Відповідно до вимог Закону України "Про екстрену медичну допомогу" та інших нормативно-правових актів, досвіду зарубіжних країн, на основі обговорення на нарадах і вченій раді з залученням фахівців територіальних центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф розглянуто фази диспетчерських функцій, основи життєзабезпечення, рівні та режими реагування, роль, обов'язки, права та відповідальність оперативно-диспетчерської служби територіальних центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у організації діяльності системи екстреної медичної допомоги.

Розкрито основні положення статей Закону України "Про екстрену медичну допомогу", відповідних постанов Кабінету Міністрів України та наказів Міністерства охорони здоров'я України, що стосуються організації діяльності оперативно-диспетчерської служби територіальних центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Надзвичайно важливим питанням у процесі організації та надання екстреної (швидкої) медичної допомоги (Е(Ш)МД) має визначення іголовної скаргиі абонента щодо стану хворого (постраждалого). Головна скарга є основоположним поняттям до формування уніфікованих протоколів екстреної диспетчеризації. Зрозуміло, що абоненти, які звертаються до диспетчера екстреної медичної допомоги, можуть надавати багато різноманітної інформації щодо стану постраждалого. З метою уніфікації та стандартизації роботи диспетчера власне й виникло поняття іголовна скаргаі. Наведено світовий досвід і напрацювання фахівців ДЗ "Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров'я України" щодо класифікації та формування переліку скарг від абонентів.

Правильно проведений аналіз скарг від абонентів (пацієнтів), одержаних диспетчерами оперативно-диспетчерської служби територіальних центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, дозволяє визначити напрями поліпшення організації діяльності служби, а саме: передбачити під час планування заходи щодо вивчення окремих тем професійної підготовки лікарського та середнього медичного персоналу, укомплектування лікарськими засобами, виробами медичного призначення та оснащенням санітарних автомобілів. Оперативність і об'єктивність у прийнятті рішення диспетчером виклику досягається впровадженням локальних протоколів екстреної медичної диспетчеризації на означені скарги в діяльність оперативно-диспетчерської служби та високим професіоналізмом усіх ланок системи екстреної медичної допомоги.

На підставі критичного вивчення та глибокого аналізу можливих медико-соціальних наслідків актів ядерного тероризму запропоновано принципові напрями удосконалення військової та цивільної систем охорони здоров'я з метою підвищення ефективності їх функціонування під час ліквідації наслідків цих терористичних актів. Мета роботи - визначення заходів медико-біологічного захисту у разі загрози та під час акту ядерного тероризму. У дослідженні використано наукові публікації, існуючі нормативно-правові документи з питань медичного забезпечення Збройних сил України та населення на випадок екстремальних ситуацій. Основними завданнями медичної служби під час здійснення заходів ліквідації медико-санітарних наслідків скоєного акту ядерного тероризму є лікувально-евакуаційні заходи постраждалого населення. Обсяги проведення лікувально-евакуаційних заходів та об'єм надання медичної допомоги залежать від величини осередків радіаційних уражень та виду застосування терористами радіоактивних речовин. У сьогоднішніх реаліях необхідне здійснення взаємно погоджених заходів планування зацікавлених міністерств і відомств на випадок надзвичайних ситуацій у проявах ядерних, радіаційних аварій та актів ядерного тероризму.

Проведено оцінку кількісних та якісних параметрів нормативної пайки курсантів; подано порівняльну гігієнічну оцінку фактичного харчування курсантів; обгрунтовано основні напрями корекції фактичного харчування курсантів.

Проведено обстеження 180-ти курсантів І - ІІ курсів навчання одного з вищих навчальних закладів Міністерства оборони України та порівняльне вивчення статусу харчування на тлі фактичного раціону, незбалансованого у якісному й кількісному відношенні, та раціону, скоригованого біологічно активними харчовими домішками: соєвим білково-жировим збагачувачем та біотритом-С - джерелом адаптогенів з пророщеного зерна пшениці, збагаченого аскорбіновою кислотою. Встановлено, що вказані харчові домішки покращують структурні, біохімічні та функціональні параметри організму, які характеризують статус харчування - важливого показника стану здоров'я людини, підвищують рівень його адаптаційних можливостей.

Проаналізовано фактичне харчування курсантів Одеського інституту Сухопутних військ, встановлено його незбалансованість та невідповідність сучасним гігієнічним вимогам до харчових раціонів та нормі N 1. Дефіцит енергетичного забезпечення складає близько 15 %. Вивчено функціональний стан курсантів під час корекції раціону їх харчування за допомогою білково-жирового збагачувача та Біотриту-С, відзначено позитивні зміни в метаболізмі організму, фізичній та розумовій працездатності курсантів.

Проаналізовано результати впровадження в практику військово-медичної служби Збройних Сил України моделі організації медичного забезпечення військовослужбовців під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, пов'язаної з аварією на вибухонебезпечному військовому об'єкті - артилерійській базі ракет і боєприпасів. Показано, що впровадження розробленої моделі дозволяє забезпечити якісне й ефективне лікувально-евакуаційне і санітарно-протиепідемічне забезпечення особового складу військових підрозділів за умови взаємодії військово-медичної служби з територіальною службою медицини катастроф.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про екстрену медичну допомогу" від 05.07.2012 р. до складу системи екстреної медичної допомоги (ЕМД) України вводяться "відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги". У розвинених країнах проблема надання ЕМД є актуальною, про це свідчить віднесення організації надання ЕМД до пріоритетних завдань урядів. Створення систем ЕМД у цих країнах розпочалося у 1970-х і тривало понад 20 років, що було зумовлено структурною перебудовою системи охорони здоров'я та значними матеріальними витратами. Однак, як свідчить досвід, це виправдано, оскільки за новою системою ЕМД зменшується рівень смертності та інвалідизації хворих і травмованих. Вивчення систем ЕМД показало, що незалежно від регіональних особливостей, основні напрями їх діяльності грунтуються на єдиних принципах - своєчасність та якість надання ЕМД, наступність догоспітального та раннього госпітального етапів, використання єдиних стандартів та алгоритмів надання ЕМД. Висвітлено концептуальні положення структури й організації діяльності відділень ЕМД на підставі аналізу досвіду країн з ринковою економікою.

Мета роботи - визначити шляхи покращання підготовки слухачів основним елементам надання екстреної медичної допомоги з елементами домедичної допомоги (само- та взаємодопомоги) на догоспітальному етапі на кафедрі медицини катастроф НМАПО ім. П. Л. Шупика. Робота базується на даних наукової та практичної роботи кафедри медицини катастроф. Наукова частина є результатом аналізу проблем, які мають місце за умов ситуації, яка склалась в країні протягом останнього року та відповідним включенням до програм навчання актуальних питань. Практична частина включає аналіз результатів навчання слухачів, які проходили заняття на кафедрі медицини катастроф протягом року за вдосконаленими програмами, що включають активні форми навчання та моделювання ситуацій, максимально наближених до реальних. Встановлено, що втілення даної форми навчання надає змогу стимулювати мотивацію до вдосконалення професійної компетенції лікарів до ситуації, що склалась у країні. Комплексний підхід та використання на заняттях різноманітних сучасних технічних засобів і наближення ситуації до реальних умов - дозволяють стимулювати пізнавальну діяльність, формувати емоційну зацікавленість, продуктивну діяльність та, як результат, значно покращити результати, що до першочергових заходів з надання екстреної медичної та домедичної допомоги та питань дотримання особистої безпеки. Висновки: проходження навчання за розробленими програмами сприяє вдосконаленню клінічного мислення, прийманню адекватних тактичних рішень, надають змогу відпрацювати практичні навички й алгоритм дій у ситуації, яка склалась в країні.

Проаналізовано існуючі засоби профілактики радіаційних уражень, наявні нормативно-правові документи з питань організації медичного протирадіаційного захисту різних категорій персоналу і населення, а також практику використання радіозахисних препаратів за умов підвищеного радіаційного впливу. Акцентовано увагу на необхідності доопрацювання нормативно-правової бази з протирадіаційного захисту людей в аспекті покращання організації використання радіопротекторів.

Проанализированы существующие средства профилактики радиационных поражений, имеющиеся нормативно-правовые документы по вопросам организации медицинской противорадиационной защиты разных категорий персонала и населения, а также практика использования радиозащитных препаратов в условиях повышенного радиационного влияния. Акцентировано внимание на необходимости доработки нормативно-правовой базы по противорадиационной защите людей в аспекте улучшения организации использования радиопротекторов.

Мета роботи - на основі досвіду впровадження в США, Канаді, Великобританії, Австралії, в державах ЄС, а в останні роки і в державах СНД у складі ЛШМД та багатопрофільних лікарень і клінік ВМНЗ-ів відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги (Еmergency Department (ЕD) обгрунтувати доцільність створення цих відділень у лікарнях швидкої медичної допомоги (ЛШМД) та багатопрофільних лікарнях загальнодержавної системи охорони здоров'я України. Для досягнення мети використані результати порівняльного аналізу мережі, структури та результатів госпіталізації пацієнтів в ЛШМДУ та держав з розвиненою ринковою економікою, в закладах у яких працюють відділення - ЕD, які забезпечують надання ЕМД на ранньому госпітальному етапі стаціонарного лікування. В дослідженні використано наукові публікації, матеріали конференцій, матеріали звітів ЛПЗ ф. 20-ти ЛШМД і матеріали доповідей територіальних центрів екстреної медичної допомоги (ЕМД) та медицини катастроф областей щодо госпіталізації травмованих і хворих силами і засобами ЕМД до інших лікарень міст, де є ЛШМД. Під час узагальнення матеріалів застосовано аналітичний метод бібліографічний, системного підходу. В результаті аналізу діяльності ЛШМД та інших лікарень міст, де є ці лікарні, вивчення потреби у наданні ЕМД на ранньому госпітальному етапі запропоновано конкретні заходи щодо покращання цього важливого напрямку діяльності ЕМД системи охорони здоров'я України. Висновки: за умов економічної кризи з проявами глобального бюджетного дефіциту в державі та на фоні реформування системи охорони здоров'я України виникає нагальна необхідність концентрації наявних сил і засобів для організації повномасштабного забезпечення населення країни ЕМД як на догоспітальному так і ранньому госпітальному етапі. Розв'язання проблеми можливе за умови створення відділень ЕМД у багатопрофільних лікарнях і лікарнях інтенсивного лікування з урахуванням потреби населення в ЕМД на госпітальному етапі на базі нині існуючих закладів охорони здоров'я міст України.

Мета роботи - на основі вивчення стану справ та проведення аналізу щодо забезпеченості України лікарнями швидкої медичної допомоги (ЛШМД) надати пропозиції щодо покращання стану екстреної медичної допомоги (ЕМД) в загальнодержавній системі охорони здоров'я. В дослідженні використано наукові публікації, матеріали конференцій, матеріали звітів ЛПЗ ф. 20-ти ЛШМД та матеріали доповідей територіальних центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф областей щодо госпіталізації травмованих і хворих силами і засобами ЕМД до інших лікарень міст, де є ЛШМД. Під час узагальнення матеріалів було застосовано аналітичний метод бібліографічний, контентаналіз, системного підходу. В результаті аналізу діяльності ЛШМД та інших лікарень міст, де є ці лікарні, вивчення потреби у наданні ЕМД на госпітальному етапі запропоновано конкретні заходи щодо покращання цього важливого напрямку діяльності ЕМД системи охорони здоров'я України. Висновки: за умов економічної кризи з проявами глобального бюджетного дефіциту в державі та на фоні реформування системи охорони здоров'я України виникає нагальна необхідність концентрації наявних сил і засобів для повномасштабного забезпечення населення країни екстреною (невідкладною) медичною допомогою як на догоспітальному так і госпітальному етапі. Розв'язання проблеми можливе за умови створення ЛШМД з урахуванням потреби населення в ЕМД на госпітальному етапі на базі нині існуючих закладів охорони здоров'я міст України за територіальним принципом за умови бюджетного фінансування.

Мета роботи - в результаті аналізу особливостей структури та результатів діяльності мережі лікарень швидкої медичної допомоги України (ЛШМДУ) щодо госпіталізації, надання стаціонарної екстреної медичної допомоги (ЕМД) на ранньому госпітальному етапі та їх штатів, визначити особливості підготовки нормативно-правового забезпечення штатного розкладу відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги (Е(н) МД) ЛШМД, подібних відділенням ЕD економічно розвинених країн. Для досягнення мети використано результати порівняльного аналізу мережі, структури та результатів госпіталізації пацієнтів в ЛШМДУ та держав з розвиненою ринковою економікою, в закладах яких працюють відділення ЕD, які забезпечують надання ЕМД на ранньому госпітальному етапі стаціонарного лікування. Враховуючи особливості ЛШМДУ запропоновано методику розрахунку індивідуальних штатів відділення Е(н) МД кожної ЛШМД. Висновки: в результаті специфіки штатного укомплектування мережі ЛШМДУ рівень підготовки фахівців з невідкладних станів приймальних відділень не відповідає вимогам ЕD, тому автори пропонують тимчасово укомплектувати штати спеціалістами профільних відділень з наступною поступовою їх перепідготовкою. Створення відділень типу ЕD в мережі діючих ЛШМД також ускладнене необхідністю розв'язання архітектурних і технічних проблем.

Мета роботи - надати пропозиції щодо покращання організації взаємодії цивільної та військової системи охорони здоров'я під час застосування Збройних сил України в антитерористичній операції на південному сході України. В дослідженні використано наукові публікації, матеріали конференцій щодо особливостей медичного забезпечення військових формувань у воєнних конфліктах та організації взаємодії у процесі здійснення лікувально-евакуаційних заходів під час ведення бойових дій. Під час узагальнення матеріалів застосовано аналітичний метод бібліографічний, контентаналіз, системного підходу. В результаті аналізу стану організації взаємодії військовомедичної служби та цивільної системи охорони здоров'я, запропоновано конкретні заходи щодо покращання цього важливого напрямку діяльності під час організації медичного забезпечення застосування Збройних сил України. Висновки: результати відповідають вимогам сьогодення в ході проведення Збройними силами України антитерористичної операції на південному сході нашої держави. Що надає змогу сконцентрувати наявні сили та засоби медичної служби Збройних сил України та цивільної системи охорони здоров'я на невідкладних завданнях щодо покращання організації взаємодії в ході бойових дій, шляхом розмежування повноважень.

Мета роботи - визначити основні напрямки забезпечення реалізації виконання вимог Кодексу цивільного захисту України щодо організації медичного захисту населення за надзвичайних ситуацій та під час ведення антитерористичної операції на сході України. Використано законодавчу та іншу нормативноправову базу нашої держави щодо стану виконання заходів, передбачених Кодексом цивільного захисту України. За допомогою методу порівняльного аналізу проведено скринінг їх виконання в масштабі України. Визначено зауваження до нормативно-правових актів держави щодо невиконання вимог Кодексу цивільного захисту України, які потребують розв'язання у найближчій перспективі. Висновки: стан імплементації медицини катастроф в загальнодержавну систему цивільного захисту населення не відповідає вимогам сьогодення. Що потребує негайного внесення на розгляд Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України цілого ряду нормативно-правових актів.

Охарактеризовано причини створення та результати діяльності Незалежної комісії експертів Швейцарії - "Друга світова війна".

Висвітлено особливості співпраці системи цивільної охорони здоров'я та медичних служб силових міністерств і відомств у процесі організації медичного забезпечення під час ведення бойових дій у зоні проведення антитерористичної операції (АТО). Проаналізовано стан цієї співпраці у процесі здійснення лікувально-евакуаційних заходів серед населення зони АТО та у військах Збройних сил України та інших військових формувань. Виявлено суттєві проблеми у створенні адекватної системи чіткої взаємодії, визначено шляхи їх усунення.

Система надання екстреної медичної допомоги (ЕМД) потерпілим в Україні у випадку невідкладних станів за умов повсякденної діяльності радикально не змінила існуючу раніше систему академіка Семашка. Розвиток структури лікувальних закладів відстав від потреб суспільства і стандартів охорони здоров'я світового рівня. Матеріальне забезпечення працівників ЕМД, технічний стан медичного обладнання та санітарного транспорту єдиної державної системи медичного захисту населення, гарантії соціального захисту його працівників не відповідають світовим стандартам. Застосування в Україні елементів структури ЕМД за невідкладних станів, подібних таким у США, безумовно, буде позитивним, але потребуватиме прийняття системи соціального захисту її працівників, оновлення та оснащення санітарного транспорту, перекваліфікації значної кількості медичних кадрів.