Встановлено, що у хворих на системну склеродермію (ССД) має місце напруження гуморального імунітету, яке більш виражене за гострого варіанта перебігу хвороби, ніж за хронічного. Для лікування хворих з підгострою ССД запропоновано цитостатичний імунодепресант "Циклофосфан", клінічну ефективність якого доведено в контрольованому, рандомізованому, однорічному для кожного пацієнта обстеженні. У плацебо-контрольованому, подвійному сліпому, рандомізованому дослідженні доведено наявність вазодилатуючого ефекту в антагоністів кальцію - ніфедипіну та верапамілу - у разі асоційованого з ССД синдрому Рейно. Верапаміл у хворих з вторинним до ССД синдромом Рейно в плацебо-контрольованому, подвійному сліпому, рандомізованому дослідженні вивчено вперше. Одержано дані, які вказують на цінність тестів визначення антинуклеарних антитіл до центромер і СКЛ-70 для діагностики ССД. Створено набір діагностичних критеріїв для ССД, що має чутливість і специфічність на рівні 100 %. Розроблено систематизацію ССД, яку можна застосовувати для встановлення розгорнутого клінічного діагнозу, прогнозу розвитку клінічно найбільш важливих склеродермічних вісцеритів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р601.74-5

Рубрики:

Лускатий лишай (псоріаз)

Шифр НБУВ: Ж15288 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р251.262 + Р60-2

Рубрики:

Гістологічні зміни сполучної тканини

Дерматологія

Шифр НБУВ: Ж15288 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р601.12-5

Рубрики:

Паразитарні дерматози

Шифр НБУВ: Ж15288 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715 + Р696

Рубрики:

Жіночі хвороби

Урологічна патологія

Шифр НБУВ: Ж15288 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обстежено 93 хворих віком від 52 до 85 років із метаболічним синдромом та супутнім ускладненим мікотичним ураженням нігтів. У всіх пацієнтів визначено вміст оксиду азоту та ендотеліну-1. Проведено дослідження вмісту вітамінів В1, В2, РР, В6 і С у крові та екскреції дериватів із сечею до і в процесі лікування хворих на деструктивний оніхомікоз. Констатовано, що в більшості хворих (вік понад 50 років) на поліоніхомікоз із коморбідним фоновим метаболічним синдромом наявна ендотеліальна дисфункція та полівітамінна недостатність, що потребує корекції.

Відомо, що у 15,0 - 20,0 % населення земної кулі впродовж життя спостерігається хоча б один епізод кропив'янки, а тому вона належить до групи дерматозів соціального характеру. Однак, незважаючи на те що можна було б припустити спільність патогенетичних механізмів алергодерматозів та уражень залоз внутрішньої секреції, зокрема, щитоподібної залози (ЩПЗ), сьогодні недостатньо уваги приділяється дослідженням ролі останньої у виникненні кропив'янки. Мета роботи - дослідити функціональний стан ЩПЗ у хворих на кропив'янку та з'ясувати його залежність від ступеня важкості кропив'янки, її тривалості, а також довготривалості останньої клінічної ремісії. Під спостереженням перебувало 86 пацієнтів з хронічною ідіопатичною кропив'янкою (34 чоловіки і 52 жінки) віком 15 - 67 років. До групи контролю входили 20 здорових осіб. Визначали рівні тироксину, трийодтироніну і тироглобуліну в сироватці крові. З'ясовано, що кропив'янка супроводжується дисфункцією ЩПЗ, яка полягає у достовірному зростанні в сироватці крові вмісту тироксину й тироглобуліну та зниженні рівня трийодтироніну. Виразність зазначених змін залежить від клінічного перебігу патологічного процесу, а саме і від наявності й тривалості останньої клінічної ремісії. Висновки: кропив'янка супроводжується дисфункцією ЩПЗ, у зв'язку з чим доцільним є подальше вивчення залученості ЩПЗ до автоімунних процесів у хворих із дерматозами.