Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.301.1-52

Рубрики:

Пневмонія

Шифр НБУВ: Ж16788 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.301.1-52

Рубрики:

Пневмонія

Шифр НБУВ: Ж15550 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Отмечено, что хронические обструктивные заболевания легких в настоящее время являются одними из проблемных в пульмонологии. Их частое осложнение, не получившее достаточного освещения в медицинской литературе, - легочная гипертензия.

Вивчено клінічну ефективність гатифлоксацину (тебрісу), що використовують як монотерапію негоспітальних пневмоній 3 - 4-х клінічних груп. Доведено високу ефективність прийому цього антибактеріального препарату в дозі 400 мг на добу одноразово у разі негоспітальних пневмоній з ускладненим перебігом. Гатифлоксацин добре переносять хворі, побічні явища короткочасні, не позначаються на ефективності лікарського засобу й не вимагають його відміни.

Мета роботи - проаналізувати поширеність коморбідної патології у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) і вплив коморбідності на перебіг захворювання у світі сучасних рекомендацій щодо курації хворих на ХОЗЛ та з позиції власного досвіду. Проаналізовано поширеність артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця, цукрового діабету, психосоматичних порушень у хворих на ХОЗЛ. Встановлено, що у порівнянні зі світовими даними, поширеність супутньої патології діагностується значно рідше у хворих на ХОЗЛ, що може бути зумовлено проблемами гіподіагностики самого ХОЗЛ. У той же час серед осіб із коморбідною патологією діагностовано ряд суттєвих клінічних синдромів, що визначають перебіг і тяжкість захворювання. У хворих на ХОЗЛ із супутніми захворюваннями серцево-судинної системи застосування бета-адреноблокаторів є ефективним та безпечним та може вплинути на прогноз цих пацієнтів.

Отмечено, что количество больных бронхиальной астмой с сопутствующими артериальной гипертензией и ишемической болезнью сердца за последние годы резко возросло. В связи с этим актуальным стал вопрос о комбинированной терапии данного контингента больных. Обобщены данные о показаниях и противопоказаниях к назначению основных антигипертензивных, анальгетических, антиангинальных и антиагрегантных препаратов. Акцентировано внимание на возможных побочных и потенциирующих бронходилятационных эффектах различных групп препаратов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.202-52

Рубрики:

Бронхіальна астма

Шифр НБУВ: Ж24000 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.301.1

Рубрики:

Пневмонія

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено прихильність до подвійної антитромбоцитарної терапії (ПАТ) осіб, після перенесеного гострого коронарного синдрому (ГКС) шляхом телефонного опитування 62-х пацієнтів, середнього віку (66,3 +- 4,7 року). Прихильність до ПАТ у пацієнтів з інфарктом міокарда (ІМ) та нестабільною стенокардією через 6 міс лікування становить 64,5 % та зменшується протягом наступних 6-ти міс на 16,1 %. Більш прихильними до ПАТ є чоловіки як через 6 міс, так і через рік лікування, причому прихильність жінок через рік зменшилася на 22 %, а чоловіків - на 17,4 %. Найбільш прихильними до ПАТ є пацієнти після реваскуляризації міокарда, як з ІМ, так і з нестабільною стенокардією. Така тенденція відмічається через 6 і через 12 міс лікування. Серед пацієнтів, яким не виконували реваскуляризації, прихильність до ПАТ суттєво зменшувалася протягом року, причому більш суттєво серед пацієнтів з ІМ - на 24 %, ніж серед пацієнтів із нестабільною стенокардією - на 16 %.

Зауважено, що сьогодні проблема антибіотикорезистентності бактерій - збудників негоспітальної пневмонії (НП) - дуже широко обговорювана в медичному середовищі і, безумовно, викликає дуже багато приводів для побоювань і застережень. Справді, у світі існує глобальна проблема антибіотикорезистентності, багато антибіотиків наразі втратили свій потенціал щодо інфекційних збудників. Щодо конкретних лікарських засобів варто звернути увагу на цілу низку антибактеріальних препаратів фармацевтичної компанії "Сандоз", які неодноразово довели свою ефективність і безпеку застосування ЗА НП: азитроміцин (Азитро САНДОЗ), амоксицилін (Оспамокс ДТ), амоксицилін/клавуланова кислота (Амоксиклав Квіктаб, Амоксиклав 2Х), цефуроксим (Цефуроксим САНДОЗ).

Актуальна проблема сучасної кардіології - вивчення ефективності лікування гострого інфаркту міокарда (ГІМ) з коморбідною артеріальною гіпертензією (АГ). За статистичними даними 2010 р., 8,6 млн. населення України страждають на ішемічну хворобу серця (ІХС), із них щорічно у 50 тис. виникає інфаркт міокарда (ІМ). На АГ страждає понад 12 млн. людей. Мета роботи - проаналізувати результати ефективності стентування вінцевих артерій (ВА) у хворих на ГІМ з коморбідною АГ. Проведено ретроспективний аналіз історій хвороб 105 хворих на ГІМ з коморбідною АГ віком 56,7 +- 0,80 року. Із них Q - IМ визначали у 84,8 %, не Q - IМ - у 15,2 % хворих. Тривалість АГ визначалась у середньому 9,0 років, хронічної ІХС - 2,8 роки. Систолічний артеріальний тиск становив 138,0 і 215 мм рт. ст., діастолічний - 89,4 +- 1,27 мм рт. ст. Ангіографічне обстеження хворих проводили на установці Siemens Axiom Artis (Німеччина). Односудинне ураження ВА визначалось у 26,7 % хворих, двосудинне - у 28,5 %, трисудинне - у 44,8 %, субоклюзія та оклюзія - у 57,1 % хворих. Відновлення кровоплину в передній міжшлуночковій ВА відбувалось у 58,1 %, у правій ВА - у 26,7 %, в огинаючій ВА - у 12,4 %. Не вдалося відновити коронарний кровоплин у 2,9 % пацієнтів. Клінічна ефективність відновлення коронарного кровоплину у хворих на ГІМ з коморбідною АГ за результатами ТIМI: ТIМI 1 (часткове) - у 0,9 %, ТIМI 2 (значне) - у 20,0 %, ТIМI 3 (повне,нормальне) - у 76,2 %, ТIМI 0 (не відновилось) - у 2,9 % хворих. Висновки: стентування ВА у хворих на ГІМ з коморбідною АГ є ефективним методом лікування, що сприяє суттєвим позитивним змінам показників як коронарного кровоплину, так і клінічнних показників.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.3-356 + Р645.1

Рубрики:

Хвороби легень

Психосоматичні розлади

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - оцінити ефективність і безпечність додавання до стандартної терапії у пацієнтів з гострим коронарним синдромом (ГКС) з елевацією сегмента ST та супутнім цукровим діабетом (ЦД) 2 типу після реваскуляризації шляхом первинного коронарного втручання інфузії препарату, котрий містить 4,2 г аргініну гідрохлориду та 2,0 г L-карнітину. У дослідження було залучено 60 пацієнтів віком у середньому (64,3 +- 1,6) року з ГКС з елевацією сегмента ST тривалістю до 6 год та супутнім ЦД 2 типу, котрим було проведено ургентну коронарографію та стентування інфаркт-залежної артерії. Пацієнтів було розподілено на 2 групи: групу I - 30 осіб, котрим до стандартної терапії додавали внутрішньовенну інфузію препарату, котрий містив 4,2 г аргініну гідрохлориду та 2,0 г L-карнітину, по 100 мл протягом 7 діб, і групу II - 30 осіб, які не одержували додаткової терапії. Проведено загальноклінічне обстеження з оцінкою скарг та анамнезу, даних об'єктивного фізикального дослідження і результатів додаткових методів діагностики. Визначено рівень тропоніну і та оцінено резолюцію сегмента ST в 1-шу, на 3-гю та 7-му добу. Пацієнти обох груп були порівнянними за основними клінічними, антропометричними показниками, призначеною медикаментозною терапією, особливостями атеросклеротичного ураження коронарних артерій, тривалістю періоду ішемії, рівнем тропоніну I в 1-шу, на 3-тю та 7-му добу (усі p >> 0,05). Величина елевації сегмента ST на момент госпіталізації у пацієнтів обох груп статистично значущо не відрізнялася: (4,80 +- 0,17) та (4,50 +- 0,15) мм відповідно, але на 3-тю добу була меншою в групі I ((2,37 +-і 0,14) мм) у порівнянні із групою II ((3,20 +- 0,17) мм, p = 0,05). У пацієнтів групи I установлено статистично значуще зниження рівня аспартатамінотрансферази й аланінамінотрансферази на 7-му добу, більше, ніж у групі II (p = 0,048 та p = 0,032 відповідно). Висновки: у пацієнтів із ГКС з елевацією сегмента ST та супутнім ЦД 2 типу після реваскуляризації міокарда додавання до медикаментозної терапії комплексу амінокислот (4,2 г аргініну гідрохлориду та 2,0 г L-карнітину) сприяє швидкому зниженню рівня тропоніну I та зменшенню елевації сегмента ST і не супроводжується виникненням побічних ефектів.

Мета роботи - визначити предиктори виникнення порушень серцевого ритму під час виконання спірографії в пацієнтів із поєднанням стабільної ішемічної хвороби серця (СІХС) та хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ). У дослідження залучили 53 пацієнти з поєднанням СІХС та ХОЗЛ, 53 пацієнти зі СІХС без супутнього ХОЗЛ і 42 пацієнти з ХОЗЛ без ішемічної хвороби серця (ІХС). Діагностували порушення серцевого ритму під час виконання спірографії за допомогою одночасного визначення функції зовнішнього дихання та добового моніторування електрокардіограми, розрахували предиктори появи шлуночкової екстрасистолії (ШЕ) високих градацій в осіб із поєднаною патологією. Встановили, що у 20,7 % пацієнтів із поєднанням СІХС та ХОЗЛ під час спірографії виникають ШЕ високих градацій (р = 0,008), серед пацієнтів з ізольованим перебігом ІХС - у 9,4 %, серед осіб із ХОЗЛ - у 7,1 %. Шанси виникнення ШЕ високих градацій під час спірографії в пацієнтів із поєднаним перебігом СІХС та ХОЗЛ зростають у 5,7 раза у випадку розміру лівого передсердя понад 42,9 мм; у 3,93 раза у випадку кінцевого систолічного об'єму лівого шлуночка понад 76,1 мл; у 6,7 раза при фракції викиду лівого шлуночка менше ніж 49,1 %; у 43,3 раза, якщо пацієнт має понад 1319 ШЕ протягом доби; у 2,37 раза за наявності понад 12,3 шлуночкових бігеміній за добу; якщо максимальна частота серцевих скорочень протягом активного періоду або протягом доби збільшується понад 95,5 уд/хв і 106,9 уд/хв, шанси підвищуються у 2,77 та 3,23 раза відповідно. Висновки: пацієнти з поєднанням СІХС та ХОЗЛ відрізняються від осіб з ізольованим перебігом патологій за частотою виникнення шлуночкових порушень ритму під час спірографії. Для оцінювання ризику появи ШЕ високих градацій пацієнтам із поєднаною патологією потрібно виконувати додаткові обстеження перед спірографією, як-от добове моніторування електрокардіограми та ехокардіографію.

Мета роботи - оцінити рівень знань лікарів медичних закладів Вінницької області щодо основ проведення серцево-легеневої реанімації (СЛР); визначити ключові питання, що потребують більш детального відпрацювання під час проведення тренінгів із СЛР. Кафедрою пропедевтики внутрішньої медицини Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова спільно з лікарями Вінницького регіонального центру серцево-судинної патології ініційовано проведення семінарів-тренінгів для лікарів лікувально-профілактичних закладів Вінницької області на тему "Гострий коронарний синдром: тактика ведення пацієнтів. Серцево-легенева реанімація" Вінницької області. В анонімному анкетуванні за оригінальним опитувальником, що включав 10 питань щодо основ проведення СЛР, взяли участь 165 лікарів з 11 районів. Переважна більшість лікарів вірно відповіли на запитання щодо рекомендованої частоти компресій грудної клітки - 120 (72,7 %), глибини компресій грудної клітки - 147 (89,1 %), співвідношення частоти компресій і частоти дихання без протекції дихальних шляхів - 123 (74,5 %), початкової дози адреналіну - 138 (83,6 %), недоцільності введення аміодарону у випадку асистолії - 121 (73,3 %). Близько половини проанкетованих лікарів вірно відповіли на запитання щодо допустимих пауз - 84 (51 %), рекомендованої частоти вентиляції легень у випадку проведення СЛР інтубованого пацієнта - 86 (52,1 %), початкової дози аміодарону - 79 (47,8 %), періодичності оцінки ритму та пульсу під час СЛР - 73 (44,3 %). Менше третини лікарів - 38 (23 %) вірно відповіли на запитання щодо рекомендованої етапності введення адреналіну у випадку фібриляції шлуночків/шлуночкової тахікардії без пульсу. Результати аналізу свідчили, що частка лікарів, які невірно відповіли на 40 % та більше запитань, була вищою у групах лікарів молодше 35 років і старше 60 років (p = 0,006), та у групах лікарів зі стажем роботи за спеціальністю менше 5 років, (p = 0,001). Висновки: установлено, що переважна більшість лікарів медичних закладів Вінницької області володіють достатнім рівнем знань щодо основ проведення серцево-легеневої реанімації. Серед лікарів, які допустили значну кількість помилок під час анкетування (4 - 6), найбільша частка спостерігалася у групах старшого віку, молодше 35 років та стажем роботи за спеціальністю менше 5 років. Найбільші труднощі виникають у лікарів під час вибору відповіді щодо медикаментозного супроводу серцево-легеневої реанімації, тактики ведення пацієнта залежно від ритму та респіраторної підтримки. Такі дані свідчать про необхідність проведення розширених циклів серцево-легеневої реанімації для медичних працівників.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.345-38

Рубрики:

Прийоми і методи оперативних втручань на органах грудної порожнини. Топографічна анатомія

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ