Обследовано 50 детей с энурезом, у которых проведено оценку вариабельности ритма сердца (ВРС) с помощью холтеровского мониторирования ЭКГ. Впервые выявлены диагностические особенности изменений вегетативного гомеостаза при энурезе в сравнении с другими клинико-патогенетическими формами вегетативных дисфункций. Определены особенности вегетативной регуляции при энурезе в зависимости от пола - преобладание парасимпатической активности ВНС у девочек и симпатической - у мальчиков. Доказано наличие вегетативной дисрегуляции при энурезе за счет напряжения надсегментарного уровня ВНС, а также напряжение симпатических барорефлекторных механизмов регуляции в сравнении с другими клиническими формами вегетативных дисфункций. Определено прогностическое значение оценки ВСР при энурезе.

Впервые определены значения основных показателей вызванных симпатических кожных потенциалов (ВСКП) у 51-го ребенка с различными клиническими формами энуреза. Выявлено уменьшение латенции и увеличение амплитуды ВСКП при пропорциональном изменении основных показателей ВСКП с кистей и стоп левой-правой сторон. Установлено отсутствие достоверных отличий показателей ВСКП у детей с разными клиническими формами энуреза, что подтверждает единый патогенетический механизм развития патологии. Исследования ВСКП с учетом данных электроэнцефалографии и урофлоуметрии позволили установить ведущую роль надсегментарных вегетативных центров в развитии патологического процесса при любой клинической форме энуреза у детей.

Висвітлено досвід застосування умовнорефлекторної терапії модифікованим апаратом АЛЕ-01 на третьому етапі лікування у 32-х хворих на первинний ізольований нічний та поєднаний енурез віком 7 - 15-ти років. Зафіксовано об'єктивне поліпшення стану когнітивних функцій та нервово-м'язової передачі, а також високі загальноприйняті показники оцінки успіху лікування захворювання.

Проведен сравнительный анализ различных схем медикаментозного лечения 43-х детей в возрасте 8 - 16-ти лет с вторичной формой изолированного энуреза и в сочетании с дневным недержанием мочи. Максимальную эффективность при изолированном энурезе выявлено в результате лечения комплексом ноотропных психостимулирующих препаратов (фезам, витамины группы В, апилак, кальция глицерофосфат) с ксантинола никотинатом, при сочетании с дневным недержанием мочи - базисной терапией (мотивационно-режимные мероприятия).

Проведен сравнительный анализ различных схем медикаментозного лечения 49 детей в возрасте 8 - 16 лет, с первичным изолированным ночным и сочетанным с дневным энурезом. Максимальная эффективность при изолированном ночном энурезе выявлена при лечении комплексом ноотропных психостимулирующих препаратов (фезам, витамины группы В, апилак, глицерофосфат Са) с винпоцетином, при сочетанном с дневным - базовой терапии (мотивационно-режимные мероприятия) в сочетании с ноотропами и психобиостимуляторами.

У 51-го хворого з ізольованим нічним та поєднаним з денним енурезом проведено лікування за допомогою методу біологічного зворотного зв'язку на базі урофлоуметрії з використанням лікувальних вправ за Кегелем. Згідно з критеріями оцінки успіху в лікуванні, повний успіх спостерігався у 59,1 % хворих з вторинним поєднаним з денним і у 51,7 % дітей з первинним ізольованим нічним енурезом. В цьому разі, відповідно, в 77,3 та 62,07 % випадків спостерігався початковий успіх в даних групах хворих. Отже, в результаті трьохетапного лікування з урахуванням клінічної форми та ознак дисфункції у 70,6 % випадків досягнуто ефективності.

Обследованы 88 детей в возрасте 5 - 16-ти лет с различными клиническими формами энуреза. При проведении кластерного анализа с целью установления влияния профундосомнии на состояние центральной гемодинамики (ЦГ) выявлено, что наиболее декомпенсированный тип нарушений ЦГ наблюдается у больных с первичным изолированным ночным энурезом с синдромом глубокого сна, что подчеркивает влияние надсегментарных нарушений центральной и вегетативной нервной системы на акт мочеиспускания и сердечную деятельность при энурезе у детей. В то же время отсутствие профундосомнии при вторичном сочетанном энурезе отражает выборочное влияние сегментарных нарушений на мочевой пузырь и ЦГ.

Визначено кореляційні зв'язки між нейросоматичними та нейровегетативними показниками у разі енурезу у дітей. Одержані дані свідчать, що енурез у дітей виникає на тлі натальної травми, яка може проявлятися або порушеннями в шийному відділі хребта, або мінімальними мозковими дисфункціями, що відображається змінами активності центральної нервової системи та вегетативного гомеостазу. Встановлено важливі взаємозв'язки між наявністю профундосомнії, дисфункції сечового міхура, ніктурії, а також визначено роль церебральної гемодинаміки та порушень мінерального обміну у випадку енурезу в дітей.

У 123-х хворих дітей віком 5 - 16-ти років з неврозоподібною та невротичною формами енурезу досліджено стан активності центральної нервової системи (ЦНС) за допомогою вивчення психічного статусу та показників електро-, ехоенцефалографії. Відсутність достовірної різниці у досліджуваних показниках свідчить, що резидуально-органічна недостатність ЦНС є основою для формування обох форм енурезу; це ставить під сумнів виділення неврозоподібної та невротичної форм енурезу як окремих діагностичних критеріїв і визначає загальний терапевтичний підхід.

Приведены результаты анализа 80-ти факторов окружающей среды, медико-биологических, социально-гигиенических и психологических показателей у детей с различными клиническими формами энуреза. На основании многофакторного анализа и ранжирования факторов риска развития энуреза разработана таблица индивидуального и популяционного его прогнозирования у детей с определением групп риска развития различных клинических форм патологии.

Проанализирована эффективность комплексного 3-недельного курса лечения с пантокальцином 30 детей с вегетативными дисфункциями и синдромом дефицита внимания с гиперактивностью. В результате обследования больных до лечения и через 1 месяц после его окончания установлена положительная динамика клинических субъективных и объективных показателей заболевания, а также состояния активности ЦНС, вегетативного гомеостаза, мозговой гемодинамики, психического статуса.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р73(4УКР) р3-33 + Ч481.290

Рубрики:

Педіатрія

Дистанційне та віртуальне навчання в галузі вищої освіти

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано ефективність комплексного чотиритижневого курсу лікування із застосуванням препарату "Тенотен дитячий" у 60 дітей з вегетативними дисфункціями. В результаті обстеження до лікування та через місяць після його закінчення встановлено виражену позитивну динаміку скарг хворих, які одержували препарат "Тенотен дитячий", даних об'єктивного обстеження, а також показників вегетативного гомеостазу, даних ЕКГ, стану мозкової гемодинаміки в порівнянні з контрольною групою.

Проаналізовано ефективність комплексного чотиритижневого курсу лікування із застосуванням препарату "Трипсидан" у 30 дітей із вегетативними дисфункціями. У результаті обстеження хворих до лікування та через місяць після його закінчення встановлено позитивну динаміку клінічних суб'єктивних та об'єктивних показників захворювання, а також стану вегетативного гомеостазу, показників серцевого ритму, мозкової та вертебральної гемодинаміки, психологічного статусу.

Вивчено ефективність та безпечність використання комбінації гомеопатичних препаратів "Хомвіонервін" та "Хомвіотензин" у комплексному лікуванні вегетативних дисфункцій за гіпертензивним типом у дітей. У дослідження було включено 48 дітей віком від 10-ти до 17-ти років, у яких в результаті всебічного обстеження було діагностовано вегетативні дисфункції (ВД) за гіпертензивним типом. Клініко-психологічні та інструментальні обстеження проводили до лікування та в кінці другого місяця лікування. 30 хворих одержували у комплексній терапії препарати Хомвіотензин і Хомвіонервін по 1 таблетці тричі на день протягом 2-х місяців у поєднанні з парентеральним введенням вітамінів B1 та B6. До комплексу лікування було включено масаж, лікувальну фізкультуру та психологічну корекцію. У групі контролю 18 хворих одержали аналогічний комплекс лікування, але без Хомвіотензину та Хомвіонервіну. Застосування Хомвіотензину та Хомвіонервіну двомісячним курсом у комплексному лікуванні ВД сприяло стабільній нормалізації артеріального тиску, зменшенню проявів церебростенічного синдрому, нормалізації функціонального стану вегетативного гомеостазу, мозкової та цервікальної гемодинаміки, підвищенню якості життя. Встановлено безпечність досліджених препаратів.

Оцінено ефективність і безпечність використання заспокійливого гомеопатичного препарату "Хомвіонервін" у комплексному лікуванні гіпотензивних станів у дітей. У дослідження включено 56 дітей віком від 10-ти до 17-ти років, у яких в результаті всебічного обстеження було діагностовано вегетативні дисфункції (ВД) за гіпотензивним типом. Клініко-психологічні та інструментальні обстеження проведено до лікування та в кінці другого місяця лікування. Хомвіонервін був призначений 36-ти дітям основної групи по 1 таблетці тричі на день протягом двох місяців у поєднанні з парентеральним введенням вітамінів B1 та B6. До комплексу лікування було включено масаж, лікувальну фізкультуру та психологічну корекцію. У групі контролю 20 хворих одержали аналогічний комплекс лікування, але без Хомвіонервіну. Встановлено, що Хомвіонервін підвищує ефективність антистресового комплексного лікування хворих на ВД за гіпотензивним типом, що має прояв у стабільній нормалізації артеріального тиску, зникненні характерних церебростенічних симптомів (головного болю, запаморочення), підвищенні рівня психоемоційного стану, зокрема показників самопочуття, активності, настрою, а також зниженні рівня ситуативної та особистісної тривожності та покращанні якості життя.

Мета роботи - провести оцінку комплексного 8-тижневого курсу лікування хворих з пароксизмальною вегетативною недостатністю (ПВН) препаратом Хомвіо-Нервін у комбінації з Хомвіотензином у випадку симпатоадреналових кризів. Обстежено 34 хворі дитини віком 10 - 17 років (28 хворих одержували Хомвіо-Нервін або Хомвіотензин у комбінації з Хомвіо-Нервіном, залежно від клінічної форми захворювання, 16 хворих контрольної групи). Проведено загальноклінічне, лабораторно-інструментальне обстеження та психологічне тестування, а також оцінку неврологічного та психічного статусу за участю вузьких спеціалістів. Встановлено позитивну ефективність препаратів: зменшилися церебростенічні прояви, частота паморочних станів, стабілізувався артеріальний тиск, поліпшився психологічний стан та інструментально-лабораторні дані. Висновки: для лікування хворих на ПВН можна рекомендувати комплексне вживання Хомвіо-Нервін і Хомвіотензин курсами по 2 місяці разом з вітамінами групи В та мінералами на фоні проведення масажу, ЛФК і психотерапії. Для підвищення ефективності реабілітаційного лікування вказані курси терапії необхідно повторювати протягом 6 - 12 місяців.

Мета роботи - оцінка ефективності та безпечності застосування препарату ноофен 100 у комплексному санаторно-курортному лікуванні дітей з вегетативною дисфункцією (ВД) на тлі рецидивної дихальної патології. У дослідження було включено 60 дітей віком 10 - 16 років - 30 хворих одержували ноофен 100 і 30 хворих склали контрольну групу. Пароксизмальну вегетативну недостатність виявлено у 6-ти дітей в кожній групі, ВСД за гіпертензивним типом діагностовано у 9-ти хворих в основній групі та 8-ми в групі контролю, ВСД за гіпотензивним типом діагностовано у 15-ти хворих в основній групі та 16-ти в групі контролю. Патологія дихальної системи в контрольній групі склала 43 % дітей з хронічним тонзилітом та 57 % дітей з рецидивними бронхітами, в основній групі - 37 та 63 % дітей відповідно. Включення препарату ноофен 100 показало високу ефективність, добру переносимість і безпечність в реабілітації різних клінічних форм ВД, що підтверджено нормалізацією рівня АТ за 15-разового моніторування та вегетативної реактивності за даними КІГ, стабілізацією серцевої діяльності, значним покращанням церебральної гемодинаміки та функціональної активності за даними ЕЕГ. Висновки: препарат ноофен 100 може бути рекомендований для широкого застосування у комплексному санаторно-курортному лікуванні хворих на ВД на тлі патології дихальної системи місячними курсами.

Мета роботи - вивчити у дітей з пароксизмальною вегетативною недостатністю (ПВН) на тлі патології щитоподібної залози (ЩЗ) особливості вегетативного гомеостазу, показники функціонального стану мозку, церебральної гемодинаміки й оцінити ефективність їх корекції. Обстежено 52 дитини віком 10 - 16 років з ПВН. У 33-х з них встановлено супутню патологію ЩЗ, для корекції якої у комплексному базовому лікуванні призначали ноофен 100 у вікових дозах курсом до 26 днів. 19 пацієнтів з ПВН без патології ЩЗ склали контрольну групу, якій проводили комплексну базову терапію - вітаміни групи B, масаж, ЛФК, психотерапію. У 66,7 % дітей з ПВН на тлі патології ЩЗ спостерігалась неоднорідність її структури з макрофолікулярними утвореннями, гормональними ознаками гіпотиреозу та аутоімунного тиреоїдиту. У таких пацієнтів частіше, ніж в контролі, виявляються симпатикотонія (45,4 %), порушення серцевого ритму, спазмування судин (54,5 %) церебрального кровообігу з ускладненням венозного відтоку у понад двічі та змінами активності ЦНС. Застосування у комплексному базисному лікуванні таких пацієнтів препарату ноофен 100 сприяло більш виразній позитивній динаміці нормалізації показників КІГ, РЕГ, ЕКГ та ЕЕГ. Висновки: результати дослідження свідчать про доцільність застосування препарату ноофен 100 у комплексному базовому лікуванні ПВН на тлі патології ЩЗ.

Мета дослідження - вивчення клініко-інструментальних критеріїв ефективності диференційованого використання різних терапевтичних схем і створення алгоритму лікування дітей із ПВН на тлі патології ШВХ. Дітей з ПВН, у яких було виявлено нестабільність або/та хондродистрофічні зміни ШВХ (92 дитини), було рандомізовано для одержання лікування на 2 групи (основна - 62 дитини, та 30 - група контролю). Обидві групи одержали по 2 курси лікування протягом 6-ти міс і стаціонарне лікування (10 днів) та протирецидивне лікування (3 міс). Всі діти за умов стаціонару одержали базисну терапію. Також, діти основної групи пройшли курс метамерної рефлексотерапії (10 днів) з уведенням мікродоз (по 0,1 - 0,2 мл) ноотропного препарату та ціанокоболаміну в градієнтні рефлексогенні зони сегментів С1 - С6. Діти групи контролю одержували ноотропний препарат внутрішньом'язово (10 днів). Протирецидивна терапія обох груп включала прийом вазоактивного препарату 4 тиж, вітамінно-мінерального комплексу 3 тижні, лікувальну фізкультуру, комірець Шанца. Оцінку стану мозкової гемодинаміки проводили за методом РЕГ, стан активності центральної нервової системи вивчали за допомогою ЕЕГ, об'єктивізацію показників активності м'язів шиї та плечового пояса проводили за допомогою методу поверхневої електроміографії з вирахуванням коефіцієнта адекватності (КА). Після 2-х курсів метамерної рефлексотерапії на тлі базисного лікування стабілізувався клінічний стан пацієнтів і нормалізувався АТ у 90 % хворих, запаморочення та непритомність відзначалися лише в 2 - 7 % пацієнтів, зменшилась у 7 разів кількість дітей зі скаргами на болісні відчуття у спині, оніміння в руках, шум у вухах, у 5 разів із болісною пальпацією паравертебральної ділянки, напруженням м'язів шиї та плечового пояса, у 3,5 разу - з обмеженням та хрустом у ШВХ. Також у 60 % дітей відбулася нормалізація судинного тонусу, удвічі зменшилася кількість дітей з утрудненням венозного відтоку, у 2,5 разу рідше відзначалися зміни біоелектричної активності (БЕА) іритативного характеру, у 31,5 % дітей не виявлено асиметричних змін активності м'язів, за КА виявлено позитивні зміни в мимовільній та немимовільній активності та високу здатність м'язів до відновлення. На підставі одержаних даних (після 2-х курсів метамерної рефлексотерапії) створено алгоритм диференційованого підходу до лікування пароксизмальної вегетативної недостатності в дітей залежно від наявності патології в шийному відділі хребта.