Исследования проведены на белых крысах линии Вистар обоих полов массой 185 - 220 г. Острый токсический медикаментозный гепатит вызывали парацетамолом по общепринятой методике. Лечение моделированной патологии проведено введением липосомального кверцетина внутрибрюшинно (в/б) и препаратами сравнения: липином (в/б), силибором (в желудок) и кверцетином в гранулах (в желудок). Исследованы показатели периферической крови, активность процессов перекисного окисления липидов (диеновые конъюгаты и активно реагирующие с тиобарбитуровой кислотой продукты), системы антиоксидантной защиты (церулоплазмин, каталаза) в сыворотке крови, содержание некоторых микро- и макроэлементов в ткани печени. Анализ полученных результатов показал выраженное положительное влияние липосомального кверцетина на течение медикаментозного гепатита, в частности, угнетение процессов перекисного окисления липидов, восстановление активности ферментов системы антиоксидантной защиты и определенные изменения содержания микро- и макроэлементов в ткани печени. Дозировка липосомального кверцетина в количестве 1 мг/кг (по кверцетину) дает лечебный эффект, приравнивается к препаратам сравнения, а по некоторым показателям превосходит их.

У дослідах на білих щурах вивчено ефективність ліпосомального кверцетину (ЛК) у випадку субхронічної аспіринової виразки шлунка та порівняно з еталонними антиоксидантами токоферолу ацетатом і кверцетином. У разі лікувально-профілактичного введення тваринам із модельною патологією ЛК спостережено достовірне зменшення глибини й обсягу виразкових уражень і пригнічення активності процесів ПОЛ. Одержані результати свідчать про здатність ЛК спричиняти лікувально-профілактичну противиразкову дію за рахунок антиоксидантного та мембранопротективного механізму дії.

Дисертацію присвячено проблемі створення та дослідження нової комбінованої мазі з протимікробною та антиоксидантною дією для лікування ран різної етіології. Будь-які раневі пошкодження супроводжуються активацією процесів ПОЛ, що, в свою чергу, сприяє накопиченню перекисних сполук, подальшому пошкодженню клітинних мембран, розвитку запального процесу, погіршенню кровопостачання і сповільненню очищення раневої поверхні, приєднанню інфекційних агентів, подовженню термінів загоєння. Патогенетично обгрунтована і експериментально доведена доцільність і ефективність місцевого використання мазі з протимікробною та антиоксидантною дією при термічних опіках, площинних ранах, а особливо, при променевих пошкодженнях, де має місце ефект "післядії" радіоактивного опромінення та вогнепальних пораненнях, що супроводжуються значним об'ємом некротизованих тканин навколо раневого каналу. Використання комбінованої мазі, до складу якої входять протимікробні засоби (нітазол і стрептоцид), антиоксидант фенозан-кислота та водорозчинна основа, дозволяє зменшити об'єм пошкодження тканин, запобігти запальним та гнійно-некротичним ускладненням, стимулювати розвиток грануляційної тканини, і, в кінцевому результаті, прискорити загоєння ран.

Проведено вивчення фармакотерапевтичної ефективності та фармакодинаміки ліпосомального кверцетину (ліпофлавону) та ліпіну за умов опромінення, експериментальних виразок шлунка, токсичних гепатитів, термічного опіку. Встановлено, що дія ліпосомального кверцетину (ЛК) і ліпіну реалізується шляхом пригнічення апктивності ВРО, ефективної регуляції прооксидантно-антиоксидантної рівноваги. В результаті цього ЛК та ліпін нормалізують стан системи антиоксидантного захисту організму, запобігають формуванню деструктивно-нектротичних процесів у пошкоджених тканинах, виявляють мембранопротекторні ефекти, відновлюють метаболічні процеси. В процесі дослідження фармакодинаміки виявлено радіо- та гепатопротекторну активність, профілактичну та лікувально-профілактичну ефективність ЛК у разі виразку шлунка, а також його репаративну дію за термічного опіку шкіри. У проведених вперше порівняльних дослідженнях знайдено риси подібності та відмінності впливу ЛК та референтних препаратів на процеси ПОЛ, функціональну активність системи АОЗ. Доведено переваги ЛК перед референтними препаратами як за лікувально-профілактичного, так і лікувального режимів введення. ЛК може бути рекомендований як радіо-, гастро-, гепатопротекторний засіб, а також для лікування опікової хвороби.

Аналіз 344 повідомлень про побічні реакції лікарських засобів, що впливають на нервову систему, які надійшли до регіонального відділення Державного експертного центру МОЗ в Івано-Франківській області протягом 2007 - 2012 рр., проведено за рядом показників. Встановлено причинно-наслідковий зв'язок між побічними реакціями та застосуванням лікарських засобів згідно з якісною методикою, рекомендованої ВООЗ. Більша частина повідомлень (42 %) стосувалась психолептичних засобів, по 17 % припадало на анестетики та анальгетики, 14 % випадків стались у разі застосування психоаналептиків, 5 % викликані протиепілептичними засобами і ще 5 % - іншими засобами, що впливають на нервову систему. Всі описані небажані прояви фармакотерапії були передбачуваними, із них більшість (64 %) - несерйозними та 36 % серйозними, тобто такими, що викликали загрозу життю пацієнта або подовжували термін госпіталізації. У 64,5 % випадків побічна дія розвивалась на першу добу застосування препаратів. Повідомлення про побічні реакції одержано з лікувальних закладів різного профілю, але, оскільки, загалом лише 30 - 43 % із них рапортують про несприятливі події, пов'язані з використанням лікарських засобів, то про дійсну картину проблеми маємо уявлення далеко не повне. У разі застосування препаратів цієї групи слід ретельно враховувати можливі ризики розвитку небажаних реакцій з метою їх попередження.

Висвітлено шляхи вдосконалення самостійної позааудиторної роботи студентів фармацевтичного факультету під час вивчення фармакології. Показано, що підвищення якості самостійної позааудиторної роботи сприяє розвитку творчих здібностей студентів, формує у майбутніх провізорів здатність до самостійного здобуття, обробки та застосування набутих знань у практичній роботі.

Досліджено білих рандобредних щурів, яким змодельовано токсичний медикаментозний некроз печінки введенням парацетамолу. Досліджуваний засіб - ліпосомальний кверцетин в дозі 5 мг/кг (з розрахунку по кверцетину) та препарати порівняння ("Ліпін" і "Калефлон") у відповідних дозах вводили щоденно за схемою. У відповідні терміни тварин декапітували під наркозом і вивчали біохімічні та морфологічні показники. Гістоморфологічні дослідження показали зменшення пошкодження структури печінки у разі введення ліпосомального кверцетину (ЛК) доочеревинно у тварин із експериментальним гепатитом, викликаним парацетамолом. Дослідження амінотрансферазної активності підтверджують пригнічення цитолізу гепатоцитів. Зниження рівня перекисного окиснення ліпідів у пролікованих тварин указує на антиоксидантний вплив ЛК, що пояснюється як дією кверцетину, так і антиоксидантними властивостями лецитинових ліпосом.

В експериментах, проведених на білих щурах, досліджено гепатопротективну ефективність ліпосомального кверцетину за експериментального етанолового гепатиту. Нормалізація досліджуваних біохімічних показників пов'язана з відновленням структури мембран гепатоцитів та вираженим антиоксидантним впливом ліпосомального кверцетину. У порівнянні з референс-препаратами ліпосомальний кверцетин виявляє найбільш виражений ефект інгібування ВРО та відновлення активності ферментів антиоксидантного захисту, що сприяє виживанню тварин та значно полегшує перебіг модельованої патології.

Досліди проведено на білих щурах лінії Вістар, що були піддані опроміненню в дозі 6 Гр. За рівнем артеріального тиску (АТ) спостерігали в термін найбільшого прояву радіаційного впливу на ендотелій, тобто 7 - 9 день. Досліджуваний засіб вводили через 1 годину після опромінення доочеревинно. Тваринам проведено вимірювання АТ у хвостовій вені за допомогою комплексу SPHYGMOMANOMETER S-2 (HSE, Німеччина). Показники порівнювали із аналогічними у інтактних та опромінених нелікованих тварин. Значне підвищення АТ відмічене у нелікованих щурів, в той час як при введенні ліпосомального кверцетину (ЛК) показники АТ були достовірно меншими і не суттєво відрізнялись від контролю. ЛК зменшує пригнічення ендотелій-залежного розслаблення, нормалізує скоротливу функцію гладеньких м'язів судин, чим попереджує розвиток гіпертензії.

В експерименті на білих щурах із модельованим етанолом підгострим токсичним гепатитом вивчено вплив ліпосомального кверцетину на біохімічні показники, що характеризують стан гепатоцитів, синтезувальну та детоксикувальну функції і гістоструктуру печінки. Збереження морфоструктури печінки та зменшення дистрофічних і некротичних явищ корелювали з нормалізацією біохімічних показників. Лікувальна ефективність досліджуваного препарату виявилась високою у порівнянні з еталонними препаратами, а за впливом на процеси цитолізу та холестазу перевищувала їх.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р368-52

Рубрики:

Ураження іонізуючим випромінюванням

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено досліди на 70 білих щурах лінії Вістар обох статей масою 185 - 220 г. Змодельовано токсичний медикаментозний некроз печінки введенням парацетамолу щурам дозою 1250 мг/кг у шлунок 1 раз на добу у вигляді суспензії в 2 % розчині крохмального гелю протягом 2 діб. Лікування модельованої патології проведено введенням ліпофлавону та ліпіну, котрі вводили внутрішньоочеревинно. Препаратами порівняння слугували силібор та кверцетин в гранулах, які введено в шлунок. Досліджено показники, що характеризують вплив препаратів на структурно-функціональні показники стану печінки. Аналіз одержаних результатів показав виражену гепатопротекторну ефективність досліджуваних ліпосомальних засобів, яка проявилась суттєвим зменшенням активності процесів цитолізу та холестазу, відновленням синтезуючої та детоксикуючої функцій печінки.

Впровадження кредитно-модульної системи освіти на стоматологічних факультетах ВНЗ України і, в тому числі ІФНМУ, є закономірним продовженням процесу інтеграції вітчизняної медичної освіти у європейський освітній простір та необхідним етапом модернізації методів викладання у вищій школі. Вивчення фармакології за новою типовою програмою суттєво збільшує обсяг навчального матеріалу, що має бути опрацьований студентами самостійно, а це, в свою чергу, - збільшує потребу у консультативній допомозі з боку викладачів. Недосконалість існуючих друкованих підручників та/або їх недостатня наявність у бібліотеках та книгарнях викликає необхідність створення і видання друкованим способом навчально-методичних посібників, збірників завдань та розміщення їх електронних версій на веб-сайті університету. Досвід роботи викладачів кафедри клінічної фармації з курсами фармакології та клінічної фармакології за кредитно-модульною системою на медичному факультеті, набутий протягом попередніх чотирьох років, надає можливість правильно організувати навчальний процес із студентами-стоматологами і допомагає створювати сприятливі умови для оптимального засвоєння і розуміння складного, але необхідного кожному лікарю предмету фармакології.

Дослідження проводили на 340 дорослих білих щурах лінії Вістар із модельованими токсичними гепатитами. Ураження печінки відтворювали лікарськими засобами (тетрацикліном, ізоніазидом, парацетамолом) та хімічними токсикантами (тетрахлоретаном, етанолом). Вивчення біохімічних, гематологічних та морфологічних показників засвідчило високу ефективність ліпофлавону поряд із фармакопейними гепатопротекторами тіотриазолін і силібор, а також у порівнянні з еталонними антиоксидантами токоферол і кверцетин. Поглиблений статистичний аналіз одержаних в експерименті біохімічних показників, зокрема - маркерів цитолізу та активності системи ПОЛ - АОЗ, підтвердив достовірну перевагу і високу ефективність ліпофлавону, що узгоджується і з даними гістологічного дослідження. Одержані результати надають можливість стверджувати, що ліпофлавон в дозі 10 мг/кг має виражену гепатопротекторну, антиоксидантну, антирадикальну та репаративну дію і може бути використаний для лікування та профілактики гепатитів за умов тривалого застосування гепатотоксичних ліків (ізоніазид) або при алкогольному чи тетрахлорметановому ураженні печінки.

Дані моніторингу випадків побічної дії лікарських засобів (ЛЗ), що використовують у дерматологічній практиці, які були зареєстровані співробітниками Департаменту післяреєстраційного нагляду Державного Експертного Центру МОЗ України в 2011 р., свідчать про доволі часте виникнення небажаних реакцій під час місцевого застосування ЛЗ. Так, серед усіх фармакотерапевтичних груп ЛЗ із різними способами введення дерматологічні засоби склали у 2011 р. 0,9 % за частотою розвитку побічних реакцій (ПР). Проаналізовано 86 повідомлень, з яких 12 % оцінені як серйозні та 88 % - як несерйозні ПР. Детальний аналіз показав, що частіше ПР спостерігалась у дорослих пацієнтів обох статей віком від 46 до 80 років (34,3 %), а також у дівчаток віком від 2 до 17 років (54,5 % від усіх випадків ПР, що виникли у дітей). У переважній більшості повідомлень відмічено свербіж (80,2 %) та локалізовані висипання у місці нанесення ЛЗ (59,3 %). Найбільшу частку випадків спостережено під час застосування антисептичних та дезінфікуючих засобів (39,5 %).

Мониторинг побочного действия лекарств, который осуществляется в мире и в Украине в течение последних десятилетий, существенно расширил знания медиков о возможных осложнениях фармакотерапии, в частности о гепатотоксическом действии лекарств. По данным спонтанных сообщений врачей Ивано-Франковской области, полученным сотрудниками регионального отделения Государственного экспертного центра МЗ Украины в 2002 - 2012 гг., о возникновении симптомов, указывающих на развитие гепатотоксичности, было сообщено в 6,2 % случаев от общего количества (2682). Из них только треть была подтверждена биохимическими исследованиями (резкое увеличение уровня трансаминаз), а остальные - обоснованы жалобами пациентов и клинической картиной (потерей аппетита, диспептическими расстройствами, болью и тяжестью в правом подреберье). Ни в одном из сообщений не указаны результаты инструментальных (УЗИ, компьютерной томографии или МРТ) или гистологических (биопсия печени) исследований. Частоту развития гепатотоксического побочного действия при применении лекарственных средств (ЛС) в терапевтических дозах чаще наблюдали у пациентов, которые получали длительное курсовое лечение цитостатиками и туберкулостатическими препаратами. Верификация поражения печени ЛС проведена только в 2,24 % случаев биохимическими тестами (АлАТ, АсАТ). Диспептические расстройства, которые описаны в сообщениях, могут быть проявлениями поражения печени, отмечены в 3,99 % случаев при курсовом применении Доксициклина, Пиразинамида (Пайзина), Гатифлоксацина, Пасконата в терапевтических дозах, что можно объяснить кумулятивной дозой препаратов.

В експерименті на тваринах з гепатитом, викликаним ізоніазидом, виявлено гепатопротективну дію ліпосомального кверцетину. Дослідження показали зменшення летальності тварин, пригнічення цитолізу гепатоцитів та активності перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ), посилення АОЗ. Гістоморфологічні зміни вказують на посилення репаративних процесів у печінці. Ефективність досліджуваного засобу перевищує дію еталонних гепатопротекторів, що були використані як препарати порівняння.

Експерименти проведено на білих щурах лінії Вістар, яким моделювали гострий токсичний гепатит введенням тетрахлорметану. Вивчено гепатопротекторну активність вітчизняного препарату Ліпофлавон, який є ліпосомальною формою кверцетину, порівняно з активністю токоферолу, силібору, кверцетину в гранулах і тіотриазоліну. За допомогою досліджень встановлено високу гепатопротекторну активність ліпофлавону за умов гострого токсичного ураження печінки. Антиоксидантний ефект ліпофлавону сприяв пригніченню процесів надмірної пероксидації ліпідів, відновленню активності системи антиоксидантного захисту, нормалізації синтезуючої та детоксикуючої функції печінки. Гістологічні та електронно-мікроскопічні дослідження виявили суттєве покращання архітектоніки печінки і зменшення глибини уражень на ультраструктурному рівні. За ефективністю ліпофлавон можна порівняти з тіотриазоліном, який переважає інші референс-препарати.

На кафедрі фармакології проводиться робота щодо удосконалення та пошуку нових підходів для покращання навчання іноземних студентів. Значна увага приділяється методиці викладання предмету та підходів, спрямованих на покращання кінцевого рівня знань, мотивації студентів у вивченні фармакології. Іноземні студенти демонструють як нерівнозначність підготовки та знання мов навчання, рівень мотивації, так і базових знань. Співробітниками кафедри опрацьовані та видані типографським способом методичні рекомендації та тестові завдання англійською, російською та українською мовами навчання, які адаптовані із врахування індивідуальних потреб студентів, для англомовних студентів використовуються тести з Інтернет-баз даних тестів медичних факультетів зарубіжних університетів, додатковий матеріал для підготовки практичних занять. З метою збільшення мотивації студентів до вивчення предмету та підготовки і покращання результатів складання ліцензійного іспиту "Крок-1" практикується залучення студентів до роботи в студентському науковому гуртку, підготовки рефератів та виступів з ними на практичних заняттях, проведення проміжних періодичних тестувань.

Кількість повідомлень про розвиток небажаних реакцій під час медичного застосування лікарських засобів (ЛЗ), що надходить до регіональних відділень Державного експертного центру МОЗ України, щороку зростає. Проведено аналіз 847 карт-повідомлень про розвиток побічних реакцій (ПР) на ліки, що надійшли до регіонального відділення Центру у Івано-Франківській області протягом 2007 - 2009 рр., а також розглянуто помилки у проведенні фармакотерапії та їх можливу роль у розвитку небажаних ефектів. Згідно з поданими спонтанними повідомленнями протягом 2007 - 2009 рр. найчастіше виникали ПР алергічного характеру, які мали переважно легкий перебіг. Серед лікарських помилок, виявлених в результаті аналізу, були: неуважне ставлення до алергологічного анамнезу та ймовірності виникнення алергічних реакцій під час застосування ЛЗ, що майть спільні алергенні детермінанти; некоректне встановлення діагнозу; поєднане застосування ЛЗ з однаковим механізмом дії, результатом взаємодії яких може бути розвиток ПР. Для попередження лікарських помилок у фармакотерапії необхідно звертати більшу увагу на вивчення фармакології та клінічної фармакології на етапі переддипломної підготовки студентів-медиків та в системі післядипломної освіти лікарів усіх спеціальностей.