Проведено исследование эффективности использования препарата "Пикамилон" с целью восстановления церебральной недостаточности после перенесенных кризовых состояний на фоне гипертонической болезни (ГБ). Оценены ноотропное действие и вазоактивные эффекты, полученные вследствие применения пикамилона при ГБ I - II степеней, что касается магистральных церебральных сосудов и микроциркуляции. У всех обследуемых пациентов с ГБ I - II степеней (64 человека) выявлены функциональная недостаточность стволовых структур, грубые нарушения микроциркуляции и высшей нервной деятельности. Установлены корреляции степени восстановления церебрального дефицита от выраженности предшествующих дисциркуляторных нарушений. Показана эффективность лечения препаратом "Пикамилон" на основании данных о восстановлении стволовых функций и памяти. Определено, что при условии дозировки 150 мг/сутки пикамилон проявляет ноотропную активность без излишнего седативного эффекта. Определено, что наличие восстанавливающего эффекта пикамилона относительно стволовых функций проявляется увеличением амплитуд вызванных потенциалов и может трактоваться как позитивный признак увеличения энергетического ресурса нейронов мозга и ствола мозга. Оценены возможности влияния препарата пикамилона в восстановлении микроциркуляции, базируясь на данных бульбарной биомикроскопии.

Індекс рубрикатора НБУВ: К233.109.1

Рубрики:

Вплив опромінювання на структуру і властивості алюмінію та його сплавів

Шифр НБУВ: Ж14768 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Поставлена и решена задача создания математической модели процесса флотации, которая по сравнению с существующими точнее отображает реальные физические процессы. Предлагаемая модель содержит уравнение материального баланса, используемое в моделях-прототипах, и полученное интегро-дифференциальное уравнение флотации, позволяющее определять флотационную активность различных фракций обогащаемого материала.

Висвітлено теоретичні засади дискретної математики. Увагу приділено питанням математичної логіки, множинам і підмножинам, математичній індукції, комбінаториці, проблемам кодування та шифрування інформації, звичайним диференціальним і рекурентним рівнянням, дискретному операційному численню. Показано можливості застосування дискретної математики в проектуванні апаратного та програмного забезпечення комп'ютерів. Розглянуто питання теорії ймовірностей, математичної статистики та теорії випадкових процесів.

Освещены теоретические основы дискретной математики. Уделено внимание вопросам математической логики, множествам и подмножествам, математической индукции, комбинаторике, проблемам кодирования и шифрования информации, обычным и рекурентным уравнениям, дискретному операционному исчислению. Показаны возможности применения дискретной математики в проектировании аппаратного и программного обеспечения компьютеров. Рассмотрены вопросы теории вероятностей, математической статистики и теории случайных процессов.

Розроблено математичну модель флотації як об'єкта керування, в якій флотаційна активність частинок збагачуваних корисних копалин різних розмірів і матеріалів визначається шляхом розв'язання інтегро-дифференціального рівняння флотації, виведеного на підставі фізичної постановки задачі. Запропоновано новий числово-аналітичний метод одержання зворотного перетворення Лапласа, який був застосований для розв'язання задачі аналізу та синтезу системи керування процесом флотації. Розроблено алгоритм оптимальної оцінки збурень, що використовує модель флотації й інформацію про вихідні сигнали процесу. Розроблено алгоритм оптимального керування флотацією, що дозволяє значно скоротити час розв'язання задачі оптимізації в порівнянні з прототипами. Сформульовано та розв'язано задачу керування флотацією у разі межово високого вмісту мінеральних домішок у живленні.

Раскрыты проблемы моделирования и оптимального управления флотацией - обогатительным процессом, с помощью которого обрабатываются добываемые полезные ископаемые. Получены новая формула, описывающая зависимость размера воздушных пузырьков от концентрации реагента-пенообразователя в камерах флотационной машины, а также формулы, определяющие условия закрепления частиц разных размеров и материалов на пузырьках воздуха и условия отрыва их от пузырьков. Сформулировано интегро-дифференциальное уравнение флотации, разработан аналитико-числовой метод его решения. Проведена формализация задачи оптимального управления процессом. Предложен новый способ оптимального управления флотацией. Даны программные модули имитационной модели флотации и алгоритма оптимизации процесса, написанные в среде визуального программирования Delphi.

Викладено сучасні уявлення про розсіяний склероз (РС), діагностику та лікування пацієнтів із загостренням РС з позицій доказової медицини. У процесі діагностики загострення РС необхідно виключити псевдорецидив - тимчасове погіршення самопочуття та неврологічного статусу пацієнта внаслідок впливу метаболічного чи фізіологічного факторів, а також запальних процесів, пов'язаних з інфекцією. Найчастішою причиною псевдорецидиву є інфекція сечових шляхів. Методом вибору лікування у випадку рецидиву РС є щоденне внутрішньовенне введення 1 г метилпреднізолону протягом 3 - 5 діб. За відсутності ефекту від метилпреднізолону або наявності протипоказань до його застосування рекомендується проведення плазмаферезу.

Зазначено, що з появою хворобо-модифікуючої терапії (ХМТ) суттєво змінився прогноз для пацієнтів із розсіяним склерозом (РС). Найбільш дієвою стратегією лікування РС на сьогодні є якомога більш ранній початок ХМТ у пацієнтів із клінічно ізольованим синдромом і рецидивно-ремітивним ОС (РРРС) для затримання або запобігання розвитку хвороби. Базовими препаратами, які застосовують для ХМТ, є інтерферон бета та глатирамеру ацетат. У разі неефективності базових препаратів можливе призначення препаратів 2-ї лінії терапії (наталізумаб, мітоксантрон, фінголімод та ін.) як більш ефективних, але при цьому вони спричиняють більш серйозні побічні ефекти. Водночас ще немає узгодженого підходу, коли переводити пацієнтів, які не мають терапевтичного ефекту від базової терапії, на препарати 2-ї лінії терапії, але є препарати цієї групи, дозволені для застосування у пацієнтів із РРРС у ролі 1-ї лінії терапії (фінголімод, диметилфумарат).

В твердому тілі досліджено транспортні процеси, що проявляються, як спрямоване перенесення маси, структурно залежне теплоперенесення та виникнення електричного потенціалу в металах в умовах нерівноважного стану, викликаного тепловим імпульсом від джерел різного фізичного походження (лазер, електричний та жевріючий розряди). Встановлено критерії, за яких вказані процеси відбуваються в твердій фазі. Один з них - критерій нестаціонарності, що є зворотно пропорційним температуропровідності речовини, що локально збуджується тепловим імпульсом, дає змогу визначати час, за який введена в тверде тіло енергія не встигає релаксувати механізмами теплопровідності. Такий підхід дав змогу чітко розділити режими імпульсного теплового впливу на речовину для створення в ній нерівноважного та квазірівноважного стану, який застосовувався для одержання ряду характеристик твердого тіла. Показано, що за нерівноважного стану в твердому тілі розвиваються термодеформаційні процеси, які сприяють генерації і спрямованому руху структурних дефектів, внаслідок їх взаємодії з полем напружень. Вказано на провідну роль дислокацій, які рухаються, у всіх встановлених експериментально транспортних процесах. Зокрема, масоперенесення викликано захопленням міжвузлового атому ядром крайової дислокації і транспортуванням його на макроскопічні глибини в межах, що визначаються енергією їх взаємозв'язку та наявністю стоків. Запропонована дислокаційно-міжвузлова модель масоперенесення ретельно проаналізована із залученням модифікованого рівняння Френкеля - Конторової та методу молекулярної динаміки і доведено відповідність моделі експериментальним даним. Теплоперенесення виявляється сильно залежним від ступеню нерівноважності і проявляється в розсіянні фононів на дислокаціях, залежно від ступеню їх рухливості та напрямків розповсюдження теплового потоку та дислокацій. Наявність такого зв'язку підтверджено експериментально в оригінальному експерименті із застосуванням теплового зондування зразків за методом Паркера: в нестаціонарному режимі збудження зафіксовано більш швидке розповсюдження температури в напрямку руху структурних дефектів. Виникнення електричного потенціалу в імпульсно збудженому металі зумовлене механізмами електрон-фононної взаємодії з утворенням квазічастинок (поляронів) локалізованими пружним полем дислокації електронами. Визначна роль дислокацій в цьому процесі підтверджена експериментально в фольгах з різним структурним станом - полікристалічній та аморфній. Запропоновано загальну схему транспортних процесів, що відбуваються у твердому тілі, збудженому термічним імпульсом, яка дає чітке уявлення про перебіг спостережуваних експериментально явищ. На підгрунті одержаних фундаментальних здобутків розроблено нові методи впливу на тверді тіла, що являли собою атомні і молекулярні кристали та піддавались структурній модифікації під впливом лазерного опромінення, електричного розряду та бомбардуванню іонами в жевріючому розряді. Продемонстровано ряд оригінальних розробок з лазерного твердофазного легування Ті рутенієм та Аl хромом (за межею їх взаємної розчинності). Хіміко-термічним обробленням металів в активованій лазером плазмі жевріючого розряду продемонстровано можливість застосування фотон-іонної взаємодії з використанням багатофотонної іонізації. Показано перспективність створення ендометалофулеритних сполук термічним відпалом та бомбардуванням іонами в жевріючому розряді. Окрему увагу приділено застосуванню імпульсного теплового збудження в квазістаціонарному режимі для експрес вимірювань теплофізичних характеристик твердих тіл та оцінювання адгезійних властивостей покриттів і багатошарових плівкових структур.

Розглянуто вплив домішок на вольтамперні характеристики тонкоплівкової структури магнітного тунельного переходу (MTJ) - Fe/MgO/Fe з метою поліпшення електротранспортних властивостей. Це було досягнуто за рахунок створення умов для виникнення в ній вольтамперної характеристики (ВАХ) з негативним диференційним опором (НДО), на кшталт ВАХ тунельного діоду. Обгрунтовано утворення такої властивості за рахунок введення електропровідної домішки (карбону) в інтерфейсний простір між одним з шарів заліза і діелектриком, яка відповідним чином змінює положення рівня Фермі. Виявлено прояв деградаційного впливу електродифузійних процесів на властивості вольтамперної характеристики та запропоновано підходи до її стабілізації. Розглянуто можливість використання MTJ-систем з НДО для створення комірок пам'яті MRAM.

Розглянуто вплив домішки карбону, внесеної у наноплівку заліза, на електричні властивості системи метал - напівпровідник. Об'єктами дослідження є зразки на напівпровідникових підложжях p- та n-типів з 16-ти контактів діаметром 2 мм і товщиною до 100 нм, 8 з яких з чистого заліза і 8 із заліза, легованого карбоном. Показано, що за легування заліза карбоном на підложжі n-типу виникає випрямний контакт типу діода Шотткі, що пов'язано зі збільшенням роботи виходу з металу. Розраховано висоту потенціального бар'єра, що виникає за рахунок такого збільшення роботи виходу. Одержані у ході розрахунку результати пояснюють появу області з негативним диференціальним опором на вольтамперних характеристиках системи Fe\MgO\Fe за легування одного шару феромагнетика карбоном.

За допомогою оригінальної методики в роботі досліджено електричні властивості тунельної тонкоплівкової системи Fe/MgO/Fe, у якої одним із металевих елементів виступав залізний зонд, що контрольовано заглиблювався в об'єм діелектрика. Це надало змогу дослідити електричні властивості системи Fe/MgO/Fe за зміни фізичних параметрів, таких як площа контакту та товщина діелектрика. За одержаними результатами провідності для системи Fe/MgO/Fe визначено коефіцієнти та закономірності, що надали змогу аналітично розраховувати вольтамперні характеристики в широкому діапазоні товщини діелектрика та площі контакту. Встановлено, що опір тунельної системи Fe/MgO/Fe має немонотонну залежність від товщини діелектрика та зростає приблизно втричі за збільшення товщини MgO на 0,21 нм. Збільшення площі контакту призводить до лінійного зменшення опору системи Fe/MgO/Fe зі збереженням величини густини струму та наближення експериментальної вольтамперної характеристики до лінійної залежності. Це пов'язували з впливом локальних областей провідності, що виникають за рахунок дефектів та домішок, на характер провідності системи. За допомогою електричного пробою діелектрика для одержаних вольтамперних характеристик визначалась товщина діелектрика і гранична напруга, за якої зберігається тунельний характер провідності. Встановлено, що в діапазоні товщин MgO 1 - 4 нм діелектрична міцність зростає до 6,6 MB/см, а в діапазоні 4 - 10 нм зменшується до 6,2 МВ/см.