Наведено результати дослідження вікових співвідношень основних порід Коростенського плутону. На підставі новітніх геологічних і петрографічних даних зроблено висновок про наявність чотирьох різновікових серій основних порід: ранньої анортозитової, головної анортозитової, ранньої габроїдної та пізньої габроїдної.

Вивчено питання петрології габро-анортозитових масивів Коростенського плутону, який знаходиться в північно-західній частині Українського щита та належить до анортозит-рапаківігранітної формації Східно-Європейської платформи. Узагальнено новітні дані з геології, петрографії та речовинного складу основних порід Коростенського плутону. На підставі комплексних геологічних, мінералого-петрографічних, геохімічних досліджень доведено, що великі габро-анортозитові масиви є поліфазними інтрузіями, в будові яких приймають участь різновікові асоціації основних порід. У межах Володарськ-Волинського, Чоповицького, Федорівського та Пугачівського масивів виділено п'ять вікових серій базитів: ранню анортозитову, головну анортозитову, ранню габроїдну, пізню габроїдну та дайкову. На прикладі виділених серій простежено еволюцію мінерального та хімічного складу порід у процесі становлення глибинного магматичного джерела, а також у межах окремих магматичних камер. Доведено, що вихідні магми базитової асоціації Коростенського плутону за складом відповідають сублужним високоглиноземистим лейкобазальтам, які підлягали фракціюванню в кількох проміжних камерах з послідовним відокремленням рідких фракціонатів сублужно-базальтового складу.

Вперше виділено Українську провінцію анортозит-рапаківігранітної формації (АРГФ), яка відрізняється від сусідньої Прибалтійської провінції віком анорогенного магнетизму, геологічним оточенням і тектонічними чинниками, що вплинули на його розвиток, мінералого-петрографічними та геохімічними особливостями. Доведено спорідненість з АРГФ вулканів овруцької серії, а також роїв сублужних базитових дайок в оточенні плутонів формації. Визначено рівень ерозійного зрізу окремих плутонів та їх складових частин, імовірні умови залягання та петрографічний склад порід покрівлі. Вперше обгрунтовано механізм формування комплексів АРГФ у процесі багаторазової магматичної взаємодії ініціальних базитових розплавів змішаного мантійно-нижньокорового походження з верхньо-коровою речовиною та сформованими за рахунок неї новоутвореними гранітоїдними розплавами сублужного складу. Доведено зв'язок магматизму АРГФ з зачатковими рифтогенними процесами в периферійній частині Сарматського сегмента Східно-Європейського платформи.

Зазначено, що Кропивенська титаноносна інтрузія є яскравим прикладом магматичної диференціації базитових розплавів Коростенського анортозит-рапаківігранітного плутону. Інтрузії притаманна лополітоподібна форма з глибинною розшарованістю на три горизонти, що збагачені Fe-Mg силікатними та Fe-Ti оксидно-рудними мінералами. Дрібніша розшарованість супроводжується чергуванням прошарків олівінових габро, клінопіроксенітів та верлітів, що різняться кількісними співвідношеннями головних породотвірних мінералів. Уперше виявлено приховану розшарованість Кропивенської інтрузії, яка виявляється в закономірній зміні хімічного складу плагіоклазів, клінопіроксенів, олівінів і титаномагнетитів у розрізі інтрузії. Зроблено висновок про суттєвий вплив кристалізаційної диференціації на магматичну еволюцію вихідних феробазальтових розплавів Кропивенської інтрузії та кінцеве збагачення їх залізом і титаном на пізньомагматичній стадії.

Отмечено, что Крапивенская титаноносная интрузия является ярким примером магматической дифференциации базитовых расплавов Коростенского анортозит-рапакивигранитного плутона. Интрузия имеет лополитоподобную форму с глубинной расслоенностью на три горизонта, в разной мере обогащенных Fe-Mg силикатными и Fe-Ti окисно-рудными минералами. Более мелкая расслоенность сопровождается чередованием прослоев оливиновых габбро, клинопироксенитов и верлитов, отличающихся количественными соотношениями главных породообразующих минералов. Впервые выявлена скрытая расслоенность Крапивенской интрузии, проявляющаяся в закономерной смене химического состава плагиоклазов, клинопироксенов, оливинов и титаномагнетитов в разрезе интрузии. Сделан вывод о существенном влиянии кристаллизационной дифференциации на магматическую эволюцию исходных ферробазальтовых расплавов Крапивенской интрузии и остаточное обогащение их железом и титаном на позднемагматической стадии.

Krapivnia Ti-bearing Intrusion represents an impressive example of magmatic differentiation of Korosten AMCG Pluton mafic melts. The intrusion is lopolithic morphology with deep stratification on three horizons which in a different measure are enriched by Fe-Mg silicate and Fe-Ti oxide-ore minerals. Fine stratification is accompanied by alternating of olivine gabbro, pyroxenite and wehrlite layers which differ quantitative interrelations main minerals. Hidden stratification of Krapivnia Intrusion displayed in change of plagioclase, pyroxene, olivine and Ti-magnetite chemistry in a vertical section of intrusion is revealed. The conclusion about essential influence of fractional crystallization on magmatic evolution of initial ferrobasaltic melts and their residual enrichment by iron and titanium at a late-magmatic stage is made by authors of the article

Викладено результати дослідження ксенолітів, що залягають у рапаківіподібних гранітах західної частини Коростенського плутону. Встановлено, що всі опробувані ксеноліти мають місцеве "неглибинне" походження. Окрім давно відомих та добре вивчених ксенолітів субплатформних метапісковиків пугачівської товщі, рапаківіподібні граніти Пугачівської ділянки містять ксеноліти біотит-польовошпатових кристалосланців тетерівської серії, що складає давній складчастий фундамент у західному облямуванні Коростенського плутону. Продемонстрована можливість використання таких ксенолітів для виявлення та подальшого дослідження проявів контактової взаємодії інтрузій рапаківі з породами "рами". У ксенолітах встановлені новоутворені контактово-метаморфічні парагенезиси піроксен- та амфібол-роговикової фацій, накладені на "первинні" парагенезиси епідот-амфіболітової фації регіонального метаморфізму. Досліджено мікроскопічну зональність із закономірною зміною високотемпературних мінеральних парагенезисів на більш низькотемпературні у напрямку від краю до центру ксенолітів. Прояви асиміляції матеріалу ксенолітів, що супроводжувалися перетворенням вмісних рапаківіподібних гранітів у гібридні ферогеденбергіт-роговообманкові граносієніти, потребують подальших досліджень.

Розглянуто принцип упорядкування й уніфікації головних петрографічних понять і термінів, класифікацію й номенклатуру магматичних гірських порід відповідно до сучасних вимог і міжнародних правил терміноутворення. Наведено правила формування назв таксонів магматичних порід, символи мінералів, що найчастіше використовуються у петрографічній практиці.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д340.42 + Д342

Рубрики:

Мінералогічний склад гірських порід

Петрографія магматичних (вивержених) гірських порід

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В Пенизевичском карьере найдены новые типы рудоносных (ильменит, апатит) оливиновых габбро и пород промежуточного состава между последним и ильменитовыми рудными норитами, а также щелочные сиениты с рибекитом. Особенностью пенизевичских габброидов является низкая окисленность железа (отсутствие первичного магнетита), что указывает на их формирование на более глубоком уровне, чем большинство месторождений и рудопроявлений с апатит-ильменит-титаномагнетитовой минерализацией северной, центральной и северо-западной частей Коростенского плутона. Вероятно, этим объясняется сходство рудопроявления Пенизевичи и Носачевского месторождения, расположенного в значительно эродированном блоке Корсунь-Новомиргородского плутона.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д59(45УКР)34

Рубрики:

Регіональна геологія

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - виявлення можливостей використання мінералого-петрографічних особливостей дайкових порід основного складу, змінених низькотемпературними постмагматичними процесами, для визначення їх формаційної належності, а також для вирішення практичних питань геологічного розчленування та кореляції дайкових утворень Інгульського мегаблоку Українського щита. Досліджено базитову дайку, яку виявлено під час буріння на площі Апрельського урановорудного родовища та яка відноситься до Бобринецького дайкового поясу. Дайкову породу, що зазнала низькотемпературних постмагматичних перетворень, досліджено з застосуванням методів оптичної та електронної мікроскопії. Для вивчення хімічного складу головних породоутворюючих мінералів, а також діагностики акцесорних і вторинних мінералів використано електронно-мікрозондовий аналіз. Встановлено, що, незалежно від ступеня постмагматичних змін, усі вивчені зразки характеризуються відносно доброю збереженістю первинних мінералого-петрографічних особливостей гіпабісальних магматичних порід основного складу нормального ряду лужності з сімейства долеритів, що відносяться до толеїтової серії. Їх індикаторними характеристиками є позбавлена вкраплеників офітова структура, високоосновні лабрадор-бітовнітові плагіоклази, співіснуючі низько- та висококальцієві клінопіроксени, передбачувана за псевдоморфозами присутність магнезіальних олівінів, титаномагнетит-ільменітовий парагенезис Fe - Ti оксидно-рудних мінералів. Характерними акцесорними мінералами вивченого долериту є циркон і баделеїт, потенційно придатні для подальшого U - Pb ізотопного датування. Вперше зроблено висновок, що долерит Апрельського родовища схожий із багатьма раніше описаними дайковими представниками долерит-діабазової (трапової) формації докембрію. Його найближчими аналогами в межах Інгульського мегаблоку є олівінові долерити Розанівського та Новоукраїнського дайкових полів. Виявлені індикаторні характеристики долериту Апрельського родовища в подальшому можна використовувати для ідентифікації його аналогів як на площі Інгульського мегаблоку, так і за його межами.

У 2019 та 2017 рр. автори виконували польові геологічні дослідження в районі Берега Греяма Антарктичного півострова. Дослідженнями було охоплене західне узбережжя півострова Київ та більшість сусідніх островів архіпелагу Вільгельма. Мета дослідження - уточнення стратиграфічного розрізу району Української антарктичної станції "Академік Вернадський" (УАС), визначення петрографічного складу та літологічних особливостей стратифікованих утворень, з'ясування особливостей їх залягання та послідовності нагромадження. Методи досліджень включали: крупномасштабну геологічну зйомку та геологічне картування. Головним результатом виконаних робіт стала розробка нової стратиграфічної схеми району УАС. Автори з'ясували, що досліджуваний стратиграфічний розріз складений вулканогенними та підпорядкованими їм теригенними відкладами, нагромадження яких тривало у часовому інтервалі від пізнього палеозою до кайнозою включно. Зроблено висновки стосовно їх походження, віку та імовірних аналогів на сусідніх територіях. Найдавнішим літостратиграфічним підрозділом досліджуваної території визнано теригенну товщу острова Лахіл (ТТЛ), для якої припускається глибоководне турбідитне походження. Вік нагромадження ТТЛ обмежується часовим інтервалом між пізньо-пермським та ранньо-тріасовим періодами. На підставі літологічних особливостей і геологічного віку ТТЛ корелюється з формацією Парадайз Харбор, що належить до теригенної серії півострова Трініті. Найбільш розповсюдженим літостратиграфічним підрозділом досліджуваної території визнано вулканогенну товщу півострова Київ (ВТПК), що є продуктом острівно-дугового вулканізму, пов'язаного з Андською орогенією. Вік вулканізму ВТПК визначено як юрський. З'ясовано, що вулканічна товща Аргентинських островів (ВТАО) відрізняється від ВТПК петрографічним складом, умовами залягання та особливостями стратифікації, що надало підстави виокремити її у самостійний літостратиграфічний підрозділ. Вік вулканізму ВТАО обмежений часовим інтервалом між юрським і крейдяним періодами. За літологічними особливостями та геологічним віком ВТПК та ВТАО віднесено до вулканічної серії Антарктичного півострова. Зроблено припущення про можливу присутність на Аргентинських островах новітніх вулканогенних порід неогенового або навіть четвертинного віку.

Гранітоїди палеогенового віку, які відслонюються на островах Барчанс і Фордж, є наймолодшим проявом гранітоїдного магматизму району української антарктичної станції "Академік Вернадський". Під час сезонних досліджень 22-ї та 24-ї українських антарктичних експедицій отримано нові дані про геологію та петрографічне різноманіття гранітоїдів Барчанс-Фордж. Для подальшого дослідження відібраних зразків застосовували методи оптичної та електронної мікроскопії, електронно-мікрозондовий і рентген-флуоресцентний аналізи. Мета досліджень - уточнення умов залягання гранітоїдів Барчанс-Фордж, з'ясування їх мінералого-петрографічних особливостей і потенційної рудоносності. Отримані результати засвідчили, що на островах Барчанс і Фордж імовірно відслонюється бокова біляконтактова фація великого гранітоїдного масиву. Більша ж його частина має знаходитись нижче сучасного рівня моря на північ і захід від Аргентинських островів. Доведено, що гранітоїдний масив Барчанс-Фордж (ГМБФ) був сформований у ранньому палеогені на абісальному рівні вкорінення. Раніше отримані результати K-Ar, Rb-Sr та Ar-Ar ізотопного датування дають віковий інтервал 55 - 60 млн рр. Вмісними породами для цього масиву слугували метаморфізовані вулканіти, з якими ГМБФ контактує на південно-східному фланзі, а також, можливо, діорити та габроїди, які містяться у вигляді ксенолітів у гранітоїдах. З'ясовано, що головним петрографічним представником ГМБФ є гранодіорити. Останні є петрографічно подібними до гранодіоритів о. Пітерман, розташованого близько 8 км на північний схід від досліджуваної території. По аналогії з гранодіоритами о. Пітерман, для яких час ексгумації оцінено попередниками у 11 млн рр., для ерозійного розкриття ГМБФ також припускається неогеновий вік. За мінералого-петрографічними особливостями гранодіорити Барчанс-Фордж віднесені до гранітоїдів I типу, джерелами магмогенерації яких слугували магматичні породи основного та середнього складу. У процесі оцінювання потенційної рудоносності гранітоїдів Барчанс-Фордж рекомендовано звернути увагу на притаманну цим породам первинно-магматичну ортит-торитову мінералізацію, а також на генетично пов'язані з такими гранітоїдами гідротермальні утворення з молібденітовою та халькопіритовою мінералізацією.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д342

Рубрики:

Петрографія магматичних (вивержених) гірських порід

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д342

Рубрики:

Петрографія магматичних (вивержених) гірських порід

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ