Описано морфолого-біологічні особливості шкідливих карантинних організмів, відсутніх і обмежено розповсюджених на території України, а також потенційно шкідливих, що потребують вивчення. З'ясовано характер їх пошкоджень та симптомів, викладено карантинні обмеження щодо кожного з них. Запропоновано заходи щодо зниження шкодочинності та локалізації.

Викладено методику лабораторно-практичних занять із вивчення хвороб польових, овочевих та плодово-ягідних культур. Розглянуто особливості діагностики хвороб, морфологічні та біологічні особливості їхніх збудників, місця нагромадження і джерела інфекції, що дає змогу розробляти науково обгрунтовані системи захисту посівів та насаджень. Розгляд хвороб сільськогосподарських культур пропонується в такій послідовності: зовнішні ознаки проявлення хвороби на різних органах рослин; збудник хвороби, його систематичне положення; морфологічні й біологічні особливості збудника хвороби, цикл його розвитку, джерела первинної та вторинної інфекції. Звертається увага на строки появи окремих хвороб, що пов'язані з певними фенофазами розвитку рослин. Визначення кожного захворювання закінчується змальовуванням основних симптомів його проявлення на різних органах, спороношенням збудника хвороби та цикли його розвитку.

Висвітлено діагностичні ознаки прояву хвороб зернових злакових (пшениці, жита, ячменю, вівса, кукурудзи, рису, проса, сорго, гречки та злакових трав) і зернових бобових (гороху, сої, квасолі, кормових бобів і люпину) культур, одно- та багаторічних трав, прядивних (льону-довгунця та конопель), олійних (соняшнику, ріпаку та рицини), корене- (цукрових буряків) та бульбоплідних (картоплі) культур, тютюну, махорки та хмелю, овочевих (капустяних, томату, цибулі та часнику, зонтичних та гарбузових), плодових (зерняткових і кісточкових), ягідних (суниці, смородини, агрусу та малини) культур і винограду. Проаналізовано морфологічні та біологічні особливості їх збудників, цикли розвитку патогенів, місця нагромадження та джерела інфекції. Значну увагу приділено особливостям розпізнавання хвороб за симптомами їх прояву на різних органах та етапах органогенезу рослин.

Встановлено, що українська трудова міграція кінця XX - початку XXI ст. є складовою сучасних глобальних міграцій. Тому вона аналізується як поточний процес у перспективі соціодинаміки глобалізованого суспільства. Визначено ключові поняття, категорії та теоретичні положення соціодинаміки глобалізації. Подано дефініцію міграції як етносоціального процесу за умов глобалізації. Розроблено методологію комплексного дослідження процесу української трудової міграції в державах ЄС і Російській Федерації на засадах концепції міждисциплінарного синтезу та класичних підходів, які застосовуються в етнології для вивчення етносоціальних середовищ. Розроблено статистично-географічну структуру поширення українців державами та регіонами Європейського континенту в розвитку трудової міграції XX - початку XXI ст. та визначено її основні риси в семи країнах ЄС і Російській Федерації, де проведено дослідження. На прикладі українців показано відмінності сучасних міграцій від їх аналогів у XIX - XX ст. Предметним полем етносоціального процесу для міграцій епохи глобалізації визначено горизонтальну циркуляцію етнічних груп. Розглянуто особливості самовизначення та самоструктурування етнічної групи українських трудових мігрантів за умов цього процесу, зокрема, в суспільствах перебування.

Подано матеріали стосовно поширення, шкідливості, способів життя найбільш розповсюджених шкідників, проявів основних збудників хвороб польових, овочевих і плодово-ягідних культур. Розроблено рекомендації для діагностики захворювань за симптомами їх прояву, а також шкідників - за типами пошкоджень на різних органах рослин і етапах їх органогенезу, описано біологічні й екологічні особливості шкідливих організмів. Важливе місце відведено розгляду рекомендованих сучасною наукою способів запобігання та обмеження поширення і розвитку захворювань і шкідників з науково-практичним поєднанням організаційно-господарських, селекційно-генетичних, фізико-механічних, агротехнічних, біологічних і хімічних методів. Надано календарні плани проведення захисних заходів, деталізовані за фазами вегетації культур. Запропоновано методику визначення ступеня забур'яненості полів для прийняття рішення щодо доцільності застосування захисних заходів проти бур'янів. Охарактеризовано гербіцидні препарати та їх класифікацію згідно з механізмами дії та фітотоксичності діючих речовин. З метою оптимізації вибору гербіцидів для застосування у посівах певних культур також наведено дані щодо їх селективності й ефективності стосовно контролювання конкретних видів бур'янів. Для посівів основних сільськогосподарських культур надано рекомендації щодо застосування як окремих гербіцидних препаратів, так і їх бакових сумішей.

Висвітлено питання щодо етіології хвороб рослин, причини, закономірності виникнення, розвитку та поширення хвороб, систематику збудників хвороб, діагностичні ознаки прояву хвороб польових, овочевих та плодово-ягідних культур, біоекологічні особливості їх збудників, цикли розвитку патогенів та джерела інфекції, шкідливість хвороб. Значну увагу приділено захисту сільськогосподарських культур від хвороб.

Мета роботи - визначення клінічного образу дітей, що часто хворіють (ДЧХ), з урахуванням існуючих відомих даних медичної літератури та спостережень авторів, накопичених за останні 25 років клінічної практики. Дизайн дослідження був клініко-діагностичним і включав пошук способів діагностики та лікування таких патологічних станів, які становили сучасний клінічний образ дітей, що часто хворіють. Дослідження мали проспективно-ретроспективний характер, були лонгітудинальними, з тривалим періодичним спостереженням за певною частиною одних і тих же пацієнтів упродовж 1 - 10 років після встановлення у них діагнозу "дитина, що часто хворіє" та проведення відповідного лікування. Щодо ефективності отриманих результатів, то дослідження мали прямий характер, тому що беззаперечно сприяли одужанню дитини з поліпшенням/нормалізацією її загального стану та якості життя. Дослідження були багатоцентровими, проведені в амбулаторних умовах на базі двох спеціалізованих у галузі хронічних інфекційних захворювань клінік із повним обсягом лабораторних досліджень та кафедри дитячих інфекційних хвороб медичного університету. Учасниками дослідження були діти від грудного віку до 14 років, батьки яких упродовж 2009 - 2020 рр. зверталися за консультацією зі скаргами на часті захворювання своїх дітей. Висновки: клінічний образ дитини, що часто хворіє, наразі є збірним і складається з симптомів рекурентних респіраторних захворювань або повторних гострих респіраторних вірусних інфекцій, рецидивуючих гнійно-запальних захворювань носа, глотки, рота, вух, очей та бронхолегеневої системи, а також клінічних проявів синдрому хронічної бактеріальної інтоксикації, що розвинувся на тлі нефродисбактеріозу. Етіологічний і патогенетичний діагноз підтверджують результати бактеріологічного та токсикологічного обстеження. Стандартне лікування ДЧХ із використанням антибіотиків не є ефективним. Позитивний клінічний ефект вдається досягти у 97,9 % дітей з повним одужанням після використання бактеріальних автовакцин, виготовлених з ізольованих при бактеріологічному обстеженні штамів.

Мета дослідження - встановлення істинної етіологічної причини виникнення таких патологічних станів, як затяжний субфебрилітет, лихоманка неясного генезу (ЛНГ), та випадків стрімкого короткочасного фебрильного підвищення температури невстановленого походження. Дизайн дослідження був клініко-діагностичним та включав пошук способів діагностики та лікування таких патологічних станів, як затяжний субфебрилітет, ЛНГ та випадки стрімкого короткочасного фебрильного підвищення температури невстановленого походження. Дослідження мали проспективно-ретроспективний характер та були лонгітудинальними з тривалим періодичним спостереженням за певною частиною одних і тих самих пацієнтів упродовж 1-10 років після встановлення їм діагнозу "синдром хронічної бактеріальної інтоксикації" (СХБІ) та проведення відповідного лікування. За ефективністю отриманих результатів дослідження мали прямий характер, тому що беззаперечно призводили до одужання пацієнта із поліпшенням його стану та життя. Умови: дослідження були двоцентровими та проведені в амбулаторних умовах на базі 2 спеціалізованих в галузі хронічних інфекційних захворювань клінік з повним обсягом лабораторних досліджень. Учасниками дослідження були усі пацієнти (діти від грудного віку та дорослі до 80 років), які упродовж 2009 - 2020 рр. зверталися на консультацію до клінік зі скаргами на порушення температурного режиму (субфебрильне або фебрильне підвищення температури). Висновки: встановлено, що етіологічною причиною виникнення затяжного субфебрилітету, фебрильних лихоманок неясного генезу та фебриальних атак є таке клінічно та нозологічно окреме захворювання, як синдром ХБІ, який розвивається на тлі вогнища хронічної бактеріальної, зазвичай локально безсимптомної інфекції у нирках, що отримало назву "нефродисбактеріоз" та пов'язане зазвичай з тяжким бактеріальним ендоксикозом, що було підтверджено відповідним токсикологічним дослідженням крові. Ефективним методом лікування (до 99,2 %) хворих із підвищеною температурою бактеріально-токсичного походження виявилося застосування бактеріальних автовакцин.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р341.22 + Р252.620 + Р514.82-1

Рубрики:

Зміна температури тіла

Лихоманка

Лихоманкові захворювання, лихоманки з висипами, з ураженням слизових оболонок невідомої етіології

Шифр НБУВ: Ж101103 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - визначення клінічного образу дітей, що часто хворіють (ДЧХ), з урахуванням існуючих відомих даних медичної літератури та спостережень авторів, накопичених за останні 25 років клінічної практики. Дизайн дослідження був клініко-діагностичним і включав пошук способів діагностики та лікування таких патологічних станів, які становили сучасний клінічний образ дітей, що часто хворіють. Дослідження мали проспективно-ретроспективний характер, були лонгітудинальними, з тривалим періодичним спостереженням за певною частиною одних і тих же пацієнтів упродовж 1-10 років після встановлення у них діагнозу "дитина, що часто хворіє" та проведення відповідного лікування. Щодо ефективності отриманих результатів, то дослідження мали прямий характер, тому що беззаперечно сприяли одужанню дитини з поліпшенням/нормалізацією її загального стану та якості життя. Дослідження були багатоцентровими, проведені в амбулаторних умовах на базі двох спеціалізованих у галузі хронічних інфекційних захворювань клінік із повним обсягом лабораторних досліджень та кафедри дитячих інфекційних хвороб медичного університету. Учасниками дослідження були діти від грудного віку до 14 років, батьки яких упродовж 2009 - 2020 рр. зверталися за консультацією зі скаргами на часті захворювання своїх дітей. Висновки: клінічний образ ДЧХ, наразі є збірним і складається з симптомів рекурентних респіраторних захворювань або повторних гострих респіраторних вірусних інфекцій, рецидивуючих гнійно-запальних захворювань носа, глотки, рота, вух, очей та бронхолегеневої системи, а також клінічних проявів синдрому хронічної бактеріальної інтоксикації, що розвинувся на тлі нефродисбактеріозу. Етіологічний і патогенетичний діагноз підтверджують результати бактеріологічного та токсикологічного обстеження. Стандартне лікування ДЧХ з використанням антибіотиків не є ефективним. Позитивний клінічний ефект вдається досягнути у 97,9 % дітей з повним одужанням після використання бактеріальних автовакцин, виготовлених з ізольованих при бактеріологічному обстеженні штамів.