Вперше за допомогою світлооптичного, електронно-мікроскопічного, морфометричного й імуноферментного методів вивчено морфофункціональний стан щитовидної залози за умов іммобілізаційного стресу, а також активізації фізіологічної, гіпо- та гіперфункції епіфіза. Встановлено стреспротективний вплив шишкоподібної залози щодо щитовидної. Вперше проведено детальний морфометричний та ультрамікроскопічний аналіз структурних компонентів щитовидної залози, вивчено гормональні показники тиреоїдного гомеостазу в щурів із зміненою функцією епіфіза у разі стресу за умов попереднього введення мелатоніну. З'ясовано можливості використання у корекції відхилень морфофункціонального стану щитовидної залози екзогенного мелатоніну, зокрема, встановлено його антистресовий ефект.

Вивчено особливості тиреоїдного гомеостазу за умов іммобілізаційного стресу. Доведено протекторну роль мелатоніну в механізмах корекції відхилень морфофункціонального стану щитовидної залози у разі стресу.

Вивчено особливості морфофункціонального стану щитовидної залози (ЩЗ) за умов іммобілізаційного стресу. Доведено протекторну роль мелатоніну в механізмах корекції відхилень стану ЩЗ у разі стресу.

Вивчено зміни морфометричних індексів функціональної активності щитоподібної залози (ЩЗ) у тварин за умов іммобілізаційного стресу. Дослідження фолікулярно-колоїдного індексу (ФКІ) та індексу накопичення колоїду (ІНК) ЩЗ під час стресу показали збільшення ФКІ та зменшення ІНК, що можна розглядати як підвищення функціональної активності ЩЗ.

Вивчено морфофункціональні особливості та поляризаційні властивості тканини щитоподібної залози на основі гістологічних зрізів. Дослідження, проведені за допомогою методу лазерної поляриметрії тканини щитоподібної залози інтактних щурів, показали її поляризаційні властивості в нормі.

Проаналізовано функціональну спроможність нирок, в яких відбулася гістологічна перебудова, перебудова структурних елементів органа за умов хронічної алюмінієво-свинцевої інтоксикації.

Показано морфологічні особливості та поляризаційні властивості тканин щитоподібної залози (ЩЗ) у тварин, які піддавалися стресу. Вивчення морфології та дослідження за допомогою методу лазерної поляриметрії тканин ЩЗ у тварин показало зміни її поляризаційних властивостей на тлі стресового навантаження.

У огляді проведено аналіз наукової літератури в межах виконання фрагмента планової науково-дослідної роботи кафедри гістології, цитології та ембріології "Закономірності морфогенезу та структурно-функціональні особливості тканин і органів в онтогенезі людини" (номер державної реєстрації 0116U002938). Проведено аналіз сучасних наукових джерел, присвячений морфогенезу дихальної системи людини, визначено перспективи подальших досліджень на сучасному етапі морфологічної науки та з урахуванням потреб практичної медицини. З'ясування особливостей мікроскопічної будови тканин і органів дихальної системи людини надає змогу встановити передумови можливого виникнення варіантів її будови та природжених вад. Тому виникає необхідність з'ясувати особливості морфогенезу органів і структур дихальної системи на ранніх етапах пренатального розвитку людини.

Проведено аналіз джерел літератури стосовно особливостей морфогенезу тимуса передплодів людини. Вивчено особливості формування строми та становлення ангіоархітектоніки тимуса впродовж 4 - 10 тиж внутрішньоутробного розвитку. Розглянуто терміни утворення епітеліальних тяжів і елементів строми первинних і вторинних часточок тимуса. Визначено роль мезенхіми у формуванні сполучнотканинної капсули тимуса та забезпеченні васкуляризації органа.

Вивчено глюкокортикоїдну функцію надниркової залози та морфологічні зміни щитоподібної залози щурів за умом іммобілізаційного стресу. Показано, що за стресу вміст кортизолу збільшується та відбувається зміна висоти тиреоїдного епітелію з явищами його десквамації.

Проаналізовано залежність ниркової діяльності від хронічного впливу малих доз хлористого кадмію, що пов'язано з техногенним забрудненням навколишнього середовища цим мікроелементом. Мета роботи - визначити стан транспорту електролітів у нирках щурів за умов хронічної затравки хлоридом кадмію. У ході дослідження проведено аналіз функціонального стану нирок білих щурів за умов водного навантаження. Перша група складалася з 10 контрольних щурів, друга - з 9 тварин, яким проводилась хронічна затравка нетоксичними дозами хлористого кадмію. Аналіз даних біохімічних досліджень сечі не виявив жодних порушень екскреторної діяльності нирок на 7-му та 14-ту доби проведення експерименту. На 21-шу добу спостережень значно збільшувалася екскреція креатиніну та зростала концетрація натрію та калію у сечі. На 28-му добу хронічної затравки нетоксичними дозами хлористого кадмію зменшувалася концентрація натрію у плазмі крові, що супроводжувалося значними втратами цього електроліту з сечею, також порушувався транспорт калію. Достовірно зростала концентрація білка у сечі. Висновки: виявлено шкідливий вплив полютантів на екскреторну діяльность нирок. Хронічна затравка хлористим кадмієм порушує у щурів процеси реабсорбції у нефронах.

У зв'язку з загостренням проблеми екологічних криз у всьому світі вивчалося питання впливу малих доз хлористого кадмію на кислоторегулювальну функцію нирок (КРФН). Мета роботи - оцінити стан КРФН у білих щурів у разі хронічного вживання малих доз хлористого кадмію за умов водного навантаження. Об'єкт дослідження - самки білих щурів. Перша група складалася з 10 контрольних щурів, друга - з 9 тварин, яким проводилась хронічна затравка нетоксичними дозами хлористого кадмію. За даними біохімічних досліджень на 7-му добу спостережень змін КРФН не виявлено, також не вдалося зафіксувати достовірних розбіжностей показників на 14-у добу проведення експерименту. Наприкінці третього тижня висока варіабельність показників не надала змоги підтвердити розвиток пошкоджень. На завершення експерименту виявлено підсилення ацидифікації сечі. Висновки: доведено, що тривале вживання тваринами нетоксичних доз хлористого кадмію негативно впливає на КРФН. Хронічна затравка хлористим кадмієм викликає у щурів підсилення ацидифікації сечі за рахунок збільшення кислотної фракції, що фільтрується.

Проаналізовано стан екскреторної функції нирок у білих щурів під впливом тривалої комбінованої дії малих доз хлористого кадмію та талію. Мета роботи - визначити функціональний стан нирок білих щурів за умов хронічного комбінованого впливу хлористих сполук кадмію та талію. Під час проведення експерименту проаналізовано стан транспорту електролітів у нирках білих щурів за умов водного навантаження. Перша група складалася з 10 контрольних щурів, друга - з 9 тварин, яким проводилось хронічне введення нетоксичних доз хлористого кадмію та хлористого талію. За даними біохімічних досліджень сечі білих щурів, які тривалий час вживали у малих дозах хлористий кадмій та хлористий талій, на 7-му добу спостережень виявлено зміни у транспорті білків. На 14-ту добу проведення експерименту вижило 66,66 % тварин, у яких спостерігалось підсилення ступеня пошкодження нирок. На 21-шу добу затравки щурів 55,55 % тварин загинуло. У тих, що вижили, відзначено зниження швидкості клубочкової фільтрації. На 28-му добу хронічного експерименту вижила третина щурів. У 1/3 цієї групи спостерігалася анурія, у 2/3 значно порушився функціональний стан нирок. Висновки: доведено, що у щурів, за умов хронічного комбінованого впливу хлористих сполук кадмію та талію, спостерігається негативний вплив на екскреторну діяльність нирок переважно за рахунок зниження швидкості клубочкової фільтрації та пригнічення процесів реабсорбції у проксимальних канальцях нефронів.

Вивчено глюкокортикоїдну функцію надниркової залози та морфологічні зміни щитоподібної залози щурів за умом іммобілізаційного стресу. Показано, що за стресу вміст кортизолу збільшується та відбувається зміна висоти тиреоїдного епітелію з явищами його десквамації.