Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51-5

Рубрики:

Хвороби печінки

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано, що у хворих на рак товстої кишки (РТК) поряд з клінічними проявами основного захворювання відзначаються виражені порушення якості життя (психологічні, гастроінтестинальні, системні, дефекаційні), які значною мірою зберігаються і в післяопераційному періоді. Розроблено алгоритм оцінювання основних показників, що визначають якість життя хворого на РТК до та після операції. Вперше в Україні впроваджено в онкологічну практику концепцію ранньої післяопераційної мобілізації онкологічних хворих (fast-tract rehabilitation), яка сприяла значному зниженню кількості післяопераційних імобілізаційних ускладнень (гіпостатичні пневмонії, тромбоемболічні ускладнення, диспепсії тривалого голодування тощо), але мало впливала на показники якості життя таких хворих. Розроблено комплексну програму реабілітаційних хворих на РТК, яка включає fast-tract rehabilitation, внутрішній прийом мінеральних вод, психофармакотерапію та лікувальну фізкультуру. Показано, що завдяки способу ранньої післяопераційної реабілітації таких хворих зменшуються психоемоційні, гастроінтестинальні, системні, дефекаційні розлади, покращується якість їх життя.

Наведено огляд літератури з питання організації реабілітації онкологічних хворих за рубежем з метою використання найбільш раціональних підходів у клінічній практиці до лікування цього тяжкого контингенту хворих.

Опрацьовано комплексну реабілітаційну програму, що вірогідно впливає на якість життя (ЯЖ) хворих на рак товстої кишки, які перенесли спеціальне лікування. Застосування цієї програми знижує виразність тривожних симптомів, покращує психологічний статус хворих, системне, гастроентерологічне, дефекаційне благополуччя, підвищує загальну ЯЖ у 6,6 рази. Використання мінеральної води у комплексі зі зберігаючою ходою та гігієнічною гімнастикою знижує виявляння диспептичних розладів на 45 % і справляє значущий позитивний вплив на ЯЖ хворих даної категорії.

Проанализированы результаты обследования и хирургического лечения 81 больного по поводу метастатического колоректального рака (КРР) в Одесском областном онкологическом диспансере в период 2006 - 2013 гг. При сравнении результатов лечения пациентов установлено, что радиочастотная термоабляция (РЧТА) как миниинвазивный метод деструкции метастазов, в отличие от хирургической резекции, характеризуется отсутствием тяжелых осложнений. Изучены показатели выживаемости пациентов в зависимости от вида проведенного лечения. Наилучшие показатели отмечены после применения РЧТА, продолжительность жизни в среднем 18,6 мес. РЧТА - миниинвазивный и относительно безопасный метод локального лечения злокачественных опухолей, применение которого способствует увеличению показателей выживаемости бальных КРР при метастатическом поражении печени.

Встановлено, що сфінктерзберігальні методики хірургічної реабілітації хворих на нижньоампулярний рак прямої кишки - черевно-анальна та низька передня резекція забезпечують соціально припустимий рівень калового тримання. Разом з тим, співставлення показників вказаних функціональних результатів надало змогу виявити статистичну різницю між цими групами хворих і визнати другий тип втручання більш функціонально прийнятним.

Освещены исторические аспекты развития метода радиочастотной термической абляции (РТЧЛ), его применения в онкологии; данные о современном оборудовании для проведения РТЧА и клинических принципах использования метода при опухолях печени. Приведены собственные данные о результатах использования установки RITA 1500Х для выполнения РТЧА при лечении 43-х больных со злокачественной патологией печени.

Встановлено, що сфінктерзберігальні методики хірургічної реабілітації хворих на нижньоампулярний рак прямої кишки - черевно-анальна та низька передня резекція забезпечують соціально припустимий рівень калового тримання. Разом з тим, зіставлення показників вказаних функціональних результатів дозволило виявити статистичну різницю між цими групами хворих і визнати другий тип втручання більш функціонально прийнятним.

Установлено, что сфинктерсохраняющие методики хирургической реабилитации больных нижнеампулярным раком прямой кишки - брюшно-анальная и низкая передняя резекция обеспечивают социально приемлемый уровень калового держания. Вместе с тем, сопоставление показателей указанных функциональных результатов позволило выявить статистическую разницу между этими группами больных и признать другой тип вмешательства более функционально приемлемым.

Реабілітаційне лікування онкохворих - стандартна супроводжуюча терапія у більшості найбільш розвинених систем охорони здоров'я у світі. У теперішній час відсутні дані фундаментальних досліджень, які підтверджують протипоказання до використання методів фізіотерапії, впроваджених у минулому столітті. Методи фізіотерапії, реабілітації та курортології можуть бути віднесені у групу спеціалізованої симптоматичної допомоги, тому що вони дають різноманітне та значне покращання якості життя хворих на рак як на емоційному, так і на фізичному рівні і можуть широко застосовуватися у онкохворих. Потенціал використання цих методів далеко не вичерпаний. Призначення того чи іншого методу лікування необхідно максимально індивідуалізувати. Зроблено перший крок до поширення показань для реабілітаційного лікування у хворих на рак.

Реабилитационное лечение онкобольных - стандартная сопровождающая терапия в большинстве наиболее развитых систем здравоохранения в мире. В настоящее время отсутствуют данные фундаментальных исследований, которые подтверждают противопоказание к использованию методов физиотерапии, внедренных в прошлом веке. Методы физиотерапии, реабилитации и курортологии могут быть отнесены в группу специализированной симптоматической помощи, потому что они дают разнообразное и значительное улучшение качества жизни больных раком как на эмоциональном, так и на физическом уровне и могут широко применяться у онкобольных. Потенциал использования этих методов далеко не исчерпан. Назначение того или другого метода лечения необходимо максимально индивидуализировать. Сделан первый шаг к распространению показаний для реабилитационного лечения у больных раком.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.2

Рубрики:

Пухлини шлунку і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж100603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведений кореляційний аналіз молекулярних і морфологічних чинників злоякісності і ефективності розширених і комбінованих операцій з приводу раку шлунка (РШ). Хворим здійснювали розширену лімфодисекцію (ЛДС), а також мультиорганну резекцію (МР), компонентом якої була селективна перитонеоектомія. За місцево-поширеного РШ втручання доповнювали внутрішньочеревною гіпертермічною хіміоперфузією (ВЧГТХП). Доведено ефективність поєднаного застосування розширеної ЛДС та МР з приводу РШ. Проаналізовано показники виживання хворих на основі аналізу вмісту молекулярних маркерів (VEGFR, p53, Her2, Ki-67) і стандартних гістологічних маркерів (стадія, ступінь диференціювання пухлини тощо). Критерієм ефективності лікування визнані показники виживання хворих на РШ.

Цель работы - обзор научной литературы, посвящённой возможности генетического типирования больных раком желудка на современном этапе развития отечественной молекулярно-генетической лабораторной службы. Используемое в работе сочетание молекулярных факторов при раке желудка (РЖ) основывалось на их актуальности в клинических и экспериментальных исследованиях за последние 10 лет. Проводилась оценка частоты их использования в зарубежных и отечественных исследовательских работах, цитируемых по системам PubMed и Google Scholar, а также собственные исследования. Признаки генетически-стабильного рака желудка (ГСРЖ) составляли: сочетание низкой, ниже 10 %, экспрессии онкобелка p53, наличие хотя бы слабой экспрессии VEGFR-C, высокий, более 20 %, пролиферативный индекс опухоли. Хромосомно-нестабильные опухоли характеризовались не только наличием позитивной экспрессии crbB2, но и более чем 10 % экспрессией онкобелка p53 и полным отсутствием экспрессии VEGFR-C. Микросателлитно-нестабильный рак желудка (МНРЖ) характеризовался негативной экспрессией онкобелка crbB2, положительным p53, отсутствием VEGFR-C. Эпштейна-Барр вирус-ассоциированный РЖ (ЭБВАРЖ) характеризовался как отсутствием белка-индикатора VEGFR-C, так и наличием позитивной экспрессии crbB2 в сочетании с низкой, ниже 10 %, экспрессией онкобелка p53. Выводы. Понимание природы различных генетических вариантов РЖ делает возможным два основных вида индивидуализации комплексного лечения: индивидуализация химиотерапии и персонификация хирургического воздействия на больного и его заболевание.

Показаны возможности современных онлайн инструментов для математических вычислений систем анализа линейных уравнений и подробный алгоритм на примере группы больных раком желудка (n = 221). С помощью построения достаточно простой для понимания системы с девятью переменными установлены специфические множители, составившие формулу для расчета выживаемости больных раком желудка, оперированных радикально в КУ "Одесский областной онкологический диспансер" в течение 2007 - 2013 гг. Выживаемость данной группы больных рассчитывали с помощью компьютерной программы "Областной канцер-регистр". Определена роль в выживаемости больных таких факторов, как степень дифференцировки первичной опухоли желудка, экспрессия онкобелка ТР53, степень прорастания толщи стенки желудка с T1 = 1 и до T4a = 4, T4b = 5, количество регионарных лимфатических узлов, в которых обнаружены метастазы, площадь опухоли, измеренной морфологом после удаления препарата, и других факторов.

Циторедуктивна хірургія з HIPEC має впроваджуватись у спеціалізованих закладах, де є мультидисциплінарна команда (хірург, онколог, анестезіолог, перфузіолог). Мультимодальне лікування покращує шанси на оптимальну циторедукцію, зокрема, неоад'ювантна хіміотерапія полегшує хірургічну циторедукцію, ад'ювантна хіміотерапія зменшує частоту виникнення рецидивів. Молекулярні дослідження дають більше прогностичної інформації. Необхідні ефективніші стратегії попередження інтраопераційної перитонеальної дисемінації пухлини.

Хирургические вмешательства по поводу распространенных опухолей малого таза должны сопровождаться контролем целостности полых органов. Пациентов с опухолевой патологией, которые получали химиотерапию и лучевую терапию, имеется большой риск формирования мочепузырно-прямокишечного свища (МПС) после выполнения расширенных оперативных вмешательств. При наличии признаков МПС целесообразна его реконструкция не ранее чем через 2 мес после возникновения, что необходимо для ликвидации воспалительных изменений в области свищевого хода. Лапароскопический доступ позволяет осуществить адекватную визуализацию и полноценное восстановление целостности органов с минимальной травмой. Широкое рассечение стенки мочевого пузыря и превентивное стентирование верхних мочевыводящих путей позволяют избежать травмы устья мочеточников при иссечении свищевого хода. Поскольку успех восстановительной хирургии МПС определяется квалификацией хирургической бригады и оснащением операционной, выполнять данные оперативные вмешательства целесообразно в клиниках, имеющих большой опыт лапароскопической абдоминальной и урологической хирургии.

Лечение поздних стадий опухолевого процесса требует выполнения все более высокотехнологичных и сложных вмешательств, направленных на улучшение общей и безрецидивной выживаемости, качества жизни больных. Методика внутрибрюшной гипертермической химиоперфузии (ВБГТХП) является точкой роста, на которой возможна демонстрация прогресса в онкологии и всей медицинской науки. Среди специалистов, занимающихся внедрением данного вида специализированной помощи, до сих пор нет единого мнения, как должен быть злокачественный процесс брюшины, чтобы еще можно было использовать данную методику. ВБГТХП набирает популярность как метод паллиативного лечения больных с распространенными опухолями брюшной полости. При использовании популярной медицинской виртуальной поисковой машины PubMed выявлено 2140 процитированных публикаций при поисковом запросе "hipec, peritoneal" и 752 цитируемых публикации "hipec, peritoneal, CRS", наконец словосочетание "hipec, cancer, randomised trial" с уточняющей характеристикой "Clinical Trial" (исключает обзорные статьи) і 30 наукометрических публикаций, из них 10 - за последние 5 лет. Все это подтверждает растущий интерес к данной тематике. Англоязычный термин "HIPEC" (hyperthermic intraperitoneal chemotherapy), "ХАЙПЕК", может быть использован для более благозвучной замены несколько устаревшей аббревиатуры "ВБГТХП". Методика применяется в основном при раке яичников, мезотелиоме, псевдомиксоме брюшины, колоректальном раке, РЖ. Возможно как сочетание хирургически выполняемой ПЭ и ВБГТХП, так и ВБГТХП в монорежиме, при отсутствии макроскопически обнаруженного канцероматоза брюшной полости, но положительных смывах с брюшины при верифицированном раке. Выполняется как во время циторедуктивной операции, так и вторым этапом как компонент процедуры Second look, а также в адъювантном режиме при отсутствии канцероматоза, но высокой потенциальной опасности перитонеальной диссеминации (например, если опухоль проросла всю стенку органа). HIPEC так и не стал стандартным методом лечения, при этом регулярно проводятся многоцентровые рандомизированные исследования, посвященные данной тематике такие, как PRODIGE 7, PROPHYLOCHIP, COLOPEC, COMBATAC, GASTRIPEC, GASTRICHIP и другие (HIPECT4, GYMSSA trial).

У світі зареєстровано декілька показань для призначення імунотерапії інгібіторами імунних контрольних точок (ІТ ІКТ). Призначення ІТ ІКТ при раку шлунка (РШ) обумовлене наявністю експресії лігандів PD-L1 на пухлинних клітинах; високим мутаційним навантаженням у пухлині; наявністю мікросателітнонестабільної форми РШ MSI-h або поломкою механізму виправлення помилок системи неспарених основ ДНК - MMR; T-кілер імуноскор (IS). Мета роботи - вивчити склад імуноклітинного фенотипу злоякісних пухлин шлунка. Наведено результати клінічного дослідження, проведеного на базі науково-дослідного відділення пухлин органів грудної порожнини Національного інституту раку та абдомінального онкохірургічного відділення КНП "Одеський обласний онкологічний диспансер" Одеської обласної ради у 221 хворого, прооперованого з приводу РШ у період 2007 - 2013 рр. Середній вік 60,88 +- 10,5 року, чоловіків - 180, жінок - 41. Всього виконано 143 гастректомії та 78 дистальних субтотальних резекцій. Досліджувана група хворих для вивчення IS складалася з 22 хворих на РШ. На першому етапі визначено щільність імунокомпетентних клітин TILs або TIMs, де TILs передбачає кількісну оцінку лімфоцитів, що інфільтрують пухлину, а TIMs - підрахунок кількості макрофагів, що інфільтрують пухлину. Другим етапом проведено оцінку вираженості інфільтрації імунними клітинами двох компартментів: центральних ділянок пухлини (СТ) і навколо краю інвазії пухлини (ІМ) - у перитуморозній стромі. Всі хворі, включені в дослідження, були радикально прооперовані. Вилучені під час операції пухлини досліджено з використанням імуноскору. Дуже високу кореляцію відмічено між наявністю у клітинах експресії PD-L1 і присутністю CD8 T-лімфоцитів у tumor nest - 0,81. Вплив імуноскору на прогноз склав 0,64. Негативна висока кореляція визначалась між концентрацією М2 CD163 макрофагів у пухлині та наявністю метастазів у регіонарні лімфатичні вузли - 0,65. Дуже висока кореляція між концентрацією CD3 і CD8 у центральних зонах пухлини - 0,95. Дуже висока кореляція між наявністю у клітин експресії PD-L1 і наявністю CD3 клітин у tumor nest - 0,84. Дуже високою була кореляція між CD3 і CD8 у пухлинній стромі - 0,87. Зроблено висновок, що вивчення IS необхідне як з точки зору впливу на виживаність хворих як фактора прогнозу, так і з перспективою більш активного призначення та використання імунотаргетних препаратів надалі.

TNM-незалежна виживаність хворих на рак шлунка - досить нове явище в системі прогнозування життя прооперованих з приводу раку шлунка (РШ) хворих. Чим більш вираженою єлімфоцитарна інфільтрація пухлини, тим вищевиживаність онкологічного хворого. Для визначення рівня індексу імуноскора (IS) досліджуються наявність CD3, CD8, CD68, CD163 клітин в наступних зонах пухлини: TS - пухлинна строма, TN - центральна частина пухлини, TM - пухлинний край, AG - всі локалізації. CD3 є маркером Т-лімфоцитів, включаючи CD4+ Т-хелпери. CD8 - маркер цитотоксичних Т-лімфоцитів. Туморасоційовані макрофаги класифікувалися на М1 (класично активуються, CD68) і М2 (альтернативно активуються, CD163) клітини. Всього в процесі дослідження виявлено 25 495 специфічних клітин, з них 13829 макрофагів і 11666 Т-лімфоцитів. CD3 переважали в стромі пухлини (3919 >> 3333 від всіх виявлених), CD8 Т-кілери переважали також в пухлинній стромі (2447 >> 1967 від всіх виявлених), CD68 М1 макрофаги навпаки переважали в пухлинному "гнізді" (4760 >> 4314 від всіх виявлених) і CD163 М2 макрофаги також переважали в центральних ділянках пухлини (2408 >> 2347 від всіх виявлених в процесі роботи). Тільки насиченість макрофагами в tumor nest корелювала зі сприятливим прогнозом, Т-лімфоцитарна інфільтрація давала різноспрямовані тренди незалежно від зон їх розташування. Інфільтрація впливала на виживаність незалежно від стадії РШ. Зроблені попередні висновки про те, що вивчення IS необхідно як з точки зору впливу на виживаність хворих як фактора прогнозу, так і з перспективою більш активного призначення і використання імунотаргентних препаратів, наприклад пембролізумабу, надалі.

Вирішено актуальну проблему сучасної онкології - підвищено ефективність комплексного лікування і покращено загальну виживаність хворих на резектабельний рак шлунка (далі - РШ). Запропоновано морфо-генетична класифікація РШ, що містить чотири клінічні форми пухлини, з різною загальною виживаністю пацієнтів у відповідь на комплексне, у т. ч. хірургічне, лікування. Зроблено висновок, що при 1-му типі РШ (46% від усієї групи) виконання комбінованих операцій і розширених лімфодисекцій істотно не впливало на динаміку прогнозу і 5 - річну виживаність хворих порівняно зі стандартними операціями, при другому типі РШ (31,67%) проведення комбінованих мультивісцеральних резекцій значно покращувало віддалені результати у прооперованих хворих, однак застосування розширених дисекцій було відносно малоефективне, при третьому типі РШ (22,63%) проведення комбінованих і мультиорганних резекційта інше, переконливо підвищувало тривалість життя пацієнтів.