Переосмислено старий метод інтроспекції в межах біхевіористського підходу, розширено класичне поняття емпіричного спостереження на внутрішні події. Розглянуто поняття жесту, природу розмірковуючого розуму, ставлення духу до реакції та середовища. Охарактеризовано соціальну творчість новопосталої самості, протилежність її індивідуалістичних і соціальних теорій, питання реалізації самості у соціальній ситуації, а також дух як імпорт індивідом соціального процесу. Проаналізовано соціальні підвалини і функції думки та спілкування, труднощі та перспективи розвитку ідеального суспільства, функції особистості та роль розуму в соціальній структурі.