальній площах. Петрохімічні особливості та нормативний мінеральний склад вулканітів вказують на приналежність даного комплексу до мафічно-салічного сімейства диференційованих сублужних формацій, а саме трахіандезитобазальт-трахідацит-трахіліпаритової формації. Характерним є загальний лейкократовий вид вулканітів, їх висока глиноземистість, помірна магнезіальність і залізистість, підвищена калієносність. За петрохімічними ознаками Переддобрузький комплекс найбільш близький до вулканічних порід Південноамериканських Анд і відповідає геодинамічному режиму активних континентальних окраїн.

Виконано підрахунки інтенсивності неогенового вулканізму Карпат, які свідчать про високу активність цього регіону. Міоценову фазу вулканізму за своєю активністю зіставлено з трапами Декана, з неогеновим вулканізмом Кавказу та Курильських островів. Вона на порядок перевищує вулканізм Байкальського рифту.

Зазначено, що давня кора вивітрювання кристалічного фундаменту Дніпровсько-Донецької западини розвинута локально, її потужність переважно становить приблизно 20 м. Дослідження, проведені у північній прибортовій зоні, дозволили вивчити профіль давньої кори вивітрювання та виділити три зони: дезінтеграції, гідрослюдизації, каолінізації. У більшості випадків присутні дві перших. Подібність продуктів вивітрювання і гідротермального метасоматозу призводить до помилки у з'ясуванні їх походження. Тому за умов Дніпровсько-Донецької западини, де кори вивітрювання залягають на глибинах більше двох кілометрів і розкриті тільки свердловинами, особливого значення набувають петрохімічні дослідження, які за поведінкою оксидів дозволяють об'єктивно встановити генезу вторинних перетворень, а саме гідротермальну або давнього вивітрювання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д59(45Укр3,3)34

Рубрики:

Регіональна геологія

Шифр НБУВ: Ж60337 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мезозойсько-кайнозойська область Українських Карпат є геоструктурною одиницею, розвиток якої був нерозривно пов'язаний з глобальними умовами в океані Тетіс і Середземноморському складчастому поясі, а також з тектонічними явищами регіонального масштабу, зокрема з особливостями формування Альпійсько-Карпатської системи. Стверджено, що Рава-Руська і Ростоцькі зони - це складова частина епікарельського Східноєвропейського континентального масиву, а не частина "молодої Західноєвропейської платформи". Обгрунтовано нові уявлення про "структурно-фаціальні зони" і "кордильєри". Створено новий варіант схеми стратиграфії міоценових відкладів Закарпатського прогину. Внесено уточнення і доповнення в стратиграфію і тектоніку Бориславсько-Покутського і Самбірського покривів. Уточнено схему еволюції магматизму регіону. Аргументовано нові погляди на формування карпатського флішу. На підставі математичного моделювання вигину літосфери Заходу України, а також порівняльного аналізу відтворено геодинамічну історію вказаної території на кайнозойському етапі. Розглянуто перспективи пошуків вуглеводнів, насамперед, у глибокозанурених і піднасувних горизонтах.

Зазначено, що ранньоміоценовий кислий вулканізм (ріодацитова формація) та пізніший андезитовий вулканізм в Українських Карпатах - це дві фази перманентного магматичного процесу, що охоплював період близько 10 - 15 млн років, антидромної спрямованості, з великим обсягом середньокислих лав і порівняно неглибокими, 50 - 100 км, магматичними середовищами в континентальній корі. Геохімічні дані, в тому числі ізотопні, свідчать про те, що на утворення магматичного розплаву певною мірою вплинула мантійна складова - приплив високотемпературних глибинних флюїдів, який спричинив вибуховий характер першої фази вулканізму та подальші гідротермально-метасоматичні заміщення порід. Палеотектонічна обстановка, явно енсіалічний тип магм, антидромний характер вулканізму, його геохімічні особливості, спряженість з глибинними розломами дали змогу дійти висновку щодо відсутності класичної субдукції в геологічному розвитку Українських Карпат і відповідності неогенового вулканізму постколізійному типу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д312.1

Рубрики:

Геохімія ендогенних процесів

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі петрохімічних характеристик наведено порівняльний аналіз складу магматичних порід Причорноморсько-Кримського регіону. Виділено вулкано-плутонічні комплекси: переддобрудзький, каркінітсько-північнокримський, південнобережний та ломоносівський. Уніфіковано назви вулканічних порід. За магматогенними ознаками встановлено, що геодинамічний режим мезозою Криму є активним континентальнокрайовим.

Описано вулкано-плутонічні комплекси південно-західної окраїни Європи від тріасу до наших днів - Карпат, Паннонської западини, Балкан, Північної Добруджи, Переддобруджського прогину, Криму. З використанням мобілістичної концепції та магматичних ознак наведено геодинамічні режими п'яти вікових періодів: 210, 160, 90, 20 та 10 млн років. Їх порівняно із загальними палеогеодинамічними умовами Євразійського континенту по макетах палеогеографічних карт. Зроблено висновок, що протягом 250 млн років південно-західна частина Євразії розвивалася як активна континентальна окраїна. Виділено чотири типи геодинамічних режимів: в тріасі - деструкція, рифтогенез; у пізній крейді - субдукція; в міоцені - колізія; у пліоцені - плейстоцені - проникнення плюмів мантійної речовини у вигляді "гарячих точок".

За період від тріасу до сучасної епохи у Панкардії (Паннонська западина, Карпати, Динариди) встановлено три головні фази магматизму: мезозойська, міоценова та пліоцен-плейстоценова. У мезозойську фазу проникали переважно ультраосновні та основні магми, в міоценову - середні та кислі, в пліоцен-плейстоценову - лужнобазальтоїдні. Лужні породи Панкардії за складом і віком відповідають кайнозойському лужному магматизму Західної Європи і належать до типу внутрішньоплитного магматизму континентів. Вони мають мантійно-плюмовий генезис і характеризують стан сучасної глибинної динаміки Землі.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д312.1

Рубрики:

Геохімія ендогенних процесів

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д342.5

Рубрики:

Ефузивні породи

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

For the first time, the calculations of the intensity of Neogene volcanism of the Carpathians are made testifying a high activity of this region. By its activity, the Miocene phase of volcanism is comparable to that of the traps of Deccan and to Neogene volcanism of the Caucasus and Kuril Isls. It is by one order higher than that of the volcanism of the Baikal rift.