Розглянуто основні види психологічної, психотерапевтичної та психіатричної допомоги військовослужбовцям-суїцидентам (ВСС). Це: первинна, екстрена, амбулаторно-консультаційна, госпітальна допомоги. Наведено основні етапи надання невідкладної суїцидологічної допомоги ВСС: діагностичний етап (збір інформації про військовослужбовця), терапевтичний етап (кризова підтримка, спрямована на зняття негативних афективних переживань, прояснення конфліктної ситуації та досягнення розуміння проблеми, структурування ситуації, активізацію антисуїцидальних установок).

Розглянуто основні чинники суїцидальної поведінки військовослужбовців (нейробіологічні (НБЧ), біохімічні (БХЧ), соціальні (СЧ), психологічні). НБЧ суїцидальної поведінки (СП) є особливості функціонування серотонінергічної та моноамінергічної медіаторних систем. БХЧ суїцидальності є складові обміну ліпідів (жирів) - холестерол. СЧ (оточення, колективні норми, стосунки підлеглості) істотно впливають на СП військовослужбовців, також самогубство, занадто рекламуються в літературі, кіно, засобах масової інформації. Однак, зазначено, що суїцид є проявом аутоагресивної поведінки військовослужбовця, ключовими чинниками якого є психологічні, а інші діють опосередковано через емоційні переживання та мотивацію.

Виявлено основні теоретико-методологічні підходи у дослідженні спілкування військовослужбовців. Розроблено динамічну модель та запропоновано програму дослідження спілкування військовослужбовців за особливих умов діяльності. Вивчено умови, зміст і динаміку спілкування військовослужбовців у ході тактико-спеціальних навчань. Проаналізовано залежність спілкування військовослужбовців від їх індивідуально-психологічних особливостей та ефективності сумісної діяльності від виду спілкування. Розроблено систему психолого-педагогічної роботи з формування та удосконалення консолідуючого спілкування військовослужбовців за даних умов дільності.

Розглянуто проблему відповідальності. Проаналізовано проблему відносно вітчизняних і зарубіжних досліджень. Розкрито мету та результати дослідження визначеної проблеми. Визначено види відповідальності особистості.

Розглянуто проблему відповідальності. Проаналізовано проблему відносно вітчизняних і зарубіжних досліджень. Розкрито мету та результати дослідження визначеної проблеми. Визначено важливі чинники відповідальності особистості.

Розглянуто діяльність Харківських психологів в роки Великої Вітчизняної війни. Надано аналіз змін напрямків діяльності дослідницьких та навчальних установ. Проведений аналіз дозволив визначити особливості діяльності вчених-психологів у воєнні та повоєнні роки.

Досліджено теоретичні та практичні проблеми конфліктології. Розглянуто загальну теорію конфлікту, наведено його характеристику як соціального феномену. Надано поняття конфлікту суб'єктивної та об'єктивної детермінації, розкрито їх причини, функції та динаміку. Наведено класифікацію конфліктів у сфері управління, показано особливості родинних конфліктів і можливості їх вирішення.

Увагу приділено актуальним питанням сучасної персонології. Висвітлено теоретико-методологічні та прикладні аспекти дослідження проблеми ефективного функціонування та розвитку особистості в різних сферах життєдіяльності в умовах соціальних змін. Розглянуто соціогенетичні, психологічні, духовні чинники підтримки її самоефективності та життєстійкості. Наведено авторські технології психологічного супроводу, консультування, реабілітації особистості в ускладнених і кризових ситуаціях життя. Особливу увагу акцентовано на актуалізації ресурсів особистісного зростання людини в генезі її буття.

Подано стислий огляд генезису проблеми ставлення до полону та до військовополонених. Для вирішення поставлених у роботі завдань обстежено 694 колишніх військовополонених, яких було звільнено з полону впродовж 2015–2019 років (643 особи (92,7 %) – військовослужбовці Збройних Сил України та 51 особа (7,3 %) – бійці добровольчих батальйонів). Проведений аналіз дозволив поділити сучасний військовий полон на три основні види: «військовий підрозділ», «професійні найманці» та «бандформування». Встановлено основні стадії військового полону. Визначено фази військового полону. Виявлено інституційне середовище, яке складає простір полону. Визначено психологічні особливості командирів підрозділів, у полоні яких перебувають українські військовослужбовці, та виділені основні типи катів, які застосовують незаконні методи впливу. Розроблено соціально-психологічну модель наслідків військового полону, виділено рівні психологічних феноменів, що входять до складу цієї моделі. Визначено стратегію, основні завдання та принципи реінтеграції колишніх військовополонених до умов мирного життя.