Проаналізовано результати оперованих пацієнтів з обструктивним раком товстої кишки. Під час порівняння динаміки показників ендогенної інтоксикації у ранньому післяопераційному періоді встановлено істотне зниження концентрації лейкоцитного індексу інтоксикації, молекул середньої маси та IL1в у пацієнтів, яким проведено інтраопераційний кишковий лаваж. Застосування інтраопераційного кишкового лаважу у разі невідкладних операцій з приводу обструктивного раку товстої кишки призвело до істотного зменшення кількості післяопераційних ускладнень. Використання інтраопераційного кишкового лаважу збільшило виконання первинно-відновних операційних втручань у процесі хірургічного лікування хворих на обструктивний рак товстої кишки.

Проанализированы результаты лечения оперированных пациентов с обструкционным раком толстой кишки. При сравнении динамики показателей эндогенной интоксикации в раннем послеоперационном периоде установлено значительное снижение концентрации лейкоцитного индекса интоксикации, молекул средней массы и IL1в у больных, которым проведен интраоперационный кишечный лаваж. Применение интраоперационного кишечного лаважа при неотложных операциях по поводу обструкционного рака толстой кишки привело к существенному уменьшению количества послеоперационных осложнений. Использование интраоперационного кишечного лаважа увеличило выполнение первично-восстановительных вмешательств при хирургическом лечении больных обструкционным раком толстой кишки.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати лікування 305 пацієнтів з гострими хірургічними захворюваннями тонкої і товстої кишок. Впроваджено в клінічну практику новий спосіб інтраопераційного кишкового лаважу із застосуванням пристрою власної конструкції. Частота післяопераційних ускладнень у пацієнтів, яким виконано інтраопераційний кишковий лаваж, значно менша. Застосування кишкового лаважу зменшує ймовірність летальності під час хірургічного лікування хворих на гострі хірургічні захворювання тонкої і товстої кишок.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 42-х потерпілих з ушкодженнями тонкої та товстої кишок в результаті закритої або відкритої травми живота. З них у 13-ти (31 %) - спостерігався дифузний гнійний перитоніт, який класифіковано згідно з Мангеймським індексом. Післяопераційний період у 15,4 % випадків перебігав з ускладненнями, що вказує на важливість швидкої діагностики та своєчасно проведеного оперативного лікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.305.6

Рубрики:

Ілеус (непрохідність кишечника)

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - ідентифікація виникнення рецидивів виразкових кровотеч після ендоскопічного гемостазу. Активна кровотеча під час ендоскопії, локалізація виразок в тілі шлунка та по задній цибулині ДПК, їх розміри понад 1,5 см, масивний характер кровотечі, вік понад 70 років є предикторами неефективності гемостазу. Програмовані ендоскопії у 1 - 2-гу добу після ендоскопічного гемостазу дозволяють виявити у хворих групи ризику "клінічно німі" рецидиви кровотечі, виконати ендоскопічний гемостаз у кілька етапів та покращити загальні результати лікування. Рецидиви кровотечі після ендоскопічного гемостазу у багатьох випадках можуть бути успішно ліковані за комбінованого застосування різних методів гемостазу.

Цель работы - идентификация возникновения рецидивов язвенных кровотечений после эндоскопического гемостаза. Активное кровотечение во время эндоскопии, локализация язв в теле желудка и по задней луковице ДПК, их размеры более 1,5 см, массивный характер кровотечения, возраст более 70 лет являются предикторами неэффективности гемостаза. Программируемые эндоскопии в 1 - 2 сутки после эндоскопического гемостаза позволяют выявить у больных группы риска "клинически немые" рецидивы кровотечения, выполнить эндоскопический гемостаз в несколько этапов и улучшить общие результаты лечения. Рецидивы кровотечения после эндоскопического гемостаза во многих случаях могут быть успешно леченные при комбинированном применении различных методов гемостаза.

З огляду на відсутність у літературі уніфікованих підходів до мініінвазивного комплексного хірургічного лікування гриж стравохідного отвору діафрагми (ГСОД), доцільно окреслити такі шляхи вирішення цих проблемних питань: провести аналіз ефективності методів діагностики та різних способів лікування пацієнтів із ГСОД; напрацювати та впровадити в клінічну практику спосіб лапароскопічної операції, враховуючи анатомічні особливості стравохідно-шлункового з'єднання та прилеглих структур; розробити новий діагностично-лікувальний алгоритм при ускладненій ГСОД; провести аналіз безпосередніх та віддалених результатів хірургічного лікування ГСОД та виявити причини рецидиву.