Розглянуто підхід до вибору методу та алгоритму координації підсистем технологічних комплексів. Описано основні особливості процедур координації з використанням еталонних моделей в підсистемах.

Рассмотрен метод эффективного управления технологическим комплексом непрерывного типа, в котором соединены процедуры ситуационного и координирующего управлений для повышения эффективности функционирования технологического комплекса. Описаны основные особенности решения поставленной задачи.

Показано можливості підвищення ефективності роботи цукрового заводу за рахунок удосконалення систем автоматизації шляхом використання алгоритмів, процедур, методів координації та методів ситуаційного управління. Показано, що технологічні комплекси (ТК) харчової промисловості є складними системами. В складі ТК можна виділити окремі підсистеми, кожна з яких має свої критерії управління, математичні моделі та обмеження. Підсистеми ТК мають численні зв'язки між собою за матеріальними й енергетичними потоками, а також за впливом на якісні показники напівпродуктів і готового продукту. В процесі оцінювання ефективності функціонування ТК саме взаємні зв'язки між підсистемами мають найбільш суттєве значення. В той же час у харчовій промисловості при автоматизованому управлінні ТК фактично не враховуються взаємні зв'язки між підсистемами, відсутня координація їх роботи, що значно знижує техніко-економічні показники функціонування автоматизованих ТК. Для розв'язання поставленої задачі проведено системно-технічний аналіз технологічного комплексу та показників його функціонування, виконано декомпозицію ТК, сформовано критерій координації, розроблено алгоритмічне та програмне забезпечення системи координації підсистем ТК цукрового заводу з системою підтримки прийняття рішень для дифузійного та випарного відділень.

Розглянуто можливості комплексного використання існуючих методів і принципів керування для одержання нових більш досконалих систем, які б мали властивості емерджентності та давали змогу підвищити ефективність функціонування складних технологічних комплексів. Запропоновано комплексування методів робастного й оптимального керування, робастного й адаптивного, ситуаційного й координаційного керування та інших методів. Новостворені системи керування завдяки своїм новим властивостям, які неможливо одержати при тривіальному використанні обох методів, обраних для комплексування, можуть забезпечувати якісне та ефективне керування складних об'єктів, для яких стандартні системи керування не можуть гарантувати необхідної точності за умови енегро- та ресурсоефективності.

Розглянуто приклади комплексного використання існуючих методів і принципів керування для одержання нових, більш досконалих систем, які мають властивості емерджентності та надають змогу збільшити ефективність функціонування складних технологічних комплексів. Наведено приклади комплексування робастного та предиктивного регуляторів, нечітких і нейромережевих систем, ситуаційного та координаційного керування, аналітичних і синергетичних методів. Новостворені системи керування завдяки своїм новим властивостям, які неможливо одержати при тривіальному використанні обох методів, обраних для комплексування, забезпечують якісне й ефективне керування складних об'єктів, для яких стандартні системи керування не можуть гарантувати необхідної точності за умови енегро- та ресурсоефективності.