Ключ. слова: аорта, ацетилхолін, ендотелій, мембранний потенціал, gamma-опромінення
Індекс рубрикатора НБУВ: Р361.0-29

Рубрики:

Дія іонізуючого випромінювання на серцево-судинну і лімфатичну системи

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено оцінювання ризиків захворювання працюючих на виробничо-обумовлений рак бронхів і легень (РБЛ) і наукове обгрунтування заходів профілактики цієї патології в Україні. Проведено епідеміологічне, гігієнічне та клінічне дослідження, встановлено закономірності щодо захворювання населення України на РБЛ, визначено індивідуальні та популяційні канцерогенні ризики та відносні ризики виникнення РБЛ серед працівників в окремих виробництвах України (видобування й обробка граніту та щебню, добування вугілля, асфальтобітумне, коксохімічне, гумовотехнічне виробництва). Визначено прогностичні критерії (гігієнічні та клінічні) виникнення РБЛ серед хворих на хронічну патологію органів дихання пилового генезу, оцінено ефективність заходів первинної профілактики виробничо-обумовленого РБЛ, що реалізуються в країні. Науково обгрунтовано трирівневу систему профілактики виробничо-обумовленого РБЛ, яка відповідає національному законодавству та міжнародним рекомендаціям ВООЗ і МОП.

Зазначено обмежену доступність для населення медичних послуг на фельдшерсько-акушерських пунктах, причинами якої є недостатнє фінансування та зміни правового статусу цих пунктів. Реальним шляхом усунення зазначених проблем є удосконалення нормативно-правової бази системи сільської охорони здоров'я, зокрема створення первинних сільських територіальних медичних об'єднань на засадах сімейної медицини.

Визначено, що в понад 30 % працівників лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ) хірургічного та фтизіатричного профілю спостерігаються надвисокі ризики професійного інфікування ВІЛ на робочому місці. У працівників ЛПЗ хірургічного профілю такі ризики формуються високою частотою виробничих аварій із високим ризиком інфікування ВІЛ, а серед працівників фтизіатричного профілю - значною ймовірністю інфікування ВІЛ внаслідок високої частоти захворювання хворих на туберкульоз ВІЛ/СНІДом (13,6 % від усіх хворих на ТБ). У ЛПЗ наявні недоліки щодо реалізації заходів профілактики внаслідок відсутності достатньої кількості засобів індивідуального захисту працівників, низької доступності працівників до якісної медичної допомоги в разі виникнення виробничої аварії із високою ймовірністю інфікування ВІЛ. Визначено необхідність реалізації групових та індивідуальних заходів профілактики інфікування ВІЛ на робочому місці.

Система здравоохранения граждан, ее модернизация и оптимизация являются одними из важнейших функций современного украинского государства. Основной целью реформ в сфере здравоохранения Украины согласно Программе экономических реформ на 2010 - 2014 г. "Зажиточное общество, конкурентоспособная экономика, эффективное государство" является улучшение здоровья населения, обеспечение равного и справедливого доступа всех граждан к медицинским услугам надлежащего качества. Важное место в процессе реформирования системы здравоохранения принадлежит оптимизации структуры и функций дерматовенерологической службы. Цель работы - рассмотреть проблему управления кадровыми ресурсами дерматовенерологической службы в условиях реформирования сферы здравоохранения Украины с учетом реальной возможности размежевания предоставления дерматовенерологической помощи между поставщиками первичного уровня медпомощи (врачами общей практики - семейной медицины) и поставщиками вторичной (специализированной) и третичной (высокоспециализированной) медпомощи (врачами-дерматовенерологами и врачами-дерматовенерологами детскими) и координирование взаимодействия между этими уровнями. Установлено, что основными проблемами кадрового потенциала дерматовенерологической службы являются недостаточная укомплектованность и обеспеченность медицинскими кадрами; увеличение количества медицинских работников пенсионного возраста; отраслевая и региональная диспропорциональность кадрового обеспечения; проблемы повышения уровня квалификации медицинских кадров; нормативно-правовое обеспечение кадровой политики области и создания мотивационных стимулов для персонала; проблемы рационального использования кадровых ресурсов сферы здравоохранения; проблемы подготовки кадров для дерматовенерологической службы.

Наведено результати визначення рівня піровиноградної кислоти у крові 55 пацієнтів із хронічною обструктивною хворобою легень. Розглянуто можливу роль піровиноградної кислоти у формуванні синдрому метаболічної інтоксикації.

Проведено дослідження показників клітинного та гуморального імунітету у 90 хворих із множинною мієломою (ММ) до застосування хіміотерапії. Встановлено, що в загальній групі хворих порушено співвідношення T- і B-лімфоцитів за рахунок збільшення кількості CD3+-лімфоцитів у випадку зменшення кількості CD20+-клітин, зниження відсотка фагоцитуючих нейтрофільних гранулоцитів, рівень IgM і титр комплементу, збільшена кількість CD8+-клітин, підвищена кількість сироваткового лізоциму та бета-лізинів. Імунні порушення були менш вираженими у хворих із I стадією захворювання та за варіанту Бенс - Джонса. Високодозова хіміотерапія спричинила поглиблення порушень, перш за все, T-ланки імунітету. Одержані дані свідчать про необхідність імунологічного моніторингу хворих із ММ з метою індивідуального підходу до призначення імунокоректорів.

Наведено результати вивчення вмісту глюкози в еритроцитах хворих на хронічне легеневе серце (ХЛС), проведено порівняльний аналіз змін її вмісту зі здоровими особами, простежені корелятивні взаємозв'язки змін в еритроцитах із рівнем гістаміну, серотоніну в плазмі крові при ХЛС у хворих з хронічними обструктивними захворюваннями легень для можливості оцінювання і діагностики ступеня вторинних метаболічних порушень.

Професійний рак (ПР) - група злоякісних новоутворень, етіологія яких пов'язана із довготривалим впливом канцерогенних речовин й агентів на людину на робочому місці. Згідно з даними Міжнародної організації праці в країнах з високим рівнем розвитку промисловості ПР становить від 4,0 до 16,0 % усіх випадків злоякісних новоутворень. Дослідження етіології та профілактики ПР в Україні розпочато в 90-х рр. XX ст. Результати дослідження надали змогу обгрунтувати наукову систему гігієнічного контролю за пріоритетними канцерогенними речовинами й агентами на робочому місці, яка включає оцінку потенційного канцерогенного ризику (індивідуального та популяційного) та епідеміологічний контроль за рівнями захворюваності раком працівників економічно пріоритетних галузей. Подальші дослідження будуть спрямовані на: ідентифікацію канцерогенної небезпеки для людини в різних галузях промисловості; дослідження індивідуальної схильності працівників до виникнення злоякісних новоутворень; організацію пожиттєвого медичного нагляду, пошук високоінформативних методів оцінки впливу та ранньої діагностики ПР (на основі біомаркерів).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(4УКР-4КИЇ)2

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж22874 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Функція системи охорони здоров'я громадян, її модернізація та оптимізація є однією з найважливіших в сучасній українській державі. Основною метою реформ у сфері охорони здоров'я України є покращання здоров'я населення, забезпечення рівного та справедливого доступу всіх громадян до медичних послуг належної якості. Важливе місце у процесі реформування сфери охорони здоров'я посідає оптимізація структури та функцій дерматовенерологічної служби. Мета дослідження - розглянути проблему управління кадровими ресурсами дерматовенерологічної служби за умов реформування сфери охорони здоров'я України з урахуванням реальної можливості розмежування надання дерматовенерологічної допомоги між постачальниками первинного рівня медичної допомоги (лікарями загальної практики - сімейної медицини) та постачальниками вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги (лікарями-дерматовенерологами і лікарями-дерматовенерологами дитячими) і координування взаємодії між цими рівнями. В результаті проведеного дослідження встановлено, що основними проблемами кадрового потенціалу дерматовенерологічної служби є недостатня укомплектованість і забезпеченість медичними кадрами; зростання кількості медичних працівників пенсійного віку; галузева і регіональна диспропорційність кадрового забезпечення; проблеми підвищення рівня кваліфікації медичних кадрів; нормативно-правове забезпечення кадрової політики галузі та створення мотиваційних стимулів для персоналу; проблеми раціонального використання кадрових ресурсів сфери охорони здоров'я; проблеми підготовки кадрів для дерматовенерологічної служби. Реформована в даний час сфера охорони здоров'я повинна насамперед задовольняти потреби населення в достатньо ефективній медичній допомозі усіх рівнів, для забезпечення якої необхідна достатня кількість якісно підготовлених і мотивованих медичних працівників. На досягнення цієї мети спрямована спільна робота Міністерства охорони здоров'я України, Національної академії медичних наук України, медичних університетів, регіональних органів охорони здоров'я та професійних медичних об'єднань. У зв'язку з цим українська дерматовенерологічна допомога, зокрема стаціонарна, потребує глибокого й об'єктивного медико-соціального аудиту. Необхідною умовою гармонійного розвитку дерматовенерологічної служби є адекватне кадрове її забезпечення з урахуванням змін у структурі надання відповідної допомоги на різних рівнях, а також ефективного їх координування протягом усього медичного маршруту пацієнта.

Відповідно до декларації Всесвітньої організації охорони здоров'я про зміцнення первинної медичної допомоги в Україні, відбувається реорганізація системи охорони здоров'я на засадах сімейної медицини. Проаналізовано стан первинної медичної допомоги в Київській області за 2002 - 2014 рр. Проаналізовано дані статистичних звітів закладів первинної медичної допомоги Київської області за формами статистичної звітності відповідно до наказів МОЗ України: від 10.07.2007 р. N 378, від 08.01.2004 р. N 1, від 02.11.2012 р. N 866. Статистичний аналіз проведено за допомогою програм Excel 2007, SPSS, Statistica 6.0. За результатами аналізу встановлено, що кількість закладів первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) за 2002 - 2013 рр. зросла від 11 до 263 (приріст - 2045 %), амбулаторій загальної практики - сімейної медицини (ЗПСМ) - від 4 до 223 (приріст 5475 %). Кількість лікарів загальної практики - сімейних лікарів (ЗПСЛ) у Київській області збільшилася з 13 (2002 р.) до 418 (2014 р.), приріст становив 3115,4 %. Забезпеченість лікарями ЗПСЛ по Київській області становить 2,1 на 10 тис. населення (2014 р.), приріст з 2002 р. (0,07) становив 2900 %, але показники кадрового забезпечення не досягають рекомендованих норм. Ресурсне забезпечення закладів, незважаючи на значний приріст за 2002 - 2014 рр. за всіма показниками, залишається недостатнім і потребує більшого фінансування з боку держави. Визначено певні успіхи у розвитку первинної медичної допомоги та впровадженні сімейної медицини в Київській області, що відбувається відповідно до чинного законодавства України з темпами та за загальними тенденціями, які спостерігаються по всій державі. Виявлено деякі проблеми - недостатність кадрового та ресурсного забезпечення первинної медичної допомоги, усунення яких може бути забезпечене збільшенням державного фінансування непілотних регіонів і запровадженням механізмів мотивації медичного персоналу.

Реорганізація системи охорони здоров'я у Київській області зі створенням центрів первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) почалася у 2012 р. Мета дослідження - проаналізувати результати реорганізації системи охорони здоров'я на засадах сімейної медицини в Київській області за 2012 - 2016 рр. Здійснено аналіз даних статистичних звітів закладів охорони здоров'я ПМСД Київської області. Статистичний аналіз проводили за допомогою програм Excel 2007, SPSS, Statistica 6.0. Проведений аналіз показав позитивні зміни і значний приріст кадрового та ресурсного забезпечення, що супроводжувалось збільшенням кількості прикріпленого населення, зменшенням навантаження на лікарів, збільшенням співвідношення лікар/медична сестра, покращанням здоров'я населення. Але водночас існує певний дефіцит кадрів лікарів загальної практики-сімейних лікарів (ЗП-СЛ) та медичних сестер ЗП-СМ, недостатній рівень оснащення, фінансового та ресурсного забезпечення, що негативно впливає на якість медичної допомоги. Заключення: одержані позитивні зміни можуть бути покращені шляхом збільшенням фінансування, ресурсного та кадрового забезпечення, модернізацією та комп'ютеризацією, введенням електронної системи амбулаторних карток.