Проведено комплексне обстеження постраждалих, яке включало традиційний клініко-неврологічний аналіз з нейроофтальмологічним обстеженням і рентгенологічні методи: краніографію, комп'ютерну томографію, а також метод ехоенцефалографії. Вестибулометричний етап був основним у процесі вивчення кількісної оцінки вестибулярної дисфункції при струсі та забої головного мозку легкого ступеня у дітей. Встановлено, що метод реєстрації довголатентних викликаних потенціалів у відповідь на обертальне подразнення забезпечує новий рівень експрес-розпізнавання та можливості проведення диференціальної діагностики клінічних форм черепно-мозкової травми (ЧМТ), передусім, струсу та забою головного мозку легкого ступеня у дітей шкільного і дошкільного віку. Внаслідок можливості багаторазового обстеження (повністю неінвазивним методом) дослідження викликаних потенціалів в динаміці набуває важливого значення для прогнозу ЧМТ, моніторування стану структур мозку та їх функціонування в процесі лікування.

Визначено інформативність клінічних проявів перелому піраміди скроневої кістки (ППСК) і нейровізуалізуючих досліджень в діагностиці та верифікації перелому у гострому періоді черепно-мозкової травми (ЧМТ). Встановлено вірогідні відмінності для поздовжнього та поперечного ППСК шляхом уточнення сукупності типових клінічних проявів перелому, що визначають закономірності перебігу захворювання. Визначено зв'язок між видом ППСК і видом внутрішньочерепних пошкоджень і тяжкістю ЧМТ з оцінкою за шкалою ком Глазко. Доведено важливу роль використання часових показників коротколатентних слухових викликаних потенціалів (КСВП) для уточнення динаміки компресійно-дислокаційного синдрому та прогнозу клінічного перебігу захворювання у хворих у гострому періоді ЧМТ з ППСК. Визначено комплекс стабілографічних показників комп'ютерної стабілографії (КС) для об'єктивізації статокоординаторних порушень у хворих у гострому періоді ЧМТ з ППСК. Розроблено стандартизований варіант клініко-інструментального отоневрологічного обстеження пацієнтів у гострому періоді ЧМТ, який підвищує ефективність діагностики ППСК, дозволяє об'єктивно діагностувати ППСК. Запропоновано оптимальні комплекси діагностично-лікувальних заходів у разі вушної ліквореї та периферичного ураження латентності піку у хворих у гострому періоді ЧМТ з ППСК, які сприятимуть підвищенню ефективності й якості надання медичної допомоги.

В огляді розглянуто методи дослідження та оцінювання стану вестибулярного апарату. Стандартними етапами діагностики є дослідження скарг хворого, оториноларингологічний огляд, використання різних кількісних шкал, тестів і опитувальників. Проводяться також калоричні, обертальні проби. Висвітлено аспекти діагностики функцій рівноваги, постуральних розладів. Наведено методику проведення кефалографії, обгрунтовано необхідність застосування комп'ютерної стабілографії для найбільш об'єктивної оцінки вестибулярних розладів. Розглянуто також метод використання комплексних вправ на стабілоплатформі за принципом біологічного зворотного зв'язку. Цей метод заснований на векторному аналізі стабілографічної інформації.

В обзоре рассмотрены методы исследования и оценки состояния вестибулярного аппарата. Стандартными этапами диагностики является исследование жалоб больного, оториноларингологический обзор, использование ранних количественных шкал, тестов и опросников. Проведены также калорическая, вращательные пробы. Освещены аспекты диагностики функций равновесия, постуральных расстройств. Приведена методика проведения кефалографии, обоснована необходимость применения компъютерной стабилографии для наиболее объективной оценки вестибулярных расстройств. Рассмотрен также метод использования комплексных упражнений на стабилоплатформе по принципу биологической обратной связи. Этот метод основан на векторном анализе стабилографической информации.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р638.772 + Р683.71

Рубрики:

Закриті пошкодження черепа,головного мозку і його оболонок

Хвороби вестибулярного апарату

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В аналіз включений 41 потерпілий віком у середньому 37,3 років з легкою черепно-мозковою травмою (ЧМТ). Хворі обстежені відповідно до діючих рекомендацій МОЗ України з використанням тональної порогової аудіометрії, комп'ютерної стабілографії (КС). За даними комп'ютерної томографи (КТ), струс головного мозку (СГМ) виявлений у 32 хворих, забій головного мозку легкого ступеня (ЗГМСЛ) - у 9. З застосуванням методу факторного аналізу встановлені фактори, що визначали 55,1 % сумарної дисперсії значень варіант. Зміни базових показників статокінезіограми (СКГ) - збільшення амплітуди коливань загального центру тиску (ЗТЦ) у сагітальній площині і площу СКГ в модифікованому функціональному тесті Ромберга з закритими очима - можна використовувати як об'єктивні критерії діагностики СГМ.

Проведений ретроспективний аналіз черепно-мозкової травми (ЧМТ) у 141 потерпілого віком у середньому (38,3 +- 14,3) року, тяжкість якої за шкалою ком Глазго (ШКГ) оцінена в 13 - 15 балів. Потерпілі обстежені за діючими рекомендаціями МОЗ України. За даними комп'ютерної томографи (КТ), струс головного мозку (СГМ) відзначений у 40 хворих, забій головного мозку (ЗГМ) I типу - у 25, ЗГМ II типу з переломом склепіння черепа (ПСЧ) - у 30, з лінійним переломом кісток черепа та травматичними крововиливами в оболонки - у 30, з переломом піраміди скроневої кістки (ПСК) - у 16. За показників 14 балів і менше (за ШКГ) у строки до 24 год після ЧМТ та відсутності алкогольного сп'яніння у 76,9 % потерпілих за даними КТ виявлені внутрішньочерепні травматичні ушкодження. За показників 15 балів у 21 % потерпілих відзначені хибно негативні результати, що свідчило про невідповідність клінічних проявів ЧМТ і даних КТ.

Мета роботи - визначити лікувальну тактику у хворих з назальною ліквореєю (НЛ), яка виникла на тлі консервативного лікування пролактиноми (ПРЛ) агоністами допаміну (АД). Протягом 2015 - 2016 рр. у клініці аденом гіпофіза Інституту нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова НАМН України діагностовано 178 первинних ПРЛ. У 134 (75,3 %) пацієнтів проведено консервативне лікування під спостереженням клінічного ендокринолога та нейрохірурга. У 16 випадках первинно здійснено хірургічне лікування (при кистозних аденомах гіпофіза, у разі гіпофізарної апоплексії, при непереносності препаратів групи АД). Ще 28 (15,7 %) пацієнтам проведено операції через резистентність до терапії АД протягом перших 6 - 12 міс від установлення діагнозу. Частка макроаденом з інвазивним екстраселярним поширенням становила 78,4 % серед первинно нехірургічних випадків (n = 105). У 3 пацієнтів з великими інвазивними ПРЛ виникла спонтанна НЛ під час лікування АД. При уточненні анамнезу встановлено, що у однієї пацієнтки епізод НЛ, який тривав декілька днів, був первинним виявом захворювання і передував консервативному лікуванню. Посилення НЛ, що потребувало проведення нейрохірургічного втручання, виникло пізніше. Всім хворим проведено тривале (до 10 - 14 діб) зовнішнє люмбальне дренування, чого було достатньо в 2 випадках, і консервативне лікування було успішно продовжене. В одному випадку НЛ мала профузний характер та не реагувала на дренування. Ендоскопічно трансназально пухлину було видалено. Проведено пластику дефекту кісток основи черепа і твердої мозкової оболонки. Спонтанна НЛ можлива при кістково-деструктивному поширенні ПЛМ як у дебюті захворювання, так і при швидкому зменшенні розміру пухлини на тлі консервативної терапії АД. Хірургічне лікування таких випадків є складним через необхідність проведення пластики НЛ та реконструкції основи черепа лише після видалення пухлини. Висновки: частота виникнення НЛ на тлі консервативного лікування ПРЛ становить 2,2 %. При виявленні НЛ слід застосовувати тривале зовнішнє люмбальне дренування, не припиняючи базисну терапію АД, і лише у разі неефективності дренування проводити хірургічне лікування.

Ретроспективно проаналізовано 141 випадок ЧМТ (середній вік 38,3 ± 14,3 років; чоловіки/жінки - 2,5:1) з оцінкою за ШКГ 13 - 15 балів в перші 24 години. Всіх хворих обстежено згідно з діючими рекомендаціями МОЗ України. За даними КТ хворих було розподілено на підгрупи: без вогнищевих КТ змін (n = 40), забій головного мозку (ГМ) I типу (n = 25), забій ГМ II типу з переломом склепіння черепа (n = 30), забій ГМ II типу з лінійним переломом кісток черепа та травматичними оболонковими крововиливами (n = 30), забій ГМ II типу з переломом піраміди скроневої кістки (n = 16). Клінічні ознаки, що відповідають різним підгрупам хворих з ЧМТ аналізували за методом покрокового дискримінантного аналізу та за допомогою ROC-аналізу (receiver operating characteristic). За результатами розрахунку площі під ROC-кривою (area under the curve - AUC) хорошу інформативність (AUC від 0,793 до 0,7) демонстрували наступні клінічні ознаки: вік старше 60 років, ригідність потиличних м'язів, післятравматична втрата свідомості більше 10 хв, симптом Біттля, розрив барабанної перетинки, гемотимпанум, епілептичні напади; AUC менше 0,7: чоловіча стать, загрозливий механізм травми (падіння з будь-якої висоти, наїзд автомобіля на пішохода), алкогольне сп'яніння, блювання 2 та більше разів, антероградна амнезія. Клінічні ознаки, що мають високі значення чутливості та низькі значення специфічності (Se - 80,6 %, Sp - 30,05 %) об'єднані авторами в групу малих факторів ризику внутрішньочерепних травматичних ушкоджень, а ознаки, що характеризуються високими значеннями специфічності (Se - 25,8 %, Sp - 84,9 %) - в групу великих факторів. КТ показана за наявності хоча б одного великого фактора або двох малих факторів.

Проаналізовано результати лікування 21 потерпілого з приводу легкої черепно-мозкової травми (ЛЧМТ). У гострому періоді ЛЧМТ одним з провідних симптомів є порушення статокінетичної функції. Для об'єктивізації порушення статокінетичної функції всім хворим проведено комп'ютерну стабілографію (КС). Виявлено специфічні стабілографічні феномени, що характеризують порушення статокінетичної функції у гострому періоді ЛЧМТ, зокрема, збільшення площі статокінезиграми внаслідок збільшення амплітуди коливань загального центру тиску в сагітальній площині в модифікованій функціональній пробі Ромберга з закритими очима. Результати дослідження підтверджують перспективність використання методу КС у потерпілих у гострому періоді ЛЧМТ як з діагностичною, так і експертною метою.

Важливим діагностичним завданням є своєчасне виявлення вестибулярних шваном (ВШ), що забезпечує успішний результат лікування, мінімальну частоту ускладнень, низьку інвалідизацію хворих і поліпшення якості їх життя. Мета роботи - встановити діагностичну ефективність методу комп'ютерної стабілографії (КС) на основі аналізу даних обстеження і лікування 71 хворого з ВШ. Ступінь діагностичної значущості методу КС у пацієнтів з ВШ визначали шляхом побудови ROC-кривих. Доведено, що метод КС є високочутливим і високоефективним. Застосування КС надає можливість не лише кількісно об'єктивізувати статокоординаторні розлади, а й виявляти їх на стадії компенсації захворювання.

Учитывая неспецифичность симптомокомплекса и определенные сложности при клинической оценке, актуальна разработка диагностических критериев вестибулярной симптоматики у пациентов с боевой черепно-мозговой травмой легкой степени тяжести (ЧМТлст) вследствие взрывного действия для сохранения высокого качества жизни и полноценной социальной адаптации. Цель работы - проанализировать вестибулярную симптоматику у пострадавших с боевой ЧМТлст вследствие взрывного действия. Проанализированы результаты клинико-инструментальных исследований 39 пациентов, находившихся на обследовании и лечении в отделении нейротравмы ГУ "Институт нейрохирургии имени академика А. П. Ромоданова НАМН Украины", с документально подтвержденной минно-взрывной ЧМТ, полученной в вооруженном конфликте на востоке Украины за период 2014 - 2017 гг. Чаще всего у потерпевших есть определенный устойчивый клинический симптомокомплекс. Установили статистически значимые критерии стабилографичних показателей количественной оценки состояния системы равновесия у пациентов с боевой ЧМТлст вследствие взрывного действия. Разработка и внедрение стандартизированной оценки и анализа вестибулярных нарушений при боевой ЧМТлст вследствие взрывного действия будет иметь важное клинико-экспертное значение в диагностике вестибулярной дисфункции при проведении медико-социальной и судебно-медицинской экспертиз, в своевременной адекватной реабилитации и социальной адаптации участников боевых действий. Выводы: по данным субъективной аудиометрии, среди обследованных с боевой ЧМТлст вследствие взрывного действия наблюдали преимущественно (у 29 - 74,4 %) сенсоневральную тугоухость различной степени тяжести, в том числе глухоту. Тональные аудиометрические кривые у больных в основном были нисходящего, часто обрывистого типа. Определен комплекс диагностических критериев, основанный на анализе базовых стабилографических показателей: общего центра тяжести, частотно-амплитудного спектра стабилограммы, интегрального показателя качества функции равновесия для объективизации состояния системы равновесия у больных при боевой ЧМТлст вследствие взрывного действия, который помогает определить уровень поражения вестибулярного анализатора, степень сохранности функции и компенсации центральных регуляторных механизмов статокинетической системы. Нарушение вестибулярной функции при боевой ЧМТлст вследствие взрывного действия - важная военно-гражданская проблема.

Цель работы - изучить опыт и технические возможности оптимального применения эндоскопической техники на разных этапах транскраниального хирургического лечения пациентов с опухолями хиазмально-селлярной области (ХСО) и артериальными аневризмами (АА) переднего полукольца (ППК). Проанализированы результаты последовательной инициальной серии 59 пациентов с опухолями ХСО и 14 больных с АА ППК, которые были прооперированы транскраниально с применением на разных этапах вмешательства эндоскопической техники в ГУ "Институт нейрохирургии имени акад. А. П. Ромоданова НАМН Украины" в период с 2012 г. по август 2017 г. Использованы следующие методы: клинико-неврологический, лабораторный, катамнестический, инструментальные, нейровизуализационные (мультиспиральная компьютерная томография головного мозга (ГМ) в стандартном и ангиографическом режимах, магнитно-резонансная томография ГМ, магнитно-резонансная ангиография, церебральная ангиография), функциональные (ультразвуковая допплерография сосудов головы и шеи), морфологический, электроэнцефалография, статистические. Выбор хирургической тактики и доступа при опухолях ХСО проводили с учетом локализации и распространения опухолей ХСО относительно турецкого седла (анте, ретро, пара, эндоселлярная) и с использованием данных трехмерного виртуального и материального моделирования. По гистологическому типу распределение опухолей ХСО было следующим: менингиома бугорка и диафрагмы турецкого седла - 22 (37,2 %) случая, краниофарингиома - 15 (25,5 %), аденомы гипофиза - 14 (23,8 %), эпидермоидные и дермоидные кисты - 5 (8,5 %), глиомы зрительных путей - 3 (5,1 %). Применены краниотомические доступы: супраорбитальный - у 25 (42,4 %) пациентов, птериональный - у 18 (30,5 %), модифицированный орбитозигоматический - у 16 (27,1 %). В 48 (81,3 %) случаях выполнены первичные, в 11 (18,7 %) - повторные хирургические вмешательства (рецидивы и удлиненный рост аденомы гипофиза - 7 (63,6 %) случаев, краниофарингиома - 4 (36,4 %)). Микроскопическое удаление опухоли интраоперационно считали радикальным у 46 из 56 пациентов (82,1 %). Послеоперационная летальность составила 2,49 % (1 пациент). Развитие несахарного диабета имело место в 3 (5,1 %) наблюдениях, транзиторные функциональные нарушения, в том числе косметического характера, - в 38 (64,4 %). Выводы: эндоскопическую ассистенцию следует использовать на этапе инспекции опухоли, диссекции и контроля радикальности удаления в зависимости от размера костного окна, параметров хирургического доступа и качества микроскопической визуализации. Важное значение имеет применение эндоскопического контроля качества удаления опухоли, поскольку ее остатки могут находиться в недоступных для микроскопического осмотра "слепых" зонах. Использование эндоскопической техники на разных этапах клипирования АА ППК является вспомогательной методикой, которая улучшает интраоперационную визуализацию при выделении пораженного аневризмой артериального сегмента ППК, определении анатомического расположения начальных отделов перфорирующих артерий, пришеечных участков АА, проведении визуальной оценки положения клипсы/клипс на шее, теле аневризмы без дополнительной тракции в участках раны, недоступных для микроскопического осмотра.