Досліджено проблеми громадянського виховання молодших школярів. Вперше систематизовано теоретичні доробки, визначено концептуальні положення та зміст виховної роботи з формування громадянськості учнів початкових класів у навчальній і позакласній виховній роботі. Розглянуто закономірності, принципи, пріоритетні форми та методи громадянського виховання у навчально-виховній роботі. Визначено й експериментально перевірено педагогічні умови ефективного здійснення громадянського виховання на уроках та в процесі позакласної виховної роботи. З'ясовано, що основними чинниками громадянського виховання є: використання народної творчості, традицій українського народу, наповнення змісту навчального матеріалу громадянським компонентом; підвищення професійної компетентності педагогів початкової ланки освіти з питань громадянського виховання молодших школярів; гуманізація та демократизація педагогічної взаємодії, спрямована на забезпечення позитивного емоційного стану учнів; впровадження індивідуального підходу, що передбачає повагу до особистості кожного учня, визнання його права на власні погляди, захоплення та інтереси.

Досліджено економічну сутність та призначення соціальних гарантій населення України, розроблено теоретико-методологічні засади їх державного фінансування. Проаналізовано основні етапи становлення та розвитку системи соціальних гарантій населення в Україні, визначено джерела їх фінансування. З'ясовано місце та роль інституту соціальних гарантій в економічній системі держави. Проаналізовано видатки бюджету у даній сфері. Досліджено бюджетний механізм фінансування соціальних гарантій і розроблено пропозиції щодо його подальшого удосконалення шляхом перегляду пріоритетів бюджетного фінансування, запровадження системи державних мінімальних соціальних стандартів і підвищення ефективності витрат бюджетних коштів на базі використання програмно-цільового методу формування бюджету, посилення фінансового контролю за видатками бюджетних коштів і перегляду соціальних пільг. Визначено роль позабюджетних фінансових інститутів у забезпеченні соціальних гарантій населення України та особливості фінансування соціальних гарантій даними структурами. З урахуванням зарубіжного досвіду визначено оптимальні напрями використання позабюджетних коштів для підвищення ефективності процесу надання соціальних гарантій населенню України.

Розглянуто методологічні та практичні засади статистики фінансів. Висвітлено питання відображення фінансової діяльності у системі статистичних класифікацій, розроблено Номенклатуру фінансових послуг. Розглянуто методологію побудови фінансового рахунку в Системі національних рахунків України. Проаналізовано проблеми гармонізації статистики державних фінансів з міжнародними стандартами, запропоновано систему показників статистики державних фінансів і здійснено їх аналіз. Розглянуто основні класифікації та стандартні компоненти платіжного балансу, проведено аналіз його основних статей. Визначено основні напрями та перспективи вдосконалення фінансового рахунку у Системі національних рахунків України.

Запропоновано сучасні підходи до вивчення фінансової науки як пізнання сутності фінансів, фінансового права та фінансової політики, податкової та бюджетної систем, місцевих фінансів, державних кредиту та боргу. Розкрито сутність, роль та структуру місцевих фінансів, принципи організації фінансів підприємницьких структур, охарактеризовано бюджет домогосподарств. Розглянуто питання, що стосуються страхування, фінансового ринку, міжнародних фінансів. Надано відомості про складові фінансової безпеки та її показники. Проаналізовано фінансові системи країн з розвиненою ринковою економікою, фінанси ЄС.

Розкрито соціально-психологічний тренінг як одну з інноваційних форм педагогічного спілкування. Наведено приклад тренінгу, що проводився під час експерименту в Дубенському коледжі культури і мистецтв. Окремо представлено модуль комунікативного тренінгу для майбутніх викладачів-інструменталістів зі встановлення контакту з учнем. Наголошено, що для роботи над формуванням умінь педагогічного спілкування потрібно використовувати такий метод педагогічного дослідження, як соціально-психологічний тренінг. Зроблено висновок, що соціально-психологічний тренінг, як метод впливу, краще вирішує поставлені перед педагогом завдання, дає змогу позбутися багатьох бар'єрів у спілкуванні, є корисним для студентів не лише в педагогічному плані, а й у питанні саморозвитку та самопізнання.

Раскрыт социально-психологический тренинг как одна из инновационных форм педагогического общения. Приведен пример тренинга, который проводился во время эксперимента в Дубенском колледже культуры и искусств. Отдельно представлен модуль коммуникативного тренинга для будущих преподавателей-инструменталистов из установления контакта с учеником. Отмечено, что для работы над формированием умений педагогического общения нужно использовать такой метод педагогического исследования, как социально-психологический тренинг. Сделан вывод, что социально-психологический тренинг, как метод влияния, лучше решает поставленные перед педагогом задания, позволяет избавиться от многих барьеров в общении, является полезным для студентов не только в педагогическом плане, но и в вопросе саморазвития и самопознания.

The social-psychological training is exposed as one of innovative forms of pedagogical intercourse. The example of training which was conducted during an experiment in Dubenskom college of culture and arts is expounded. The module of the communicativetraining is separately presented for future teachers-instrumental from establishment of contact with a student. It is marked that for the prosecution of forming of abilities of pedagogical intercourse it is needed to use such method of pedagogical research, as social-psychological training. A conclusion is done, that the social-psychologica training, as method of influence, decides the tasks put before a teacher better, enables delivered from many barriers in intercourse, is useful to the students not only in a pedagogical plan but also in the question of self-knowledge.

Розглянуто основні складові бюджетного механізму фінансування соціальних гарантій населення України, проаналізовано проблеми бюджетного планування та прогнозування, запровадження системи державних мінімальних соціальних стандартів і проблеми, пов'язані з удосконаленням системи соціальних пільг населенню.

Розглянуто теоретичні основи статистичного вивчення фінансової системи в частині розроблення нових положень теорії статистики фінансів з метою забезпечення кількісної оцінки явищ і процесів, що відбуваються у фінансовій системі та виявлення закономірностей, проблем і перспектив її функціонування. Виявлено недоліки формування інформаційного забезпечення статистичного вивчення всіх сфер фінансових відносин. Розроблено Номенклатуру фінансових послуг з метою покращання збирання, оброблення, розповсюдження статистичної інформації та здійснення економіко-статистичного аналізу функціонування фінансових установ. Висвітлено основні напрями удосконалення фінансового рахунку в Системі національного рахівництва (СНР) шляхом впровадження в класифікації фінансових інструментів фінансового рахунку похідних цінних паперів із визначенням підходів до їх обліку, перегляд СНР відповідно до рекомендацій СНР-2008. У цьому контексті запропоновано удосконалення визначення вартості послуг фінансових посередників та забезпечення якості статистичної інформації, що використовується для складання квартальних та річних фінансових рахунків. Наведено систему показників статистики державних фінансів, які включають показники статистики державного бюджету, державних позабюджетних фондів, державного кредиту та боргу. Розроблено статистичні показники державних позабюджетних фондів, які дозволяють оцінити фінансову активність та стійкість і результативність їх діяльності. Визначено набір економічних та фінансових показників, який дозволяє за допомогою системи попереджувальних сигнальних індикаторів спрогнозувати настання фінансової нестабільності в державі.

Викладено наукові результати аналітичного осмислення сутності сучасних проблем модернізації соціально-економічного, гуманітарного, освітнього, наукового простору та перспектив розвитку України. Розкрито специфіку фінансової діяльності сучасних корпорацій. Висвітлено напрями удосконалення обліку розрахунків з контрагентами, проблеми управління валютними резервами в контексті грошово-кредитного регулювання економіки держави, теоретичні аспекти розвитку інвестиційного ринку в Україні. Розглянуто лізинг як унікальний інструмент фінансування капітальних вкладень підприємств. Розкрито проблеми управління державним боргом України. Увагу приділено особливостям державного регулювання вітчизняного страхового ринку, розробці методики оцінки рівня децентралізації місцевих бюджетів, принципам сталості та порівняльності в інтегрованій звітності, розвитку готельного бізнесу в сучасних умовах. Висвітлено шляхи забезпечення конкурентоспроможності фармацевтичної промисловості України.

Розкрито зміст проривних технологій як явища, що відкриває новий цикл розвитку продуктивних сил та істотно впливає на різні сторони життя суспільства. Показано базові проривні технології, що визначили зміну соціальчо-економічинх формацій під час розвитку людської цивілізації: від первісного й аграрного суспільств до індустріальної та постіндустріальної формацій. Описано базові проривні технології сучасного етапу розвитку суспільства: штучний інтелект, Інтернет речей, адитивні технологи з використанням 3D-принтера, віртуальна і доповнена реальність, нові матеріали, "хмарні" технології тощо. Проаналізовано можливі позитивні й негативні ефекти впровадження згаданих проривних технологій.

Основну увагу приділено розробленню методологічних засад статистичного моделювання факторів формування якості зайнятості. Обгрунтовано необхідність розроблення нової стратегії у формуванні якості зайнятості для забезпечення ефективного соціально-економічного розвитку України. Визначено необхідні для цього кроки й управлінські рішення. Окреслено проблеми оцінювання якості зайнятості в Україні, основним етапом якого є моделювання факторів формування якості зайнятості з використанням сучасних статистичних методів. З метою визначення узагальнених факторів формування якості зайнятості побудовано модель головних компонент, яка дозволила трансформувати 18-вимірний ознаковий простір у п'ятивимірний простір узагальнених факторів, які пояснюють 87,6 % варіації обраних ознак, що свідчить про високий рівень факторизації. Виділено та ранжовано за ступенем значущості п'ять основних факторів: рівень інформатизації суспільства (внесок - 41,7 %), умови праці та навколишнє середовище (26,3 %), неформальна зайнятість (8,2 %), виробничий травматизм зі смертельними наслідками (6,3 %) та рівень зайнятості (5,1 %). Розрахунки проведені з використанням прикладного пакета "Statistica", зокрема модуля "Factor analysis". Використання розробленої моделі дає можливість запобігти суб'єктивізму при визначенні основних факторів формування якості зайнятості. Проведене дослідження дозволило обгрунтувати теоретико-методологічні засади статистичного моделювання факторів формування якості зайнятості на основі методу головних компонент. Виділені фактори можуть бути прийняті за основу при формуванні ключових напрямків удосконалення сфери зайнятості в Україні.