Розглянуто основні види інженерних вишукувань у транспортному будівництві: економічні, технічні (зокрема, геодезичні, геологічні, гідрометричні, екологічні, аеровишукування). Описано передбудівні вишукування, вишукування в процесі реконструкції, експлуатаційні та містобудівні. Запропоновано методику проведення транспортних вишукувань як складової економічних вишукувань. Значну увагу приділено вишукуванням автомобільних доріг, мостових переходів і транспортних вузлів.

Рассмотрены основные виды инженерных изысканий в транспортном строительстве: экономические, технические (в частности, геодезические, геологические, гидрометрические, экологические, аэроизыскания). Описаны предстроительные изыскания, изыскания при эксплуатации, эксплуатационные и градостроительные. Предложена методика проведения транспортных изысканий как составной части экономических изысканий. Особое внимание уделено изысканиям автомобильных дорог, мостовых переходов и транспортных узлов.

Розкрито суть і структурну будову поняття "комунікативна компетентність". Визначено психолого-педагогічні умови та шляхи використання потенціалу предметів гуманітарного циклу в формуванні комунікативної компетентності. Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено ефективність нової педагогічної технології формування комунікативної компетентності старшокласників. Виявлено специфічні особливості педагогічної технології підготовки учнів щодо іншомовного спілкування. Експериментально доведено ефективність даних педагогічних технологій, їх доцільність використання у навчально-виховному процесі.

Одним із головних завдань сучасної освіти є формування комунікативної компетентності на основі засвоєння системи знань про природу, людину, суспільство, культуру, оволодіння засобами пізнавальної та практичної діяльності. Ця проблема стає особливо значущою у зв'язку з приєднанням України до Болонської декларації, яка сприяє соціокультурному діалогові за умов інтенсивної міжнародної комунікації. Розвитку комунікативної компетентності в шкільному навчанні присвячено дослідження багатьох вчених.

Зміна освітньої парадигми (на основі знань, умінь і навичок до ключових компетентностей) є теоретично й практично визнаною суттю модернізації сучасної освіти. Розглянуто компетентнісний підхід, суть якого полягає у вивченні й аналізі потреб суспільства загалом та шкільної молоді зокрема; синтезі новацій із набуттям класичної світової та вітчизняної педагогіки; виробленні результативних методів, технологій для досягнення головної мети - формування в учнів ключових компетентностей. Завдання роботи - провести теоретичний аналіз розвитку компетентнісної ідеї в освіті, розкрити суть і зміст поняття "компетентність".

Висвітлено питання набуття гуманістичної орієнтації педагогічного процесу. Передбачено розвиток діалогу між вчителем і учнями. Проблема актуалізується тим, що у школі переважає монологічна форма навчання. Розглянуто аналіз проблеми діалогової технології навчання; розкрито сутність і функції діалогу в навчанні; визначено позиції вчителя в навчальному діалозі; обгрунтовано технологію організації діалогу в навчанні. Досліджено різноаспектну проблему діалогу. Відзначено можливості діалогу як форми спілкування, стилю взаємодії, засобу взаємовпливу та взаєморозуміння. У ході проведення експерименту відзначено, що шлях активного використання технологій діалогового спілкування включає три етапи: накопичення знань, формування на їх основі системи комунікативних умінь, використання знань і вмінь у навчальному спілкуванні.

Освещены вопросы приобретения гуманистической ориентации педагогического процесса. Предусмотрено развитие диалога между учителем и учениками. Проблема актуализируется тем, что в школе преобладает монологическая форма обучения. Рассмотрен анализ проблемы диалоговой технологии обучения; раскрыта сущность и функции диалога в обучении; определены позиции учителя в учебном диалоге; обгрунтувано технологию организации диалога. Исследована проблема диалога, которая очень разноаспектна. Отмечены возможности диалога как формы общения, стиля взаимодействия, средства взаимовлияния и взаимопонимания. В ходе проведения эксперимента отмечено, что путь активного использования технологий диалогового общения включает три этапа: накопление знаний, формирование на их основе системы коммуникативных умений использования знаний и умений в учебном общении.

The questions of the acquisition of humanistic orientation of educational process. Provided for the development of dialogue between teacher and students. The problem is updated so that the school prevails monological form of training. Considered analysis of the problem interactive learning technologies; disclosed the nature and function of dialogue in learning, teachers are defined position in the educational dialogue; well-founded technology for dialogue in education. The problem of the dialogue, which is very different aspect. Noted the possibility of dialogue as a form of communication, style of interaction, mutual funds and mutual understanding. In the course of the experiment indicated that the path of the active use of communication technologies dialog consists of three phases: the accumulation of knowledge creation on their basis of communication skills using the knowledge and skills in academic communication.

Теоретично обгрунтовано процес педагогічного спілкування як професійного феномену, як специфічної і неповторної форми навчальної взаємодії, співробітництва вчителя з учнями, батьками, колегами. Проаналізовано результати останніх досліджень і публікації з педагогіки й психології, в яких зосереджено увагу дослідників на спілкуванні як важливому компоненті загальної культури та однієї з умов самореалізації особи у стосунках з оточуючими людьми. Розкрито два основних підходи до розуміння суті поняття "ситуація спілкування", а саме: ситуація - це зовнішні умови життєдіяльності на певному етапі і як цілісна система суб'єктивних і об'єктивних елементів. Зазначено, що головне завдання спілкування в педагогічній діяльності - це розвиток тенденції до самоактуалізації вчителя і учня. Наголошено, що умовою оптимізації педагогічного спілкування є вибір такої його стратегії, яка адекватно відповідала б внутрішнім і зовнішнім факторам, що визначають вплив конкретної комунікативної ситуації. Актуалізовано проблему особистісної готовності вчителя до гуманістично спрямованої педагогічної комунікації. З урахуванням особливостей педагогічного спілкування, виділено мотиваційний, когнітивний та операційний аспекти готовності, які повинні бути втілені в особистісних якостях вчителя.

Теоретически обоснован процесс педагогического общения как профессионального феномена, как специфической и неповторимой формы учебного взаимодействия, сотрудничества учителя с учениками, родителями, коллегами. Проанализированы последние исследования и публикации по педагогике и психологии, в которых сосредоточено внимание исследователей на общении как важном компоненте общей культуры и одного из условий самореализации личности в отношениях с окружающими людьми. Раскрыты два основных подхода к пониманию сущности понятия "ситуация общения", а именно: ситуация - это внешние условия жизнедеятельности на определенном этапе и как целостная система субъективных и объективных элементов. Отмечено, что главная задача общения в педагогической деятельности - это развитие тенденции к самоактуализации учителя и ученика. Указано, что условием оптимизации педагогического общения является выбор такой его стратегии, которая адекватно отвечала бы внутренним и внешним факторам, определяющим влияние конкретной коммуникативной ситуации. Актуализирована проблема личностной готовности учителя к гуманистически направленной педагогической коммуникации. С учетом особенностей педагогического общения выделены мотивационный, когнитивный и операционный аспекты готовности, которые должны быть воплощены в личностных качествах учителя.

Theoretically grounded process of pedagogical communication as a professional phenomenon, as a specific and unique forms of academic collaboration, cooperation, teachers with students, parents, colleagues. Analyzed the latest research and publicationson pedagogy and psychology, which focused the attention of researchers to communicate an important part of general culture and one of the conditions of personal fulfillment in relationships with other people. Revealed two main approaches to understandingthe essence of the concept of "communicative situation", namely the situation - is external conditions of life at some stage and as a holistic system of subjective and objective elements. It is noted that the main task of communication in educational activities - a development trend towards self-actualization, teacher and student. Indicated that the condition for optimization is the choice of pedagogical communication such its strategy to adequately respond to internal and external factors that determine the influence of a particular communicative situation. Actualized the problem of personal preparedness for humanistic teachers aimed pedagogical communication. Based on the characteristics of pedagogical communication, highlighted the motivational, cognitive and operational readiness of the parties that should be embodied in the personal qualities of teachers.

Зазначено, що у комунікативному акті образ партнера виникає як результат, що регулює процес спілкування. Партнер постає як особистість з індивідуальними характерологічними рисами, емоційними, вольовими, інтелектуальними властивостями, поведінковими можливостями. Їх розуміння і є головною ознакою комунікативного акту.

Зроблено аналітичний огляд основних концептуальних підходів до проблеми соціалізації молоді в сучасному вітчизняному науковому дискурсі, зокрема висвітлено особливості континіумного, діяльнісно-комунікативного, особистісно-ціннісного та синергетичного підходів до процесу соціалізації дитини. Доведено ефективність формування готовності підлітка взаємодіяти з соціумом, на яку впливають наступні чинники освітнього простору: інтеграція виховного та навчального процесів, учнівське самоврядування, взаємодія сім’ї, школи, місцевої громади, рідна мова, культура, приклад батьків, родинні цінності, традиції, ідеали. Виокремлено компоненти готовності вчителя до цього процесу, основними з яких названо цілемотиваційний, змістово-процесуальний, результативно-рефлексивний.

Сделан аналитический обзор основных концептуальных подходов к проблеме социализации молодежи в современном отечественном научном дискурсе, в частности освещены особенности континиумного, деятельностно-коммуникативного, личностно-ценностного и синергетического подходов к процессу социализации ребенка. Доказана эффективность формирования готовности подростка взаимодействовать с социумом, на которую влияют следующие факторы образовательного пространства: интеграция воспитательного и учебного процессов, ученическое самоуправление, взаимодействие семьи, школы, местного сообщества, родной язык, культура, пример родителей, семейные ценности, традиции, идеалы. Выделены компоненты готовности учителя к этому процессу, основными из которых назван целемотивационный, содержательно-процессуальный, результативно-рефлексивный.

Made analytical overview of the main conceptual approaches to the socialization of young people in today's national scientific discourse, in particular the peculiarities, action-communicative, learner-value and synergistic approaches to the process of socialization of the child.

На основі наукових досліджень проблеми застосування педагогічних технологій проаналізовано визначення поняття “педагогічна технологія” за трьома аспектами: цілі, зміст і методи навчання. Розкрито суть, структуру і зміст педагогічної технології. Спроектовано педагогічні процеси; подано процесуально-описовий алгоритм як сукупність цілей, змісту і засобів для досягнення запланованих результатів навчання; процесуально-дієвий як технологічний процес функціонування всіх особистих, інструментальних, методологічних і педагогічних засобів.

На основе научных исследований проблемы применения педагогических технологий проанализировано определение понятия "педагогическая технология" по трем аспектам: цели, содержание и методы обучения. Раскрыты суть, структура и содержание педагогической технологии. Спроектированы педагогические процессы; предложен процессуально-описательный алгоритм как совокупность целей, содержания и средств для достижения запланированных результатов обучения; процессуально-действенный алгоритм как технологический процесс функционирования всех личных, инструментальных, методологических и педагогических средств.

Pedagogical technology as an integrative model of the educational process Interpretation of “pedagogical technology” definition in pedagogical literature and practice is ambiguous depending on how the authors present the structure and components of the educational process.

На основі даних Всесвітнього індексу благодійності виявлено такі основні тенденції волонтерської та благодійницької діяльності в східноєвропейських країнах, як зниження участі населення у волонтерській діяльності й зростання пожертвування грошей, а також наявність позитивної динаміки в Україні. Згідно з даними GFK Ukraine, діяльність волонтерів в Україні орієнтована на допомогу українській армії (70 %, 2014 р.), людям похилого віку, інвалідам, дітям і т. ін. (38 %, 2014 р., 72 % до 2014 р.). Участь українців у волонтерській діяльності має ситуативний характер. Свідчення становлення інституту волонтерства в Україні - високий рівень довіри населення до волонтерів.

Задля виокремлення середнього класу на основі перетину множин, де множиною є конкретний критерій ідентифікації (відповідно, кількість таких множин залежить від кількості критеріїв), елементами множини - лише ті, які задовольняють задану умову, автори емпірично обгрунтували використання таких критеріїв його ідентифікації, як дохід, матеріальне становище, професійний статус. Установлення критичних значень для кожного критерію дало змогу, за даними компанії TNS, виокремити тих, хто має шанс потрапити до середнього класу. Зокрема, за критерієм доходу таких 35,6 %, роду занять - 37,0 %, матеріального становища - 60,7 %. Перетин відповідних множин виявив 11,9 % належних до середнього класу серед дорослого 16+ населення міст України (понад 50 тис.). Порівняння соціально-демографічних структур, належних до середнього класу (11,9 %) та неналежних до нього (88,1 %), засвідчило статистично значущі відмінності за віковою, освітньою, поселенською структурами, а також за сферою виробничої діяльності. Серединний прошарок є більш відчутним серед людей із вищою освітою та у великих містах України, його представники зайняті переважно у сфері економіки (торгівля, обслуговування, виробництво), освіти, науки й культури.

Розглянуто середній клас як рушійну силу суспільства - високоосвічену, професійну, а отже, інноваційну, винахідливу, схильну до ризиків, при цьому будучи відносно забезпеченими, його представники більшою мірою здатні до розв'язання суспільно значимих проблем. За даними компанії TNS Ukraine (2015), ідентифіковано середній клас (11,9 % серед дорослого 16+ населення міст) та обгрунтовано його наявність відмінними від решти прошарків соціально-демографічною структурою й ціннісно-нормативною системою. За допомогою факторного аналізу та аналізу надійності виокремлено такі статистично значущі ціннісно-нормативні моделі, як модель професійної престижності (представлена показниками матеріальної зорієнтованості, стимуляційного суперництва, престижного вигляду, первинності кар'єри та успіху); модель готовності до інновацій (використання передових технологій, підприємництво, придбання техноновинок, первинність інтересу успіху); модель готовності ризикувати (цільовий ризик, гострота відчуттів, подолання труднощів, готовність до змін); модель соціальної відповідальності (соціальна активність, захист довкілля, індивідуальна впливовість). За кожною моделлю побудовано усереднений індекс, кожен є валідним та надійним; усі також виявились узгодженими та скорельованими.

Основною темою конференції є глобальні та локальні виміри конфліктів у модерній та історичній перспективі. Зміна ставлення світової спільноти до питань безпеки після міжнародних злочинів у колишній Югославії, Руанді, Гватемалі, Колумбії та в багатьох інших гарячих точках світу, відображається у Конвенціях ООН, а також у збільшенні ресурсів, що країни використовують для миротворчих операцій та постконфліктної розбудови миру. Однак розбіжності між парадигмою "ліберального миру" та специфікою регіональних соцієтальних й політичних систем держав, де відбуваються конфлікти, так само, як контроверсійність наслідків і рецептів для подолання насилля роблять амбіційний виклик для сучасних соціальних теорій peace and conflict studies як основи прийняття управлінських рішень. Інтелектуальна система координат конференції окреслюється ідеями таких мислителів, як Е. Гобсбаум, І. Валерстайн, А. Г. Франк, Ч. Тіллі, Т. Скочпол та Г. Дерлуг'ян. Завдання конференції у поліпшенні розуміння трагічного сторіччя - 1918 - 2018 рр. - та у спробі вироблення ідей, які сприятимуть переходу до нового, більш буденного та менш конфліктного періоду світової історії.

Розкрито сучасні напрями, форми та методи впровадження світоглядної освіти. Розглянуто методологічні проблеми дослідження світоглядної освіти, осмислено філософсько-культурологічні та психолого-педагогічні аспекти становлення й розвитку світоглядної освіти в Україні. Простежено процес формування життєвих цінностей вихованців закладів освіти з використанням історичної освітньої традиції. Висвітлено тенденції осмислення проблеми самовизначення людини в історії філософської думки. Здійснено соціокультурний аналіз творчої спадщини Р. А. Арцишевського. Досліджено соціально-психологічні особливості побудови життєвих планів і професійних орієнтацій сучасної молоді. Виокремлено та проаналізовано психодіагностичні засоби виявлення шкільної тривожності у процесі психоконсультативної та психокорекційної практики.

Розкрито проблеми теоретичних пошуків у осмисленні глобальних і локальних криз. Зауважено, що однією із пропонованих візій є історична макросоціологія, що дозволяє розглянути поточні реалії та тенденції в цілісній динаміці історичних систем, відшукати глобальні пояснення локальних трендів і визначити доцільність тих чи інших історичних аналогій. Розглянуто аксіобуття особистості як чинник згуртованості суспільства. Проаналізовано детермінанти стресостійкості особистості в умовах війни. Висвітлено проблеми ефективності виконання державними службовцями посадових обов'язків в умовах введення воєнного стану. Увагу приділено питанням забезпечення глобальної продовольчої безпеки на тлі військової агресії в Україні. Розглянуто державний суверенітет як неглобальний принцип на прикладі російсько-української війни.