Розглянуто сучасні методи визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків, правила раціонального застосування лікарських препаратів цієї групи, механізми та спектри антибактеріальної дії, основи фармакокінетики та фармакодинаміки найбільш уживаних в наш час антибіотиків, показання до їх застосування, побічні ефекти та ускладнення.

Наведено сучасні дані про механізми та спектри дії, особливості фармакокінетики, застосування, побічні ефекти основних груп антибіотиків. Розглянуто особливості антибактеріального лікування позалікарняної та нозокоміальної пневмоній, ускладнених інтраабдомінальних інфекцій, септичних станів, бактеріального ендокардиту та менінгіту. Описано методи профілактики інфекційних ускладнень у хірургічній практичній діяльності, висвітлено проблему синергізму й антагонізму антибіотиків.

Приведены современные данные о механизмах и спектрах действия, особенностях фармакокинетики, применении, побочных эффектах основных групп антибиотиков. Рассмотрены особенности антибактериального лечения внебольничной и нозокомиальной пневмоний, осложненных интраабдоминальных инфекций, септических состояний, бактериального эндокардита и менингита. Описаны методы профилактики инфекционных осложнений в хирургической практической деятельности, освещена проблема синергизма и антагонизма антибиотиков.

Висвітлено закономірності та результати взаємодії ліків із структурами організму, наведено відомості про їх фармакокінетику, фармакодинаміку, застосування, а також особливості фармакотерапії основних патологічних станів. З позицій сучасних досягнень фармакології описано програмні препарати. Значну увагу приділено теоретичним і клінічним аспектам фармакогенетики. Розглянуто основи фармакотерапії найбільш небезпечних невідкладних станів.

Освещены закономерности и результаты взаимодействия лекарств со структурами организма, приведены сведения об их фармакокинетике, фармакодинамике, применении, а также особенности фармакотерапии основных патологических состояний. С позиций современных достижений фармакологии описаны программные препараты. Значительное внимание уделено теоретическим и клиническим аспектам фармакогенетики. Рассмотрены основы фармакотерапии наиболее опасных неотложных состояний.

Наведено сучасні дані щодо клініко-фармакологічної характеристики антимікробних лікарських засобів групи фторхінолонів. Проведено порівняльну оцінку препаратів, дозволених до медичного застосування в Україні, виділено особливості їх побічної дії.

В обзоре представлены литературные данные, характеризующие современные представления о побочном действии антибиотиков группы аминогликозидов при их медицинском применении, а также обращено внимание на некоторые особенности осложнений фармакотерапии, регистрируемые в Украине.

Завдяки впровадженню високоактивної антиретровірусної терапії інфекцію вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) із категорії фатальних трансформовано у категорію хронічних захворювань з невизначеним прогнозом. Необхідність пожиттєвого лікування потребує всебічного моніторингу антиретровірусної тepaпії (APT) у кожного пацієнта. Складність диференціації симптоматики основного захворювання і клінічних проявів побічних реакцій (ПР) APT - серйозна проблема лікування ВІЛ/синдрому набутого імунодефіциту. Наведено інформацію для широкого кола спеціалістів стосовно ПР, що виникають під час застосування антиретровірусних препаратів, та комплексних підходів щодо їx попередження та усунення.

Изучено влияние Энтеросгеля, Ксерогеля, активированного угля (пищевая добавка Карболайн) и микрокристаллической целлюлозы на массовые характеристики кишечного содержимого лабораторных животных. Установлено, что Энтеросгель, микрокристаллическая целлюлоза и, особенно, Карболайн увеличивают соотношение между массой "свежих" фекалий и массой тела животных. По способности увеличивать объем неперевариваемого сухого остатка каловых масс препараты можно разместить в такой ряд: Карболайн >> Энтеросгель >> Ксерогель = Целлюлоза.

Изучены патогенетические звенья поражения печени при остром парацетамоловом отравлении. Установлено, что гепатопротекторная активность тиотриазолина выше, по сравнению с ацетилцистеином, что подтверждается более выраженным уменьшением уровней маркерных ферментов цитолиза и холестаза, продуктов перекисного окисления мембранных липидов, нормализацией активности антиоксидантной системы и восстановлением энергоснабжающих процессов митохондрий в печени.

Изучена сравнительная гепатотоксичность пиразинамида, комбинаций изониазида с рифампицином, пиразинамида с изониазидом и рифампицином. Установлено, что поражение печени наиболее выражено при использовании комбинации трех препаратов, что подтверждается данными гистологического исследования и биохимическими показателями: повышением уровня показателей цитолиза и холестаза, активацией перекисного окисления липидов, повышением уровня эндогенной интоксикации, нарушением белково-синтетической функции печени.

Введение белым половозрелым нелинейным крысам-самцам препарата глутаргин (L-аргинина-L-глутамат) (45 мг/кг массы тела, внутрибрюшинно, за 30 минут до и через 12, 24 и 36 часов после моделирования острого перитонита) способствует восстановлению уровня NO, показателей системы прооксиданты-антиоксиданты и функционирования митохондриальной электронно-транспортной цепи, снижению показателей эндогенной интоксикации. Введение рексода (СОДrec) (0,05 мг/кг массы тела, внутрибрюшинно) способствовало уменьшению поражения почек, угнетению перекисного окисления липидов и восстановлению резервов системы антиоксидантной защиты. При комбинированном применении глутаргина и рексода положительное действие препаратов на состояние почек животных возрастает.

Вивчено вплив препарату рекомбінантної супероксиддисмутази (СОД) та попередника синтезу оксиду азоту L-аргініну за їх окремого та поєднаного застосування на стан системи прооксиданти/антиоксиданти, активність компонентів дихального ланцюга мітохондрій, рівень нітрит-аніона у нирках, активність амінотрансфераз, показники ендогенної інтоксикації, вміст фактора некрозу пухлин-альфа у сироватці крові за умов гострого експериментального панкреатиту на різних стадіях його розвитку (1, 2, 7 доба). Встановлено позитивний вплив препарату СОД на відновлення функціональної здатності нирок. На фоні застосування L-аргініну відмічено зростання ступеня їх ураження. За умов поєднаного застосування СОД та L-аргініну спостережено нівелювання негативного впливу останнього на стан нирок, що супроводжувалось гальмуванням вільнорадикальних процесів та відновленням активності ферментів електронотранспортного ланцюга мітохондрій з одночасним зменшенням рівня стабільного метаболіту оксиду азоту у нирковій тканині, у порівнянні з групою, де використовували лише L-аргінін.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.725

Рубрики:

Кисневе голодування. Асфіксія

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Установлено, що введення білим щурам донатора оксиду азоту (II) L-аргініну (по 25 мг/кг маси внутрішньоочеревинно, щоденно протягом 24-х днів) супроводжується зростанням у печінці, нирках і серці вмісту нітрит-аніона, зменшенням вмісту ТБК-активних продуктів і гідропероксидів ліпідів з одночасним зростанням активності ферментів антиоксидантного захисту (супероксиддисмутази та каталази) і сукцинатдегідрогенази та зниженням активності цитохромоксидази за умови циркуляторно-гемічної гіпоксії. Повторне введення тваринам інгібітора NO-синтетази N-нітро-L-аргініну (по 10 мг/кг маси внутрішньоочеревинно, щоденно протягом 4-х днів) призводить до зменшення вмісту нітрит-аніона, активації процесів переокиснення мембранних ліпідів, зростання активності антиоксидантних ферментів (супероксиддисмутази та каталази) і сукцинатдегідрогенази та до зниження активності цитохромоксидази циркуляторно-гемічної гіпоксії.

Зазначено, що введення білим статевозрілим щурам лінії Вістар попередника синтезу оксиду азоту L-аргініну (по 25 мг/кг маси, внутрішньоочеревинно, щоденно, протягом 7-ми днів) перед гострим адреналіновим ушкодженням міокарда супроводжується зменшенням патологічних проявів у серці: зростає рівень нітрит-аніона, пригнічується інтенсивність процесів переокиснення мембранних ліпідів, відновлюється активність системи антиоксидантного захисту й енергозабезпечувальних процесів у мітохондріях. Повторне профілактичне введення тваринам перед адреналіновою міокардіо-дистрофією неселективного блокатора NO-синтази N-нітро-L-аргініну або блокатора індуцибельної NO-синтази аміногуанідину (обидві речовини - по 10 мг/кг маси щура, внутрішньоочеревинно, щоденно, протягом 4-х днів) супроводжується зменшенням утворення оксиду азоту, подальшим зростанням вмісту продуктів ліпопероксидації та зниженням активності цитохромоксидази мітохондрій.

Зазначено, що введення білим статевозрілим щурам-самцям лінії Вістар попередника оксиду азоту L-аргініну (по 25 мг/кг маси внутрішньоочеревинно, щоденно, протягом 7 днів) супроводжується зростанням у печінці рівня нітрит-аніона, зниженням інтенсивності процесів пероксидного окиснення ліпідів з одночасним зростанням активності антиоксидантної системи і сукцинатдегідрогенази та зміною активності цитохромоксидази в різні стадії ішемічно-реперфузійного пошкодження печінки.

Зазначено, що глутаргін, у разі введення його (45 мг/кг маси внутрішньоочеревинно, за 30 хв до та через 12, 24, 36 год після моделювання патології) білим нелінійним статевозрілим щурам-самцям із гострим перитонітом, сприяє зростанню в печінці рівня нітрит-аніона, зниженню інтенсивності процесів перекисного окиснення ліпідів із одночасним зростанням активності антиоксидантної системи та зменшенням рівня показників ендогенної інтоксикації.

Визначено систему передумов формування ідейно-художньої своєрідності романної прози Орхана Памука, детермінованої діалогом культур, що включає культурно-історичні, біографічні та власне літературні аспекти. Діалог культур у романній творчості письменника реалізується за допомогою специфічної поетики, що формує діалогізм на різних структурних рівнях творів автора. Першим видом діалогізму є макродіалог (ідейний діалогізм), що представляє собою діалог ідей, носіями яких виступають персонажі. У розглянутих романах письменника виявлено дві його моделі - синтетичну й антитетичну. Другим видом діалогізму виступає інтертекстуальність. Поетика інтертекстуальності романів письменника базується на історичних, міфологічних, коранічних і літературних алюзіях, численних цитаціях, у тому числі паралітературних і навіть фіктивних, що викликають іронічний та пародійний ефект, апелюють до культурної та літературної спадщини Сходу та Заходу. Третій вид діалогізму в романній творчості Орхана Памука постає як персоніфікований інтердіалог між автором та іншими письменниками, чиї ідеї представлені у творі у вигляді цитат. Подібна оповідна стратегія слугує формуванню образу Стамбула у відповідності з концепцією діалогу культур: Орхан Памук зіставляє своє сприйняття рідного міста з враженнями про нього представників європейської та турецької культури.

Развитие сахарного диабета (СД) II типа сопровождается длительными нарушениями углеводного, липидного и белкового обменов, приводит к патологическим изменениям в функционировании различных органов и систем. При экспериментальном СД II типа (содержание крыс на высокожировой диете в течение 1 мес, однократное введение стрептозотоцина в дозе 30 мг/кг) установлено повышение уровней глюкозы и гликозилированного гемоглобина, активности аланинаминотрансферазы и аспартатаминотрансферазы, щелочной фосфатазы, увеличение концентрации общего холестерина, триглицеридов, липопротеинов низкой плотности, уменьшение концентрации липопротеинов высокой плотности в сыворотке крови. Введение липофлавона (10 мг/кг в течение 14 дней) способствует снижению уровня глюкозы и гликозилированного гемоглобина, улучшает активность маркерных ферментов цитолиза и холестаза, содержания билирубина. Наблюдаются изменения в липидном обмене, следовательно, снижается уровень общего холестерина, триглицеридов, липопротеинов низкой плотности с одновременным повышением уровня липопротеинов высокой плотности, поскольку липофлавон содержит фосфатидилхолиновые липосомы и кверцетин, через липооксигеназный механизм его воздействия осуществляются антиоксидантный, антирадикальный, противовоспалительный и детоксицирующий эффекты.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.6 + Р415.51 + Р414

Рубрики:

Хвороби підшлункової залози

Хвороби нирок

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Подано основні терміни, які використовують під час виписування рецептів, загальноприйняті вітчизняні та світові правила медичної та фармацевтичної практики та положення чинного законодавства України щодо виписування рецептів. Детально висвітлено правила виписування рецептів, які доповнено конкретними прикладами з наведенням роз'яснення ходу розрахунків, необхідних при виписуванні магістральних лікарських форм та належному оформленні сигнатури. Значну увагу приділено правилам зберігання та обліку рецептурних бланків, відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек. Надано інформацію про ліки, які дозволено відпускати з аптеки без рецепта, а також ті, які лікарські засоби підлягають предметно-кількісному обліку в аптеках та закладах охорони здоров'я.