Розглянуто проблему розвитку професійної компетентності учителів географії у системі післядипломної педагогічної освіти. На підставі вивчення методологічної та психолого-педагогічної літератури розкрито сутність понять "професійна компетентність вчителя", "модель професійної компетентності вчителя", "розвиток професійної компетентності вчителів". Визначено зміст і структуру професійної компетентності вчителя. Встановлено, що структура професійної компетентності вчителя - це складна інтегрована система, яка складається із взаємопов'язаних і взаємозалежних компонентів та елементів: мотиваційного, когнітивного, операційного, особистісного. Розроблено модель професійної компетентності вчителя географії, що складає змістову та діагностичну основу розвитку його професіоналізму у післядипломній освіті. В основу моделі покладено функції педагога сучасної школи, які визначили виділення відповідних видів діяльності вчителя географії як окремих видів компетентностей: психологічної, предметної (географічної), дидактичної, методичної, комунікативної, управлінської та проективної. Доведено, що розвиток професійної компетентності вчителів географії потребує створення та додержання необхідних організаційно-педагогічних умов. Розроблено програму розвитку професійної компетентності вчителів географії на підставі запропонованої моделі та з урахуванням визначених організаційно-педагогічних умов. Експериментально встановлено, що впровадження нової програми сприяє розвитку професіоналізму вчителів географії у системі післядипломної освіти.

Подано основні відомості про організацію науки в Україні та особливості підготовки кадрів дослідницької кваліфікації у світі. Розкрито методологічні засади наукового пізнання та творчості, пошуку й опрацювання наукової інформації. Увагу приділено методам наукового дослідження та практичного використання їх у науковій діяльності. Висвітлено етапи планування та проведення наукового дослідження, опрацювання результатів експерименту. Наведено рекомендації та вимоги щодо оформлення результатів досліджень.

Для розв'язання проблеми якісної підготовки науково-педагогічних працівників (НПП) запропоновано низку методологічних підходів. Наведено концепцію визначення пріоритетів управління процесом професійного зростання науково-педагогічних кадрів у контексті ідей Болонського процесу. Висвітлено чотири групи проблем реформування докторських програм підготовки, що мають відображатись в об|рунтуванні пріоритетів управління. Наведено схему управління процесом підготовки докторів філософії та професійного зростання НПП. Висвітлено методологію організації докторської освіти в університетах різних країн. Зазначено про важливість формування в дослідників готовності до професійного зростання. Проведено аналіз способів координування професійного самозростання НПП в організації. Зазначено, що подальше дослідження технічних та управлінських компетентностей доктора філософії залежно від професійно-посадової кар'єри сприятиме вдосконаленню форм докторату.

Актуалізовано необхідність розвитку економічної освіти за умов формування нової парадигми, що передбачає перебудову навчального процесу з урахуванням сучасних технологічних можливостей. Поняття "економічна культура" детерміновано як ціннісно-мотиваційну систему, проекцію культури на сферу соціально-економічних відносин. Вона включає цінності, установки, моделі та норми поведінки, що виникають у результаті господарської діяльності, освіти та простого спілкування між людьми. Інтенсивність формування економічної культури визначається рівнем вартості мінімальних потреб людини, які визначають доступність освітніх послуг, у тому числі економічної освіти, причому джерелом формування цієї компетентності виступають фінансові ресурси, що дозволяють розвивати її якісні характеристики. Відзначено, що повноцінне використання накопичених знань, умінь і навичок дозволяє уникнути деградації людського капіталу.

Актуализирована необходимость развития экономического образования в условиях формирования новой парадигмы, предусматривающая перестройку учебного процесса с учетом современных технологических возможностей. Понятие "экономическая культура" детерминировано как ценностно-мотивационная система, проекция культуры на сферу социально-экономических отношений. Она включает ценности, установки, модели и нормы поведения, которые возникают в результате хозяйственной деятельности, образования и простого общения между людьми. Интенсивность формирования экономической культуры определяется уровнем стоимости минимальных потребностей человека, которые определяют доступность образовательных услуг, в том числе экономического образования, причем источником формирования этой компетентности выступают финансовые ресурсы, позволяющие развивать ее качественные характеристики. Отмечено, что полноценное использование накопленных знаний, умений и навыков позволяет избежать деградации человеческого капитала.

The problem of managers and teachers economic culture formation is discussed in the article. The main principles and approaches to the economic competence of teachers at the system of postgraduate education in the competitive environment are outlined.

З’ясовано сутність поняття “професійна компетентність викладача” в системі післядипломної педагогічної освіти, розкрито її зміст як основу професійного розвитку та структуру. Професійну компетентність викладача розглянуто як інтегровану на функціональному рівні систему, яка відображає змістову основу професійної діяльності. Виокремлено й описано компоненти структури професійної компетентності викладача – мотиваційний, когнітивний, операційний та особистісний та наведено схему такої структури. Окремо виділено види компетентностей викладача (психологічна, предметна, дидактична, методична, комунікативна, управлінська, проективна), стисло розглянуто кожну з них. Узагальнено, що розроблена структура професійної компетентності викладача має перспективи впровадження у підготовку науково-педагогічних кадрів.

Определена сущность профессиональной компетентности преподавателя системы последипломного педагогического образования, раскрыты ее содержание (как основание профессионального развития) и структура.

Essence of professional competence of teacher of the system of past educational pedagogical education is certain, her maintenance, as founding of professional development, and structure, is exposed.

Відзначено провідну роль науково-педагогічних кадрів у реалізації державної освітньої політики. Визначено зміст, організаційні форми і технології підвищення кваліфікації науково-педагогічних кадрів у системі післядипломної педагогічної освіти. Констатовано, що якість підвищення кваліфікації науково-педагогічних кадрів відображає цілісність і послідовність курсового навчання, орієнтацію на свідомий вибір змісту, форм і методів навчання, забезпечує розвиток і саморозвиток особистості, її професійну і соціальну мобільність, конкурентоспроможність на ринку праці й адаптаційну гнучкість.

Отмечено, что ведущая роль в реализации государственной образовательной политики относится к научно-педагогическим кадрам. Определены содержание, организационные формы и технологии повышения квалификации научно-педагогических кадров в системе последипломного педагогического образования. Констатировано, что качество повышения квалификации научно-педагогических кадров отражает целостность и последовательность курсового обучения, ориентацию на сознательный выбор содержания, форм и методов обучения, обеспечивает развитие и саморазвитие личности, ее профессиональную и социальную мобильность, конкурентоспособность на рынке труда и адаптационную гибкость.

In the article the theoretical bases of quality of professional development of scientific and pedagogical employees are opened. The main attention is paid to providing the contents, organizational forms and technologies of professional development of scientific and pedagogical employees in system of post-degree pedagogical education.

Висвітлено питання проектування оригінального змісту підготовки освітніх консультантів - нової педагогічної спеціальності, що вперше була запроваджена у вітчизняну педагогічну освіту відповідно до створеного стандарту (освітньо-кваліфікайних характеристик, освітньо-професійної програми, засобів діагностики). Розглянуто економіко-правові питання педагогічного дорадництва, особливості експертизи освітніх ініціатив, проблеми комунікативної культури. Увагу приділено методиці викладання загальнопедагогічних дисциплін, основам педагогічного консультування, педагогічній інноватиці, управлінню педагогічними проектами.

Проаналізовано теоретико-методологічні засади педагогічної майстерності, творчості, професіоналізму як фундаментальних акме-стратегій інноваційного розвитку системи підготовки та перепідготовки освітянських кадрів. Висвітлено сучасні технології та науково-методичний супровід креативно-професійного розвитку особистості педагога. Викладено проблеми майстерності, творчості, професіоналізму у руслі модернізації підготовки педагогічних кадрів в умовах інтеграції у світовий освітній простір. Охарактеризовано педагогічне дорадництво у вітчизняному та зарубіжному освітньому просторі.