Оскільки інтерес до енантіосемії зростає, постає нагальна потреба в усталеній термінології. Мета роботи - аналіз терміносистем, систематизація, уніфікація і впорядкування як наявних, так і новостворених термінів до інтерпретації енантіосемії. Об'єкт дослідження - явище енантіосемії та конструкції, у яких вона виявляється. Предмет аналізу - інтерпретація енантіосемії в лінгвістиці, основна термінологія, яку лінгвісти використовують під час дослідження енантіосемії. Для досягнення мети було використано описовий, лексикографічний і порівняльно-історичний методи, методи інтерпретації, класифікації, зіставлення, узагальнення. Результатом вивчення цієї проблеми є невеликий огляд сучасного стану теорії енантіосемії; встановлення характерних рис енантіосемії; висвітлення основної термінології, яку лінгвісти використовують під час дослідження явища енантіосемії. Висновки: на сьогодні немає єдності думок щодо визначення енантіосемії. Енантіосемію розглядають як різновид антонімії, омонімії, полісемії, маргінальний феномен. Ми розглядаємо енантіосемію як варіант розвитку полісемії слова, попри те, що протилежність значень породжує ідею спорідненості енантіосемії та антонімії. Визначено, що енантіосемія і лексико-семантичне явище, при якому одна полісемантична лексема має структурно протилежні семи і проявляється в процесі мовлення на основі протиставлення, протилежності в рамках різних сем, семем, однак обов'язково повинна бути одна спільна сема, що свідчить про полісемію слова. Проведений аналіз підтверджує, що в сучасних мовах енантіосемія не є рідкістю, що дозволяє розглядати її як одну з мовних універсалій, що реалізується на різних рівнях мови та властива різним мовам світу. Встановлено, що основними одиницями енантіосемії є енантіолексема, енантіоморфема, енантіофразема, які поєднують у своїй семантиці різну ступінь протилежності.