Показано, що динаміка захворюваності на рак упродовж значного часу визначається динамікою використання канцерогенних пестицидів. Одним з головних чинників у формуванні епідеміологічної обстановки були забруднені води з підземних джерел.

Цель работы - в настоящее время существуют разногласия относительно целесообразности использования кондуитов при операции коронарного шунтирования (КШ) с наложением последовательного или линейного шунта. Оценены параметры кровотока в шунтах разной конструкции. Обследованы 145 пациентов, у которых по поводу ишемической болезни сердца (ИБС) и многососудистого атеросклеротического поражения венечных артерий (ВА) в клинике выполнена операция КШ. Параметры кровотока в линейных и последовательных шунтах оценивали и сравнивали по данным флоуметрии. Результаты. Во всех последовательных шунтах отмечены хорошие параметры объемной скорости кровотока (ОСК) - (70,6 +- 30,2) мл/мин, низкое сопротивление кровотока (пульсовой индекс - PІ 1,8); в линейных шунтах - соответственно ОСК - (37,5 +- 20,5) мл/мин, PI 2,1. Высокая частота ранней окклюзии шунтов часто обусловлена ошибочным выбором техники операции КШ. Флоуметрия является эффективным инструментом периоперационного контроля качества наложенных анастомозов, помогает избежать ранней окклюзии аутографта. Выводы: высокие показатели ОСК и низкое сопротивление кровотока по последовательным коронарным шунтам подтверждают целесообразность широкого применения метода при многососудистом КШ.

Оценка эффективности инотропного эффекта левосимендана при выполнении аортокоронарного шунтирования (АКШ). У 85 пациентов по поводу острого коронарного синдрома (ОКС) выполнено АКШ. У 40 больных (1-я группа) использовали локальный протокол анестезии и интенсивной терапии, у 45 (2-я группа) - дополнительно вводили левосимендан. Определяли ударный и сердечный индекс (УИ, СИ), фракцию выброса (ФВ) левого желудочка (ЛЖ), уровень КФК-МВ, TnI, NT-proBNP, лактата, доставку, потребление и коэффициент экстракции кислорода, дозу добутамина. После перевода пациентов в отделение интенсивной терапии (ОИТ) во 2-й группе достоверно увеличивались ФВЛЖ, УИ, СИ. Применение левосимендана позволяло поддерживать доставку кислорода на исходном уровне. Влияние левосимендана на уровень маркеров повреждения миокарда (МПМ) отмечали только на этапе перевода больных из ОИТ. Выводы: применение левосимендана позволило уменьшить дозу добутамина, улучшить коронарное кровообращение на фоне оптимизации гемодинамики, улучшить кислородный бюджет, оказывает замедленное влияние на уровень МПМ.

Розглянуто питання історії розвитку та вдосконалення коронарної хірургії. Розглянуто еволюцію методу секвенційного, або послідовного, коронарного шунтування. Докладно описано види анастомозів та особливості хірургічної техніки їх накладання. Представлено особливості гемодинаміки шунтів при послідовному коронарному шунтуванні.

Аневризма грудної аорти - одна з найтяжчих патологій серцево-судинної системи. Виживаність пацієнтів без оперативного втручання протягом 5 - 10 років не перевищує 13 - 19 %. Поширеність розвитку аневризм грудної аорти постійно зростає і становить на цей час приблизно 10,4 на 100 000 населення в рік. Ризик раптової смерті надзвичайно високий. Єдиним способом зберегти життя хворого є хірургічне лікування. Тільки рання діагностика та своєчасна реконструктивна хірургія можуть зменшити частоту ускладнень та знизити летальність при цій патології. Представлено клінічний випадок успішно прооперованої в ДУ "Інститут серця МОЗ України" аневризми висхідного відділу та дуги аорти в пацієнтки з некласифікованим спадковим порушенням сполучної тканини. Продемонстровано труднощі діагностики спадкових синдромів та важливість своєчасного виявлення стигм дизембріогенезу з метою проведення поглибленого обстеження стану серцево-судинної системи. Представлений клінічний випадок заслуговує на увагу у зв'язку з тим, що сам факт виявлення аневризми грудного відділу аорти потребує уважного обстеження фенотипу та пошуку генетично детермінованої патології. Результати дослідження фенотипу підтверджують спадкову природу виявленої патології. Представлене спостереження демонструє можливість розвитку аневризми грудного відділу не тільки в осіб з некласифікованим спадковим порушенням сполучної тканини з марфаноподібним фенотипом, а й при низці інших спадкових синдромів, діагностика яких потребує знання характерних для них ознак фенотипу та проведення спеціальних досліджень.

Аневризма грудної аорти - одна з найтяжчих патологій серцево-судинної системи. Виживаність пацієнтів без оперативного втручання протягом 5 - 10 років не перевищує 13 - 19 %. Поширеність розвитку аневризм грудної аорти постійно зростає і становить на цей час приблизно 10,4 на 100 000 населення в рік. Ризик раптової смерті надзвичайно високий. Єдиним способом зберегти життя хворого є хірургічне лікування. Тільки рання діагностика та своєчасна реконструктивна хірургія можуть зменшити частоту ускладнень та знизити летальність при цій патології. Представлено клінічний випадок успішно прооперованої в ДУ "Інститут серця МОЗ України" аневризми висхідного відділу та дуги аорти в пацієнтки з некласифікованим спадковим порушенням сполучної тканини. Продемонстровано труднощі діагностики спадкових синдромів та важливість своєчасного виявлення стигм дизембріогенезу з метою проведення поглибленого обстеження стану серцево-судинної системи. Представлений клінічний випадок заслуговує на увагу у зв'язку з тим, що сам факт виявлення аневризми грудного відділу аорти потребує уважного обстеження фенотипу та пошуку генетично детермінованої патології. Результати дослідження фенотипу підтверджують спадкову природу виявленої патології. Представлене спостереження демонструє можливість розвитку аневризми грудного відділу не тільки в осіб з некласифікованим спадковим порушенням сполучної тканини з марфаноподібним фенотипом, а й при низці інших спадкових синдромів, діагностика яких потребує знання характерних для них ознак фенотипу та проведення спеціальних досліджень.

Мета роботи - оцінити ефективність і безпечність протезування трикуспідального клапана при ізольованій процедурі та в поєднанні з іншими кардіохірургічними втручаннями. Дослідження було зосереджено виключно на пацієнтах, яким проведено протезування трикуспідального клапана як окрему процедуру або в поєднанні з іншими кардіохірургічними втручаннями. Проаналізовано дані 33 пацієнтів протягом 9 років у період з травня 2010 р. до серпня 2019 р. У всіх випадках було імплантовано біологічні клапани в трикуспідальну позицію. У 15 (45,5 %) хворих ураження трикуспідального клапана було спричинено інфекційним ендокардитом, у 14 (42,4 %) - ревматичним процесом: виражену трикуспідальну регургітацію на тлі аномалії Ебштейна зареєстровано у двох випадках, посттравматичний відрив хорд трикуспідального клапана - у двох випадках. Кардіохірургічні втручання в анамнезі зафіксовано у 10 (30,3 %) пацієнтів, у 16 (48,4 %) хворих, окрім ПТК, супутньо було проведено інші кардіохірургічні втручання. Післяопераційні ускладнення виникли загалом у 12 (36,3 %) пацієнтів. Госпітальна летальність - 12,1 %. Серед тих, хто був прооперований та виписаний, виживаність протягом 3 - 5 років становила 86,3 - 89 % залежно від категорії пацієнтів. Висновки: за результатами спостереження, операції ізольованого протезування трикуспідального клапана безпечні та характеризуються низькою госпітальною летальністю. Водночас у пацієнтів із хронічною ревматичною хворобою серця, для якої характерне множинне ураження клапанів, існує певний ризик унаслідок проведення декількох процедур. Смертність пацієнтів із хронічною ревматичною хворобою серця обумовлена, насамперед, тяжкістю передопераційного статусу та наявністю коморбідної патології. Віддалені результати протезування трикуспідального клапана не поступаються результатам клапанозбережної реконструкції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.213-5

Рубрики:

Токсикози вагітності (токсемії, гестози)

Шифр НБУВ: ДС45561 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.213-5

Рубрики:

Токсикози вагітності (токсемії, гестози)

Шифр НБУВ: ДС45561 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.213-5

Рубрики:

Токсикози вагітності (токсемії, гестози)

Шифр НБУВ: ДС45561 Пошук видання у каталогах НБУВ