Індекс рубрикатора НБУВ: Р620.426.3-52

Рубрики:

Хвороба Паркінсона

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р620.426.3-5

Рубрики:

Хвороба Паркінсона

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше на підставі когортного дослідження за умов застосування критеріального підходу досліджено сучасну клінічну структуру синдрому паркінсонізму (СП) в українській популяції. Описано серії хворих на споріднені нейродегенерації (прогресуючий над'ядерний параліч, множинна системна атрофія, кортико-базальна дегенерація), наведено характеристику їх клінічних проявів та особливостей перебігу. Здійснено комплексний аналіз клініки, перебігу та коморбідних станів у разі хвороби Паркінсона (ХП), з'ясовано особливості вікових і статевих залежностей, стадійного перебігу захворювання. Показано, що розвиток хвороби проходить за трьома основними фазами, що відрізняються не тільки за кількісними показниками важкості розладів, але і за якісними ознаками, новими сполученнями симптомів і новими умовами щодо реагування на лікування. За результатами аналізу веріабельності ритму серця у хворих на ХП і СП показано, що порушення вегетативних функцій є облігатним симптомом захворювання, яке розвивається вже на ранніх стадіях і під час прогресування хвороби поглиблюється та змінюється за певними закономірностями, що вказують на виснаження адаптивних та компенсаторних можливостей мозку.

На підставі даних доказової медицини та клінічної практики розглянуто предиктори вибору терапії на різних стадіях хвороби Паркінсона. Обгрунтовано показання до призначення прямих агоністів дофамінових рецепторів (на прикладі ропініролу) в різних схемах лікування залежно від стадії захворювання, віку, наявності та прогнозу ускладнень, коморбідних станів, профілю побічних реакцій та фінансових міркувань.

Запропоновано методику комп'ютерної варіаційної пульсометрії, програмне та апаратне забезпечення для оцінки стану вегетативної регуляції.

Мета дослідження - вивчення взаємозв'язків вегетативної дисфункції з іншими складовими клінічного патерну загострення хронічного поперекового больового синдрому (ПБС), визначення можливостей медикаментозної терапії. Було обстежено 230 хворих із загостренням ПБС. Встановлено наявність значної вегетативної дисфункції та емоційних порушень у хворих із загостренням ПБС. Наведено оцінку параметрів вегетативної дисфункції, сенсорних та афективних складових больових відчуттів у 22-х пацієнтів під впливом комплексного лікування загострення ПБС з використанням препарату тразодону гідрохлориду.

Мета дослідження - вивчення асоціацій між сонячною експозицією, особливостями фенотипу шкіри та ризиком розвитку множинного склерозу в популяції Вінницької області. За допомогою методу "випадок - контроль" (проаналізовано результати анкетування 109-ти пар) встановлено, що більш висока експозиція сонячних променів у дитинстві та ранньому юнацтві асоціюється зі зменшенням ризику множинного склерозу. Недостатнє ультрафіолетове опромінення може впливати на розвиток множинного склерозу. Проаналізовано взаємозв'язок між множинним склерозом та особливостями фенотипу шкіри.

Одним із факторів, що погіршують якість життя хворих на спастичну кривошию (СК) з вимушеним положенням голови, є хронічний больовий синдром, який не завжди відповідає рисунку перебігу моторного дефекту. Серед механізмів больового синдрому розглядають і плексопатії, і міогенний біль (м'язово-фасціальну дисфункцію). Під спостереженням знаходилася пацієнтка 1967 р. народження, яка з 2009 р. страждає від цервікальної дистонії (латероретроколіс). Проведено загальноклінічні, лабораторні (включаючи визначення вмісту міді в крові та сечі, концентрації церулоплазміну в крові) та інструментальні методи обстеження.

Однією з найбільш досліджуваних епідеміологічних особливостей множинного склерозу (МС) є градієнт збільшення поширеності захворювання з географічною широтою. У цьому аспекті обговорено зворотний зв'язок між сонячною радіацією та ризиком розвитку МС. На сьогодні показано, що найбільш поширеними симптомами МС є депресивні та тривожні розлади, втома, когнітивні порушення. Мета дослідження - дослідити асоціацію між ступенем сонячної експозиції та депресією, тривогою, втомою та когнітивними порушеннями у хворих на МС у популяції Вінницької області.

Мета дослідження - вивчення зв'язку між сонячною експозицією, сироватковим рівнем 25-гідроксихолекальциферолу (25(OH)D) і депресивними симптомами, відчуттям тривоги, втоми, когнітивними порушеннями у хворих на множинний склероз (МС) у популяції Вінницької області. Проаналізовано дані спостереження за 77-а пацієнтами з МС. Поширеність дефіциту вітаміну D становила 35,1 %. Показник забезпеченості організму вітаміном D обернено корелював із симптомами депресії (r = -0,251; p = 0,026), втоми (r = -0,342; p = 0,002), віком (r = -0,248; p = 0,030). Високі рівні сонячної експозиції обернено корелювали з оцінкою за EDSS (r = -0,256; p = 0,024) та меншою вираженістю депресивних симптомів (r = -0,227; p = 0,047) у пацієнтів із МС у популяції Вінницької області.

Мета дослідження - вивчення вірогідного впливу річного курсу компенсації дефіциту обміну 25(OH)D за допомогою офіцинального препарату вітаміну D на якість життя хворих із множинним склерозом. Проаналізовано дані спостереження за 57 пацієнтами з множинним склерозом. Через 1 рік у групі вітаміну D3 установлено значуще покращання оцінки загального сприйняття здоров'я (p = 0,002), життєздатності (p = 0,003), ролі емоційних проблем в обмеженні життєдіяльності (p = 0,01), показника психічного здоров'я (p = 0,008). Застосування вітаміну D3 позитивно позначилося на психічному компоненті якості життя.

Надано результати ретроспективного дослідження поширеності й клінічних особливостей мігрені та епізодичних синдромів, що можуть бути асоційовані з мігренню, на основі аналізу 9469 історій хвороби дітей віком до 18 років, які лікувались у неврологічному, гастроентерологічному й ендокринологічному відділеннях Хмельницької обласної дитячої лікарні за період 2010 - 2014 рр. Під час дослідження додатково до визначення окремої патології з епізодичним перебігом і відсутності органічних змін при обстеженні використовувався критеріальний підхід для діагностики захворювань мігренозного спектра на основі Міжнародної класифікації головного болю III перегляду ((МКГБ-III; beta version) за 2013 рік. Під час аналізу було виявлено 155 історій хвороби (65 хлопчиків і 90 дівчаток), симптоми в яких збіглися з критеріями діагнозу мігрені та епізодичних синдромів, що можуть бути асоційовані з мігренню. Отримані дані свідчать про дуже низький рівень діагностики даної патології (0,21 % від усіх неврологічних діагнозів). Після використання критеріального підходу частка їх у структурі неврологічної патології зросла до 4,67 %. Типові симптоми мігрені часто інтерпретуються в межах діагнозу "вегетосудинна дистонія". У структурі діагнозу вегетосудинної дистонії мігрень становила 15,5 %. Практично відсутня була діагностика періодичних синдромів, асоційованих із мігренню. Виявлено, що синдром циклічного блювання й абдомінальна мігрень часто можуть приховуватися під діагнозом "ацетонемічний синдром" або "функціональна диспепсія". При використанні критеріїв МКГБ-III (beta version) у структурі функціональної диспепсії синдром циклічної блювоти становив 2,8 %, а абдомінальної мігрені - 7,6 %. У структурі первинного ацетонемічного синдрому частка синдрому циклічного блювання була значною - 23,4 %.

Мета роботи - важливість створення регіонального, а в подальшому і національного реєстру інсульту. Вказано на необхідність створення реєстру за ініціативи ESO (Європейської інсультної організації) RES-Q та Angel's. Реєстр - це інструмент не тільки оцінки якості надання спеціалізованої медичної допомоги, а й інструмент моніторингу якості надання кваліфікованої допомоги хворим на інсульт. Висвітлено систему надання медичної допомоги хворим на інсульт у Вінницькій області на вторинному і третинному спеціалізованому рівнях.

Майже 80 % випадків гострого інсульту в найгострішому та гострому періодах супроводжується підвищенням артеріального тиску, що в подальшому може сприяти геморагічній трансформації ішемічного інсульту чи підвищувати ризик ускладнень, а також впливати на наслідки інсульту. За отриманими даними, короткострокова динаміка тиску має незначну предикторну силу щодо припущення про характер процесу - геморагічний чи ішемічний, але обчислення коефіцієнта варіативності систолічного та діастолічного тисків може дати цінну клінічну інформацію. Вкрай важливим є те, що застосування тромболітичної терапії за ішемічного інсульту зменшує варіативність показників і супроводжується збереженням більшої частини ураженого мозку.

Наведено дані про віддалені результати лікування в групі хворих (n = 174) з ішемічним інсультом, яким проведено терапію з використанням Альтеплази. За три роки імплементації комплексу заходів, спрямованих на скорочення часу від початку симптомів до надання допомоги, збільшилась кількість пацієнтів, госпіталізованих у межах "терапевтичного вікна", та відсотку хворих, яким виконано тромболітичну терапію. У ході надання оцінки функціональних можливостей пацієнтів через 90 днів після інсульту продемонстровано зростання частки незалежних у щоденній діяльності (mRS 0-2) до 68,9 %.

Реєстр якості лікування інсульту (REgistry of Stroke Care Quality, RES-Q) дозволяє оцінити якість надання допомоги хворим з інсультом у стаціонарах і порівняти її з якістю в інших країнах. Мета дослідження - оцінити якість надання стаціонарної допомоги хворим із мозковим інсультом в Україні. З 2017 р. до реєстру RES-Q внесено інформацію по 14 305 пацієнтах із 90 лікарень України. Середній вік хворих становив 68 років. 85,08 % хворих було з ішемічним інсультом, 10,53 % - із внутрішньомозковими геморагіями, 1,98 % - із субарахноїдальним крововиливом, 0,01 % - з венозним тромбозом, 0,27 % - з криптогенним інсультом, 2,13 % - із транзиторною ішемічною атакою. У 19,33 % пацієнтів мозковий інсульт був повторним. В інсультних відділеннях лікувалося 67,9 % хворих, решта - у відділеннях реанімації, загальної неврології, нейрохірургії. КТ, МРТ проведено 92,1 % хворих. Тяжкість інсульту за шкалою NIHSS була оцінена у 88,5 % хворих (середній бал - 9). Тест на дисфагію проведено 86,71 % хворих. Реканалізацію зроблено 5,94 % пацієнтів з ішемічним мозковим інсультом (тромболітична терапія - 5,33 %, механічна тромбектомія - 0,61 %). Гемікраніектомію проведено у 0,29 % пацієнтів. Видалення інтракраніальної гематоми виконано у 2,7 % пацієнтів із внутрішньомозковими геморагіями. Реабілітаційну допомогу отримали 71,98 % хворих. Висновок: проведення аналізу реєстру RES-Q дозволило на невеликій кількості пацієнтів (5 % від загального числа хворих на мозковий інсульт за 3 роки в Україні) оцінити якість лікування і визнати, що вона вимагає значного поліпшення і змін в організації допомоги хворим.

Реєстр якості лікування інсульту (REgistry of Stroke Care Quality, RES-Q) дозволяє оцінити якість надання допомоги хворим з інсультом у стаціонарах і порівняти її з якістю в інших країнах. Мета дослідження - оцінити якість надання стаціонарної допомоги хворим із мозковим інсультом в Україні. З 2017 р. до реєстру RES-Q внесено інформацію по 14 305 пацієнтах із 90 лікарень України. Середній вік хворих становив 68 років. 85,08 % хворих було з ішемічним інсультом, 10,53 % - із внутрішньомозковими геморагіями, 1,98 % - із субарахноїдальним крововиливом, 0,01 % - з венозним тромбозом, 0,27 % - з криптогенним інсультом, 2,13 % - із транзиторною ішемічною атакою. У 19,33 % пацієнтів мозковий інсульт був повторним. В інсультних відділеннях лікувалося 67,9 % хворих, решта - у відділеннях реанімації, загальної неврології, нейрохірургії. КТ, МРТ проведено 92,1 % хворих. Тяжкість інсульту за шкалою NIHSS була оцінена у 88,5 % хворих (середній бал - 9). Тест на дисфагію проведено 86,71 % хворих. Реканалізацію зроблено 5,94 % пацієнтів з ішемічним мозковим інсультом (тромболітична терапія - 5,33 %, механічна тромбектомія - 0,61 %). Гемікраніектомію проведено у 0,29 % пацієнтів. Видалення інтракраніальної гематоми виконано у 2,7 % пацієнтів із внутрішньомозковими геморагіями. Реабілітаційну допомогу отримали 71,98 % хворих. Висновок: проведення аналізу реєстру RES-Q дозволило на невеликій кількості пацієнтів (5 % від загального числа хворих на мозковий інсульт за 3 роки в Україні) оцінити якість лікування і визнати, що вона вимагає значного поліпшення і змін в організації допомоги хворим.

Ішемічний інсульт залишається актуальною проблемою сьогодення. Його патогенез складається з послідовного каскаду реакцій у мозку, які, на додаток до ішемії, відповідальні за подальше пошкодження мозкової тканини й уповільнюють розвиток компенсаторних і регенеративних механізмів. Спроби перервати патологічний каскад тривають декілька десятиліть. Першою перспективною молекулою, що продемонструвала в доклінічних дослідженнях потенціал скавенджера (прибиральника, поглинача) надлишкових агресивних перекисів, стала MCI-186, яка застосовується в клінічній практиці під назвою іедаравоні. Мета дослідження - встановлення клінічних ефектів застосування едаравону (Ксаврон) як супутньої терапії гострого періоду ішемічного інсульту (СТІКс) у режимі реальної клінічної практики.

Своєчасне застосування нейропротекторних агентів має запобігати або гальмувати патогенетичні механізми, що призводять до апоптозу клітин мозку за гострої ішемії, можливо, у ядрі інфаркту, але переважно - в зоні ішемічної пенумбри. Концепція нейропротекції має достатнє теоретичне обгрунтування, проте, з огляду на існуючі результати клінічних досліджень, питання її ефективності, безпечності й оптимальних точок прикладання й надалі залишається дискутивним. Наразі два фармакологічних агенти розглядаються найчастіше як нейропротекторні засоби при ішемічному інсульті (ІІ) - церебролізин та едаравон (на українському фармацевтичному ринку - ксаврон), які мають найширшу доказову базу та користуються прихильністю практичних лікарів у намаганні забезпечити потенціал відновлення функцій у післяінсультний період. Мета дослідження - вивчити наявну доказову базу щодо результатів застосування та ефективності нейропротекторних агентів - церебролізину та едаравону у комплексній терапії ІІ: вплив на результат лікування на госпітальному етапі і в середньостроковій перспективі. Проведено пошук та аналіз за ключовими словами "ішемічний інсульт", "нейропротекція", "едаравон", "церебролізин" досліджень бази PubMed та метааналізів Кокранівської бібліотеки, опублікованих за період з 2010 до 2022 р. Критеріями відбору публікацій були наявність повного тексту або розгорнутого резюме англійською мовою. З огляду на результати досліджень клінічні ефекти нейропротекторної терапії є значущими. Однак є повідомлення про сумнівні результати, ймовірними причинами яких можуть бути: неврахування рівня неврологічного дефіциту на момент госпіталізації, а також терапевтичного вікна для призначення лікарського засобу і режиму дозування препарату. На результат на 90-й день лікування могли впливати такі чинники, як коморбідна патологія, ускладнення госпітального періоду, а також різні підходи до реабілітаційних заходів. Необхідно провести великі клінічні дослідження з більш продуманими критеріями відбору пацієнтів для з'ясування значення нейропротекторних засобів у комплексній інтенсивній терапії пацієнтів з ІІ.

У монографії узагальнено дані світової літератури та досліджень авторів стосовно характеристик та механізмів регуляції ходьби людини в практично здорових осіб різного віку (підліткового, юнацького, середнього, зрілого, похилого) в умовах різних фізіологічних парадигм та при неврологічних захворюваннях. У дослідженнях використано автоматизовану систему GAITRite®, виробництва США (CIR Systems Inc.Clifton, NJ). Визначали наступні параметри: швидкість ходьби, кількість кроків при проході доріжкою, кількість кроків за хвилину, довжина кроку, довжина подвійного кроку, співвідношення довжини кроку до довжини нижньої кінцівки, ширина бази опори, час кроку, час крокового циклу, час переносу стопи, час опори, час опори на обидві стопи, структура крокового циклу, інтегральний показник якості, «нормальності» ходьби - FAP. Усього обстежено 952 особи. Обгрунтовуються отриманими результатами висновки про те, що регуляція просторово- часових параметрів ходьби людини залежить від роботи усіх рівнів нервової системи. Базовий просторово-часовий паттерн ініціюється центральними генераторами ритму спинного мозку, робота яких задається та модулюється надсегментарними структурами, а нашаровані команди з кори головного мозку можуть досить суттєво змінити базовий малюнок, створивши відпові¬дну просторово-часову модель ходьби. З урахуванням змін кількісних та якісних показників ходьби при різних фізіологічних парадигмах, зробиться важливий висновок, що ходьба не є автоматизованим процесом, а потребує використання різноманітних додаткових ресурсів ЦНС, насамперед уваги та когнітивних ресурсів.