Висвітлено соціально-економічні умови напередодні реформи 1861 р. Досліджено особливості та динаміку розвитку сільського господарства Полтавщини у пореформений період (до столипінських перетворень 1906 р. включно). Проаналізовано вплив реформування, проведеного у 60-х рр. ХІХ ст. на організацію сільськогосподарської дослідної справи та освіту.

Досліджено тенденції розвитку та сучасні проблеми молокопереробної промисловості. Проаналізовано вплив організаційно-технологічної специфіки функціонування підприємств галузі на побудову обліку та контролю виробничих запасів. Висвітлено економічну сутність та функції категорії "запаси". Уточнено класифікацію виробничих запасів для молокопереробних підприємств. Наведено рекомендації щодо удосконалення методики та організації їх обліку та контролю. Визначено зміст поняття обліку зворотних відходів і нові способи його реалізації. Запропоновано методику розрахунку нормативної ціни молока відповідно до міжнародних і національних стандартів якості сировини. Обгрунтовано рекомендації щодо організації та методики проведення внутрішньогосподарського контролю виробничих запасів для молокопереробних підприємств. Розглянуто методичні питання внутрішнього аудиту виробничих запасів в аспекті його тлумачення як самостійної частини аудиторського контролю на молокопереробних підприємствах.

На базі вивчення документальних матеріалів подано загальну характеристику соціально-економічних чинників, що сприяли виникненню мережі сільськогосподарських дослідних установ Полтавщини другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Розглянуто вплив економічної політики царського уряду на процес розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні. Проаналізовано діяльність дослідних установ Полтавщини, зокрема, етапи формування, наукову тематику, штат працівників, джерела фінансування. Досліджено вплив земств, сільськогосподарських товариств та окремих осіб на розвиток мережі дослідних установ, висвітлено їх практичне значення з урахуванням нагальної потреби в підвищенні ефективності сільського господарства на сучасному етапі.

Досліджено стан і подано адміністративно-правову характеристику складових елементів психологічної допомоги в Україні, з'ясовано особливості здійснення функції психологічного забезпечення органів внутрішніх справ (ОВС) України. Проаналізовано етапи становлення служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності ОВС України. Подано структурну характеристику моделі служби психологічного забезпечення ОВС України та визначено основні форми її діяльності. Проаналізовано етичні засади функціонування служби психологічного забезпечення ОВС України. Охарактеризовано напрями розвитку та підвищення ефективності роботи служби психологічного забезпечення та служби психологічного забезпечення ВНЗ ОВС України в контексті реформування системи відомчої освіти.

Наведено клінічні випадки виникнення гострих нейротрофічних порушень системи травлення у випадку гострих церебральних інсультів. З огляду на одержані анамнестичні, клінічні, лабораторно-інструментальні дані можна прогнозувати ймовірність виникнення гострих ускладнень основного захворювання.

Розроблена лікувальна схема антиконвульсивної сугестивної психотерапії, застосування якої дозволило досягнути позитивних результатів у терапії епілептичних нападів у хворих похилого віку, які страждають від післяінсультної епілепсії.

Вирішено важливе наукове завдання зі встановлення параметрів мінливості господарських цінних ознак колекційних і селекційних зразків квасолі звичайної та виявлення адаптивних джерел для селекції за продуктивністю, вмістом біохімічного складу та придатністю до механізованого збирання та переробки. Вперше у досліджуваних зразків визначено кореляційну залежність тривалості міжфазних періодів, фенотипу, продуктивності та біохімічних компонентів від метеорологічних умов вирощування та репродукування у фазі технічно стиглих зелених бобів і фізіологічно стиглого насіння. Створено адаптивний вихідний матеріал для селекції. Розроблено ефективні методи визначення клітковини, цукру та прискореного створення і розмноження нових сортів і ліній та енергоощадні елементи технології вирощування насіння. Встановлено та виділено стабільні ознаки і джерела за комплексом біохімічних і продуктивних компонентів у технічно стиглих зелених бобах і фізіологічно стиглому насінні, залежно від умов репродукування та переробки.

Мета дослідження - вивчити терапевтичну ефективність препарату кортексин на госпітальному та амбулаторному етапах комплексного лікування хворих на післяінсультну епілепсію (ПІЕ). У ході дослідження зроблено висновки , що основними факторами ризику розвитку ПІЕ у пацієнтів похилого віку є кіркова та кірково-підкіркова локалізація післяінсультних лікворних кіст середнього та малого розміру, локалізованих переважно у скронево-тім'яних ділянках головного мозку (ГМ). Виявлені при комп'ютерній томографії ГМ післяінсультні зміни утворюють епілептогенні вогнища, які зумовлюють виникнення епілептичних нападів. У клінічній картині ПІЕ переважають складні парціальні напади, які супроводжуються постіктальним моторним дефіцитом. Препарат кортексин має виражений позитивний вплив на нейрофізіологічні та нейропсихологічні показники у пацієнтів із ПІЕ. Враховуючи відсутність побічної дії, відмінний терапевтичний ефект і здатність проникнення через гематоенцефалічний бар'єр, є доцільним застосування препарату кортексин на госпітальному та амбулаторному етапах у пацієнтів із ПІЕ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р638.77

Рубрики:

Пошкодження черепа, головного мозку та його оболонок

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Пряме навіювання гіпнозом було використано для лікування 12 військовослужбовців, у яких розвинувся нічний енурез у зоні збройного конфлікту під час проведення антитерористичної операції. Остаточний клінічний діагноз був встановлений після комплексного клініко-діагностичного обстеження. Використання психотерапевтичних методів лікування дозволило домогтися контрольованого утримання сечі в нічний час у більшості хворих і значно підвищити ефективність комплексного лікування.

Синтезовано композити поліанілін - срібло емульсійною полімеризацією. Одержано серію композитів з різним вмістом срібла та досліджено їх поверхню методами атомно-силової мікроскопії.

Обстежено 41 військовослужбовець у гострому періоді струсу головного мозку (ГМ), серед яких 22 отримали травму повітряно-вибуховою хвилею. Усім потерпілим проводився неврологічний огляд із вивченням рекомендованих патологічних рефлексів (ділянки обличчя, кистьових, ступневих). У неврологічному статусі виявлено пірамідні, мозочкові ознаки, симптоми менінгізму. Проведене дослідження показало, що в гострому періоді струсу ГМ, отриманого внаслідок дії повітряно-вибухової хвилі, виявлено значну кількість неврологічних симптомів, а саме патологічні аксіальні та симетричні кистьові та ступневі рефлекси. Визначена група патологічних рефлексів є неодмінною ознакою струсу ГМ, отриманого внаслідок повітряно-вибухового удару. Клінічна оцінка неврологічного статусу підкреслює значимість цього доступного та простого методу.

Обстежений 41 військовослужбовець у гострому періоді струсу головного мозку, серед них 22 одержали травму повітряно-вибуховою хвилею. Усім потерпілим проводився неврологічний огляд з вивченням рекомендованих патологічних рефлексів (з ділянки обличчя, кистьових, ступневих). У неврологічному статусі виявлені пірамідні, мозочкові ознаки, симптоми менінгізму. Проведене дослідження показало, що в гострому періоді струсу головного мозку, одержаного внаслідок дії повітряно-вибухової хвилі, виявляється значна кількість неврологічних симптомів, а саме патологічні аксіальні та симетричні кистьові й ступневі рефлекси. Наявність цієї групи патологічних рефлексів є неодмінною ознакою струсу головного мозку, одержаного внаслідок повітряно-вибухового удару. Клінічна оцінка неврологічного статусу підкреслює значимість цього доступного й простого методу.

Наведені дані літератури про сучасну виживаність та смертність від церебрального інсульту, показана роль гематоенцефалічного бар'єра та судинного ендотелію в патогенезі ушкодження мозкової тканини з подальшим розвитком запальних нейроавтоімунних порушень. Виявлено, що критерієм тяжкості інсульту є лабораторні визначення вмісту С-реактивного білка та показників прозапальних і протизапальних цитокінів. Важливу діагностичну та прогностичну роль у динаміці перебігу інсультної хвороби відіграють нейроспецифічні білки. Визначення рівнів білка S100 та нейроспецифічної енолази дає змогу виявити ступінь вираженості уражень нейронів і клітин глії, прогнозувати клінічний перебіг і завершення захворювання, здійснювати моніторинг його лікування. Тому найважливішим аспектом фундаментальних досліджень в ангіоневрології є вивчення біохімічних зрушень при ішемії мозку, що дозволяє розширити розуміння складних механізмів патогенезу інфаркту мозку, розробити терапевтичні підходи до корекції метаболічних порушень. Отже, дослідження біохімічних маркерів дає можливість оцінити тяжкість деструктивних змін тканини головного мозку, порушення цілісності гематоенцефалічного бар'єра, прогнозувати перебіг і завершення гострої церебральної ішемії.

Розведення крові (гемодилюцію) давно застосовують у практичній медицині у вигляді водного навантаження (посилене пиття) і парентерального введення водно-електролітних і плазмозамінних розчинів. Гемодилюція покращує реологічні властивості крові таким чином, що приплив кисню та поживних речовин до мозку покращується, і нейрони, яким загрожувала смерть, можуть вижити. Гемодилюція може бути досягнута кровопусканням (видалення крові), введенням розчинів у вигляді інфузій чи шляхом комбінації обох методів. Розчини, які використовуються при гемодилюції, можуть бути сольовими та колоїдними. Колоїдні розчини, які складаються з більшості нерозчинних молекул і призначення яких - збереження інтраваскулярної рідини, є більш ефективним засобом гемодилюції. В багатьох країнах гемодилюція використовується в клінічному лікуванні пацієнтів із 70-х років ХХ століття. Проведено ретроспективний аналіз найбільш ефективного методу усунення гемоконцентрації у хворих на цереброваскулярні захворювання та іншу патологію, що лікувалися в ангіоневрологічному відділенні клініки нейрохірургії та неврології Військово-медичного клінічного центру Західного регіону з січня по червень 2018 року. Обстежено 212 хворих віком від 20 до 80 років. Середній вік пацієнтів становив 50 років. Чоловіків було 164 (73 %), жінок - 48 (23 %). Гемоконцентрація спостерігалася у 32 (15 %) пацієнтів. Порушення реологічних властивостей крові мало місце у 28 (17 %) чоловіків і 7 (14 %) жінок. При ішемічному інсульті (II) порушення реологічних властивостей крові спостерігалось у 10 (24 %) пацієнтів, із наслідками перенесеного II у 12 (24 %) пацієнтів, при дисциркуляторній енцефалопатії (ДЕ) у 8 (8 %) пацієнтів, аномалії Кімерлі - в 1 (20 %) пацієнта, вегетосудинній дистонії (ВСД) на фоні гострого періоду закритої черепно-мозкової травми (ЗЧМТ), струсу головного мозку - 1 (3 %) пацієнта. Питний режим був ефективний у 3 пацієнтів при ДЕ, ВСД на фоні гострого періоду ЗЧМТ, струсу головного мозку та аномалії Кімерлі. Позитивний ефект гіперволемічної гемодилюції (ГГ) спостерігався у 17 пацієнтів, ізоволемічної гемодилюції (ІГ) у 12 пацієнтів при гострому перебігу II, наслідках перенесеного II та ДЕ. При посиленому питному режимі, ГГ та ІГ рівень показників гемоглобіну та гематокриту нормалізовувався; показники протромбіну в середньому знижувалися на 10 одиниць. Рівень фібриногену, електролітного обміну, тромбоцитів при посиленому питному режимі суттєво не змінювався. Концентрація тромбоцитів при ГГ та ІГ незначно підвищувалася. Побічних реакцій не спостерігалося. Висновки: порушення реологічних властивостей крові з тенденцією до гемоконцентрації найбільш характерне для пацієнтів віком 40 - 50 років чоловічої статі при II та наслідках перенесеного II. Найменш ефективний метод розрідження крові - питний режим, більш ефективний - ГГ. Питний режим недостатньо ефективний при II та перенесених його наслідках. При даній патології показана ГГ чи ІГ. При неефективності ГГ доцільно застосовувати ІГ, для досягнення ефективності достатньо одного сеансу. Дані методи лікування є безпечними.

Мета дослідження - вивчення динаміки показників загальної смертності хворих із мозковими інсультами (МІ) із 2013 по 2017 рік, госпіталізованих в ангіоневрологічне відділення та розміщених у відділенні реанімації та інтенсивної терапії клініки нейрохірургії та неврології Військово-медичного клінічного центру Західного регіону. Проаналізовано 57 історій хвороби пацієнтів із фатальним наслідком від МІ. Проведено оцінку показників загальної летальності з 2013 по 2017 рік. У порівнянні з 2013 та 2017 рр. відмічено зниження смертності від МІ на 4,5 %. Найбільша кількість померлих від МІ була у 2013 р. Фоном фатальних МІ в обох підгрупах хворих була гіпертонічна хвороба у поєднанні з атеросклерозом судин головного мозку, цукровим діабетом, ішемічною хворобою серця, миготливою аритмією. Причиною смерті в даної категорії хворих був набряк-набухання головного мозку з вторинним ішемічним ураженням стовбурових структур внаслідок компресійно-дислокаційного синдрому. У 13 хворих на конкуруюче захворювання, які померли, був інфаркт міокарда. У 9 хворих МІ був повторним. У 7 пацієнтів смерть настала упродовж першої доби у зв'язку з тяжкістю перебігу інсульту через декомпенсацію мозкового кровообігу, набряк-набухання головного мозку та наявності тяжкої супутньої соматичної патології. Висновки: кількість померлих від інсультів - 57, розтинів - 40. Найвища смертність від МІ була у віковій групі понад 70 років. Загальна смертність від МІ становила 11 %. З пригніченою свідомістю аж до сопору померли 12 (21 %) хворих, з мозковими комами - 45 (79 %). Смертність у чоловіків від МІ переважала в 4,7 разу аналогічний показник у жінок. Розбіжність клінічного та патологоанатомічного діагнозів була у 2 випадках.

Мета роботи - вивчення динаміки показників загальної смертності хворих із 2013 по 2017 рік із мозковими інсультами, госпіталізованих в ангіоневрологічне відділення та розміщених у відділенні реанімації та інтенсивної терапії клініки нейрохірургії та неврології Військово-медичного клінічного центру Західного регіону. Опрацьовані 57 історій хвороби пацієнтів із фатальним наслідком від мозкового інсульту. Проведений аналіз показників загальної летальності з 2013 по 2017 рік. Порівняно з 2013 та 2017 роками відмічається зниження смертності від мозкового інсульту на 4,5 %. Найбільша кількість померлих від мозкових інсультів була у 2013 році. Фоном для обох підгруп фатальних мозкових інсультів були гіпертонічна хвороба в поєднанні з атеросклерозом судин головного мозку, цукровим діабетом, ішемічною хворобою серця, миготливою аритмією. Причиною смерті в даної категорії хворих були набряк-набухання головного мозку з вторинним ішемічним ураженням стовбурових структур внаслідок компресійно-дислокаційного синдрому. У 13 хворих, які померли, конкуруючим захворюванням був інфаркт міокарда. У 9 хворих мозковий інсульт був повторним. У 7 пацієнтів смерть настала упродовж першої доби у зв'язку з тяжкістю перебігу інсульту через декомпенсацію мозкового кровообігу, набряку-набухання головного мозку та наявності тяжкої супутньої соматичної патології. Висновки: кількість померлих від інсультів - 57, розтинів - 40. Найвища смертність від мозкового інсульту була у віковій групі понад 70 років. Загальна смертність від мозкових інсультів становила 11 %. З пригніченою свідомістю до сопору померли 12 (21 %) хворих, з мозковими комами - 45 (79 %). Смертність у чоловіків від мозкових інсультів була більшою в 4,7 раза, ніж у жінок. Розбіжність клінічного та патологоанатомічного діагнозів була у 2 випадках.

Професійні обов'язки військових медичних працівників часто потребують від військового спеціаліста термінового прийняття рішення, самодисципліни, вміння зберігати високу працездатність за екстремальних умов, емоційної віддачі, постійного психологічного й інтелектуального напруження. Всі ці фактори можуть призводити до виснаження психологічних і фізичних ресурсів і, як наслідок, до професійного вигорання та захворювання. На підставі інформованої згоди з дотриманням принципів медичної біоетики та деонтології було опитано 30 офіцерів, військових лікарів: 26 чоловіків та 4 жінки, які проходять військову службу у військовому мобільному госпіталі (м. Покровськ, Донецька область). Оцінка суб'єктивного стану проводилася за допомогою базових психологічних опитувальників: Басса - Даркі (ворожість, агресивність), Спілбергера - Ханіна (оцінка ситуативної та особистісної тривожності), шкали самооцінки депресії Цунга, шкали астенії Малкової. У результаті дослідження виявлено, що в опитаних відсутні виражені ознаки ворожості та має місце низький рівень агресивності. У жінок цей показник більший, але не перевищує межу норми. Також у протестованих військових лікарів за шкалою самооцінки депресії Цунга відслідковується схильність до депресії на рівні субдепресії на дванадцятому місяці перебування в зоні ведення бойових дій. Більше це стосується лікарів жіночої статі. В опитаних лікарів також відмічено чіткі астенічні прояви. Середні показники за результатами шкали астенічного стану становлять 75,2, що відповідає помірній астенії. Середні показники в жінок - 76,4 (помірна астенія), у чоловіків - 54,1 (незначно виражена астенія). За одержаними даними внаслідок проведеного тестування за шкалою Спілбергера - Ханіна можна стверджувати про прогресування всіх видів тривожності, що прогресивно збільшується за термінами перебування в зоні бойових дій. Якщо у чоловіків тривожність розцінюється як середня, то в жінок - як висока. Середні показники за результатами шкали Спілбергера - Ханіна: ситуаційна тривожність - 45,8; особистісна тривожність - 45,5. У чоловіків середні показники становили: ситуаційної тривожності - 43,3, особистісної - 43,1; у жінок - 55,8 та 55,2 відповідно. Висновки: адаптивні порушення у військових лікарів характеризуються поєднанням астенічних і тривожно-депресивних симптомів, що зі збільшенням терміну перебування в зоні збройного конфлікту значно прогресують. За потреби постійної взаємодії з колегами та пацієнтами виникають відхилення в соматичному та психічному стані лікарів. Частими психосоматичними проявами вигорання стають загальне нездужання, задуха, нудота, головокружіння, безсоння, підвищена пітливість, тремор, неприємні відчуття в ділянці серця, перепади артеріального тиску. Перехід реакцій із рівня емоцій на рівень психосоматичних розладів свідчить про те, що емоційний захист не справляється з незмінно високими навантаженнями та на даному етапі неминуче проявляється фізіологічними розладами. Аналіз та розв'язання зазначеної проблеми нададуть змогу розробити концепцію ранньої діагностики та комплексної профілактики невротичних розладів, психосоматичних чи загострення хронічних соматичних захворювань. Це також дозволить зберегти та зміцнити психічне та фізичне здоров'я лікарів-спеціалістів і, відповідно, підвищити якість медичної допомоги.

Тромбоз мозкових вен і венозний тромбоз мозкових синусів зустрічається рідко (до 1 % від усіх випадків інфарктів мозку). За даними ISCVT (International Study on Cerebral Vein and Dural Sinus Thrombosis, 2004), захворюваність щорічно становить 3 - 4 випадки на 1 млн у дорослих. Летальність при даному захворюванні становить від 5 до 30 %. Міжнародне дослідження тромбозу мозкових вен та венозних синусів (ISCVT) визначало частоту оклюзій за локалізацією так: поперечний синус - 86 %, верхній сагітальний синус - 62 %, прямий синус - 18 %, кортикальні вени - 17 %, внутрішні яремні вени - 12 %, вена Галена і внутрішні мозкові вени - 11 %. Основними факторами ризику розвитку тромбозу мозкових вен і венозного тромбозу мозкових синусів у популяції є інфекційні запальні процеси (отити, мастоїдити, синусити, септичні стани) і неінфекційні причини: черепно-мозкова травма, пухлини, хірургічні втручання в ділянці голови та шиї, а також імплантація кардіостимулятора чи постановка центрального венозного катетера. Захворювання, що сприяють даній патології: порушення гемодинаміки (застійна серцева недостатність, зневоднення організму), захворювання крові (поліцитемія, серпоподібноклітинна анемія, тромбоцитопенія) і коагулопатії (синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, дефіцит антитромбіну, протеїну С і S), а також тромбофілітичні стани, пов'язані з вагітністю, родами та прийомом пероральних контрацептивів, антифосфоліпідний синдром, системні васкуліти. При цьому в 15 % випадків причина розвитку синус-тромбозу залишається невстановленою. Венозний тромбоз мозкових синусів характеризується дуже різноманітним клінічним перебігом, складною діагностикою, різноманітною етіологією і прогнозом. Одним з ускладнень тромбозу синусів є інсульт, що спостерігається приблизно в 30 % хворих та часто призводить до смерті хворого. Надано опис клінічного випадку церебрального венозного тромбозу, що ускладнився несумісним із життям двопівкульним субарахноїдально-паренхіматозним крововиливом.

Сьогодні інсульт є важливою медико-соціальною проблемою. Щорічно у світі виникає близько 17 млн мозкових інсультів, 6 млн пацієнтів помирають внаслідок даного захворювання. Згідно з прогнозом експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я, до 2030 р. очікується 23 млн нових випадків мозкового інсульту. Упродовж останніх 25 років поширеність мозкового інсульту збільшилася на 113 %, захворюваність - на 70 %, летальність від інсульту - на 36 %, інвалідизація - на 73 %, кількість інсультів в осіб віком 20 - 64 роки - на 25 %, мозкових крововиливів - на 16 %. Популяційне дослідження INTERSTROKE показало, що найбільш значимими факторами ризику ішемічного інсульту після артеріальної гіпертензії (35 %) є відсутність регулярного фізичного навантаження, ожиріння (26 %), співвідношення аполіпопротеїну В і А1 (25 %), тютюнопаління (19 %), нездорова дієта (19 %), кардіологічні чинники (7 %), цукровий діабет, депресія, психосоціальний стрес (5 %). Концепція стресу в умовах ведення бойових дій отримала багатозначне тлумачення, що потребувало введення визначення "травматичний", що, з одного боку, підкреслює інтенсивність стрес-факторів, а з іншого - потенційну можливість травмування психіки під їх впливом. Факторами ризику виникнення мозкового інсульту у військовослужбовців, які знаходяться на передових позиціях в зоні збройного конфлікту, є артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, порушення ліпідного обміну, вроджені та набуті вади серця, вроджена та набута патологія церебральних інтра- та екстракраніальних судин, перенесені мозкові інсульти, цукровий діабет та ожиріння. Вищенаведені фактори ризику, постійна психоемоційна травма, хронічний бойовий стрес, тютюнопаління також є тригерами серйозних кардіоваскулярних подій. Депресивно-тривожна симптоматика, що спостерігається в значної кількості хворих військовослужбовців, тільки підсилює прояви набутої соматичної патології та пришвидшує виникнення раптових гострих мозкових катастроф, прогресування хронічної ішемії мозку.