Ключ. слова: Botrychium matricariifolium, Ophioglossaceae, Середнє Придніпров'я
Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.64(4УКР)

Рубрики:

Ophioglossopaida (Ophioglossidae). Офиоглоссопсиди. Ophioglossales: Ophioglossaceae Вужачкові

Шифр НБУВ: Ж22024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Начиная с 1999 г. в течение 6 лет изучались показатели состояния ценопопуляций трех видов, занесенных в Красную книгу Украины, и девяти регионально редких растений регионального ландшафтного парка "Лысая гора". Выявлено пагубное действие антропогенных факторов в урочище, в частности, весенних палов, разведения костров, обрывания цветов в букеты. Для сохранения ценопопуляций указанных видов предлагается усилить охранный режим урочища.

Ключ. слова: Botrychium multifidum, Ophioglossaceae, Київ, Дніпровські острови, охорона виду
Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.6*805.6*803.122(4УКР-2К)

Рубрики:

Polypodiophyta Папоротеподібні (поліподіофити) Filicinae

Шифр НБУВ: Ж22024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.912.151*889(4УКР-2К)

Рубрики:

Orchidaceae Орхідні

Шифр НБУВ: Ж22024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

Наведено відомості про розміщення степових ділянок на Київщині, їх природну цінність та фактори, які загрожують їх збереженню. Проаналізовано особливості охорони степів регіону та перспективні степові об'єкти його природно-заповідного фонду. Висвітлено концепцію формування ключових територій екомережі для збереження степів Київщини.

Приведены сведения о размещении степных участков в Киевской области (КО), их природной ценности и факторах, угрожающих их сохранению. Проанализированы особенности охраны степи региона и перспективные степные объекты его природно-заповедного фонда. Представлена концепция формирования ключевых территорий экосети для сохранения степей КО.

Гетерогенність грунтів на вільній від льоду території о. Король Георг у прибережній Антарктиці за вмістом макро- та мікроелементів, важких металів (ВМ) та реакцією середовища є результатом поєднання впливу природних та антропогенних чинників. Загальне підвищення вмісту ВМ у цих грунтах пов'язано з глобальним техногенним пресингом у біосфері планети.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.927.11Apo*804*803.3в764

Рубрики:

Apocynaceae Барвінкові

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.927.11 Apo*725.182 в76

Рубрики:

Gentianales

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Для типичного степного многолетника флоры Украины Iris pumila изучены показатели, которые могут свидетельствовать об угрозе генетической эрозии, а именно степень внутривидовой дифференциации; параметры популяций и уровень их изоляции, экологическая приуроченность, широта экологической амплитуды вида, антропогенное влияние, генетическое разнообразие по данным анализа ISSR-маркеров и хлоропластных последовательностей. Низкая внутривидовая дифференциация I. pumila на территории Украины, узкая экологическая амплитуда, изоляция и малочисленность популяций, значительная фрагментация ареала, преобладание генеративных особей и слабое семенное возобновление, подверженность антропогенному влиянию свидетельствуют о потенциальной угрозе виду. В то же время ISSR-анализ обнаружил высокую генетическую гетерогенность I. pumila наряду со слабой дифференциацией отдаленных популяций, а анализ хлоропластных последовательностей выявил 3 специфических пластидных гаплотипа. Это говорит о сохранении видом значительного генетического разнообразия, несмотря на ухудшение эколого-популяционных показателей. В целом проведенное исследование является яркой иллюстрацией необходимости комплексного подхода к оценке риска обеднения генофонда и исчезновения конкретного вида.

За екстремальних умов довкілля популяції рослин характеризуються адаптацією до його несприятливих змін, що визначається терміном "пристосовуваність". Проте різні популяції можуть реагувати з різним успіхом. Для оцінки пристосовуваності може бути виміряна низка показників, реакція яких на одні й ті самі умови теж може бути різною. У дослідженні оцінювали пристосовуваність унікальної антарктичної рослини - Deschampsia antarctica, яка базується на параметрах, що відбивають 3 різні рівні організації: популяційний (S - проективне покриття), організмовий (Ph - біометричні характеристики) та клітинний (rcDNA - відносний вміст ДНК в ядрі клітин паренхіми листків). Збір матеріалу для вивчення було здійснено на острові Короля Георга (Прибережна Антарктика) у 2-х оазах району Адміральської бухти протягом південного літнього сезону 2005 - 2006 рр. Проаналізовано 6 популяцій. Одержані попарні відмінності між популяціями за 3-ма вищевказаними параметрами для кожної пари досліджених показників було використано для визначення зведеного латентного показника пристосовуваності для кожної популяції. Величину цього показника виражено в балах. Значення зведеного латентного показника пристосовуваності характеризує синхронізованість реакції 3-х досліджених показників пристосовуваності за конкретних умов мікрооточення. Цей підхід надає змогу подати пристосовуваність популяцій D. antarctica на основі комплексу характеристик за умов мозаїчних мікрокліматичних умов, посилених кліматичними змінами у Прибережній Антарктиці.

Існує необхідність моніторингу успішності популяцій судинних рослин Антарктики за умов регіонального потепління. Однак питання, наскільки успішність, оцінена за одним з цих показників, корелюватиме з такою за іншим показником, залишається відкритим. Упродовж сезону 2005 - 2006 рр. було вивчено 6 популяцій Deschampsia antarctica, що зростають у районі Адміральської бухти (о. Короля Георга), за низкою показників успішності: за індивідуальним проективним покриттям, деякими біометричними параметрами та відносним вмістом ДНК у ядрах клітин паренхіми листків. Виявлено, що екстремальне групування значень попарних порівнянь цих показників для вивчених популяцій D. antarctica надало змогу для кожної порівнюваної пари виділити групи, що мають значиму позитивну кореляцію вивчених показників та групи, що мають значиму негативну кореляцію або тенденцію до неї. Встановлено, що у частині випадків (позитивна кореляція) популяційна успішність за одним з досліджених показників корелювала з успішністю за іншими показниками. У випадку негативної кореляції популяціями, ймовірно, було обрано стратегію, за якою збільшення одного параметра супроводжувалося зменшенням іншого. Виділено популяції, які на основі успішності за всіма вивченими параметрами утворили своєрідні кластери комплексної популяційної успішності. На підставі одержаних даних зроблено висновок, що моніторинг стану популяцій антарктичних судинних рослин, зокрема D. antarctica, необхідно проводити на основі якомога більшої кількості показників успішності, визначення ж оптимальних умов - шляхом пошуку кореляції за кожним з досліджених параметрів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.912.25*73

Рубрики:

Poales Poaceae (Gramineae) Злакові

Шифр НБУВ: Ж24597 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Протягом останніх 50-ти років територія регіону західного узбережжя Антарктичного півострова та прилеглих архіпелагів, відома під назвою Прибережна Антарктика, зазнає відчутних впливів кліматичних змін. Вони стали однією з передумов розширення місць зростання 2-х аборигенних видів судинних рослин, а саме Deschampsia antarctica Desv. та Colobanthus quitensis (Kunth.) Bartl. Зроблено припущення, що одним із чинників поширення судинних рослин у регіоні є птахи. Мета роботи - дослідити роль судинних рослин у побудові гнізда домініканським мартином (Larus dominicanus) в регіоні Аргентинських островів. Проаналізовано матеріал, зібраний в регіоні протягом сезону 2009 - 2010 рр. Проаналізовано також матеріал, загублений птахами під час переносу. Гнізда вивчалися дуже обережно, впродовж короткого терміну, аби не завдати птахам зайвого стресу. Показано, що в регіоні Аргентинських островів D. antarctica та деякі види мохоподібних становлять основний матеріал для побудови гнізда L. dominicanus. Крім того, в гніздах у менших кількостях також зустрічаються інші матеріли, зокрема, деякі лишайники, пташине пір'я та черепашки м'якунів. Перенесення рослинного матеріалу здійснюється за допомогою вегетативних частин, здатних до приживлення, та діаспор.

З метою вивчення генетичного поліморфізму D. antarctіca Desv. та філогенетичних зв'язків між рослинами Антарктики та з-поза її меж проведено RAPD-аналіз та порівняльний аналіз послідовностей ділянки ВТС1-2 рДНК. Вивчено 15 зразків з 2-х регіонів і з о-ва Кінг-Джордж та о-вів району Аргентинського архіпелагу. Результати RAPD-аналізу свідчать про диференціацію досліджених популяцій на молекулярно-генетичному рівні та існування географічного градієнта генетичного поліморфізму D. antarctіca у Прибережній Антарктиці зі зниженням цього показника в напрямі з півночі на південь. Аналіз послідовності ділянки ВТС1-2 рДНК показав присутність в антарктичних популяціях кількох варіантів, що відрізняються специфічними мутаціями від рослин, які зростають за межами Антарктики.

На матеріалі трьох південних астральних сезонів вивчено динаміку комплексної адаптивності 6-ти популяцій Deschampsta antarctica Desv. о. Галіндез, Аргентинські острови. Показано індивідуальність розрахованого комплексного латентного показника адаптивності не тільки залежно від мікроумов зростання, а і від погодних умов сезону досліджень. З досліджуваних популяцій за характером тренду динаміки комплексної адаптивності було сформовано групи, в яких значення показника монотонно зростає або спадає, або проходить через максимум. Подальше поповнення ряду динаміки комплексної адаптивності надасть змогу проводити порівняння з динамікою відповідних кліматичних показників.

Нa прикладі рослин з різним числом хромосом, виявлених серед проростків, одержаних з насіння Deschampsia antarctica Desv. з району Аргентинських островів, за умов їх вирощування in vitro показано унікальність розрахованого комплексного показника адаптивності - зведеного латентного показника пристосовуваності (ЗЛПП). Зроблено припущення, що ЗЛПП певною мірою відображує специфічну інформацію, закладену в процесі адаптації рослин до унікальних природних умов в динамічній спадковій пам'яті, яка зберігається у досліджених генотипів за стандартизованих умов культивування in vitro.

Аборигенні види Антарктики Deschampsia antarctica і Colobanthus quitensis існують на межі можливостей виживання судинних рослин. Обговорено наявність у цих видів принципових адаптацій до дії абіотичних факторів, а саме до умов зростання, температурного режиму, жорсткості ультрафіолетового опромінення, особливості генетичної пластичності за умов замінного довкілля, які якісно відрізняють їх від інших судинних рослин екстремальних регіонів.

Мета дослідження - охарактеризувати динаміку комплексної пристосовуваності Deschampsia antarctica (Poaceae) о. Галіндез, Аргентинські острови, Морська Антарктика впродовж п'яти антарктичних літніх сезонів. Під час проведення роботи було застосовано методи визначення проективного покриття та вимірювання морфометричних показників досліджених популяцій D. antarctica: довжина листка, довжина суцвіття, довжина квітки, кількість квіток у суцвітті. Спектри запасних і захисних білків насіння досліджено за допомогою електрофореза в поліакриламідному гелі. Для одержання комплексного показника пристосовуваності і зведеного латентного показника пристосовуваності (ЗЛПП) застосовано метод екстремального групування. Оцінку ЗЛПП проводили за допомогою попарних порівнянь рядів показників. Одержано 5-річні тренди ЗЛПП для досліджених популяцій D. antarctica о. Галіндез. Висновки: досліджені популяції за характером тренда динаміки комплексної пристосовуваності можна на цьому етапі об'єднати у 3 окремі групи, в яких тренд ЗЛПП проходить через максимум, через мінімум, або демонструє коливальний процес. Така індивідуальність, ймовірно, пов'язана з мікроумовами зростання. Подальше поповнення ряду динаміки комплексної пристосовуваності надасть змогу підтвердити чи спростувати коливальний характер тренду ЗЛПП, а також провести порівняння цього ряду з рядами динаміки деяких кліматичних показників.

Мета дослідження - узагальнення базової інформації про регіон Аргентинських островів і детальна характеристика наземних біотопів і ландшафтних елементів, поверхневих вод, загальної рослинності для обраного авторами як дослідний полігон острова Галіндез упродовж сезонів 2014, 2016, 2017 рр. Охарактеризовано також залежність поширення окремих рослинних угруповань від впливу тварин та антропогенного фактору. В роботі автори застосували низку польових методів дослідження та картування за допомогою програми ArcGIS. Показано, що всі типи рослинності поширені переважно на елементах рельєфу, які вивищуються над рівнем снігу та льоду, і, відповідно, втаюють влітку, а подекуди не вкриваються шаром снігу і взимку. Залежно від різних чинників, а саме - висоти рельєфу, експонованості до сонця, тривалості безсніжного періоду, вологості, віддаленості від моря, надходження органіки від птахів, формуються різні типи рослинності: від вимогливих до тривалості вегетаційного періоду угрупувань за участю судинних рослин до дифузного покриву накипних лишайників, які є найвитривалішими до довгого перебування під снігом. Наразі в районі Аргентинських островів загалом і на острові Галіндез зокрема, спостерігається експансія пінгвіна Pygoscelis papua (Spheniscidae), що вже призвело до деградації характерних для регіону типів рослинності в місцях виникнення колоній. Обмежене надходження органіки від морських птахів сприяє розвитку помірно нітрофільних угруповань, а використання деякими з птахів рослин та лишайників як гніздового матеріалу призводить до подальшого поширення рослинності в регіоні. Найбільша антропогенна трансформація екосистем в регіоні пов'язана зі зведенням комплексу станції. Встановлено формування популяцій Deschampsia antarctica (Poaceae) за умов захисту спорудами станції та колонізація деякими видами накипних лишайників споруд станції британського періоду 1954 - 1996 рр. Висновки: для вивчення наслідків кліматичних змін і збереження недоторканості цінних перигляціальних ландшафтів та рослинності як острова Галіндез, так і району Аргентинських островів загалом, необхідні: продовження моніторингу впливу природних і антропогенних чинників на рослинність регіону; обмеження наукового збору зразків рідкісних видів, зокрема Colobanthus quitensis (Caryophyllaceae); створення нових природоохоронних територій з режимом заповідності (пасивної охорони, Ia IUCN) на основі виділення ділянок з найвищим рівнем біорізноманіття цінних для моніторингу за умов невтручання; додаткова розіяснювальна діяльність щодо цінності та вразливості наземних екосистем регіону.