Розкрито суть та визначено специфіку процесу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві. Розроблено соціально-педагогічні засоби соціалізації дітей даного віку з метою актуалізації їх соціального потенціалу. Розроблено експериментальну модель соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві за умов дошкільного навчального закладу та методику діагностування рівнів соціалізації особистості у дошкільному дитинстві. Визначено педагогічні умови ефективного перебігу соціалізації дітей у дошкільному навчальному закладі. Впроваджено методику ознайомлення дітей з суспільним довкіллям на базі створеної експериментальної програми "Дошколярик у суспільному довкіллі" з метою реалізації процесу прилучення дитини до суспільного довкілля. На підставі позитивних результатів апробації експериментальної моделі соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві показано її ефективність.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми підготовки педагогічних кадрів до здійснення соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві, запропоновано запровадження курсу "Соціалізація особистості та методика ознайомлення дошкільників з суспільним довкіллям".

Розглянуто сучасні проблеми підготовки педагогічних кадрів до роботи з дітьми за умов учбово-виховного комплексу "Дошкільний учбовий заклад - загальноосвітній учбовий заклад".

Надано аналіз проблеми формування соціокультурного досвіду особистості на етапі первинної соціалізації - у дошкільному та молодшому шкільному віці. Обгрунтовано особливості взаємодії дітей за умов навчально-виховних комплексів "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад".

Проаналізовано проблему системно-цілісного підходу до соціалізації особистості в дошкільному дитинстві, з огляду на вивчення її методологічної основи, понятійно-термінологічного апарату, через визначення сутності поняття "системно-цілісний підхід", "дошкільний заклад як педагогічна система". Обгрунтовано педагогічну систему дошкільного навчального закладу як відкритої системи соціо-психолого-педагогічної освіти, де висвітлено системотвірні фактори закладу, наведені комплексом програм і концепції соціалізації особистості. Визначено структурні компоненти, що реалізуються в системах "педагоги - батьки - діти" та відповідних підситемах: "педагоги - батьки", "батьки - діти", цілі, завдання і результати діяльності закладу. Використано поняття "простір" в контексті визначення і конкретизації складових педагогічної системи.

Зроблено спробу обгрунтувати наукові підходи до процесів соціалізації та виховання особистості в дошкільному віці як комплексної педагогічної проблеми. Розглянуто категорії соціалізації та виховання, що є актуальними для сучасного етапу розвитку дошкільної педагогіки. Висвітлено особливості цих дефініцій, які є параметрами теоретичного аналізу їх використання в науковому дослідженні. Запропоновано цільові напрями соціалізації: сприяння адаптації дитини до умов життєдіяльності; формування готовності до сприймання соціальної інформації, виховання навичок соціальної поведінки; формування суб'єктивної життєвої позиції. Підкреслено, що об'єктивна діалектика стосунків між особистістю та суспільством набуває чіткої орієнтації на створення простору для розвитку творчої особистості у відкритих соціуму освітньо-виховних системах, тому є необхідність в поліпарадигмальному баченні даної проблеми, побудові науково обгрунтованої системи соціально-педагогічного супроводу, яка зумовлює перегляд характеру функціонування соціальних інституцій дошкільної освіти.

Сделана попытка обосновать научные подходы к процессам социализации и воспитания личности в дошкольном возрасте как комплексная педагогическая проблема. Рассмотрены категории социализации и воспитания, которые актуальны для современного этапа развития дошкольной педагогики. Освещены особенности этих дефиниций, которые являются параметрами теоретического анализа их использования в научном исследовании. Предложены целевые направления социализации: содействие адаптации ребенка к условиям жизнедеятельности, формирование готовности к восприятию социальной информации, воспитание навыков социального поведения; формирование субъективной позиции. Подчеркнуто, что объективная диалектика отношений между личностью и обществом приобретает четкую ориентацию на создание пространства для развития творческой личности в открытых для социума образовательно-воспитательных системах, поэтому есть необходимость в полипарадигмальном видении данной проблемы, построении научно обоснованной системы социально-педагогического сопровождения, которая предопределяет пересмотр характера функционирования социальных институтов дошкольного образования.

The article analyzes some categories of socialization and education actual for the modern stage of development of preschool pedagogy. The author reveals features of these definitions which serve not as a basis of differentiation, but parameters of theoretical analysis in using them in scientific research.

Простежено проблему підготовки національних педагогічних кадрів, яка залишається предметом уваги багатьох сучасних учених. Дослідження спрямовано на виявлення шляхів і засобів становлення педагогічної майстерності, природи та сутності професійної діяльності педагога, підготовки фахівців вищої школи до соціально-педагогічної діяльності на ідеях педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського та О. А. Захаренка. Обгрунтовано неохідність підвищення якості підготовки педагогічних кадрів, і, насамперед, майбутніх учителів початкової школи, яка повинна забезпечувати їх готовність до ефективної роботи за складних умов сьогодення. Наголошено на потребі розробки нових науково-методичних підходів до професійної підготовки кадрів з урахуванням особливостей сучасної соціально-економічної та соціально-культурної ситуації загалом та специфіки процесу соціалізації сучасних дітей.