Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано тип екзистенціального мислення в певній світоглядній системі, зокрема, у драматургії Л.Українки з урахуванням факту, що екзистенціальний умонастрій не є тотожним екзистенціоналізму як філософській течії, та з використанням нової методики пошуку, що вбирає аспекти герменевтики дискурсу, феноменології слова, міфопоетики сюжету, комунікативної семіотики. Зроблено спробу інтертекстуального прочитання драматичного доробку Л.Українки в контексті філософсько-естетичних, лінгво-психологічних праць Ж.-П.Сартра, М.Хайдеггера, К.Ясперса та ін.

Проанализирован тип экзистенционного мышления в определенной мировоззренческой системе, в частности, в драматурги Л.Украинки с учетом факта, что экзистенциальное умонастроение не равно экзистенционализму как философскому течению, и с использованием новой методики поиска, которая содержит аспекты герменевтики дискурса, феноменологии слова, мифопоэтики сюжета, коммуникативной семиотики. Сделана проба интертекстуального прочтения драматических произведений Л.Украинки в контексте философско-эстетических, лингво-психологических произведений Ж.-П.Сартра, М.Хайдеггера, К.Ясперса и др.

Розглянуто характер відтворення жанрових форм містерії та трагедії в українській драматургії, а також деструктивні процеси та жанрові зміни в українській драмі та мелодрамі кінця XIX - початку XX ст. Досліджено динаміку жанрових начал в комедійних п'єсах, епічні елементи у структурі української одноактної п'єси та засоби новелістичної композиції у драматичних картинках, сценках.

Рассмотрены характер отображения жанровых форм мистерии и трагедии в украинской драматургии, а также деструктивные процессы и жанровые изменения в украинской драме и мелодраме конца XIX - начала XX вв. Исследованы динамика жанровых начал в комедийных пьесах, эпические элементы в структуре украинской одноактной пьесы и средства новеллистической композиции в драматических картинках, сценках.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)5-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено історію української драматургії одного з найбільш насичених і складних періодів - першої третини XX ст. Здійснено літературознавчий аналіз творів маловідомих авторів і запропоновано нові інтерпретації класики. Вітчизняну драматургію 1900 - 1930-х рр. розглянуто в контексті модерних інтерпретаційних методик. Особливу увагу приділено драматургічним творам Л. Українки, О. Олеся, В. Винниченка, М. Куліша І. Дніпровського, І. Кочерги, Я. Мамонтова, О Корнійчука, І. Микитенка.

Освещена история украинской драматургии одного из наиболее насыщенных и сложных периодов - первой трети XX в. Осуществлен литературоведческий анализ произведений малоизвестных авторов и предложены новые интерпретации классики. Отечественная драматургия 1900 - 1930-х гг. рассмотрена в контексте современных интерпретационных методик. Особое внимание уделено драматургическим произведениям Л. Украинки, А. Олеся, В. Винниченко, Н. Кулиша, И. Днепровского, И. Кочерги, Я. Мамонтова, А. Корнейчука, И. Микитенко.

Досліджено механізми та чинники родо-жанрових трансформацій української драматургії кінця XIX - XX ст. Зроблено спробу систематизувати процеси родо-жанрової динаміки, що виявилися у міжжанрових відношеннях і зумовлені стилізацією, імітацією, пародіюванням, травестіюванням жанрових прототипів драми. Досліджено структурні відношення інтеграції жанрових начал та їх диференціації у межах одного драматургічного жанру, що позначилося на характері взаємодії жанрових начал за умов родо-жанрової дифузії та призвело до поширення неоднорідних за жанровою природою п'єс, а саме: мелодрами-фрашки, жарту-водевіля, трагікомедії. Доведено, що характер драматургічної адаптації романно-повістевих сюжетів набував жанрової чинності та виявляв інтенції жанрового мислення драматургів. Розглянуто тенденції ампліфікації однієї ознаки, зокрема сатиричності, і закріплення її як видового чинника жанру та фактора жанрової динаміки. Проаналізовано взаємозв'язок жанрових трансформацій з явищем деструктуризації жанрових ознак та розмиванням жанрової домінанти. Досліджено міжродові тенденції епізації та ліризації драматургічного висловлювання в одноактній українській драмі кінця XIX - початку XX ст. Виявлено жанрові різновиди одноактних драм і способи закріплення у структурі драматургічного висловлювання ознак епічної та ліричної драми.

Під час вивчення маркерів пошкодження міокарда (МПМ) в контрольній групі (n = 22) в осіб похилого віку з кардинальною патологією встановлено їх коливання в межах фізіологічних параметрів. У разі стратифікації перед проведенням планових екстракардіальних оперативних встручань встановлено, що найбільша вірогідність розвитку периопераційних серцево-судинних ускладнень (ССУ) існує в групі пацієнтів з патологією магістральних судин, вірогідність розвитку раптової серцевої смерті периопераційно найвища в групі пацієнтів з патологією церебральних судин, які були включені в основну групу. Одержані дані про характер й особливості змін показників центральної гемодинаміки, кисневого статусу, МПМ, їх аналіз з використанням методу кореляційних плеяд, дозволили визначити головні ланки пошкодження в залежності від виду оперативного втручання та етапу анестезіологічного забезпечення.

Проаналізовано особливості української драматургії кінця ХІХ - початку ХХ ст. у контексті її оновлення, драматургію І. Карпенка-Карого на основі літературного міметизму, перехідні явища на шляху до української нової драми у даний період. Висвітлено парапсихологічні тенденції української драми порубіжжя, жанрові тенденції оновлення родинно-побутової драми на тему руйнування свідомості селянина, його моральної деградації. Розглянуто питання драматургії у поетичному театрі Лесі Українки, драматургії О. Олеся у творчому діалозі з символістською драматургією тогочасної доби, форми виявлення авторської позиції у драматургії В. Винниченка.

Проанализированы особенности украинской драматургии конца ХІХ - начала ХХ ст. в контексте её обновления, драматургия И. Карпенка-Карого на основе литературного миметизма, переходные явления на пути к украинской новой драме в данный период. Освещены парапсихологические тенденции украинской драмы порубежья, жанровые тенденции обновления семейно-бытовой драмы на тему разрушения сознания крестьянина, его моральной деградации. Рассмотрены вопросы драматургии в поэтическом театре Леси Украинки, драматургия А. Олеся в творческом диалоге с символистской драматургией данной эпохи, формы проявления авторской позиции в драматургии В. Винниченко.

Розглянуто загальноестетичні, історико-літературні, компаративістичні, антропологічні, жанрові, поетикальні аспекти проблеми діалогу та діалогічності в українській літературі XIX - XXI ст. Наведено ряд авторських концепцій, які поглиблюють методологічні, теоретичні, історико-літературні, культурологічні засади вивчення історії української літератури. Уточнено понятійно-предметну сферу літературознавства. Висвітлено родові аспекти діалогічності в ліриці й епосі. Досліджено інтелектуальний простір авторефелексій І. Франка у передмовах до поетичних збірок. Увагу приділено аналізу творів Л. Костенко, М. Коцюбинського, М. Хвильового, В. Винниченка, Я. Мамонтова, Є. Кротевича, В. Стуса,

Наведено переваги та недоліки найпоширенішого способу здобуття та відпрацювання практичних навичок - "біля ліжка пацієнта", проаналізовано ефективність методів навчання із використанням спеціальних муляжів, фантомів і тренажерів та підкреслено необхідність впровадження в вітчизняну систему післядипломної освіти лікарів загальної практики - сімейної медицини симуляційних методів навчання.

Розглянуто трансформації у жанровій парадигмі української драми у зв'язку з різноманітними функціями іронії. Виявлено, що за умов жанрового маргінесу перехідної доби відбувається переакцентування у жанровій парадигмі: комедія, жарт, водевіль виявляють тяжіння до мімезису сатиричної драми, а в сюжеті драм про іронію долі викристалізовується романсова мелодраматична матриця.

Рассмотрены трансформации жанровой парадигмы украинской драмы в связи с различными функциями иронии. В связи с этим комедия, водевиль тяготеют к мимезису сатирической драмы, в то время как в сюжете драм об иронии судьбы героических личностей выкристаллизовывается романсовая мелодраматическая матрица.

The paper considers the transformations in the genre paradigm of the Ukrainian drama associated with various functions of irony. In this connexion the comedy and vaudeville seem to gravitate towards the satirical drama whereas the plot of a drama featuring the irony of fate of heroic characters has traces of the romance melodramatic matrix.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4Укр)5-4 Українка, Леся 536 + Ш401.16

Рубрики:

Література

Простір і час <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж70176 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто проблеми інтерпретації української драми порубіжжя XIX - XX ст. у контексті польської драматургії раннього модернізму. Вперше запропоновано цілісно представити спільні та відмінні типи модерного театрального бачення в руслі їх орієнтації на загальноєвропейський літературний канон та національну традицію. Виокремлено тип театрального бачення: зближеня та віддалення української та польської модерної драми. Обговорено символізацію часу та простору в одноактній драматургії українських і польських модерністів.

Наведено дані стосовно особливостей перебігу неходжкінських лімфом з інфекційними ускладненнями у порівнянні з хворими без інфекційних ускладнень. Клінічні особливості перебігу та показники периферійної крові надають змогу виділити певні клініко-лабораторні показники для покращання діагностики неходжкінських лімфом на первинній ланці медичної допомоги.

Охарактеризовано осмислення типу театрального бачення в українській i польській драмі доби модерну на основі компаративного аналізу способів реактуалізації канону. Виходячи з того, що актуальний для польської модерної драми канон романтичної драми втілювався у різних варіантах неоромантичного бачення (в п'єсах С. Виспянського, К. Ростворовського, К. Тетмаєра та ін.). Натомість призабута традиція шкільної драми давала себе знати у підтексті таких різних за жанром і стилем українських п'єс доби модерну, як трагедія В. Пачовського "Сон української ночі", соціально-побутові драми С. Черкасенка та Є. Карпенка, одноактівки Л. Пахаревського та Олександра Олеся.

Мета дослідження - дослідити та провести аналіз викликів екстреної/невідкладної медичної допомоги до населення працездатного віку з приводу гіпертензивного кризу (ГК) більше і разу на рік та вивчити стан нагляду за даною категорією населення на рівні первинної медичної допомоги. У ході дослідження було проведено ретроспективний кількісний аналіз викликів екстреної (ЕМД) та невідкладної медичної допомоги (НМД) до населення працездатного віку з ГК віком 18 - 60 років у Печерському та Дарницькому районах міста Києва у 2015 р. Результати ретроспективного аналізу виїздів ЕМД та НМД у Печерському та Дарницькому районах м. Київ до населення працездатного віку з приводу ГК свідчать, що кількість викликів відповідно становить 855 та 6203, тобто 2,87 % та 8,24 % від загальної кількості викликів. На обслуговування усіх викликів ЕМД до населення працездатного віку з ГК в обох районах було витрачено 178 169,43 грн. державних коштів. Під час дослідження було встановлено, що в 22,54 % в Печерському та 18,84 % в Дарницькому районах під час надання ЕМД та НМД діагноз артеріальної гіпертензії був встановлений вперше, незважаючи на те що із них 48,0 % у Печерському та 52,84 % в Дарницькому районах раніше зверталися за медичною допомогою до лікарів загальної практики-сімейних лікарів. Заключення: встановлено, що 42,96 % медичних карт амбулаторного хворого у Печерському та 54,24 % у Дарницькому районі не містили інформації щодо обсягу наданої невідкладної допомога пацієнтам з гострим підвищенням артеріального тиску, а також з направленням пацієнта на первинну ланку.

Висвітлено питання ведення пацієнтів з основними неінфекційними захворюваннями: серцево-судинною патологією, цукровим діабетом, бронхолегеневою патологією, суглобовим синдромом, абдомінальним болем, депресивними розладами. Увагу приділено особливостям ведення пацієнтів із чинниками ризику неінфекційних захворювань і попередження негативного впливу зовнішнього середовища, а також профілактиці хвороб, що передаються водним шляхом.

Розглянуто письменницьку есеїстику в українській літературі кінця XX - початку XXI ст. Запропоновано її осмислення в ментативно-наративному дискурсі, окреслено її як продуктивну художньо-дискурсивну практику в письменстві сучасності. Проаналізовано форми ансамблевого об'єднання есеїстики письменників, виявлено її сутність у контексті топологічного повороту в культурі. Увагу приділено художнім технікам і практикам в есеїстичних текстах, ліричній інтенції в есеях письменників, перформативному потенціалу письменницького есею.

В монографії подається спроба осмислення перформативних практик XX та початку XXI ст. У першому та другому розділах книги проаналізовано загальні процеси, що визначають культурологічне та літературознавче функціонування перформативних стратегій. Наступні розділи присвячено безпосередньому аналізу виявів перформативності у різних видах мистецтва на основі спостережень авторками явищ української, польської та російської культур у широкому цивілізаційному контексті.