Розглянуто проблему корекції ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів. Висвітлено психодіагностичний інструментарій, розроблено опитувальники з вивчення комунікабельних ускладнень спілкування та егоїзму в учнів шкіл-інтернатів. Визначено залежність між специфікою розвитку дитини у певному соціальному середовищі та формуванням специфічних особистісних утворень. Проаналізовано шляхи та методи корекції ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів.

Викладено теоретико методологічні аспекти феномену психологічної культури: психологічна культура як інваріант загальної та професійної культури; психологічна культура особистості: історичний аспект; духовне буття особистості та її психологічна культура; психологічна культура у феноменології саморозвитку особистості. Проведено багатоаспектний аналіз чинників інваріантів, проблем і перспектив розвитку загальної психологічної культури особистості. Подано результати інтегрованого розгляду видів, інваріантів, проблем і перспектив розвитку професійної психологічної культури фахівця: структурно-функціональний аналіз сугестивно-психологічної культури вчителя. Розглянуто психологічну культуру майбутнього вчителя як чинник прийняття ефективних педагогічних рішень. Висвітлено особливості формування психологічної культури вихователя різновікового дитячо-юнацького об'єднання. Досліджено формування управлінських здібностей майбутніх менеджерів як чинник становлення психологічної культури.

Увагу приділено актуальним питанням сучасної персонології. Висвітлено теоретико-методологічні та прикладні аспекти дослідження проблеми ефективного функціонування та розвитку особистості в різних сферах життєдіяльності в умовах соціальних змін. Розглянуто соціогенетичні, психологічні, духовні чинники підтримки її самоефективності та життєстійкості. Наведено авторські технології психологічного супроводу, консультування, реабілітації особистості в ускладнених і кризових ситуаціях життя. Особливу увагу акцентовано на актуалізації ресурсів особистісного зростання людини в генезі її буття.

Висвітлено теоретико-методологічні засади дослідження культури професійного спілкування (КПС) державних службовців: визначено основні підходи до вивчення цього феномену, зміст, функції та структурні особливості. Розкрито особливості КПС державних службовців як інваріанта професійної психологічної культури. Визначено специфіку професійної культури державних службовців, професійної психологічної культури державних службовців, а також вертикальну та горизонтальну структуру, основні завдання й ускладнені ситуації професійного спілкування державних службовців. Викладено результати експериментального дослідження КПС державних службовців, зокрема описано комплекс методик, які можна використовувати для емпіричного дослідження КПС, та проаналізовано особливості КПС державних службовців із різним професійним досвідом. Наведено обгрунтування, текст, "ключі" обробки авторської методики "Культура професійного спілкування державних службовців", а також опис результатів психометричної перевірки сконструйованої методики та визначення на основі її застосування функціонально-структурних особливостей КПС державних службовців.

Презентовано теоретико-експериментальне дослідження розвитку культури професійного спілкування (КПС) державних службовців у системі безперервної освіти. Теоретично визначено сутність КПС, виокремлено функціональні компоненти КПС і їх конструкти. Обгрунтовано діяльнісно-акмеологічний підхід до розвитку КПС державних службовців, розроблено його вихідні наукові положення. Визначено психологічні умови та механізми розвитку функціональних компонентів КПС державних службовців у системі безперервної освіти. Розроблено та психометрично перевірено комплексну психодіагностичну методику "Культура професійного спілкування державних службовців". Емпірично досліджено зміст і динаміку КПС, виявлено актуальні потреби та закономірності розвитку функціонально-структурних складових КПС державних службовців із різним стажем професійної діяльності. Презентовано технологію розвитку КПС на етапах допрофесійної освіти, підготовки та підвищення кваліфікації, доведено її ефективність і доцільність упровадження в систему безперервної освіти державних службовців.