В експерименті вивчено морфологічні зміни ультраструктури міокарда шурів під впливом кардіотоксичного антрациклінового антибіотика доксорубіцину. Експериментальне дослідження проведено на 70-ти статевозрілих білих щурах-самцях лінії Вістар, що були розподілені на три групи: інтактну, контрольну і експериментальну модель доксорубіцинової кардіоміопатії. Динамічне спостереження за тваринами проведено протягом всього періоду моделювання кардіоміопатії, а також 14-ти днів після завершення формування моделі патології. В результаті експерименту встановлено, що кардіотоксичні ефекти доксорубіцину починають проявлятись вже після першого введення антибіотика. Зі зростанням кумулятивної дози доксорубіцину загибель тварин зростала. Показано, що доксорубіцинова кардіоміопатія супроводжується ультраструктурними змінами в кардіоміоцитах у вигляді набряку органел, порушення внутрішньоклітинної архітектоніки, дезорганізації та фрагментації крист мітохондрій, а також мали місце набряк та виражена вакуолізація ендотеліоцитів із розвитком локального тромбозу гемокапілярів міокарда та "сладж-феномену".

Представлено аналіз ранніх клініко-діагностичних критеріїв антрациклінових кардіоміопатій, що розвиваються у дітей із гострою лейкемією на фоні поліхіміотерапії. Клінічний моніторинг стану серцево-судинної системи включав проведення передпротокольного та трьохетапного обстеження, що співпадало із фазами протокольного лікування основного гострої лейкемії. Встановлено, що у більшості дітей основна клінічна симптоматика вкладалась в клініку кардіального, астеновегетативного та цереброастенічного синдромів. Відзначено, що вираженість клінічних проявів кардіотоксичного ефекту антрациклінових антибіотиків зростала під час збільшення кумулятивної дози останніх та переважала у дітей раннього віку та підлітків.

Наведено результати обстеження 16 дітей з гострою лімфобластною лейкемією, у яких у результаті протокольної хіміотерапії з застосуванням доксорубіцину розвинулась токсична антрациклінова кардіоміопатія. Групу контролю становили 20 практично здорових дітей аналогічного віку. Розподіл дослідних груп проведено за віком та кумулятивною дозою доксорубіцину. Стан серцево-судинної системи досліджували до початку та наприкінці кожного протоколу поліхіміотерапії (ПХТ). Відмічено, що скарги з боку серцево-судинної системи (відчуття серцебиття та перебоїв у роботі серця, кардіалгія, вегетативний криз) мали місце вже наприкінці першої фази та протоколу ПХТ. Вираженість скарг переважала у пацієнтів, які одержували вищу кумулятивну дозу доксорубіцину. Виявлено зниження скоротливої здатності лівого шлуночка та розвиток ішемії міокарда в дітей з гострою лейкемією наприкінці першої фази II протоколу. Встановлено збільшення рівня промозкового натрійуретичного пептиду у всіх хворих з гострою лімфобластною лейкемією наприкінці першої фази I протоколу, що можна вважати раннім діагностичним маркером ураження міокарда у них.

Наведено результати дослідження стану вегетативної нервової системи у дітей із гострою лімфобластною лейкемією, у яких у результаті протокольної хіміотерапії із застосуванням антрациклінових антибіотиків розвинулась токсична антрациклінова кардіоміопатія. Розподіл дослідних груп проводився за віковим статусом та кумулятивною дозою доксорубіцину. Дослідження вегетативної нервової системи включало оцінку вихідного вегетативного тонусу, вегетативної реактивності та вегетативного статусу, що проводили в кінці першої фази I, II протоколів та mM протоколу поліхіміотерапії. Оцінку вегетативного статусу дітей проводили шляхом аналізу варіабельності серцевого ритму. Оцінка вихідного вегетативного тонусу встановила дисбаланс між системами регуляції та переважання впливу симпатичної активності на діяльність серцево-судинної системи впродовж всього періоду поліхіміотерапії. Встановлено, що у більшості обстежених дітей має місце знижена вегетативна реактивність з переважанням парадоксального типу реагування. Визначено чітке напруження регуляторних систем організму за рахунок зростання індексу напруги протягом всього періоду хіміотерапії. Крім того, встановлено, що ряд показників варіабельності серцевого ритму у дітей тісно корелює з тривалістю поліхіміотерапії та кумулятивною дозою антрациклінових антибіотиків.

Вивчено механізми розвитку, особливостей клінічного перебігу та лікування уражень міокарду у дітей із гострою лейкемією (ГЛ), які знаходяться на протокольній хіміотерапії, в складі якої є кардіотоксичні антрациклінові антибіотики. Встановлено ранні клініко-діагностичні критерії антрациклінових кардіоміопатій у дітей із ГЛ на фоні протокольної хіміотерапії. Запропоновано алгоритм інструментально-лабораторної діагностики токсичної кардіоміопатії у дітей із ГЛ. Проведено експериментальне моделювання антрациклінової кардіоміопатії на тваринах і вивчено механізми впливу метаболічної кардіопротекції левокарнітином на міокард щурів за умови токсичної кардіоміопатії. Розроблено та впроваджено в практику спосіб фармакотерапії антрациклінової кардіоміопатії у дітей на фоні ГЛ.