Ключ. слова: прогресуюча стенокардія, статини, кверцетин, толерантність до фізичного навантаження, С-реактивний протеїн, інтерлейкін-6
Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.140.67-52

Рубрики:

Стенокардія (грудна жаба)

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі результатів обстеження 154-х хворих на стабільну та прогресуючу стенокардію визначено особливості прояву запального синдрому, агрегаційної активності тромбоцитів, ангіогенезу, процесів перекисного окиснення ліпідів у разі порушення ліпідного обміну. Встановлено, що призначення 40 мг/добу симвастатину з першого дня лікування прогресуючої стенокардії сприяє зменшенню проявів запалення на клітинному та системному рівнях, підвищенню основного фактора росту фібробластів та стабілізації атеросклеротичних бляшок. Запропоновано схему приєднання кверцетину, що активізує гіполіпідемічний, протизапальний, антиоксидантний, дезагрегатний, ендотелійпротекторний ефекти лікування. Виявлено, що застосування симвастатину та кверцетину у хворих на стабільну стенокардію протягом 6-ти міс. сприяє підвищенню толерантності до фізичного навантаження та зменшенню частоти повторних госпіталізацій з приводу дестабілізації ішемічної хвороби серця.

Викладено основні проблемні моменти лікарської тактики у разі виявлення солітарних утворів об'ємного характеру в легенях. Встановлено, що для диференційної діагностики добро- чи злоякісного характерів таких процесів потрібно враховувати вік пацієнта, наявність провідних пульмонологічних скарг, особливості онкологічного та професійного анамнезів, проводити повноцінне об'єктивне обстеження хворого. Вивчення розмірів, форми, розміщення, ступеня кальцинації, швидкості росту солітарного утворення в легенях обумовлює надзвичайну важливість послідовного використання променевих методів діагностики. Для остаточної верифікації етіології патологічних округлих тіней і визначення майбутньої лікувальної тактики необхідним є гістологічне дослідження. За відсутності ознак характерних доброякісному утвору, він завжди підлягає резекції, якщо немає протипоказів до її проведення. Своєчасна діагностика та правильне лікування хворих із солітарними об'ємними процесами в легенях суттєво продовжує тривалість життя хворого, а п'ятирічне виживання після резекції пухлини на ранній стадії має місце у 40 - 80 % таких пацієнтів.

Вивчено роль ангіогенних факторів у перебігу різних форм стенокардії на основі визначення основного фактора росту фібробластів у сироватці крові. Вказано на достовірні позитивні зміни цього показника під впливом лікування пацієнтів з включенням до базової терапії симвастатину.

Проаналізовано роль дисліпідемій, перекисної модифікації атерогенних класів ліпопротеїнів, їх гендерні відмінності у розвитку гострих коронарних синдромів. Дисфункція ендотелію та зміни судинно-тромбоцитарного гемостазу розкриваються у їх зв'язку із порушеннями ліпідного обміну. Вказано можливість прогнозування перебігу ішемічної хвороби серця на основі оцінювання рівнів ліпідів, фібриногену та агрегаційної активності тромбоцитів.

Розглянуто клінічний випадок рідкісного захворювання легень із групи дисемінованих - лімфоангіолейоміоматозу легень. У клінічній симптоматиці хворої 24-х років переважали скарги на кашель і кровохаркання, які, згідно зі статистичними даними, є непостійними ознаками лейоміоматозу легень. Прослідкувати залежність виникнення загострень хвороби від менструального циклу у пацієнтки не вдалося, оскільки останній був нерегулярним. Проте, цей факт є свідченням важливої ролі ендокринних порушень у розвитку захворювання. Під час проведення фібробронхоскопії патологічних змін зі сторони бронхіального дерева не виявлено. Дані рентгенофлюорографічного архіву протягом останніх двох років трактувалися як пневмосклеротичні. Діагноз встановлено на базі даних спіральної комп'ютерної томографії легень. Описане спостереження підтверджує складність діагностики цієї патології, важливість вчасної та правильної інтерпретації рентгенологічних даних і доводить, що "золотим стандартом" у верифікації таких діагнозів повинна бути біопсія легень.

Викладено основні проблемні моменти лікарської тактики у процесі виявлення солітарних утворів об'ємного характеру в легенях. Встановлено, що для диференційної діагностики добро- чи злоякісного характерів таких процесів потрібно враховувати вік пацієнта, наявнісгь провідних пульмонологічних скарг, особливості онкологічного та професійного анамнезів, проводити повноцінне об'єктивне обстеження хворого. Вивчення розмірів, форми, розміщення, ступеню кальцинації, швидкості росту солітарного утворення в легенях обумовлює надзвичайну важливість послідовного використання променевих методів діагностики. Для остаточної верифікації етіології патологічних округлих тіней та визначення майбутньої лікувальної тактики необхідним є гістологічне дослідження. За відсутності ознак, характерних доброякісному утвору, він завжди підлягає резекції, якщо немає протипоказів до її проведення. Своєчасна діагностика і правильне лікування хворих із солітарними об'ємними процесами в легенях суттєво продовжує тривалість життя хворого, а п'ятирічне виживання після резекції пухлини у ранній стадії має місце у 40 - 80 % таких пацієнтів.

Представлено клінічний випадок нейросаркоїдозу (НС). Недуга маніфестувала атипово з нападів задишки і відчуття нестачі повітря вночі, які минали після прийому нітрогліцерину та зміни положення тіла; згодом долучились тахікардія, епізоди непритомності, різка загальна слабість, пітливість. Пацієнтка обстежувалася у кардіолога, психоневролога, після флюорографічного дослідження лікувалась із приводу "прикореневої пневмонії". Через відсутність ефекту від терапії виконано спіральну комп'ютерну томографію органів грудної клітки, фібробронхоскопію та виявлено ознаки субстенозу бронхів за рахунок лімфаденопатії межистіння. Проведено диференційну діагностику між туберкульозом, лімфогранулематозом і саркоїдозом (С). Після відеоторакоскопічної біопсії медіастінальних лімфовузлів діагноз С підтверджено гістологічно, що є золотим стандартом у діагностиці гранулематозних процесів. Саме в цей час і через 11 міс від початку захворювання, на тлі деякої позитивної рентгенологічної динаміки С легень, виникла клініка НС, яка, навіть, прогресувала впродовж тижня на фоні прийому в стаціонарі преднізолону 30 мг/добу і метотрексату 7,5 мг/тиж. Спостереження вказує на складність діагностики цієї нозології, важливість вчасного проведення і правильної інтерпретації даних променевої діагностики. Адекватна оцінка початкових кардіальних симптомів могла б скерувати на думку щодо виконання біопсії міокарда для уточнення його ураження.

Важливу роль у розвитку хронічного гастродуоденіту (ХГД) відіграють кислотно-пептична агресія, бактеріальна інвазія, розлади регуляторних систем та психоемоційної сфери. Проаналізовано можливості включення літію у лікування хворих на ХГД, враховуючи його вплив на метаболічні процеси у нервовій системі, шлункову секрецію. Обстежено 176 хворих. Доведено, що загострення ХГД супроводжувалося дефіцитом літію у сироватці крові, причому зниження його концентрації було зіставним із характером і виразністю запально-деструктивних змін слизової оболонки гастродуоденальної зони. Гіполітіємія достовірно корелювала із шлунковою гіперацидністю, наявністю гіпермоторного і дисрегуляторного синдромів. Однак у пацієнтів, які хворіли більше десяти років, відзначено тенденцію до нормалізації сироваткового літію. Вміст літію корелював із такими преморбідними станами як нейротизм і тривожність. Таким чином, включення препаратів літію у фізіологічних дозах до лікувальної програми хворих на ХГД є патогенетично обгрунтованим.

Висвітлено різні форми семінарських занять із лікарями-інтернами за фахом "Внутрішні хвороби", метою яких є систематизація знань та вмінь майбутнього спеціаліста. Семінар - це процес педагогічного спілкування інтерна та викладача, є продуктом наукової співпраці, взаєморозуміння, за якої на етапі підготовки домінує самостійна робота з навчальною літературою та іншими інформаційними джерелами.

Реформування первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики - сімейної медицини є найактуальнішим завданням сьогодення. Кафедра терапії і сімейної медицини Івано-Франківського національного медичного університету проводить підготовку та перепідготовку сімейних лікарів на клінічних базах в сільських лікарських амбулаторіях - клінічних базах кафедри, використовуючи їх як навчально-тренінговий центр. Вперше впроваджено викладання паліативної медицини та хоспісної допомоги.

Викладання медицини катастроф є необхідною складовою післядипломної допомоги лікарів-інтернів та лікарів-курсантів за спеціальностями "Загальна практика - сімейна медицина", "Внутрішні хвороби", "Медицина невідкладних станів". Цикл "Медицина катастроф" охоплює засвоєння практичних навиків, спрямованих на порятунок життя та збереження здоров'я населення при надзвичайних ситуаціях; попередження і лікування уражень (захворювань), що виникли у разі надзвичайних ситуацій; збереження та відновлення здоров'я учасників ліквідації надзвичайних ситуацій.

Однією з сучасних інтерактивних технологій навчання, яку варто використовувати на післядипломному етапі медичної освіти під час проведення практичних занять із лікарями-курсантами, є методика дискусії. Її суть полягає в обговоренні конкретного клінічного випадку з глибоким аналізом діагностичних та лікувальних заходів, які можуть допомогти у вирішенні проблеми. Метод проблемно-орієнтованої дискусії дозволяє максимально широко використовувати досвід лікарів, характеризується постійною взаємодією та позитивною взаємозалежністю учасників навчання, допомагає в опрацюванні складного матеріалу, визначенні прогалин у власній професійній діяльності як курсантів, так і викладачів.

Організація підготовки фахівців в інтернатурі має свої особливості, які зумовлені об'ємністю інформації, що вимагає її концентрації й адаптації до фахових потреб, необхідністю володіння сучасними інформаційними і телекомунікаційними технологіями у щоденній професійній роботі. Педагоги повинні постійно працювати над формуванням особливого стилю викладання, суттю якого є активізація роботи інтерна, розвиток клінічного мислення, мотивація необхідності оволодіння практичними навичками, здатності самостійно приймати рішення, представляти хворого на консультацію професору або на консиліум, виступати на науково-практичних конференціях.

Івано-Франківщина однією з перших областей започаткувала реформування медичної сфери на засадах загальної практики. Надано багаторічний досвід, набутий спільними зусиллями практичної галузі охорони здоров'я та медичного університету. Низка лікувальних закладів первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) Івано-Франківської області була затверджена клінічними базами медичного університету та використовується для очної і заочної підготовки лікарів загальної практики. Висококваліфіковані науково-педагогічні кадри кафедр сімейної медицини активно залучають у лікувально-діагностичний процес лікарських амбулаторій. Ключовими проблемами реорганізації є недостатні фінансування та матеріальне забезпечення, неповна укомплектованість посад сімейних лікарів, повільна реалізація програм щодо створення Центрів ПМСД тощо.

Розглянуто літературу з питань участі ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) у формуванні та дестабілізації атеросклеротичної бляшки. Наведено дані про поділ ЛПНЩ на субфракції та простежено участь кожної із них у процесах атерогенезу (проатерогенні особливості дрібних важких субфракцій та антиатерогенні властивості середніх субфракцій ЛПНЩ). Висвітлено механізми та етапи модифікації ЛПНЩ, наведені докази тісної спорідненості саме окислених ЛПНЩ із скевенджер-рецепторами макрофагів, з перетворенням їх у пінисті клітини та наступним розпадом та формуванням ліпідного ядра бляшки, її стабільністю та дестабілізацією з розвитком гострих коронарних синдромів.

Проведено оцінку причин та запропоновано алгоритм диференційно-діагностичного пошуку при кашлі. Проаналізовано 134 історії хвороб пацієнтів із даним симптомом, які знаходилися на обстеженні і лікуванні у відділенні диференційної діагностики обласного фтизіопульмонологічного центру. З'ясовано, що у 102 випадках причинами кашлю були бронхолегеневі захворювання: пневмонія, хронічний необструктивний бронхіт, ХОЗЛ, бронхіальна астма, плеврити, туберкульоз легень, туберкульозний ендобронхіт, саркоїдоз легень та внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, абсцеси і пухлини легень. Для подальшого дослідження відібрано 32 хворих без патологічних змін на рентгенограмі органів грудної клітки і з труднощами в постановці діагнозу. Додатково використано дослідження шлунково-кишкового тракту, ЛОР-органів, серцево-судинної, ендокринної та нервової систем. У даної групи хворих позалегеневими причинами кашлю визнано гастроезофагеальний рефлюкс, патологію додаткових пазух носа, серцеву недостатність, побічну дію інгібіторів АПФ, психогенні розлади. Допоміг у диференційній діагностиці кашлю т.зв. "терапевтичний тест" із використанням засобів патогенетичної терапії захворювання, яке запідозрено.

Спрямованість сучасної післядипломної медичної освіти за спеціальностями "Внутрішні хвороби", "Загальна практика - сімейна медицина", "Медицина невідкладних станів" повинна забезпечувати орієнтацію на реальне, практичне щоденне застосування здобутих знань та вмінь. Лікарі-інтерни повинні поглиблювати професійні знання, уміння за спеціальністю. Контроль знань і вмінь під час навчання має бути орієнтованим на досягнення кінцевого результату.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.303.1-3

Шифр НБУВ: Ж24388 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що особлива увага під час навчання в інтернатурі повинна приділятись питанням практичної підготовки молодих фахівців, їх самостійній роботі з пацієнтами. Інтерни за спеціальністю "Внутрішні хвороби" за період очного циклу навчання на базі кафедри терапії і сімейної медицини ФПО відбувають чергування в приймальних покоях міських та обласних клінічних лікарень. Молоді лікарі вчаться оцінювати конкретну клінічну ситуацію, швидко встановлювати діагноз. При цьому вони реєструють вид та об'єм медичної допомоги на догоспітальному етапі, визначають покази до госпіталізації, знайомляться з принципами етапності надання медичної допомоги. Правильність дій під час чергувань оцінюється викладачем кафедри, лікарями-ординаторами і, власне, інтернами. Якість наданих послуг порівнюється також із галузевими стандартами по кожній із медичних спеціальностей. У такий спосіб лікарі-інтерни найкраще можуть здобувати та вдосконалювати свої професійні вміння.