Розглянуто завдання клінічної фармакології, процеси лікарської терапії, зокрема, фармацевтичний, фармакокінетичний, фармакодинамічний, терапевтичний, проаналізовано показники фармакокінетики. Висвітлено специфічні аспекти перинатальної та педіатричної клінічної фармакології, особливості геріатричної клінічної фармакології. Описано міжнародну систему та правила проведення клінічної апробації нових лікарських препаратів.

Рассмотрены задания клинической фармакологии, процессы врачебной терапии, в частности, фармацевтический, фармакокинетический, -динамический, терапевтический, проанализированы показатели фармакокинетики. Освещены специфические аспекты перинатальной и педиатрической клинической фармакологии, особенности гериатрической клинической фармакологии. Описаны международная система и правила проведения клинической аппробации новых лекарственных препаратов.

Досліджено вплив раміприлу та лозартану на стан судинно-тромбоцитарного гемостазу після 12-тижневої антигіпертензивної терапії у пацієнтів з гіпертонічною хворобою ІІ стадії. Досліджено зміни рівня спонтанної, АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, часу та швидкості тромбоцитарної агрегації. Виявлено виражений абсолютний клінічний ефект відносно спонтанної, АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів і швидкості тромбоцитарної агрегації у разі застосування як раміприлу, так і лозартану. За призначення раміприлу на відміну від лозартану встановлено більш виражене зменшення середнього показника спонтанної тромбоцитарної агрегації та збільшення середнього показника часу агрегації.

The paper studies the influence of ramipril and losartan on the changes of indeces of platelet-vessel hemostasis - spontaneous, ADF-inductive aggregation of thrombocytes, time and rate of the platelet aggregation after 12 weeks of therapy in patientswith essential hypertension of stage II. It has been established the absolute clinical effect in relation to spontaneous, ADF-inductive aggregation of thrombocytes and speed of the platelet aggregation at setting both ramipril and losartan. Application of ramipril forwards more considerable diminishing of index of the spontaneous aggregation and increase of index of aggregation time.

Приведены результаты изучения эффективности тиотриазолина в комплексном лечении хронических диффузных заболеваний печени. Основная группа состояла из 86-ти больных, страдающих хроническим гепатитом и циррозом печени различной степени активности. В течение 10-ти суток они принимали тиотриазолин. Пациенты такого же возраста и с аналогичной патологией (54 человека) составляли контрольную группу. Их лечили традиционно. Результаты лечения тиотриазолином были значительно выше, чем результаты в контрольной группе. Это позволило сделать вывод, что тиотриазолин имеет мощные дезинтоксикационные свойства. Дифференциальная терапия, включающая тиотриазолин имеет мощные дезинтоксикационные свойства. Дифференциальная терапиия, включающая тиотриазолин, уменьшает интенсивность процессов эндогенной интоксикации с максимальной эффективностью, тормозит прогрессирование воспалительного процесса в печени, предупреждает развитие осложнений, уменьшает длительность пребывания больного в стационаре.

Ключ. слова: цитокіни, апоптоз, хронічний панкреатит, ішемічна хвороба серця
Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.11-3 + Р413.601.1-3

Рубрики:

Ішемічна хвороба серця

Панкреатити

Шифр НБУВ: Ж22945 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено порівняльний аналіз інтенсивності вільнорадикального окиснення ліпідів, активності протирадикальних систем у співвідношенні з морфофункціональними властивостями еритроцитів і станом внутрішньопечінкової гемодинаміки у разі токсичного ураження печінки. Вивчено патогенетичні особливості токсичних уражень печінки у 107 хворих відповідно до інтенсивності процесів пероксидного окиснення ліпідів, стану захисних протирадикальних систем, морфофункціональних властивостей еритроцитів, загального фібринолітичного та протеолітичного потенціалу плазми, мікроциркуляторних розладів у печінковому кровоносному руслі. Доведено, що включення препарату для системної поліензимної терапії "Вобензим" у лікувальний комплекс хворих на токсичні ураження печінки сприяє покращанню перебігу захворювання, нормалізації структурно-функціональних властивостей еритроцитів, інгібує неконтрольовану пероксидацію ліпідів та активує глутатіонову ланку протиоксидантного захисту.

Мета дослідження - встановлення впливу еналаприлу, лізиноприлу, квінаприлу та раміприлу на індекс маси міокарда та відносну товщину стінок лівого шлуночка, а також вивчення фармакоекономічного ефекту кардіопротекції. Для реалізації даної мети обстежено 293 хворих на гіпертонічну хворобу та цукровий діабет 2-го типу, використано загальноклінічні методи та методи фармакоекономічного аналізу. Встановлено, що зазначені інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту впливають на параметри ремоделювання лівого шлуночка, але мають різну клінічну ефективність. Відносно індексу маси міокарда найбільш вираженим виявлено вплив квінаприлу та раміприлу. Найоптимальнішим препаратом із позиції вартість/ефективність у разі тривалого лікування виявився раміприл.

Розглянуто особливості показників велоергометричної проби у хворих на неускладнену гіпертонічну хворобу та за поєднаного перебігу гіпертонічної хвороби зі стабільною стенокардією. Встановлено, що у хворих із поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії та стабільної стенокардії відбувається зниження толерантності до фізичного навантаження залежно від функціонального класу стабільної стенокардії. Гемодинамічне забезпечення стрес-тесту у пацієнтів з неускладненою гіпертонічною хворобою переважає за рахунок збільшення частоти серцевих скорочень, а у хворих з поєднаним перебігом - за рахунок збільшення артеріального тиску, що обумовлює зниження хронотропного резерву серця без вірогідних змін інотропного резерву.

Проаналізовано параметри тромбоцитарного гемостазу (спонтанна агрегація, АДФ-індукована агрегація, швидкість та час агрегації), деякі показники активності згортаючої, протизгортаючої (антитромбін III, протеїн С, фібриноген) та фібринолітичної (потенційна активність плазміногену, Хагеман-залежний фібриноліз) систем у хворих на артеріальну гіпертензію III із атеросклеротичним ураженням сонних артерій. Встановлено діагностичну цінність показників гемостазу з точки зору можливих тромботичних ускладнень у даної групи пацієнтів.

Встановлено вплив еналаприлу, раміприлу та лізиноприлу на рівень систолічного, діастолічного артеріального тиску та зміни деяких параметрів гемодинаміки (пульсовий, середньогемодинамічний тиск, загальний периферичний опір судин), а також проведення фармакоекономічного аналізу щодо антигіпертензивної активності препаратів. Для реалізації цієї мети було обстежено 173 хворих на гіпертонічну хворобу II стадії, використано загальноклінічні методи та методи фармакоекономічного аналізу. Встановлено, що зазначені інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту є ефективними антигіпертензивними засобами, але мають відмінності у гемодинамічних властивостях, особливо різноспрямовано впливаючи на загальний периферичний опір судин. Вплив раміприлу виявився найбільш вираженим відносно змін показників систолічного та діастолічного артеріального тиску, вплив еналаприлу - щодо розрахункових параметрів гемодинаміки. Найкращим препаратом з позиції вартість/ефективність у випадку стаціонарного лікування виявився еналаприл.

Вивчено агрегаційні властивості тромбоцитів у хворих на гіпертонічну хворобу за поєднаного перебігу з цукровим діабетом 2-го типу у разі додавання до базисного лікування донатора оксиду азоту L-аргініну. Проведено відкрите проспективне дослідження з обстеженням 191-го хворого. Встановлено вірогідно більш суттєве зниження параметрів тромбоцитарної агрегації в групі, яка одержувала L-аргінін додатково до базисного лікування. Використання донатора оксиду азоту разом із базисною терапією супроводжувалося вірогідно більшим подовженням часу АДФ-індукованої та адреналін-стимульованої агрегації, а також більш значному зниженню ступеня АДФ-індукованої та колаген-індукованої агрегації, ніж застосування стандартного антигіпертензивного лікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030 + Р415.160.23

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.653 + Р410.030 + Р415.160.23

Рубрики:

Порушення вуглеводного обміну

Гіпертонічна хвороба

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.653 + Р410.030 + Р415.160.23

Рубрики:

Порушення вуглеводного обміну

Гіпертонічна хвороба

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - розглянути методологію проведення семінарів-дебатів та лекцій-дебатів у медичних закладах вищої освіти. Використано методи семантичного оцінювання наукової літератури, порівняння, системного та структурно-логічного аналізу. На основі аналізу порівняння, системного та структурно-логічного аналізу напрямків педагогічної освіти у XXI ст. встановлено, що форма подання матеріалу у вигляді дебатів є високоефективною. Розглянуто методологію проведення семінарів-дебатів та лекцій-дебатів у медичному закладі вищої освіти. Виявлено, що дана технологія є високоефективною для медичної освіти. Доведено, що ця педагогічна методика змушує студентів розвиватися, вчитися виступати та переконувати, підвищувати ерудицію. Зазначено, що дебати, як освітня технологія, базуються на педагогічних принципах цілісності, універсальності, варіативності, демократизації навчального процесу, особистісної орієнтованості навчання, розвитку самоосвіти. Студенти вчаться аналізувати одержану інформацію, розвивають свій творчий потенціал. Встановлено, що впровадження даної технології в медичних закладах вищої освіти є доцільним і зумовлено вимогами сучасної освіти.

Мета роботи - розглянути особливості системи медичної освіти у вищій медичній школі Ганновера. Використовувались методи семантичного оцінювання наукової літератури, порівняння, системного та структурно-логічного аналізу. У медичних університетах Німеччини впроваджуються проекти медичної освіти, засновані на американській моделі. Ці проекти грунтуються на ідеї рівноправної участі теорії та практики. Ключовими моментами є проблемно-орієнтоване навчання, пов'язане з розв'язанням конкретних задач, робота в малих групах, нові форми контролю. Встановлено, що основною концепцією всіх модулів є навчання в клініці. Мета концепції - відмова від стереотипу: "спочатку теорія, потім практика".

Вивчено механізми взаємообтяження артеріальної гіпертензії (АГ) та цукрового діабету типу 2 (ЦД) шляхом комплексного дослідження маркерів ендотеліальної дисфункції, ремоделювання серця та судин, метаболічних, гемостазіологічних та генетичних детермінант, а також досліджено програми лікування на підставі виявлених порушень. Обгрунтовано концепцію взаємообтяження АГ та ЦД. Встановлено прогностичний рівень ендотеліальної молекули адгезії тромбоцитів-1 і фактору фон Віллєбранда для діагностики ендотеліальної дисфункції хворих із коморбідним перебігом АГ та ЦД типу 2. Виявлено специфічні порушення колаген-залежної агрегації тромбоцитів та АДФ-залежної агрегації. Доведено, роль поліморфних варіантів генів NOSЗT(-786)C (алель С), МТНFR С667Т (алель Т) та GPIb⍺ С482Т (алель Т) у асоціації з ризиком ураження судин та носійства їх гомозиготних генотипів із більш вираженим розладам ендотеліальної функції та підвищенням агрегаційних властивостей тромбоцитів. Ранніми ознаками макроангіопатій на рівні сонних, плечових та феморальних судин є локальні порушення пружних властивостей з підвищенням індексу жорсткості, зниженням еластичності, зменшенням здатності до розтягнення. Виявлено, що 24-тижневе лікування раміприлом або лозартаном призводить до підвищення еластичності судин і покращує їх здатність до деформації. Обгрунтовано клінічну та фармакоекономічну ефективність комбінованої антигіпертензивної терапії у вигляді схем "раміприл + бісопролол" для зменшення ризику гострого коронарного синдрому та фібриляції передсердь, застосування раміприлу з індапамідом у пацієнтів з високим ризиком кардіоренального синдрому.

Наведено узагальнення даних літератури та результатів досліджень механізмів розвитку судинного та серцевого ремоделювання (із визначенням його варіантів і діастолічної дисфункції лівого шлуночка) за коморбідного перебігу артеріальної гіпертонії та цукрового діабету типу 2. Досліджено діаметри сонних артерій (СА) та стан комплексу інтима-медіа, параметри лінійної швидкості та судинного опору в СА, стан локальної жорсткості плечових і феморальних СА, стан розтягу аорти й аортальний комплайнс, а також стан ендотеліальної функції. Висвітлено сучасні погляди на лікування шляхом корекції стану судинного ремоделювання, функції судинного ендотелію та метаболічних змін за коморбідного перебігу гіпертонії та діабету типу 2. Вивчено ефективність застосування інгібітору ангіотензинперетворюючого ферменту та блокатору рецепторів ангіотензину II щодо впливу на ремоделювання органів-мішеней і функції ендотелію.

Висвітлено предмет і завдання клінічної фармакології. Розкрито фармакокінетичні та фармакодинамічні особливості груп лікарських засобів, які знайшли своє використання у лікуванні певного переліку захворювань. Викладено клініко-фармакологічні підходи до вибору й оцінювання ефективності та безпеки дії препаратів для лікування хворих. Висвітлено клініко-фармакологічні аспекти застосування лікарських засобів. Увагу приділено питанням фармакокінетики та фармакодинаміки, небажаним медикаментозним реакціям, взаємодії ліків, клінічній фармакології протизапальних засобів, протиінфекційних препаратів, засобів, які застосовуються для лікування артеріальної гіпертензії та хронічної серцевої недостатності.

Мета роботи - розглянути особливості системи медичної освіти у вищій медичній школі Ганновера. Використовувались методи семантичного оцінювання наукової літератури, порівняння, системного та структурно-логічного аналізу. У медичних університетах Німеччини впроваджуються проекти медичної освіти, засновані на американській моделі. Ці проекти грунтуються на ідеї рівноправної участі теорії та практики. Ключовими моментами є проблемно-орієнтоване навчання, пов'язане з розв'язанням конкретних задач, робота в малих групах, нові форми контролю. Встановлено, що основною концепцією всіх модулів є навчання в клініці. Мета концепції - відмова від стереотипу: "спочатку теорія, потім практика".