Проведено аналіз психосоматичних порушень у разі захворювань органів травлення, зокрема хронічного панкреатиту, а також надано патогенетичне обгрунтування введення в комплексну терапію панкреатиту атипового нейролептика еглонілу. Доведено, що препарат сприяє зменшенню вияву больового синдрому, феномену "відхилення" ферментів у кров, поліпшенню функціонального стану підшлункової залози та зниженню ступеня її структурних порушень.

Зазначено, що серцево-судинна патологія в разі алкоголізму зустрічається значно частіше, ніж вона реєструється у зв'язку зі зверненням хворих за лікуванням. Це треба враховувати під час фармакотерапії та стресо-психотерапії, оскільки стан повного невживання алкоголю (ремісії) у деяких випадках може призвести до фібриляції шлуночків і раптової серцевої смерті. В разі ішемічної хвороби серця (ІХС) у поєднанні з гіпертонічною хворобою (ГХ) в осіб віком до 60-ти років перевагу слід віддавати блокаторам бета-адренорецепторів, після 60-ти років - антагоністам кальцію. Під час лікування хворих на алкоголізм з ІХС та ГХ як антидепресант і антикревінговий засіб показаний циталопрам.

Зазначено, що у лікуванні хворих на епілепсію з рідкими та середньої частоти абсансами можливе використання ламікталу як засобу монотерапії. У випадках судомних та поліморфних (як генералізованих, так і парциальних) пароксизмів ламіктал ефективний як додатковий засіб раціональної політерапії, що забезпечує досягнення повного контролю над пароксизмами у дозах, удвічі менших, ніж у разі монотерапії.

За допомогою випадкового методу відібрано 30 психічно хворих з суїцидними тенденціями та 25 осіб без психічних розладів, які скоїли суїцидальну спробу. Ступінь суїцидальних інтенцій аутоагресивних актів психічно хворих є значно вищим, ніж у групі без психічних розладів. Серед психічно хворих переважали особи, що страждали на шизофренію та реактивні психози. Причинами суїцидальної поведінки психічно хворих є переважно гостра психотична симптоматика та психотравмуючі ситуації.

У 240-ка хворих вивчено клінічні питання поєднання депресії й алкоголізму. Встановлено, що багато проявлень депресії у разі алкоголізму перебігають непомітно. На відміну від ендогенних анергійних депресій депресію у разі алкоголізму характеризують нечіткість і динамізм проявів, співіснування тривоги з астенічною, іпохондричною та дисфоричною симптоматикою, наявність як анозогнозії, так і агравації. Алкогольна депресія, певно, відображає глибинне, функціонально-структурне ураження відділів головного мозку, які відповідають за емоційну діяльність.

Викладено результати вивчення внутрішньої картини хвороби у жінок з гінекологічними захворюваннями та безплідністю. Виявлено різні типи особистісного реагування на хворобу залежно від її етіології.