На основі фондових матеріалів державних архівів, музеїв, історико-літературних видань, періодики, результатів етнологічних експедицій, свідчень очевидців подається аналіз кобзарства і бандурництва, його еволюції і причин занепаду. Висвітлюються перспективи відродження автентичного кобзарського виконавства, наводяться статистичні відомості про народних співців і характерні репресивні заходи щодо них. В окремому розділі зібрано матеріали, присвячені концептуальним засадам автентичного виконавства та кобзарського інструментарію, практичні нотатки до початкових кобзарських студій, документи, спогади і поетичні твори про трагедію кобзарства.

Розглянуто питання становлення та розвитку скомороства, а згодом і кобзарства на Слобідщині, позитивні стосунки з Церквою і парарелігійними установами, ставлення до кобзарів губернської адміністрації, особливості внутрішньої самоорганізації співоцького цеху. Зазначено, що Слобідський кобзарський цех під впливом історичних, культурних і соціальних умов у ХІХ - ХХ ст. став важливим центром утримання та розвитку співоцької традиції на Україні, а мистецьке надбання харківських незрячих кобзарів (виконавська школа, репертуар, музичні інструменти) стало важливим чинником формування новітніх виконавських течій світського музикування на бандурі.

Рассмотрены вопросы становления и развития скоморошества, а позже и кобзарства на Слободщине, позитивные отношения с Церковью и парарелигиозными учреждениями, отношения к кобзарям губернской администрации, особенности внутренней самоорганизации певческого цеха. Указано, что Слободской кобзарский цех под влиянием исторических, культурных и социальных условий в ХІХ - ХХ ст. стал важным центром удержания и развития певческой традиции на Украине, а художественное приобретение харьковских незрячих кобзарей (исполнительская школа, репертуар, музыкальные инструменты) стало важным фактором формирования новейших исполнительских течений светского музыцирования на бандуре.

Висвітлено маловідомі сторінки виникнення та розвитку українського епічного співоцтва. На підставі архівних матеріалів, наукових джерел і польових записів диференційовано розглянуто набуток "незрячого" кобзарського та "зрячого" бандурницького відгалужень української співоцької традиції. Значну увагу приділено аналізу взаємодії між кобзарством і бандурництвом у різні періоди історії. Визначено перспективи функціонування традиційних співоцьких форм у сучасну пору. Надано інформацію про визначних дослідників епічної спадщини, подвижників і ентузіастів виконавства на традиційних кобзарських інструментах.

Освещены малоизвестные страницы возникновения и развития украинского эпического пения. На основе архивных материалов, научных источников и полевых зависей дифференцировано рассмотрено наследие "незрячего" кобзарского и "зрячего" бандуристского ответвлений украинской певческой традиции. Значительное внимание уделено анализу взаимодействия между кобзарством и бандурничеством в разные периоды истории. Определены перспективы функционирования традиционных певческих форм в настоящее время. Дана информация о выдающихся исследователях эпического наследия, подвижниках и энтузиастах исполнительства на традиционных кобзарских инструментах.

Уперше в українському мистецтвознавстві здійснено системне дослідження форм і груп традиційного українського співоцтва, висвітлено феномен цього явища у контексті світової культури. З використанням розробленого концептуального підходу з залученням нових маловідомих джерельних матеріалів розкрито генезу й особливості розвитку різновидів традиційного українського співоцтва, виявлено специфіку звичаїв, світогляду, творчості й побуту співців та їх взаємодію між собою. Запропоновано концепцію ламінарного розвитку співоцьких форм і груп, алгоритм оцінки окремого співоцького феномену шляхом уведення до наукового обігу еталонної моделі "інтегрального співоцтва", розширеного розуміння вживання термінів "співець", "співоцтво", "кобзарство", "бандурництво". Досліджено культурно-історичну та суспільну роль традиційних співців й аматорів-бандуристів, а також застосовані до них з боку владних інституцій репресивні дії, проаналізовано особливості виникнення та розвитку різновидів традиційного співоцтва на Слобідщині.

Увагу приділено актуальним питанням дослідження та сучасного розвитку музичних інструментів українських традиційних співців-музикантів (кобзи, бандури, торбана, гусел, колісної ліри), а також їх місця серед музичного інструментарію світу. Розглянуто широке коло питань, пов'язаних із феноменами автентичного репертуару кобзарів і лірників, його перегуку з репертуаром традиційних співців інших народів. Розкрито особливості нинішньої репрезентації кобзарського творчого набутку. Висвітлено проблеми культивування в суспільстві епічної творчості, формування спільнот шанувальників, виховання сучасного слухача. Зосереджено увагу на новітньому науковому переосмисленні традиційних "співоцьких" інструментів, експертній оцінці їх різновидів, регіональних особливостей конструкцій, строю. Розглянуто досвід доказової реконструкції інструментів "співоцького" ряду, зокрема висвітлено історичні традиції та новітні досягнення в їх виготовленні. Увагу приділено своєрідностям давнього та сучасного виконавства, традиційним і новаторським школам, способам, стилям гри. Досліджено мовноструктурні засоби імпровізаційного творення героїчного епосу (дум). Здійснено порівняльний аналіз національних картин світу в українській та арабській усній народній творчості. Проаналізовано кореляцію світоглядної системи традиційних співців Слобідської України з філософією Г.С. Сковороди в таких аспектах, як: стосунки із суспільством, мандрівний спосіб життя, ставлення до роботи як до покликання, соціокультурні функції. Висвітлено етномедичні аспекти практики українських традиційних співців-музикантів.

Розглянуто актуальні питання дослідження і сучасного розвитку традиційної (діатонічної, народної) бандури. Приділено увагу походженню бандури, її місцю серед музичних інструментів світу. Розглянуто феномен традиційної бандури, психофізіологічні особливості впливу; парамузичні, сакральні, символічні властивості інструменту. Акцентовано на різновидах інструментів, регіональних особливостях конструкцій, строю, сучасних реконструкцях зразків давніх інструментів. Висвітлено історичні традиції та описано нові особливості виготовлення інструментів; особливості виконавства, способів гри; автентичний репертуар традиційної бандури, особливості його нинішньої репрезентації, засади формування сучасного репертуару тощо. Розглянуто проблеми культивування в суспільстві епічної творчості, формування спільнот шанувальників, виховання сучасного слухача кобзарського виконавства.

Розглянуто актуальні питання дослідження епічного спадку українських традиційних народних співців (кобзарів, лірників, стихівничих та інших). Подано інформацію про історичні, національні, духовні, культурні, художні, естетичні, сакральні та символічні константи української епічної спадщини. Висвітлено значення епосу у формуванні української нації, психофізіологічні феномени впливу епічних творів на людський організм. Розкрито особливості кобзарсько-лірницького епосу в порівнянні з епосом автентичних співців-музикантів інших народів світу. Увагу приділено дослідженню історичних і новаторських шкіл, способів, стилів гри на кобзарських інструментах, основам традиційного виконання епічних творів, трансформації епічного виконавства народних співців у XX ст. Обговорено дискусійні теми, що торкаються засад сучасного відродження кобзарсько-лірницької епічної традиції, особливостей нинішньої репрезентації епічних творів, перспектив творення сучасного епічного репертуару. Розглянуто практичні питання, пов'язані з культивуванням у суспільстві епічної творчості, формуванням спільнот шанувальників у вітчизняних і чужоземних середовищах, пошуком концептів виховання сучасного слухача.