Встановлено причини виникнення та прогресування хронічної ниркової недостатності (ХНН), наведено її класифікацію. Досліджено патогенетичні механізми розвитку захворювання, проаналізовано метаболічні та функціональні порушення організму за даних умов. Охарактеризовано клінічні симптоми ХНН, особливу увагу приділено вивченню анемії та методам її медикаментозної корекції. Розглянуто особливості перебігу вторинного гіперпаратиреоїдизму, запропоновано методику лікування ХНН на додіалізному етапі. Наведено правила дозування протимікробних препаратів, встановлено показання та протипоказання щодо проведення хронічного гемодіалізу та перитонеального діалізу. Розглянуто деонтологічні аспекти лікуванн та особливості проведення диспансеризації хворих на ХНН.

Установлены причины возникновения и развития хронической почечной недостаточности (ХПН), приведена ее классификация. Исследованы патологические механизмы развития заболевания, проанализированы метаболические и функциональные нарушения в организме при данных условиях. Охарактеризованы клинические симптомы ХПН, особое внимание уделено анемии и методам ее медикаментозной коррекции. Рассмотрены особенности течения вторичного гиперпаратиреоидизма, предложена методика лечения ХПН на додиализном этапе. Приведены правила дозировки противомикробных препаратов, установлены показания и противопоказания по проведению хронического гемодиализа и перитонеального диализа. Рассмотрены деонтологические аспекты лечения и особенности проведения диспансеризации больных ХПН.

Наведено результати вивчення продукції інтерферону в експериментальних тварин на тлі інфекції, зумовленої мікоплазмою. Встановлено, що дипіридамол і бендазол мають властивість індукувати синтез інтерферону (дипіридамол - пізнього, дибазол - раннього) переважно у тварин, інфікованих мікоплазмою.

Встановлено, що у випадку нефротичного варіанту гострого та хронічного гломерулонефриту мають місце висока інфікованість сечі та слизових оболонок уретри бактеріями, молікулітами, хламідіями та визначається наявність діагностично значущих титрів антитіл до перенесених вірусних інфекцій. Доведено залежність характеру клінічного перебігу й ефективність його лікування від зазначених показників. Показано, що гострий гломерулонефрит (ГГН) частіше переходить у хронічний (ХГН) у хворих, інфікованих мікоплазмами. За умови наявності мікст-інфекцій погіршується перебіг та знижується ефективність лікування хворих на ХГН. Встановлено, що активація В-ланки імунітету в період закінчення лікування ГГН є прогностично несприятливою ознакою для хворого та свідчить про активність процесу та ймовірність розвитку рецидиву захворювання або переходу його у хронічну форму. Експериментально доведено, що антиагрегант дипіридамол стимулює продукцію пізнього інтерферону. Запропоновано комплекс методів обстеження хворих на гломерулонефрит, за результатами яких є можливим прогнозування ефективності лікування хворих на ГГН нефротичного варіанту.

Описано клінічний випадок дебюту системного червоного вовчака із тромботичної тромбоцитопенічної пурпури.

Висвітлено основні нефрологічні синдроми. Детально розглянуто інфекції сечової системи. Подано визначення поняття "тубулоінтерстиціальний нефрит". Подано інформацію про нефропатію за деяких захворювань. Увагу приділено спадковим та природженим захворюванням нирок. Викладено основні фактори високого ризику утворення конкрементів. Висвітлено клінічну симптоматику гострого ураження нирок. Розглянуто хронічну хворобу нирок і ренопротекцію.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.54-51

Рубрики:

Хвороби нирок і ниркових мисок

Шифр НБУВ: Ж100881 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено динаміку морфологічних і функціональних змін у нирках у процесі старіння людського організму.

Описано клінічний випадок дебюту раку молочної залози з нефротичним синдромом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.54 + Р414-52

Рубрики:

Хвороби нирок і ниркових мисок

Хвороби нирок

Шифр НБУВ: Ж100881 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.54 + Р414-52

Рубрики:

Хвороби нирок і ниркових мисок

Хвороби нирок

Шифр НБУВ: Ж100881 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Поширеність хронічної хвороби нирок (ХХН) і гіперурикемії глобально зростає. Невпинне збільшення кількості пацієнтів з порушеною функцією нирок на тлі цукрового діабету, артеріальної гіпертензії і збільшення тривалості життя в кінцевому підсумку призводить до значних витрат, пов'язаних з необхідністю застосування дорогих методів нирково-замісної терапії. Основним завданням для лікарів є своєчасне виявлення й сповільнення прогресування ХХН, проведення ренопротекції. Гіперурикемія розглядається як незалежний фактор ризику виникнення й прогресування хвороби окрім традиційних на сьогодні мікроальбумінурії і зниження швидкості клубочкової фільтрації. Актуальність виявлення гіперурикемії зумовлена можливістю її подальшої корекції для покращання прогнозу захворювання й відстрочення кінцевої стадії ХХН, підвищення якості життя й зменшення витрат на лікування хворих. Зменшення загального пулу сечової кислоти в організмі сприяє мінімізації ризику артропатії і нефролітіазу, загострення подагри, прогресування ниркової недостатності та інших ускладнень. Проте, попри сотні опублікованих клінічних досліджень, присвячених питанням діагностики й лікування хворих із ХХН, якість допомоги залишається неоптимальною. Надано різні погляди на технології збереження функції нирок у пацієнтів із ХХН і гіперурикемією, які потребують вдосконалення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р414 + Р415.160.23

Рубрики:

Хвороби нирок

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж100881 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведення клінічних досліджень із застосування препаратів уратзнижуючої терапії (УЗТ) у мультиморбідних пацієнтів, у тому числі у пацієнтів із хронічною хворобою нирок (ХХН) є актуальним завданням сучасної медицини. Мета дослідження - визначити ефективність і безпеку застосування УЗТ у пацієнтів із гіперурикемією (ГУ) та коморбідними станами, зокрема у хворих із хронічною хворобою нирок в умовах реальної клінічної практики. Це проспективне порівняльне клінічне дослідження "Ліквестія: порівняльна ефективність та безпека при подагричному артриті на тлі коморбідних захворювань та у пацієнтів із гіперурикемією на тлі хронічної хвороби нирок" проведено в умовах реальної клінічної практики із залученням 124 пацієнтів із гіперурикемією, яким призначали фебуксостат (Ліквестія, ПАТ "Фармак"/Аденурік, "Берлін Хемі") або алопуринол як УЗТ. Висновки: застосування Ліквестії для лікування пацієнтів із ГУ та коморбідними станами є не менш ефективним, ніж лікування Аденуріком, та більш ефективним, ніж лікування алопуринолом, дозволяє досягти цільових рівнів сечової кислоти у 90 % пацієнтів протягом 6 місяців лікування та супроводжується значимим збільшенням ШКФ у пацієнтів із ХХН 3 - 4-ї ст.