Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.865.7-5 + Р458.285.6 + Р415.163.23

Рубрики:

Хірургічна патологія стопи і пальців

Деформації і функціональні порушення гомілковостопного суглоба, стопи і пальців

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З'ясовано головні епідеміологічні характеристики синдрому діабетичної стопи (СДС) (захворюваність, нозологічна та анотомо-морфологічна структура вогнищ СДС, супутня патологія, гендерні характеристики) та їх вплив на наслідки конвекційного лікування. Визначено основні клінічні, нейрофізичні та патоморфологічні особливості розвитку гнійно-септичних уражень (ГСУ) за різних варіантів СДС у контексті вибору тактики його хірургічного лікування. З'ясовано структуру первинних гнійно-некротичних вогнищ у разі СДС, ступінь ураження структурних елементів стопи, розташованих у зоні первинного вогнища, анатомічні передумови та напрямки поширення ГСУ, динаміку loci morbi в післяопераційному періоді. Вперше стверджено зональність ураження тканин стопи, притаманне для СДС, феномен "неочевидних некрозів" як субстрат обов'язкової хірургічної елімінації, закономірність етапного розвитку патоморфологічних змін у разі СДС. Розроблено радикальні опорозберігальні способи хірургічного лікування прогностично несприятливих нозологічних форм СДС. Запропоновано рекомендації щодо ранньої діагностики та диференційованого хірургічного лікування СДС, проведено оцінювання їх клінічної ефективності.

Наведено клінічний опис випадку некротизуючого фасціїту як казуїстичного ускладнення внутрішньосуглобової ін'єкції кортикостероїдів. Проаналізовано діагностичні особливості та сценарії клінічного перебігу некротизуючого фасціїту як ускладнення цієї маніпуляції, хірургічна тактика й лікування.

Представлено шляхи розвитку гнійної хірургічної інфекції як взаємодії трьох факторів. З'ясовано важливість функціональної активності локального антиінфекційного захисту організму, як чинника ризику розвитку інфекційного процесу.

Проаналізовано 36 клінічних випадків госсипібом, які спостерігали за майже 25-річний період (1990 - 2013). Жінок було 12 (33,3 %), чоловіків - 24 (66,7 %). Вік пацієнтів перебував у межах від 19-ти до 72-х років. Усіх хворих було госпіталізовано в різні хірургічні стаціонари Львова з приводу гострої абдомінальної патології (18 випадків, 50 %) або гнійно-септичних захворювань м'яких тканин (18 випадків, 50 %). Усі пацієнти після дообстеження та передопераційної підготовки були прооперовані. В усіх випадках операційне втручання полягало в усуненні corpi alieni, санації зони його залягання та налагодженні дренування залишкової порожнини, у 10-ти хворих із внутрішньочеревним розташуванням госсипібом (27,8 %) значне хірургічне втручання доповнювали резекцією порожнистих органів. Післяопераційне лікування мало конвенційний характер. Летальних наслідків не було.

Зазначено, що реалізація проекту багатоцентрового обсерваційного дослідження "Західноукраїнський реєстр сепсису" відкриває можливості для новітнього рівня опрацювання проблеми діагностики та лікування сепсису.

Процедура мікроголкової редермалізації шкіри базується на комплексній дії мікроголкової терапії (індукції синтезу колагену) та відновлювальному ефекті редермалізації (використанні комбінації гіалуронової та бурштинової кислот). Основна відмінність від традиційного мікронідлінгу полягає в можливості вводити препарат одномоментно з проколами, що забезпечує рівномірне та повне надходження активних речовин в дерму. Ця процедура була ефективною в лікуванні стрий в області живота, стегон та сідниць, вікових змін тильної поверхні рук, області шиї та декольте, дільниць шкіри колін.

Процедура микроигольной редермализации кожи базируется на комплексном воздействии микроигольной терапии (индукции синтеза коллагена) и восстановительном эффекте редермализации (использовании комбинации гиалуроновой и янтарной кислот). Основное отличие от традиционного микронидлинга заключается в возможности вводить препарат одномоментно с проколами, что обеспечивает равномерное и полное поступление активных веществ в дерму. Эта процедура была эффективной в лечении растяжек в области живота, бедер и ягодиц, возрастных изменений тыльной поверхности рук, области шеи и декольте, участков кожи коленей.

Висвітлено проблему фобії використання системних ретиноїдів у лікуванні пацієнтів з акне та має на меті надати лікарям-дерматологам необхідну інформацію для ефективного розв'язання цієї проблеми. Описано наукові факти доказової медицини, які допоможуть лікарю надати аргументовані відповіді на найчастіші запитання пацієнтів перед призначенням курсу системних ретиноїдів. Системна терапія ізотретиноїном залишається золотим стандартом у лікуванні пацієнтів з тяжкими формами акне. Лише всебічне лікарське інформування пацієнтів про усі можливі побічні ефекти внаслідок застосування ізотретиноїну зможе запобігти розвитку ретиноїдофобії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р60-52 + Р120.416 + Р259

Рубрики:

Дерматологія

Косметика

Вікова патологія

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - порівняти ефективність комбінованої терапії топічним такролімусом (мазь "Протопік" 0,1 %) із пероральним симбіотиком "ДермаПРО" (Lactobacillus rhamnosus GG) та монотерапії топічним такролімусом у пацієнтів із себорейним дерматитом (СД) та дослідити роль бактеріальної та грибкової мікрофлори (зокрема грибів роду Malassezia) у патогенезі СД. У дослідженні взяли участь 25 пацієнтів із СД. Перед початком запланованої фармакотерапії, а також по завершенні першого та другого етапів терапії оцінено ступінь виразності СД: еритеми і лущення - за шкалою візуальної оцінки та окремо за результатами дерматоскопічного дослідження (діапазон 0 - 4 бали за спеціально розробленими шкалами), свербежу - за візуальною аналоговою шкалою (0 - 10 балів). Усім пацієнтам проведено мікробіологічний культуральний аналіз мазків з уражених ділянок, фіксуючи видову різноманітність та кількість КУО патогенних і умовно-патогенних грибів та бактерій для більш детального дослідження їх потенційного впливу на перебіг захворювання та відповідь на терапію. Дослідження показали статистично значущі кореляції між характером перебігу СД/його відповіддю на терапію та видовою/кількісною різноманітністю мікрофлори на ділянках ураженої шкіри. Комбінований режим терапії визнано набагато ефективнішим, аніж режим топічної монотерапії. Висновки: значна перевага комбінованої терапії 0,1 % маззю такролімусу + пероральним препаратом Lactobacillus rhamnosus GG AF ATCC53103 (мазь "Протопік" 0,1 % + симбіотик "ДермаПРО") над монотерапією 0,1 % маззю такролімусу надає змогу зробити висновок про доцільність розгляду досліджуваної комбінованої методики як терапії першої лінії при СД.

Мета роботи - порівняти ефективність комбінованої терапії топічним такролімусом (мазь "Протопік" 0,1 %) із пероральним симбіотиком "ДермаПРО" (Lactobacillus rhamnosus GG) та монотерапії топічним такролімусом у пацієнтів із себорейним дерматитом (СД) та дослідити роль бактеріальної та грибкової мікрофлори (зокрема грибів роду Malassezia) у патогенезі СД. У дослідженні взяли участь 25 пацієнтів із СД. Перед початком запланованої фармакотерапії, а також по завершенні першого та другого етапів терапії оцінено ступінь виразності СД: еритеми і лущення - за шкалою візуальної оцінки та окремо за результатами дерматоскопічного дослідження (діапазон 0 - 4 бали за спеціально розробленими шкалами), свербежу - за візуальною аналоговою шкалою (0 - 10 балів). Усім пацієнтам проведено мікробіологічний культуральний аналіз мазків з уражених ділянок, фіксуючи видову різноманітність та кількість КУО патогенних і умовно-патогенних грибів та бактерій для більш детального дослідження їх потенційного впливу на перебіг захворювання та відповідь на терапію. Дослідження показали статистично значущі кореляції між характером перебігу СД/його відповіддю на терапію та видовою/кількісною різноманітністю мікрофлори на ділянках ураженої шкіри. Комбінований режим терапії визнано набагато ефективнішим, аніж режим топічної монотерапії. Висновки: значна перевага комбінованої терапії 0,1 % маззю такролімусу + пероральним препаратом Lactobacillus rhamnosus GG AF ATCC53103 (мазь "Протопік" 0,1 % + симбіотик "ДермаПРО") над монотерапією 0,1 % маззю такролімусу надає змогу зробити висновок про доцільність розгляду досліджуваної комбінованої методики як терапії першої лінії при СД.

Проведено екскурс в історію технологій віртуальної реальності. Висвітлено основні тенденції і події, які визначили сучасний стан галузі. Виділено три історичних періоди - до появи концепції віртуальності, період початкових розробок і сучасний період. В сучасному періоді становлення віртуальної реальності значно інтенсифікувались медичні розробки. Практичні застосування технології охоплюють найширші ділянки медицини. В той же час, необхідні доказові дослідження для оцінки їх користі.

На базі Лікувально-діагностичного центру приватного підприємства «Асклепій» (м. Ужгород) упродовж 2015 - 2019 рр. обстежено 134-х пацієнтів з дерматологічною патологією, що клінічно супроводжувалася синдромом хронічного свербежу різного ступеню вираженості – легкого, середнього та високого. У дослідженні визначено провідні психологічні проблеми пацієнтів з дерматологічною патологією, що супроводжується синдромом хронічного свербежу. Вивчено особливості психоемоційного стану, охарактеризовано індивідуально-типологічні властивості (прояви агресії, алекситимію, психологічні механізми захисту), виявлено специфіку стрес-долаючої поведінки, проведено оцінку якості життя у дерматологічних пацієнтів з синдромом хронічного свербіжу. На основі системного аналізу науково обґрунтовано, розроблено та впроваджено у клінічну практику комплекс заходів медико-психологічної корекції та підтримки для хворих з дерматологічною патологією і синдромом хронічного свербіжу, проведено його оцінку та доведено ефективність допомоги.