Описано клінічний випадок діагностики "порожнього" турецького сідла. Висвітлено клінічну картину, особливості цієї патології та труднощі діагностики.

Уперше проаналізовано роль фразеологічних одиниць (ФО) у структуруванні цього типу текстів у антропоцентричній парадигмі. Уперше визначено роль контексту у формуванні модифікованої семантики компонентів ФО англійськомовного художнього дискурсу. З'ясовано, що оказіональні перетворення ФО в художньому дискурсі є нормативними, системними. Установлено вплив прийомів оказіонального перетворення ФО в англійськомовних художніх текстах доби постмодерну на їх текстовій функції. Досліджено, що ФО експансивно розкривають свою дієвість у художньому контексті та позамовних чинників і відбивають своєрідність їх трансформацій і структур значення оказіонально перетворених ФО у художньому прозовому тексті доби постмодерну.

З метою пошуку нових маркерів розсіяного склерозу (РС) проведено порівняльний аналіз вмісту у сироватці крові хворих на РС та практично здорових донорів 48 кДа ізоформи неконвенційного міозину 1с (48 кДа Myo1c). У дослідженні взяли участь 61 хворий на РС та 20 практично здорових осіб віком від 19 до 57 років. Клінічні - аналіз скарг, анамнезу захворювання та життя, загальний і неврологічний огляди; лабораторні - шляхом послідовного зсідання сироваткових білків, електрофорезу та цифрового аналізу одержаних електрофореграм у сироватці крові хворих на розсіяний склероз визначають вміст 48 кДа Myo 1c, при цьому наявність Myo1c підтверджують за допомогою вестерн-блоту з антиMyo1c антитілами. У сироватках крові хворих на РС та здорових донорів виявили 48 кДа Myo1c. Встановили, що у сироватці крові хворих на РС рівень 48 кДа Myo1c був вірогідно вищим у порівнянні з групою практично здорових осіб. Зважаючи на те, що ключову роль у процесах набуття автореактивності при РС відіграють T-лімфоцити, вірогідно підвищений рівень 48 кДа Myo1c, що міститься у значній кількості в активованих лімфоцитах, свідчить про посилену загибель цих клітин шляхом апоптозу. Визначено, що вік хворих у групі з високим рівнем 48 кДа Myo1c виявився вірогідно нижчим у порівнянні з групою із низьким рівнем цього білка. Натомість, достовірних статистичних закономірностей між рівнем 48 кДа Myo1c та розподілом хворих на РС за статтю не було виявлено. Висновки: Myo1c відіграє важливу роль у патогенезі РС, а його 48 кДа ізоформа може бути раннім діагностичним маркером цього захворювання, а також кількісним індикатором процесу апоптозу активованих автореактивних клітин, що, зокрема, є важливим для оцінки ефективності хворобомодифікуючої терапії.

Мета роботи - дослідити взаємозв'язок між рівнем 48 кДа форми неконвенційного міозину 1с (48 кДа Муо1с) (маркер апоптозу В-клітин) у сироватці крові хворих на розсіяний склероз (РС) та особливостями дебюту захворювання в контексті сучасного уявлення про ключову роль В-лімфоцитів уже на початковій стадії патологічного процесу при РС. У дослідженні взяли участь 61 хворий на РС та 20 практично здорових осіб віком від 19 до 57 років. Методи дослідження: клінічні - аналіз скарг, анамнезу захворювання та життя, загальний та неврологічний огляди; лабораторні - шляхом послідовного осадження сироваткових білків, електрофорезу та цифрового аналізу одержаних електрофореграм сироватки крові хворих на розсіяний склероз визначали вміст 48 кДа Myo1c, при цьому наявність Myo1c підтверджували за допомогою вестерн-блоту з анти-Myo1c антитілами. Результати. У групі хворих на РС з високим рівнем 48 кДа Myo1c середній вік обстежених на момент початку захворювання був найнижчим, однак вірогідних статистичних залежностей між концентрацією 48 кДа Myo1c у сироватці крові хворих та віком дебюту РС не було виявлено. При дебюті РС у вигляді порушення гостроти зору в сироватці крові хворих вірогідно частіше виявляли середній рівень 48 кДа Myo1c, а при дебюті з окорухових розладів - низький рівень, що вказує на менш сприятливий перебіг захворювання внаслідок зниженого апоптозу автореактивних В-лімфоцитів. Рівень 48 кДа Myo1c у сироватці крові обстежених осіб статистично вірогідно не залежав від активності захворювання у хворих на РС на момент огляду та забору крові, а отже, використання даного біомаркера є можливим не лише при загостренні хвороби, а й в ремісії. Доведено, що при РС В-лімфоцити беруть участь не лише в синтезі олігоклональних автоантитіл, а також в антитілонезалежних механізмах, насамперед у презентації антигенів Т-лімфоцитам, синтезі прозапальних цитокінів, утворенні ектопічних лімфоїдних фолікулоподібних скупчень у центральній нервовій системі. Саме тому є обгрунтованим використання В-клітинних маркерів, у тому числі 48 кДа Myo1c, у клінічній практиці, зокрема для прогнозування агресивності перебігу РС та оцінки ефективності хворобомодифікуючої терапії.

Мета роботи - дослідити взаємозв'язок між рівнем Ser-Pro-Cys-пептиду в сироватці крові хворих на розсіяний склероз (РС) та особливостями клінічного перебігу цього захворювання в контексті сучасного уявлення про роль ретровірусів у розвитку патологічного процесу за РС. У дослідженні взяли участь 61 хворий на РС та 20 практично здорових осіб віком від 19 до 57 років. Проведено аналіз скарг, анамнезу захворювання та життя, загальний і неврологічний огляди. Ідентифікували Ser-Pro-Cys-пептид у сироватці крові за допомогою двовимірної тонкошарової хроматографії та мас-спектрометрії. У всіх хворих на РС виділили Ser-Pro-Cys-пептид, тоді як в жодного обстеженого з контрольної групи його не виявлено. Рівень Ser-Pro-Cys-пептиду був високим за всіх типів перебігу захворювання і навіть у дебюті захворювання. Що більшою була загальна кількість загострень захворювання, то більшою була концентрація Ser-Pro-Cys-пептиду в сироватці крові. Висновки: виявлення Ser-Pro-Cys-пептиду в сироватці крові є високоспецифічною діагностичною ознакою РС. Висока активність захворювання у хворих з великим вмістом досліджуваного пептиду узгоджується з інформацією про прозапальну та мієлінотоксичну дію білка ендогенного ретровірусу людини типу W, ймовірним фрагментом якого є виділений авторами Ser-Pro-Cys-пептид.

Мета роботи - дослідити закономірності виявлення гіперглікозильованих імуноглобулінів (Ig) у сироватці крові пацієнтів з розсіяним склерозом (РС) і визначити клінічні особливості цього захворювання у разі їх появи. Обстежено 28 хворих на РС та 12 практично здорових добровольців. Використано клінічні (аналіз скарг, анамнезу захворювання і життя, загальний і неврологічний огляди), лабораторні (осадження сироваткових білків 10 % трихлороцтовою кислотою, електрофорез білків і аналіз електрофореграм за допомогою Вестерн-блотингу для виявлення важких та легких ланцюгів гіперглікозильованих Ig) методи дослідження. Гіперглікозильовані Ig виявлено в сироватці крові 14,28 % хворих на РС. Вони були відсутні в обстежених контрольної групи, Такі Ig виявляли за різних типів перебігу РС (у 75 % хворих із рецидивно-ремітивним і 25 % із вторинно-прогресивним РС), різної тривалості захворювання (від 1,5 до 20,0 років) та різного рівня інвалідизації (від легкого до тяжкого ступеня), Поява гіперглікозильованих антитіл збігалася зі стадією загострення РС. Висновки: виявлено клініко-імунологічну залежність між наявністю гіперглікозильованих Ig у сироватці крові хворих на РС і клінічними особливостями перебігу цього захворювання. Поява таких Ig за РС може бути біомаркером активності РС, що пояснюється посиленням прозапальних властивостей антитіл унаслідок їх інтенсивнішого глікозилювання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.016.25

Рубрики:

Шифр НБУВ: Ж25223 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - дослідити можливості використання високовалідних лабораторних біомаркерів при розсіяному склерозі (РС), а також розробити структуру сучасного лабораторного алгоритму цього захворювання із врахуванням можливості як діагностики самого захворювання, так і його окремих особливостей за допомогою лабораторних біомаркерів. З метою пошуку валідних біомаркерів РС, відносно яких було здійснено як мінімум два незалежні дослідження, в яких реєструвались статистично значущі позитивні результати, здійснено широкий огляд літератури за період 2007 - 2017 років. Для підвищення вірогідності правильного діагностичного та прогностичного результату при РС розроблено комплексний алгоритм із використанням цілої групи специфічних лабораторних біомаркерів із зазначенням їх діагностичної та прогностичної сили. Для діагностики РС, оцінки ризику трансформації клінічно ізольованого синдрому у РС, визначення активності та прогресування захворювання, а також оцінки ефективності терапії запропоновано конкретний алгоритм лабораторних тестів із застосуванням біомаркерів для кожної окремої групи. Для кожного тесту визначено межу високого та низького ризиків або встановлено статистично верифіковану відсічну точку (cut-off point). Підсумовування результатів тестів визначеної групи відображає загальний діагностичний і прогностичний результат. Висновки: більшість біомаркерів РС не використовується в повсякденній практиці лікарів-неврологів через брак доведеної високої валідності цих тестів. Досі немає єдиної клінічної ознаки або діагностичного тесту, достатніх для самостійної й абсолютно точної діагностики РС. Основна частина біомаркерів здатна характеризувати лише групу хворих загалом, маючи низькі діагностичні властивості при застосуванні окремого тесту в конкретного пацієнта. Тому з метою підвищення діагностичної ефективності необхідне використання комплексу специфічних лабораторних біомаркерів. Це є пріоритетним завданням на шляху впровадження індивідуалізованої медицини, що при РС дасть змогу прогнозувати ризик виникнення цієї недуги, абсолютно точно диференціювати РС від інших захворювань, правильно оцінити клінічні особливості й обрати ефективний засіб лікування, а також прогнозувати перебіг хвороби та появу небажаних побічних реакцій.

Проаналізовано зв'язок між виявленням у сироватці крові хворих на розсіяний склероз (РС) нового маркера - 48 кДа ізоформи неконвенційного міозину 1с, та особливостями сімейного анамнезу пацієнтів, зокрема наявністю у них родичів, хворих на РС. Це надає змогу оцінити ризик виникнення такої недуги у родичів хворого, а отже, покращити діагностичні можливості у випадку появи будь-якої неврологічної чи радіологічної симптоматики у них.

Наведено результати вивчення наслідкового впливу хірургічного лікування варикозної хвороби нижніх кінцівок, тобто повне видалення варикозно-розширених підшкірних вен на динаміку рівня артеріального тиску у пацієнтів без артеріальної гіпертензії та з супутньою гіпертонічною хворобою. Продемонстровано необхідність виконання компресійної проби у хворих з супутньою гіпертонічною хворобою для запобігання розвитку ізольованої діастолічної гіпертензії в результаті видалення частини судинного русла, яким є підшкірні вени нижніх кінцівок.

Висвітлено питання організації якісної та дієвої допомоги хворим із болем голови. Увагу приділено поетапим заходам та необхідним діям лікаря на етапі вторинної стаціонарної допомоги хворим із болем голови. Подано інформацію про мігрень, головний біль внаслідок надмірного вживання ліків, мігренозний інсульт, головний біль напруги, тригемінальні вегетативні цефалгії, вторинний головний біль, нейропатії та лицевий біль. Охарактеризовано фактори, що провокують мігрень. Наведено алгоритм роботи з пацієнтом, якого непокоїть головний біль.

Майже 2 роки пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) значною мірою вплинули на світову медицину та наукові дослідження. Ажіотаж, спричинений новим коронавірусом SARS-CoV-2, може стимулювати дослідження демієлінізувальних захворювань (розсіяний склероз, гострий розсіяний енцефаломієліт), а поглиблення знань про патогенез демієлінізації та його зв'язок з вірусними інфекціями - дослідження імунопатогенезу COVID-19. Технологічні досягнення, які були швидко освоєні для боротьби із SARS-CoV-2, незабаром можуть бути використані для вирішення проблем розсіяного склерозу. Яскравим прикладом є потенційне застосування технології на основі мРНК для розробки толерантних вакцин, які пригнічують автоімунітет центральної нервової системи (ЦНС). Тривають клінічні випробування для оцінки інтерферону-В, фінголімоду, диметилфумарату, масітинібу (інгібітора тирозинкінази, який показав ефективність у дослідженнях III фази для первинно-прогресивного розсіяного склерозу), як потужних інгібіторів коронавірусу. Описано клінічний випадок гострого розсіяного енцефаломієліту, пов'язаного із SARS-CoV-2 у 39-річної жінки, яка перебувала на обстеженні та лікуванні у Львівській обласній клінічній лікарні. Жінка скаржилася на виражене головокружіння, періодичне затерпання язика, уповільнену мову. З анамнезу відомо, що з 07.05.2020 до 20.05.2020 р. лікувалася з приводу підтвердженої інфекції COVID-19 у Львівській обласній інфекційній лікарні. Стан середньої тяжкості. Одержувала оксигенотерапію. Неврологічно: горизонтальний ністагм в обидва боки, високі сухожилкові та періостальні рефлекси на всіх кінцівках, двобічний симптом Бабінського, інтенційний тремор за виконання пальценосової проби з обох боків. Діагноз демієлінізувального захворювання (можливо, спричиненого COVID-19) установлено на підставі серологічних досліджень (полімеразна ланцюгова реакція до SARS-CoV-2), клінічних виявів, даних магнітно-резонансної томографії (множинне супра- та інфратенторіальне вогнищеве ураження білої речовини головного мозку). Відзначено позитивний вплив застосування кортикостероїдів під час лікування гострого розсіяного енцефаломієліту, пов'язаного із SARS-CoV-2. Таким чином, точна діагностика і своєчасне лікування гострої демієлінізувальної хвороби, спричиненої вірусом SARS-CoV-2, мають важливе клінічне значення.

На підставі проведених комплексних клініко-неврологічних та імунобіологічних досліджень удосконалено діагностику розсіяного склерозу (РС) за допомогою вперше виділених із сироватки крові хворих на РС 48 кДа Муо 1с та Ser-Pro-Cys пептиду. Вперше вивчено діагностичну та прогностичну роль зміни рівня цих білкових речовин при різних фенотипових проявах РС, а також залежно від ступеня його тяжкості та тривалості. Вперше встановлено достовірні маркерні властивості 48 кДа Муо 1с та Ser-Pro-Cys пептиду при цьому захворюванні. Вперше обґрунтовано потенційну роль 48 кДа Муо 1с у процесах апоптозу аутореактивних В-лімфоцитів периферійної крові. Вперше підтверджено участь Ser-Pro-Cys пептиду в активації демієлінізуючих процесів при РС. Доповнено існуючу інформацію щодо виявлення гіперглікозильованих імуноглобулінів у сироватці крові пацієнтів із РС. Встановлено, що у хворих на РС поява гіперглікозильованих Ig достовірно асоціюється із загостреннями патологічного процесу. Доведено, що 48 кДа Муо 1с, Ser-Pro-Cys пептид і гіперглікозильовані імуноглобуліни, відіграючи важливу роль у патогенезі РС, можуть розглядатися як додаткові діагностичні біомаркери при цьому захворюванні. Уточнено та розроблено структуру сучасного діагностично-прогностичного лабораторного алгоритму при РС, що базується на застосуванні високовалідних лабораторних тестів, із урахуванням можливостей як діагностики самого захворювання, так і його активності, прогресування та відповіді на терапію.

Присвячено проблемним моментам та особливостям криміналістичної характеристики і розслідування завідомо неправдивих повідомлень про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності. Розглянуто різні аспекти, з якими стикаються співробітники правоохоронних органів під час розкриття і розслідування таких злочинів. Це пояснюється відсутністю у слідчих, які спеціалізуються на розслідуванні злочинів аналізованої категорії, належної професійної підготовки, що включає отримання знання про механізм здійснення завідомо неправдивого повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності, обстановку та умови, які супроводжують вчинення цього злочину, а також про можливе використання криміналістичних методів, прийомів і засобів збирання, дослідження й оцінки доказів. Також розглянуто такі елементи криміналістичної характеристики, як особа злочинця, що завідомо неправдиво повідомляє про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності, та мотиви його діяння; обстановка та предмет злочинного посягання при цих злочинах; слідова картина та способи готування, вчинення та приховування аналізованих діянь. Надано пропозиції із удосконалення розслідування завідомо неправдивих повідомлень про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)119 + Х894.9(4УКР)311.9

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Криміналістика окремих країн

Шифр НБУВ: РА442851 Пошук видання у каталогах НБУВ