Обновлены расчеты длины берегов Черного и Азовского морей в пределах Украины на основании изданных в 1997 г. карт отдельных административных приморских областей в масштабе 1:200000. Общая длина равна 2692,9 км (без учета береговой линии в лагуне Сиваш, которая равна 1051,7 км). Из них 1829,1 км (67,9 %) находится в пределах Черного моря, 799,8 км (29,7 %) - в пределах Азовского моря, а 64,0 км (2,4 %) - Керченского пролива. Представлены данные для каждой из 8 береговых областей.

Розглянуто одну з найактуальніших проблем в Україні - руйнування морських берегів разом з об'єктами господарської діяльності. Проаналізовано питання розвитку абразійно-обвальних і акумулятивних берегів, а також підводного схилу Чорного й Азовського морів. Висвітлено визначальні фактори інтенсивності абразійних процесів, глобальні зміни клімату і прогноз розвитку ерозійного процесу на берегах морів, економічні збитки від абразії берегів та шляхи її мінімізації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д891(45УКР) + Ч518.14(4Укр)

Рубрики:

Краєзнавство

Організація туризму

Шифр НБУВ: Ж14560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуті провідні характеристики рельєфу дна Світового океану, їх перелік, визначення, походження, фактори і процеси виникнення і розвитку, а також закономірності розповсюдження, параметри і особливості будови головних і другорядних форм рельєфу. Більш детально представлені ті ж характеристики окремо для Тихого, Атлантичного, Індійського, Північного Льодовитого океанів, наведена номенклатура позитивних і негативних форм донного рельєфу. Представлені назви всіх морів у згаданих океанах з чисельними покажчиками площі, обсягу води, глибин, з назвами найсуттєвіших форм донного рельєфу. Запропонована термінологія з морської геоморфології у вигляді стислого словника.

Розглянуто єдність природи Світового океану та її ознаки. Висвітлено питання започаткування, походження і еволюції земної кори та рельєфу океанічного дна, проаналізовано науково-пізнавальні погляди на походження дна Океану. З різним ступенем обгрунтування викладено науково-теоретичні підгрунтя про дві провідні гіпотези - геосинклинальну ("фіксістську") і формування тектоніки літосферних пліт ("мобілістську"), їх значення у формуванні поглядів на основні структури дна Океану та головних і другорядних форм рельєфу океанічного дна. Особливу увагу приділено проблемі походження води взагалі, походженню та еволюції води в океані. Наведено основні результати дослідження походження солоних морських вод на фоні формування земної кори і уголовиння Океану, проаналізовано процеси та ймовірні причини відносної гідрохімічної рівноваги цієї води. Розглянуто найважливіші складові частини загального масообміну, процеси солеобміну, обміну мулля ("завислого органічного і мінерального матеріалу") та обміну газів в мегашарі морської води.

В течение последних 150 лет инструментально подтверждено общее повышение уровня Черного моря (в среднем 1-3 мм/год на разных участках за минувшие 50 лет, максимум 9,7 мм/год) на фоне роста температуры воздуха (0,6 °C) и количества атмосферных осадков (1,6 мм/год). Обнаружена разнообразная реакция берегов на повышение уровня на разных участках в зависимости от физико-механических свойств пород, запасов наносов и энергетического потенциала береговой зоны. Скорости абразии зависят от колебаний волновой энергии, но почти не зависят от повышения уровня моря с обнаруженными скоростями.

Розглянуто берегову зону океану як природну систему. Висвітлено принципи класифікації та особливості розвитку морських берегів. Особливу увагу приділено історії створення класифікацій типів берегів. Описано загальні умови формування берегів різних типів. Наведено сучасні класифікації типів берегів, а також провідних форм рельєфу в береговій зоні океану.

Рассмотрена береговая зона океана как природная система. Освещены принципы классификации и особенности развития морских берегов. Особое внимание уделено истории создания классификации типов берегов. Описаны общие условия формирования берегов разных типов. Приведены современные классификации типов берегов, классификации ведущих форм рельефа в береговой зоне океана.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д829(45УКР7-40ДЕ993МІ)0

Рубрики:

Регіональна фізична географія

Шифр НБУВ: Ж14560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Береги острова Зміїний були досліджені влітку 2003 року географічною експедицією Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова. Острів має 2 185 м довжини берегової лінії. Найбільшою є відстань між південно-західною та північно-східною точками (686 м), а між південно-східною та північно-західною - 669 м. Висота сягає 41,З м. Острів окрайкований активним кліфом абразійно-денудаційного типу, з висотою від 7,З9 м до 27,50 м. Берег складений шаруватими, шпаринними, вивітрилими алеролітами, щільними глинами, конгломерато-брекчіями, кварцитами, пісковиками переважно девонського віку. Швидкості абразії кліфів дорівнюють від 0,001 до 0,220 м/рік. Абразія кліфів та бенчів постачають настільки мало осадкового матеріалу, що він не може перекрити поверхню дна навколо острова.

Висвітлено історію створення та розвитку геолого-географічного факультету Одеського (Новоросійського) університету з 1865 р. до сьогодення. Охарактеризовано напрямки наукової роботи його окремих кафедр. Увагу приділено особам деканів і науковців факультету, зокрема, І. Д. Андросова, Я. М. Біланчина, Ш. Г. Вишнепольського, І. П. Зелінського, Г. О. Міщенка, Є. А. Черкеза, які зробили значний внесок у розвиток геолого-географічних наук.

Освещено современное состояние геоморфологической науки в Украине, которая развивалась благодаря деятельности сформировавшихся научных школ (Института географии НАНУ, Киевского, Львовского, Таврического, Харьковского, Одесского национальных университетов), каждой из которых присущи определенные профильные направления фундаментальных исследований, весомые результаты региональных и прикладных исследований. Подчеркнута также роль отдельных ученых-геоморфологов. Определены наиболее актуальные перспективные направления развития геоморфологии в Украине, реализация которых будет способствовать утверждению положительного имиджа геоморфологии в мировом научном сообществе.

Наведено загальну характеристику рельєфу дна Світового океану, його шельфу, материкового схилу, материкового підсхилку. Розкрито літодинамічні особливості берегової зони та шельфу. Подано інформацію про корінні родовища, що опинилися на дні, океанічні родовища в береговій зоні, на шельфі та в глибинних западинах. Розглянуто поклади механічного, біогенного та геохімічного походження.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д82 е(4УКР) л3

Рубрики:

Фізична географія

Шифр НБУВ: Ж14560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - дослідження сучасного стану берегової зони Чорного та Азовського морів у межах України за умов неконтрольованого антропогенного впливу й одержання первинних географічних даних для подальшого забезпечення оптимального природокористування. Наведено результати досліджень упродовж 2015 - 2018 рр. чотирьох типових берегових областей: Дунайської, Північно-західної та Дніпровсько-Каркінітської на Чорному морі, а також Північно-Азовської на Азовському морі. Охарактеризовано вплив різних споруд (берегозахисних, рекреаційних, портових, навігаційних та інших) на берегову зону цих морів. Серед основних наслідків антропогенної діяльності в межах морського узбережжя найбільше вираженими є абразійно-зсувні та абразійно-звальні процеси різних типів, зміни рельєфу акумулятивних форм, розмиви пляжів, зменшення запасів пляжеутворювальних наносів, знищення берегової флори та фауни. Визначено, що нині використання природних ресурсів у береговій зоні морів у межах України є нераціональним, тому що немає кваліфікованого природного обгрунтування, а будівництво й експлуатація споруд ведуться з порушеннями природоохоронного законодавства. Для збереження та відновлення природних ресурсів морського узбережжя необхідно проводити наукові дослідження з урахуванням фізико-географічних умов та антропогенного впливу.

Мета роботи - визначення та аналіз природних умов та розвитку грунтоутворення на акумулятивних формах рельєфу в береговій зоні неприпливних морів. Як приклад, використані багаторічні інструментальні вимірювання на стаціонарних ділянках в межах піщаних форм рельєфу узбережжя Чорного та Азовського морів у межах Україні. Складність оригінальність будови, переважання гідрогенних процесів, механічної енергії та великої швидкості змін цих форм рельєфу порушує питання: чи можуть у такому природному середовищі формуватися типові грунти з відповідними розрізами, профілем і родючістю, здатністю до ведення різних видів сільського господарства. Перш за все слід зазначити, що піщані прибережно-морські форми, на відміну від суходільних, утворюються гідрогенними чинниками моря. Матеріалом для них є осадові наноси, що пройшли прибережно-морську механічну диференціацію. Відтак, їх склад за походженням та гідравлічним впливом відрізняється від алювіальних, еолових, гляціальних, флювіальних та інших наносів на суходолі. Контури берегів, поперечний та повздовжній профіль цих форм можуть кардинально змінюватися протягом однієї-двох діб. При цьому хвилі сильних штормів можуть повністю змивати і перемішувати всю товщу наносів разом із рослинами, тваринами, підземними водами певного складу, накопиченнями мінеральних та органічних сполук. Одночасно вимивається гумус, і гумусовий шар не може закріпитеся. Та згодом, протягом 1 - 2 років такі форми відновлюються в комплексі. При цьому поперечний профіль відновлюється в подібному до попереднього вигляді. Такий процес відбувається багато раз впродовж кількох десятиріч. Тому процес грунтоутворення завжди порушується, і утворення типових грунтів (педолітів включно) є практично неможливим в середовищі берегової зони морів.