Індекс рубрикатора НБУВ: Э372.27-36-028 + Э370.9(4УКР)-48

Рубрики:

Українська Православна Церква

Християнство в окремих країнах

Шифр НБУВ: Ж69265 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено події та процеси релігійно-церковного життя в Галицько-Волинській Русі другої половини XIII - першої половини XV ст. Проаналізовано геополітичну ситуацію та становище Галицько-Волинського князівства за умов монгольської навали. Розкрито сутність і спрямованість східної політики Папського престолу з урахуванням золотоординського фактора. Розглянуто засоби та методи папської дипломатії, орієнтованої на запровадження церковної унії у Галицько-Волинському князівстві. Досліджено ідейне підгрунтя, спрямованість і наслідки експансії католицизму у контексті східної політики папства на галицько-волинських землях. Наведено результати порівняльного аналізу становища православної Церкви на волинських і галицьких землях до та після Кревської унії (1385 р.). Досліджено значення факту створення та існування Галицької митрополії за умов експансії католицизму та втрати незалежності Галицько-Волинського князівства. Виявлено політично-релігійні причини та проаналізовано наслідки скасування Галицької митрополії.

Исследованы события и процессы религиозно-церковной жизни в Галицко-Волынской Руси второй половины XIII - первой половины XV ст. Проанализированы геополитическая ситуация и положение Галицко-Волынского княжества в условиях монгольского нашествия. Раскрыты сущность и направленность восточной политики Папского престола с учетом золотоордынского фактора. Рассмотрены средства и методы папской дипломатии, ориентированной на внедрение церковной унии в Галицко-Волынском княжестве. Исследованы идейный базис, направленность и последствия экспансии католицизма в контексте восточной политики папства на галицко-волынских землях. Изложены результаты сравнительного анализа положения православной Церкви на волынских и галицких землях до и после Кревской унии (1385 г.). Показано значение факта создания и существования Галицкой митрополии в условиях экспансии католицизма и утраты независимости Галицко-Волынского княжества. Выявлены политико-религиозные причины и проанализированы последствия ликвидации Галицкой митрополии.

Розкрито сутність і спрямованість Східної політики Папського престолу у контексті геополітичних трансформацій на землях Русі після золотоординської навали. Визначено дискурс Східної політики Папського престолу з урахуванням монголо-татарського фактора та спроби встановлення церковної унії в Галицько-Волинському князівстві як інструменту Східної політики папства. У даному аспекті досліджено католицьку експансію на галицько-волинських землях після втрати незалежності Галицько-Волинського князівства, показано роль католицизму в геополітичних трансформаціях на українських землях після Кревської (1385 р.) та Городельської (1413 р.) уній. Існування Галицької митрополії в XIV ст. розглянуто як вияв прагнення Південно-Західної Русі до церковної самостійності, а її ліквідацію - як наслідок геополітичних змагань Великого князівства Литовського та політично-церковних сил, що створювали централізовану Московську державу, які згодом почали міждержавну (московсько-литовську) боротьбу за митрополичу Київську кафедру.

Проаналізовано чинники та перебіг основних етапів скасування греко-уніатської церкви в Російській імперії, а також особливості викорінення її набутків у сакральній царині до офіційних "возз'єднань" 1839 р. на Правобережній Україні та 1875 р. на Холмщині та Підляшші з російською православною церквою (РПЦ). Розглянуто питання трансформації греко-уніатської церкви на Правобережній Україні внаслідок поділів Речі Посполитої в 1772 - 1795 рр. Висвітлено становище греко-уніатської церкви за правління імператорів Павла І та Олександра І. Визначено чинники та наслідки зміни становища греко-уніатів на межі XVIII - XIX ст., лібералізації ставлення самодержавства до греко-уніатів на початку XIX ст. Описано технологію інкорпорації уніатської Холмської єпархії до складу РПЦ 1875 р. в контексті її наслідків.

Проаналізовано причини, характер та наслідки внутрішніх трансформацій уніатської церкви крізь призму етноконфесійної політики російського самодержавства в період правління імператора Олександра I.

Досліджено чинники та перебіг основних етапів скасування Греко-Уніатської Церкви в Російській імперії, а також викорінення її набутків у сакральному суспільстві до офіційних "возз'єднань" 1839 р. (Правобережна Україна) і 1875 р. (Холмщина і Підляшшя) з Російською Православною Церквою та впродовж десятиріч після них. Показано спрямованість етноконфесійної політики російського самодержавства на Првобережжі, що полягала в "ослабленні в західній Росії польського впливу і піднятті російської народності та віри" та маласвої вияви в "очищенні унії від домішок латинства", підпорядкуванні греко-уніатських освітніх установ Комісії духовних училищ, підлеглості Греко-Уніатської Церкви обер-прокурору Синоду.

Проаналізовано інституційні та внутрішні трансформації греко-уніатської церкви періоду поділів Речі Посполитої (1772 - 1795 рр.). Розкрито чинники та наслідки приєднання уніатів Правобережної України до Російської Православної Церкви в період між другим і третім поділами Речі Посполитої (1793 - 1795 рр.). Визначено спрямованість та практику реалізації курсу російського царату стосовно Греко-Уніатської Церкви після третього поділу Речі Посполитої (1795 - 1796 рр.). Охарактеризовано ставлення російського самодержавства до Греко-Уніатської Церкви в кінці XVIII - першій чверті XIX ст. Увагу приділено становищу Церкви в контексті релігійно-церковної політики Росії (1796 - 1801 рр.). Простежено етнокультурну асиміляцію населення Правобережжя як один з провідних напрямів внутрішньої політики Росії (1825 - 1855 рр.). Акцентовано на трансформаціях освітньо-виховної сфери Греко-Уніатської Церкви. Розглянуто заходи урядових і церковних структур щодо нейтралізації реакції населення на його "возз'єднання" з Російською Православною Церквою.

Проаналізовано спрямованість, механізми, засоби та методи реалізації етноконфесійної політики Російської імперії щодо Греко-Уніатської Церкви на Правобережній Україні наприкінці XVIII - упродовж XIX ст. Вивчено інституалізаційні та внутрішні трансформації Греко-Уніатської Церкви періоду поділів Речі Посполитої (1772 - 1795 рр.), ставлення російського самодержавства до цієї Церкви в період правління Павла І та Олександра І. Розглянуто послідовність розгортання репресивної політики Миколи І щодо неї та адміністративно-силові методи її скасування. З'ясовано реалії практики утвердження позицій Російської Православної Церкви на Правобережній Україні впродовж середини - другої половини ХІХ ст. Доведено, що після поділів Речі Посполитої на Правобережній Україні, яка ввійшла до складу Російської імперії, розгортається цілеспрямована самодержавно-синодальна кампанія поступового ослаблення позицій Греко-Уніатської Церкви та повернення греко-уніатів до православ'я.

Відзначено, що друкарня Чину святого Василія Великого в м. Почаїв здобула значних художньо-мистецьких досягнень у галузі книговидавництва. Висвітлено видавничу діяльність Почаївської василіанської друкарні та визначено основні причини, методи та наслідки її поступової ліквідації. Встановлено, що почаївські видавці протистояли полонізації населення регіону, зберігаючи національну культуру Правобережної України.

На значному джерельному матеріалі церковного та світського походження досліджено обставини появи та специфіку місіонерської роботи низки римо-католицьких орденів на Волині, зокрема виникнення, особливості діяльності та набутки культурно-освітньої праці провідних осередків ордену піарів упродовж кінця XVII - першої третини XIX ст. Увагу приділено культурно-освітньому спадкові римо-католицького ордену, гаслом якого стало - "Благочестя та Освіта".

Розглянуто широке коло питань, пов'язаних із розвитком національних ідентичностей крізь призму мистецтва: мистецтвознавчі та етнографічні розвідки, а також студії, присвячені мистецькій освіті. Висвітлено мистецькі, філософські та психологічні аспекти людської життєдіяльності. Розглянуто неофольклоризм в українському мистецтві другої половини XX - початку XXI ст. Розкрито образно-пластичні можливості художнього текстилю у сучасній українській сценографії. Досліджено методи стилізації та інтерпретації в архітектурній композиції. Розкрито особливості технології виготовлення традиційної кераміки. Увагу приділено проблемам стилістичного створення образу соліста-вокаліста. Висвітлено національно-культурні рефлексії мистецької освіти. Розглянуто креативність як важливу складову особистості викладача образотворчого мистецтва.

Наведено матеріали, присвячені 70-річчю від дня народження професора, ректора Рівненського державного гуманітарного університету, заслуженого діяча науки і техніки України, члена-кореспондента Академії педагогічних та соціальних наук, члена-кореспондента Міжнародної слов'янської академії Р. М. Постоловського. Подано наукові розвідки з історії слов'янських народів і широкого спектру проблем української історії різних періодів. Розкрито демографічні, економічні та політичні фактори розвитку колоніальної ідеї у Франції в новий час. Висвітлено особливості сучасних взаємовідносин чоловіка та жінки в ісламі. Розглянуто питання політичних аспектів українсько-польських: від Люблінської унії до Люблінського трикутника. Визначено особливості ідентифікації сучасних протестантів в Україні. Досліджено мистецтво Волині XVI - XVII ст. у науковій спадщині професора Мечислава Ґембаровича. Окреслено інноваційні виклики вивчення історії у контексті реалізації завдань нової української школи. Увагу приділено колективній пам'яті як ціннісно-смисловій матриці національної ідентичності. Вивчено міжнародний досвід приватних військових компаній, визначено перспективи для України.

З'ясовано обставини постання римо-католицького чернечого ордену піарів на Волині та основні засади його культурно-освітньої діяльності впродовж ХVIII - першої половини ХIХ ст. Виявлено, що одним із її векторів стало включення у навчально-виховну програму сценічного та музичного мистецтва, що втілилося, зокрема, у функціонуванні шкільного театру. Розглянуто провідні аспекти значення шкільних театральних постановок для формування особистості вихованця піарського колегіуму на теренах Волині.

Досліджено обставини заснування осередків ордену піарів на Волині. Осмислено їх здобутки в царині освітньо-культурної комунікації, окреслено мистецьку діяльність як втілення ідейних орієнтирів доби пізнього бароко в сакральному зодчестві, монументальному живописі та скульптурі. Проаналізовано основні сегменти художньо-естетичного простору піарського шкільництва краю.