Відзначено, що у ході лікування 42-х хворих з одонтогенними та неодонтогенними гнійно-запальними процесами щелепно-лицьової ділянки для місцевого впливу на гнійне вогнище використовували йоддицерин. 30 хворих одержували стандартне лікування, результати якого оцінювали на підставі клінічних, бактеріологічних, планіметричних та імунологічних досліджень. Посилення місцевого впливу на вогнище запалення шляхом використання йоддицерину дозволило обмежити використання антибіотиків.

Обстежено 388 хворих на генералізований пародонтит. Усім хворим проведено клаптеві операції (модифіковану операцію Цішинського - Відман - Неймана з мієлоколагенопластикою або з колагенопластикою) та зроблено висновок, що безпосередні, ранні та віддалені результати хірургічного лікування хворих на генералізований пародонтит супроводжуються різноманітними ускладненнями, які загалом зменшують ефективність комплексного лікування. За результатами хірургічного лікування хворих на генералізований пародонтит зроблено висновок: для підвищення ефективності лікування необхідно зменшити кількість безпосередніх, ранніх, віддалених ускладнень шляхом місцевого вплив на операційну рану, використання нових удосконалених методик операцій за допомогою широкого використання остеогенних трансплантатів.

Вiдображено результати застосування методики для вивчення стану кiсткової тканини щелеп за допомогою спiральної комп'ютерної томографiї та комп'ютерних технологiй. Проведено аналiз архiвних даних спiральних комп'ютерно-томографiчних дослiджень лицьового скелета 24-х хворих вiком вiд 14-ти до 22-х рокiв. Обробку рентгенологiчних даних проведено у комп'ютернiй програмi Dikom work, одержану iнформацiю завантажено у програму MATLAB R2006A, проведено аналiз зображень i переведення серiї сканiв у графiки (гiстограми).

Обстежено 60 хворих на генералізований пародонтит II та III ступеня тяжкості у стадії ремісії. Усім хворим проведено клаптеву операцію (модифікована операція Цішинського - Відмана - Неймана). Вивчено зміни первинного гемостазу у тканинах пародонта в до- та післяопераційному періодах. Комплексна терапія із включенням вобензиму сприяє позитивній динаміці судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу.

Встановлено, що при лептоспірозі розвиваються ураження судинно-тромбоцитарної та коагуляційної ланок гемостазу, які ведуть до порушень мікроциркуляції як на рівні дрібних судин, так і на внутрішньоорганному рівні, а також до погіршення показників центральної гемодинаміки, розвитку гіпоксії тканин. Ураження серцево-судинної системи характеризуються розвитком таких синдромів, як інтоксикаційно-дистрофічного, порушення провідності та аритмічного. З метою визначення оптимального поєднання комплексної терапії з етамзилатом натрію та рибоксином у хворих на лептоспіроз були проведені клініко-лабораторні та інструментальні дослідження. Встановлено, що поєднане використання етамзилату натрію та рибоксину, як частини інтенсивної терапії дає можливість попередити або зменшити прояви геморагічного синдрому, розвиток мікроциркуляторних порушень, уражень серцево-судинної системи, а при їх наявності досягти швидшого позитивного клінічного ефекту.

Обстежено 60 хворих на генералізований пародонтит (ГП) з мілким присінком рота. Хворим I групи проведено вестибулопластику за Грудяновим А. І. (2006), хворим II групи - розроблену вестибулопластику. Усім хворим у післяопераційному періоді призначено ранозагоювальний препарат кверцетин. Одержані результати підтверджують, що розроблений спосіб комплексного лікування ГП з мілким присінком рота дозволяє досягнути бажаного результату у віддаленому післяопераційному періоді.

Наведено результати спостереження за хворими на лептоспіроз із супутньою патологією на фоні синглетно-кисневої терапії (СКТ). Проведено клініко-лабораторний аналіз у пацієнтів, які одержували СКТ. Встановлено позитивний вплив лікування на функціональний стан печінки, її кровопостачання, відновлення антиоксидантного захисту організму, зменшення концентрації пептидів середньої маси. Величина пульсового кровонаповнення, швидкість наповнення середніх і дрібних артерій печінки відновлювалась і нормалізувалась швидше у хворих на лептоспіроз з фоновим цукровим діабетом, які одержували СКТ, у порівнянні з особами, які такого лікування не отримували.

Приведены результаты наблюдения за больными лептоспирозом с сопутствующей патологией на фоне синглетно-кислородной терапии (СКТ). Проведен клинико-лабораторный анализ у пациентов, которые получали СКТ. Установлено положительное влияние лечения на функциональное состояние печени, ее кровоснабжение, восстановление антиоксидантной защиты организма, уменьшение концентрации пептидов средней массы. Величина пульсового кровенаполнения, скорость наполнения средних и мелких артерий печени возобновлялась и нормализовалась быстрее у больных лептоспирозом с фоновым сахарным диабетом, которые получали СКТ, по сравнению с лицами, которые такого лечения не получали.

На підставі виявлення і визначення ролі первинної ланки гемостазу та порушення мікроциркуляторних процесів в осіб похилого віку, хворих на лептоспіроз, запропоновано методи діагностики та корекції виявлених порушень. Встановлено істотні порушення мікрогемодинаміки, збільшення числа тяжких і затяжних форм хвороби, полісиндромність уражень.

На основе проявления и определения роли первичного звена гемостаза и нарушения микроциркуляторных процессов у лиц пожилого возраста, больных лептоспирозом, предложены методы диагностики и коррекции выявленных нарушений. Установлены существенные нарушения микрогемодинамики, увеличение числа тяжелых и затяжных форм болезни, полисиндромность поражений.

Обстежено 33 ВІЛ-інфікованих пацієнти. Виявлено, що 87,9 % з них мають хронічний вірусний гепатит, переважно гепатит С (30,3 %) та В+С (45,4 %). Активність хронічного гепатиту зростає з поглибленням імунодефіциту, переходом ВІЛ-інфекції в ІІІ і ІV стадії. Гепатит С характеризується вищою реплікативною та цитопатичною активністю, ніж геатит В+С, має прогредієнтний перебіг і частіше супроводжується глибокою лімфопенією. Наявність активної герпесвірусної інфекції сприяє поглибленню імунодефіциту та розвитку патології жовчних ходів.

Обследованы 33 ВИЧ-инфицированных пациента. Выявлено, что 87,9 % из них имеют хронический вирусный гепатит, преимущественно гепатит С (30,3 %) и В+С (45,4 %). Активность хронического гепатита возрастает с углублением иммунодефицита, переходом ВИЧ-инфекции в ІІІ и ІV стадии. Гепатит С характеризуется более высокой репликативной и цитопатической активностью, чем гепатит В+С, имеет прогредиентное течение и чаще сопровождается глубокой лимфопенией. Наличие активной герпесвирусной инфекции способствует углублению иммунодефицита и развитию патологии желчных путей.

Обстежено 83 дорослих хворих на кір, які знаходилися на стаціонарному лікуванні в обласній клінічній інфекційній лікарні м. Івано-Франківськ упродовж листопада 2011 - червня 2012 р. У дорослих пацієнтів з діагнозом кір спостерігали типову клінічну картину недуги з наявністю катарального періоду, періоду висипу з характерною етапністю та періоду пігментації. Переважали хворі на кір середньої тяжкості. Серед ускладнень захворювання найчастіше діагностували пневмонію та бронхіт. Особливістю хвороби у дорослих під час даного підйому захворюваності були розвиток реактивного панкреатиту та реактивного гепатиту, а також афтозного стоматиту. В гемограмі дорослих хворих на кір спостерігали лейкопенію з вираженим паличкоядерним зсувом лейкоцитарної формули, в протеїнограмі - гіпопротеїнемію за рахунок гіпоглобулінемії. Зниження кількості тромбоцитів і порушення загортання крові у пацієнтів з геморагічним компонентом висипу не встановлено. Завдяки своєчасній діагностиці та вчасно розпочатому лікуванню практично у всіх дорослих хворих на кір спостерігали повне видужання.

Досліджено проблеми дентальної імплантації у хворих на генералізований пародонтит (ГП). Надано результати обстеження 240 хворих з різним ступенем тяжкості ГП, яким проводилося хірургічне втручання на тканинах пародонту з використанням дентальних імплантів. Встановлено, що дентальна імплантація у хворих на ГП легкого ступеня дозволяє досягти стабільно хороших результатів, незалежно від методу лікування. Одномоментне виконання хірургічного втручання на тканинах пародонта та проведення дентальної імплантації в 1,5 - 2 разу скорочує тривалість лікування без зниження його якості. Доведено, що у хворих на ГП середнього та тяжкого ступенів доцільне поетапне проведення хірургічних пародонтологічних втручань з наступною дентальною імплантацією для запобігання післяопераційних ускладнень і втрати імплантів. У разі планування дентальної імплантації і хірургічного пародонтологічного втручання необхідно визначати якість кісткового ремоделювання для оцінки структурно-функціонального стану кісткової тканини і для диференційованого призначення остеотропних препаратів, що сприятиме позитивному перебігу післяопераційного періоду.

Досліджено особливості використання кісткового замісного матеріалу, збагаченого активним остеогенним компонентом, під час проведення клаптевих операцій у разі лікування хворих на генералізований пародонтит (ГП). Подано результати остеоденситометричних досліджень та результати вивчення маркерів кісткового ремоделювання у 160 хворих, яким проведено хірургічні втручання. Встановлено, що хірургічні втручання на тканинах пародонту у 46 % пацієнтів проведено на фоні зниженої щільності кісткової тканини. Під час планування хірургічного лікування у хворих на ГП доцільно досліджувати маркери кісткового ремоделювання для оцінки структурно-функціонального стану кісткової тканини та для диференційованого призначення остеотропних препаратів, що буде сприяти позитивному перебігу післяопераційного періоду та профілактиці ускладнень. Результати свідчать, що проведення клаптевих операцій з поєднаним використанням кісткового мозку і остеопластичного матеріалу активізує процеси регенерації кісткової тканини коміркового паростка і сполучнотканинного прикріплення, покращує результати хірургічного лікування хворих на ГП.

Чисельними дослідженнями доведено, що життєво необхідними елементами, які забезпечують нормальне функціонування систем та органів людини, є залізо, кальцій, цинк і марганець. Так, залізо - мікроелемент, який входить до складу понад 70 ферментних систем, бере участь у транспорті кисню (міоглобін) і електронів (цитохроми, залізосеропротеїни), є каталізатором перекисного окиснення ліпідів, впливає на стан імунної системи, розвиток клітин організму тощо. Кальцій - макроелемент, який входить до складу кісткової і хрящової тканин, забезпечує важливі функції клітин (ферментну, енергетичну, секреторну, фагоцитарну), впливає на обмін речовин. Цинк і марганець - мікроелементи, які беруть участь в активації ферментативних систем і забезпечують нормальне розмноження і розвиток клітин. Розроблено нові остеопластичні матеріали на основі аутологічного кісткового мозку, збагаченого макро- і мікроелементами для заповнення післяопераційних кісткових дефектів щелеп. На підставі клініко-рентгенологічних, антропометричних, ехоостеометричних досліджень доведено, що використання загальноприйнятих методик лікування радикулярних кіст щелеп супроводжується частими ускладненнями, а утворення кісткового регенерату є довготривалим. Клінічні та біохімічні дослідження не виявили місцевого чи загального впливу новостворених комбінованих матеріалів на організм пацієнтів. Розроблено, обгрунтовано й апробовано нові методи заповнення післяопераційних кісткових порожнин шляхом поєднання штучних замінників кістки з аутологічним кістковим мозком, які дозволили запобігти розвитку ускладнень запального і атрофічного характеру.

Повідомлено про результати порівняння ефективності лікування операційних ран слизової оболонки порожнини рота з використанням поляризованого світла апарата "Біоптрон" і гелій-неонового лазера ЛГ-75. Обидва методи сприяли покращанню регенераторних процесів операційних ран у післяопераційному періоді. Але у разі лікування лампою "Біоптрон" регенераторні процеси в рані виражені краще, ніж у випадку використання гелій неонового лазера, що проявлялось у зменшенні числа ускладнень, зменшенні величини рубцевої тканини, відсутності застійних явищ у мікросудинах країв рани, інтенсивному перебігу епітелізації раневої поверхні. Зазначено, що простота, безпечність, ефективність є важливими показниками, які надають перевагу застосуванню лампи "Біоптрон" у лікуванні операційних ран слизової оболонки порожнини рота.

Обстежено 36 хворих на лептоспіроз із жовтяничною формою та тяжким перебігом. Виявлено глибокі порушення мікроциркуляції на внутрішньосудинному та судинному рівнях. Встановлено можливість визначення тяжкості хвороби та повноти видужання на підставі оцінки вказаних показників.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9 гіалуронова кислота

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У лікуванні 32-х хворих з гнійно-запальними процесами щелепно-лицьової ділянки для місцевого впливу на гнійну рану застосовано новий вітчизняний препарат "Йоддіцерин". У цих хворих у порівнянні з контрольною групою (використання розчину фурациліну 1:5000 для місцевого лікування рани) спостережено прискорення процесів очищення і загоєння гнійної рани, швидке одужання і зменшення терміну перебування в стаціонарі в середньому на 1 - 2 дні. Рекомендовано йоддіцерин для місцевого використання в комплексному лікуванні гнійно-запальних процесів щелепно-лицьової ділянки.

Описано властивості груп медичних сорбентів. Наведено приклади ефективного використання сорбційних препаратів у ході місцевого лікування гнійної рани різної локалізації.

Обстежено 98 хворих на генералізований пародонтит із середнім і важким ступенем важкості в період ремісії. Усім хворим проведено клаптеву операцію (модифіковану операцію Цішинського-Відман-Неймана). Вивчено індексну оцінку стану пародонту, зміни мікроциркуляторного русла в до- та післяопераційному періодах. На підставі аналізу клінічних показників, пародонтальних індексів, реопародонтологічного дослідження доведено доцільність поєднаного використання в хірургії пародонту системної ензимотерапії та препаратів, які покращують мікроциркуляторні процеси.

Для дослідження хворих на нагноєні радикулярні кісти (НРК) використано клінічні, лабораторні, рентгенологічні, остеометричні методи обстеження. Порівняно результати лікування хворих на НРК з використанням запропонованого оперативного доступу та традиційного способу лікування. Використання запропонованого способу дозволяє підвищити ефективність лікування шляхом скорочення термінів лікування завдяки швидкій ліквідації гнійно-запальних явищ в зоні радикулярної кісти та зниження кількості післяопераційних ускладнень.