Висвітлені основні відомості з історії розвитку вчення про туберкульоз, проаналізована сучасна епідеміологічна ситуація в світі та в Україні, причини збільшення захворюваності останніми роками. Розглянуті питання етіології, патогенезу й імунології туберкульозу, методи клінічної, лабораторної, рентгенологічної та інструментальної діагностики. Особлива увага приділена клінічним формам туберкульозу легень та інших органів, їх диференціальній діагностиці з подібними захворюваннями, особливостям перебігу туберкульозу органів дихання в різних вікових групах при його поєднанні з іншою патологією. Детально охарактеризовані протитуберкульозні препарати, сучасні схеми хіміотерапії, зокрема стандартизовані схеми ВООЗ. Наведені методи неспецифічного лікування туберкульозу, методи і показання до хірургічного втручання. Окремо виділена діагностика й лікування основних ускладнень туберкульозу органів дихання. Описані структура і функції протитуберкульозного диспансеру, участь лікарів різного фаху у виявленні і профілактиці туберкульозу.

Розглянуто питання щодо встановлення діагнозу, диспансерного спостереження, профілактики, епідеміології захворювання на туберкульоз. Висвітлено особливості поєднання туберкульозу з іншими захворюваннями, зокрема, ВІЛ/СНІД. Увагу приділено ситуаційним задачам, які стосуються диференціальної діагностики туберкульозу органів дихання, а також виявлення, лікування та профілактики туберкульозу та його ускладнень.

Рассмотрены вопросы установления диагноза, диспансерного наблюдения, профилактики, эпидемиологии заболевания. Освещены особенности сочетания туберкулеза с другими заболеваниями, в частности, ВИЧ/СПИД. Внимание уделено ситуационным задачам о дифференциальной диагностике туберкулеза органов дыхания, а также выявлении, лечении и профилактике туберкулеза и его осложнений.

Раскрыты способы проникновения инфекции в организм беременной женщины, эмбриона и плода. Рассмотрены особенности этиологии, патогенеза, клиники, диагностики и лечения таких перинатальных инфекций, как бактериальный вагиноз, вирусные гепатиты, ВИЧ-инфекция, герпетические инфекции, гонорея, грипп, кандидозный вульвовагинит, краснуха, мико-, токсо- и уреаплазмоз, сифилис, туберкулез, хламидиоз, цитомегаловирусная инфекция. Охарактеризованы факторы защиты репродуктивной системы женского организма от проникновения инфекций.

Описано клінічні спостереження за двома дорослими чоловіками, у яких початковим виявом дисемінованого туберкульозу був гепато-лієнальний синдром, в одному випадку - в поєднанні з синдромом Бадда - Кіарі. Проілюстровано труднощі діагностики, роль різних методів обстеження, зокрема комп'ютерної томографії органів грудної клітки та черевної порожнини.

Мета роботи - вивчити зв'язок між гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ), грипом і показниками захворюваності та рецидивів туберкульозу. Опрацьовано дані про щомісячну захворюваність і рецидиви туберкульозу та щомісячну захворюваність на ГРВІ (в тому числі грип) у Тернопільській області від 2006 до 2010 р. Застосовано методи якісного аналізу динаміки епідеміологічних показників, кореляційний аналіз і макромоделювання. Встановлено, що показники захворюваності на ГРВІ та туберкульоз (особливо їх максимальні та мінімальні значення) протягом 2006 - 2010 рр. змінювалися синхронно, з відставанням максимумів показників з туберкульозу на 3 - 4 тиж. Це свідчить про певний вплив ГРВІ на захворюваність і рецидиви туберкульозу. Спалахи ГРВІ мали двофазний перебіг, який був порушений під час епідемії грипу A/H1N1, проте ця епідемія не мала додаткового негативного впливу на проаналізовані показники з туберкульозу. Зроблено висновок, що спалахи ГРВІ впливають негативно на показники захворюваності та рецидивів туберкульозу. Епідемія грипу A/H1N1 не посилювала додатково цей негативний вплив.

Установлено, що за останні роки в області спостерігається тенденція до зростання кількості випадків СНІДу та ко-інфекції ВІЛ/туберкульозу. Збільшився за останні 5 років відсоток виявлення ВІЛ-інфекції у хворих на туберкульоз (від 0,21 до 0,62 %). Туберкульоз є найчастішим СНІД-індикаторним захворюванням, кількість хворих на нього в Тернопільській області збільшилася з 22 (68,4 %) осіб у 2008 р. до 35 (77,7 %) у 2010 р. В останні роки зростає відсоток передачі ВІЛ-інфекції статевим шляхом (44,8 %). Причиною смерті хворих із поєднаною патологією був ускладений перебіг туберкульозу на тлі СНІДу та супутніх хвороб.

За даними Львівської та Тернопільської областей визначено кількість ВІЛ-інфікованих вагітних і особливості перебігу туберкульозу після народження дітей. Встановлено, що в 2009 р. загальна кількість ВІЛ-інфікованих вагітних збільшилася в 2 рази у порівнянні з 2005 роком. Така закономірність характерна і для дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками. Найчастішою клінічною формою туберкульозу у вагітних на тлі ВІЛ-інфекції/СНІДу був дисемінований туберкульоз легень з ознаками генералізації, часто з бактеріально-грибковими ураженнями і сепсисом. Нерідко у них виявляли мульти- і розширену резистентність МБТ до АМБП. Усе це сприяло прогресуванню туберкульозного процесу та летальному завершенню хвороби.

Мета роботи - порівняльний аналіз стану мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) з урахуванням факторів ризику остеопорозу у хворих на туберкульоз, саркоїдоз і рак легень. Обстежено 108 хворих (30 хворих з туберкульозом легень, 43 - з саркоїдозом, 35 - з раком легень). Денситометрію поперекового відділу хребта проведено за допомогою рентгенівського двофотонного денситометра ДРХ-А (Lunar Corp., США). Зміни МЩКТ частіше виявляли у хворих на рак легень (85,7 %) і туберкульоз (83,3 %). Остеопенічний синдром переважав у хворих на туберкульоз (70,0 %), а найпомітніше зниження МЩКТ - у хворих на рак легень (48,6 %). При саркоїдозі, переважно з хронічним перебігом, була значна кількість пацієнтів з підвищеною МЩКТ (27,9 %). Із чинників ризику остеопенічного синдрому у хворих на туберкульоз і рак вагомим було зловживання алкоголем, у хворих на саркоїдоз - зниження вентиляційної здатності легень. Висновки: зміни МЩКТ можливі у разі всіх вивчених захворювань і часто не корелювали із загальновизнаними факторами ризику. Тому для призначення коригуючої терапії необхідно провести денситометричне обстеження хворих.

Описано клінічне спостереження за перебігом туберкульозу у хворого з пангіпопітуїтаризмом. Проаналізовано причини і клінічні симптоми цієї патології, обговорено можливі механізми розвитку імуносупресії на тлі дисбалансу гормональних регуляцій та її ролі як чинника ризику захворювання на туберкульоз.

Мета роботи - вивчити концентрацію сечової кислоти (СК) в плазмі хворих на туберкульоз. Обстежено в динаміці 197 хворих (158 - із уперше діагностованим туберкульозом, 39 - з рецидивами і хронічними формами). У 9,2 % пацієнтів з уперше діагностованим туберкульозом встановлено збільшення рівня СК у плазмі. Спостерігаються тенденція до підвищення цього показника в разі деструктивних процесів, супровідної патології і вірогідне його зростання на тлі хіміотерапії, а також у хворих із рецидивами і хронічними формами туберкульозу. Висновки: при туберкульозі, особливо на тлі хіміотерапії, можлива гіперурикемія. Доцільність і методика лікування залежать від клінічних виявів та ймовірних механізмів розвитку.

Висвітлено наслідки реалізації новітніх методик організації навчального процесу в Тернопільському державному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського, зокрема на курсі фтизіатрії. За результатами вивчення передового міжнародного досвіду в навчальний процес упроваджено низку нових методик: методику "Єдиного дня" навчання; Z-систему освіти; матрикули практичних навичок; семестровий тестовий контроль; програму дистанційного контролю знань студентів Moodle.

Мета дослідження - вивчити придатність дискримінантного аналізу для діагностування найпоширеніших захворювань органів дихання. Розглянуто значення 26 показників обстеження 230 пацієнтів, методи дискримінантного аналізу та регуляризованої апроксимації. За даними первинного медичного обстеження, зміненими нелінійним перетворенням координат і доповненими апроксимаційними значеннями показників мінеральної щільності кісткової тканини, за допомогою дискримінантного аналізу одержано задовільні результати діагностування чотирьох найпоширеніших захворювань органів дихання (рак, туберкульоз, саркоїдоз, пневмонія). Висновки: запропонований метод і його програмне забезпечення придатні для практичного застосування в закладах первинної медичної допомоги.

Описано перебіг туберкульозу легень у пацієнтки з хронічною нирковою недостатністю, що перебуває на програмному гемодіалізі. Хіміотерапія з приводу туберкульозу була успішною, проте через 3 міс почастішали ускладнення, зумовлені комплексом причин. Туберкульоз став перешкодою для трансплантації нирки.

Показано, що у разі торпідного перебігу репаративних процесів у хворих на туберкульоз легень призначення поряд з хіміотерапією препарату "Ербісол" сприяє підвищенню ефективності лікування: краще розсмоктуються масивні інфільтрати, округлі, чітко оформлені фокуси у легенях. Призначення ербісолу дозволяє провести повноцінну антимікобактеріальну терапію за супутніх захворювань печінки, цукрового діабету.

Показано, что при торпидном течении репаративных процессов у больных туберкулезом легких назначение наряду с химиотерапией препарата "Эрбисол" способствует повышению эффективности лечения: лучше рассасываются масивные инфильтраты, округлые, четко оформленные фокусы в легких. Назначение эрбисола позволяет провести полноценную антимикобактериальную терапию при сопутствующих заболеваниях печени, сахарном диабете.

Проаналізовано перебіг 82-х вагітностей і пологів у жінок, що були на обліку в тубдиспансері. Прееклампсію, передчасні пологи, слабкість пологової діяльності спостерігали частіше за активного туберкульозу, ніж у контрольній групі. Гестози першої половини вагітності, а також народження дітей з ознаками гіпотрофії були частішими, ніж у здорових, - як у жінок з активним, так і неактивним туберкульозом. Причинами ускладнень, крім інтоксикації і гіпоксії, зумовлених туберкульозом, були обтяжливі чинники (супровідні захворювання, алкоголізм, наркоманія тощо).

Проанализировано течение 82 беременностей и родов у женщин, которые находились на учете в тубдиспансере. Преэклампсию, преждевременные роды, слабость родовой деятельности наблюдали чаще при активном туберкулезе, чем в контрольной группе. Гестозы первой половины беременности, а также рождение детей с признаками гипотрофии были чаще, чем у здоровых, - как у женщин с активным, так и неактивным туберкулезом. Причинами осложнений, кроме интоксикации и гипоксии, обусловленных туберкулезом, были отягощающие факторы (сопутствующие заболевания, алкоголизм, наркомания и др.)

Анонімне анкетування 203-х хворих виявило, що захворювання на туберкульоз легень має вагомий вплив на матеріальний стан хворих, їх життєві плани, взаємовідносини з оточуючими, спричиняє психологічний дискомфорт. Удосконалення санітарно-освітньої роботи, психологічна підтримка могли б полегшити адаптацію хворих до нових умов життя, провести повноцінне лікування.

Анонимное анкетирование 203-х больных выявило, что заболевание туберкулезом легких имеет весомое влияние на материальное положение больного, его жизненные планы, взаимоотношения с окружающим миром, создает психологический дискомфорт. Усовершенствование санитарно-просветительной работы могло бы облегчить адаптацию больных к новым условиям жизни, провести полноценное лечение.

Мета роботи - вивчити рівень вільного гістаміну у плазмі крові хворих на туберкульоз легень, у яких виникли побічні реакції на протитуберкульозні препарати (ПТП). Рівень вільного гістаміну в плазмі визначали за імуноферментним методом у 20 хворих на туберкульоз легень з побічними реакціями (19 одержували препарати I ряду) і у 10 пацієнтів контрольної групи. Побічні реакції виявляли частіше в осіб старших вікових груп і з супровідними захворюваннями. Переважали алергійні та диспепсичні симптоми. Підвищений рівень гістаміну встановлено у 50 % осіб, які добре переносили лікування, і у 80 % хворих з побічними реакціями на ПТП, хоча в останніх рівень гістаміну в плазмі крові був у середньому вищим. Обговорено механізми підвищення рівня гістаміну в плазмі крові пацієнтів обох груп. Висновки: з огляду на підвищення рівня гістаміну як у хворих з побічними реакціями на ПТП, так і у тих, що добре переносили лікування, а також можливий вплив Ізоніазиду на інактивацію цього медіатора, доцільне подальше детальне вивчення метаболізму гістаміну у випадку туберкульозу, зокрема, у хворих, які не одержують Ізоніазид.

Мета роботи - вивчити особливості клінічного перебігу та лікування туберкульозу у вагітних залежно від чутливості/стійкості штамів мікобактерій туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів. Обстежено 61-у вагітну жінку на активний туберкульоз легень. Контрольна група - 41 пацієнтка з лікарсько-чутливим туберкульозом, основна - 20 вагітних з лікарсько-стійким. У 82,9 % вагітних контрольної групи специфічний процес діагностовано вперше (ВДТБ), деструктивні зміни в легеневій тканині виявлено у 21,9 %. В основній вперше діагностований туберкулез легень (ВДТБ) констатовано у 45,0 %, рецидив - у 30,0 %, хронічний перебіг захворювання - у 25,0 %, порожнини розпаду виявлено у 90,0 %. У більшості хворих контрольної групи туберкульоз мав слабковиразну симптоматику, у 36,6 % випадків його виявляли під час профілактичної флюорографії в пологовому будинку. У 88,9 % осіб основної групи процес перебігав з виразними клінічними симптомами і у 90,0 % діагностований за самозверненням. Розродження шляхом хірургічного втручання було у 4,9 % жінок контрольної і 15,0 % - основної групи. До категорії 5.1 (залишкові зміни після вилікування туберкульозу) переведено 88,7 і 55,5 % хворих відповідно. Висновки: у вагітних, хворих на хіміорезистентний туберкульоз легень, частіше, ніж у разі туберкульозу зі збереженою чутливістю збудника, констатували поширені деструктивні процеси з ураженням обох легень, масивне бактеріовиділення, хронічний перебіг специфічного запалення, низьку ефективність лікування, розродження шляхом хірургічного втручання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р.д(4Укр)

Рубрики:

Персоналії лікарів та вчених в галузі охорони здоров'я та медицини

Шифр НБУВ: Ж16253 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - порівняти ефективність різних методів етіологічного підтвердження діагнозу туберкульозу легень, проаналізувати чутливість мікобактерій туберкульозу (МБТ) до протитуберкульозних препаратів (ПТП) I ряду. Проаналізовано результати пошуків МБТ у зразках харкотиння, виконаних у лабораторії тубдиспансеру: 2764 посівів на тверде середовище, 595 - на рідке (система ВАСТЕС) і 606 молекулярно-генетичних (МГ) тестувань (GeneXpert MTB/Rif). Окремо вивчено інформативність цих методів і чутливість збудника до ПТП I ряду у 230 хворих-бактеріовиділювачів стаціонару. Встановлено високий відсоток збігу результатів культивування на твердому і рідкому середовищах. Серед хворих стаціонару підтвердження бактеріовиділення одержано найчастіше за методом посіву на тверде середовище (93,5 %), дещо рідше - за допомогою системи ВАСТЕС (89,6 %), МГ-тесту (84 %) і лише у 50 % - дворазовою мікроскопією мазка харкотиння. Найвищими були результати досліджень у хворих 4-ї категорії. Медикаментозну стійкість МБТ найчастіше (38,3 %) встановлено до ізоніазиду і стрептоміцину (35,3 %). У 45,2 % осіб з негативними результатами мікроскопії культурально констатовано різні варіанти хіміорезистентності. Висновки: підтверджено високу ефективність прискорених методів (ВАСТЕС і GeneXpert МТВ/Rif) для етіологічної діагностики туберкульозу і швидшого встановлення хіміорезистентності збудника. Найнижча інформативність у простої мікроскопії. Алгоритм обстеження хворих повинен враховувати фактор ціна/ефективність, виходячи з конкретної економічної та епідеміологічної ситуації.