Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.410.1-52

Рубрики:

Хвороби серця у дітей

Шифр НБУВ: Ж16621 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.413.301.11-3

Шифр НБУВ: Ж16621 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.410.109-3

Рубрики:

Порушення ритму (аритмія) у дітей

Шифр НБУВ: Ж16621 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.410-52

Рубрики:

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу у дітей

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.418.12-4

Рубрики:

Хвороби суглобів у дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено, що серед опромінених внутрішньоутробно частіше зустрічались хвороби ендокринної, нервової та дихальної систем. Доведено, що на показники сомато-статевого розвитку підлітків, опромінених антенатально, впливають рівень радіаційного фону навколишнього середовища та активність внутрішнього випромінювання. Встановлено розбіжності у чутливості гіпофізарно-тиреоїдної системи (ГТС) до іонізуючого випромінювання у різні періоди внутрішньоутробного розвитку. Виявлено, що опромінення впливає на структуру кореляційних взаємовідносин між параметрами ГТС. Визначено розбіжності у системогенезі ГТС під впливом іонізуючого випромінювання залежно від статі (хлопчики мають більш високу радіаційну чутливість). Розглянуто особливості імпринтингу радіаційного впливу залежно від періоду внутрішньоутробного розвитку. На підставі результатів дослідження доведено, що несприятливим для ГТС є опромінення в ембріональному періоді, а сприятливим - у пізньому плацентарному. Обгрунтовано доцільність моніторингу за станом здоров'я підлітків, опромінених антенатально, та проведення оздоровлення у спеціалізованих санаторіях.

Показано основні клінічні особливості та роль аденотропних гормонів (соматотропіну і пролактину) у розвитку функціональної диспепсії у підлітків. Виявлено пряму кореляційну залежність між рівнем аденотропних гормонів у крові та ступенем вегетативних розладів у пацієнтів з функціональними розладами шлунково-кишкового тракту.

Проведено клінічне дослідження 120 дітей молодшого віку з ротавірусною інфекцією (РВІ), які знаходились на стаціонарному лікуванні в інфекційному боксованому діагностичному відділенні Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні. Ідентифікацію вірусу проводили за допомогою високочутливого, специфічного, швидкого (10 хвилин) та простого у використанні cito-тесту імунохроматографічного аналізу. РВІ у дітей молодшого віку переважно мала тяжкий перебіг. У клінічній картині РВІ переважали: інтоксикація, гемодинамічні розлади, гастроінтестинальні порушення, катаральні явища, дегідратація різного ступеня тяжкості.

Наведено основні випадково виявлені порушення на ЕКГ-спокою в дітей, у яких в анамнезі не встановлено клінічних ознак ураження серцево-судинної системи. Показано, що необхідно більше уваги приділяти виявленню змін на ЕКГ-спокою у дітей, детально трактувати ці порушення використовуючи сучасні методи обстеження, а також лікувати і спостерігати для попередження негативних наслідків.

Клінічні зміни з боку серцево-судинної системи спостерігаються у більшості хворих. Ступінь і характер цих змін можуть залежати від особливостей епідемічних спалахів, типу вірусу, імунологічної реактивності, вікового складу хворих. Грипозні ураження серцево-судинної системи у більшості випадків перебігають сприятливо - швидко зникають зміни в серці, нормалізується пульс, артеріальний тиск.

Зазначено, що запори спостерігаються у 3 % дошкільнят і у 1 - 2 % школярів. У більшості дітей, які звертаються по медичну допомогу з приводу запорів, не виявляється органічного захворювання. Мета роботи - підвищення ефективності проведення диференційної діагностики синдрому хронічного запору у дітей. Порушення моторної активності товстої кишки є провідним механізмом утворення даного синдрому. Велике значення у патогенезі хронічного запору має порушення структури (запальні, склеротичні, пухлинні процеси) і функції прямої кишки (координації діяльності м'язів тазового дна зі сфінктерним апаратом прямої кишки). Основні клінічні прояви запорів: частота випорожнень два і менше разів на тиждень; болюча дефекація; відмова від відвідування туалету; твердий кал; каломазання; абдомінальний дискомфорт. Для постановки попереднього діагнозу достатньо даних анамнезу та фізикального обстеження, однак для остаточного висновку необхідне проведення ретельного лабораторно-інструментального дослідження для виключення вторинної природи запору, особливо органічних причин його походження. Різне походження запорів, складний механізм їх розвитку, необхідність певних методів діагностики і призначення індивідуального лікування зумовлює важливість диференціального підходу до даної проблеми.

Біль у животі є однією з найчастіших скарг у разі звернення до педіатра та однією з провідних причин екстреної госпіталізації дітей. Проаналізовано та узагальнено сучасні наукові дані щодо синдрому абдомінального болю у дітей. Пошук проводився у системі PubMed, базі даних систематичних оглядів Кокрана (Cochrane Database of Systematic Reviews), Центральному реєстрі контрольованих досліджень Кокрана (Cochrane Central Register of Controlled Trials) для публікацій з 2004 по 2018 рр. У дітей раннього віку дифузний біль у животі зустрічається найчастіше, зазвичай виникає гостро, колькоподібно. Якщо він не супроводжується підвищенням температури, не змінюються частота випорожнень і їх характер, відсутні зригування і блювання, спостерігається задовільна прибавка маси тіла, то це притаманне синдрому кишкової кольки дітей перших 3-х місяців життя. Абдоміналгії у ділянці верхнього квадранта живота справа виникають у разі порушення функції правої легені, плеври, діафрагми, печінки та жовчного міхура, 12-палої кишки, нирки і верхніх відділів сечовивідних шляхів, головки і тіла підшлункової залози, червоподібного відростка у разі його високого розташування. Біль у верхньому квадранті живота зліва виникає у випадку порушень з боку серця, нижньої частини лівої легені і плеври, діафрагми, шлунка, тіла і хвоста підшлункової залози, селезінки, лівої нирки і верхнього відділу сечовивідних шляхів, оскільки саме в цю ділянку проектуються названі органи. Абдоміналгії у нижньому квадранті живота справа виникають у разі змін з боку клубової кишки, апендикса, правої нирки і сечовода, придатків матки, сечового міхура. Біль у нижньому квадранті живота зліва виникає у разі порушення функції лівої нирки і сечоводу, придатків матки, товстої кишки, сечового міхура. Тому прояви абдомінального синдрому у дітей є індивідуальними. Правильна оцінка отриманих результатів клінічного обстеження дитини надає можливість провести диференціальну діагностику синдрому абдомінального болю в кожній клінічній ситуації.

Туберозний склероз (ТС) - генетичне захворювання з мультиорганним ураженням та утворенням доброякісних пухлин. Діагностичні труднощі пов'язані з варіабельністю проявів. Наведено власне клінічне спостереження дитини, хворої на ТС із переважним ураженням нирок, печінки, центральної нервової системи і шкіри. Інформованість лікарів про первинні та вторинні критерії діагностики, застосування додаткових інструментальних методів і медико-генетичне консультування сприяють ранній діагностиці захворювання та запобігають розвитку ускладнень. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом усіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду пацієнта. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Розглянуто сучасні аспекти етіології, патогенезу, діагностики, лікування і профілактики найпоширеніших соматичних захворювань дитячого віку. Проаналізовано міжнародні стандарти діагностики та лікування дітей із урахуванням рекомендацій світових лікарських асоціацій. Викладено питання патології дітей різного віку, надання невідкладної та організації лікувально-профілактичної допомоги. Особливий акцент зроблено на диференційній діагностиці захворювань дитячого віку.

На основі накопичених наукових даних визначено основні принципи специфічної імунопрофілактики COVID-19 у дітей та підлітків. Установлено, що лише дві вакцини - Pfizer-BioNTech (BNT162P2) "Comirnaty" та Moderna mRNA-1273 "Spikevax" - схвалені ВООЗ для екстреного застосування в дітей і тільки перша з них дозволена до використання в Україні. За даними результатів клінічних досліджень, обидві вакцини мають доведений профіль безпечності та ефективності. Існуючий на сьогодні аналіз небажаних явищ після вакцинації Pfizer-BioNTech (BNT162b2) "Comirnaty" та Moderna mRNA-1273 "Spikevax" вказує на сприятливий клінічний перебіг місцевих, системних реакцій і поствакцинального міокардиту з регресом симптомів у всіх пацієнтів. Ризик мультисистемного запального синдрому у дітей після гострої інфекції, можливість інших неблагоприємних наслідків інфекції SARS-CoV-2, імовірність тяжкого захворювання у дітей із супутніми захворюваннями залишаються вагомими причинами для вакцинації дітей і перевищують ризики можливих несприятливих подій після імунізації. З позиції глобального дефіциту вакцин у світі програми імунізації повинні бути зосереджені на групах із високим ризиком госпіталізації та смерті відповідно до Дорожньої карти з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19. Вакцинація проти COVID-19 дітей із наявними факторами ризику, супутніми захворюваннями, імунодефіцитними станами є пріоритетною. Перш ніж перейти до вакцинації дітей і підлітків із низьким ризиком тяжкого захворювання, слід здійснювати активне виявлення дітей з груп високого ризику та пропонувати їм вакцинацію з обгрунтуванням важливості її проведення. Незважаючи на широке впровадження вакцинації, потрібно дотримуватися відповідних профілактичних заходів для боротьби з COVID-19, утому числі фізичного дистанціювання, частого миття рук, носіння масок. Надзвичайно важливо підтримувати високі рівні охоплення вакцинацією проти інших інфекційних хвороб і не відстрочувати планової вакцинації дітей. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.