Рассмотрена ценностная семантика художественного текста в аспекте ее продуцирования и ситуативно-сценарной значимости. На материалах произведений А.С.Пушкина, Ф.М.Достоевского, А.П.Чехова, Б.Л.Пастернака освещены важнейшие проблемы интенциального исследования ценностной семантики в художественном тексте. Раскрыта сущность понятия интенциальности в феноменологии Э.Гуссерля, определен статус реальности религиозных феноменов.

Запропоновано аналіз механізмів актуалізації ціннісної семантики шекспірівського Гамлета в авторському інтенційному синтезі Б. Пастернака в романі "Доктор Живаго". Розглянуто багатошаровість семантики вірша "Гамлет" у контексті роману і продемонстровано спроможність феномену культури виступати засобом розширення інтенційного горизонту літературного твору.

Досліджено інтенційність літературного твору. Йдеться про ціннісний синтез перед обличчям катастрофи з використанням релігійної традиції як джерела ціннісних уявлень. Простежено рецепцію релігійної традиції, її мови (в широкому розумінні). Показано реалізацію виявлених у філософській рефлексії закономірностей впливу мови на інтенційний синтез.

Розглянуто специфіку актуалізації релігійної інтенційності в оповіданні А. Чехова "Студент". Інтенційне дослідження семіотичної системи цього художнього твору, у якій наявні експліцитний та імпліцитний рівні, здійснюється в руслі феноменологічного підходу до ціннісної і культурної семантики тексту.

Продемонстровано продуктивність залучення феноменологічної методології до компаративного дослідження взаємодії релігійного й художнього дискурсів. Використовуючи інтенціональний підхід висвітлено шляхи й механізми реалізації релігійної інтенціональності в тексті роману Ф. М. Достоєвського "Злочин і кара".

Розглянуто специфіку формування ціннісного ставлення і способи його художнього втілення в поезії. В ході дослідження обгрунтовано поняття ціннісного ставлення, проаналізовано його змістове наповнення та виявлено його функції у віршованих текстах на матеріалі лірики О. С. Пушкіна.

Предложена трактовка понятия "пилатчина", фигурирующего в романе М. Булгакова "Мастер и Маргарита". "Пилатчина" трактуется как авторский концепт, который выполняет сюжетообразующую функцию во всем произведении, и в свою очередь раскрывается в романе Мастера через динамику интенциональности Пилата в его взаимодействии с Иешуа и Каифой. Понимание феномена "пилатчина" становится возможным благодаря компаративному анализу - соотнесению мотивов романа Мастера с христианской аксиологией.

Выявлены на фоне христианской аксиологии дополнительные характеристики концепта "пилатчина" в романе М. Булгакова. Они связаны не только с возможностью мировоззренческого и этического обращения властителя (см. "Пилатчина"), но и с возникновением (по воле автора - Мастера и самого М. Булгакова) в его интенциональности, которая отражает его сознание и внутренний мир в целом, таких ценностно значимых феноменов как совесть, чувство вины, раскаяние, поиск искупления, надежда на прощение и др. Соответствующие черты дополняют целостный концепт-образ, делают его важным для реализации авторской интенциональности, особенно в отношении финальных разделов, итоговых ситуаций, состояний и идей.

Розглянуто інтенціональність літературного твору як мотивоване конституювання всього, що постає в художній свідомості, - предметності, явищ, цілого художнього світу. Увагу приділено модусу інтенціональності, що постає мотиваційним чинником спрямування свідомості автора і його потенційного реципієнта, а також фактором конституювання поетичного універсуму. На матеріалі творів В. Стуса, які зіставляються з поезіями Р.-М. Рільке і Б. Пастернака, розкрито суть модусу "бентежності, що вивищує" (об'єктом вивищення постають погляд, позиція, дія тощо). Він визначає як звернення до певної теми чи проблематики (головно катастрофічної), так і, зрештою, як синтез аксіологічно значущої відповіді на виклики катастрофічності буття. Так простежується здійснення ціннісного синтезу в катастрофічному контексті.