На матеріалі зразків сербської класичної прози XIX ст. визначено художні параметри та характерні прийоми авторського використання синтетичних та аналітичних форм минулого часу дієслова як засобу комунікативної стратегії і тактики автора, а також як формо- та стильотворчих чинників, що зумовлюють темп оповіді художнього твору.

Наведено результати обстеження 85 жінок з гіперпластичними процесами ендометрія (ГПЕ). За допомогою комплексного вірусно-бактеріологічного скринінгу встановлено особливості біотопів піхви, каналу шийки матки та характер контамінації порожнини матки у даної групи хворих. Доведено роль вірусно-бактерійних асоціацій у розвитку хронічного ендометриту у хворих з ГПЕ. Установлено взаємозв'язок між хронічним ендометритом і розвитком гіперпластичних процесів.

Моторные нарушения желудка у пациентов с патологией верхних отделов желудочно-кишечного тракта являются одним из ключевых факторов развития заболеваний, нарушают самочувствие больных, в связи с чем требуют своевременной диагностики и коррекции. Цель исследования - установить особенности моторно-эвакуаторной функции желудка у подростков с функциональной диспепсией и гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью. Обследованы 54 подростка в возрасте 12 - 18 лет, у которых верифицировано наличие гастроэзофагеальной рефлюксной болезни (70,4 %) и функциональной диспепсии (29,6 %). Моторно-эвакуаторная функция желудка оценивалась по показателям ультразвукового обследования верхних отделов желудочно-кишечного тракта. Функциональная диспепсия и гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь у подростков сопровождаются нарушениями моторики желудка, чаще в виде замедления эвакуации желудочного содержимого, независимо от формы патологического процесса и возраста пациентов. У части больных зарегистрированные нарушения имеют пролонгированный характер. Ускорение эвакуации отмечается значительно реже, является более характерным для пациентов младшей возрастной группы, инфицированных Helicobacter pylory. Выводы. В основе нарушений моторики желудка при функциональной диспепсии и гастроэзофагеальной рефлюксной болезни у подростков лежат общие патогенетические механизмы. Оценка и коррекция нарушений двигательной активности желудка являются обязательными при наблюдении за пациентами с патологией гастродуоденальной зоны.

На матеріалі діахронічної вертикалі сербського літературного дискурсу (друга половина XIX - початок XXI ст.) по-новому висвітлено різні в семантичному й структурному плані граматичні дієслівні й інші засоби позначення минулого часу. Тлом для дослідження лінгвальних параметрів притаманних сербському етносові уявлень про категорію часу виступає широкий контекст історико-культурних нашарувань (особливості генетичної пам’яті, національної свідомості й ідентичності сербів, "ментальні мапи"), оскільки однією з суттєвих особливостей граматичних засобів на позначення минулого часу є антропоцентричність. Предметом аналізу є сербські грамеми минулого часу, які становлять ядро поля темпоральності та мають найбільшу питому вагу (аналітична форма перфекта з допоміжним дієсловом, усічений перфект), а також синтетичні претеритальні форми сербського дієслова (аорист і імперфект) та різновиди плюсквамперфектів, які внаслідок реструктуризації претеритальної дієслівної системи демонструють виразну тенденцію до звуження вжитку. У полі зору перебувають і елементи транспозитивної мережі сегмента минулого часу, яким найбільше притаманна здатність до відходу від генетичної семантики, двовидові дієслова тощо. На маргінесах цього сегмента перебувають недієслівні засоби, функція яких полягає насамперед у доповненні й уточненні семантики "ядерних" складників (прислівники, іменники, числівники, прикметники, сполучники з часовим значенням). Типологія художніх прийомів і стилістичних фігур уможливила встановлення співвідношення між канонічними прийомами (художніми константами) використання сербських дієслівних форм минулого часу і репертуаром їх неповторної своєрідності в сербському художньому дискурсі різних епох. Додатковим шляхом відтворення внурішньої форми сербських дієслівних форм минулого часу виявилося дослідження їх відображення в художньому перекладі східнослов’янськими мовами.

Проблема лікування поліпів ендометрія (ПЕ) залишається актуальною, бо зумовлена високими ризиками малігнізації та стійкою тенденцією до підвищення частоти рецидивів і становить від 26 до 78 % серед жінок різних вікових категорій. Мета дослідження - зниження частоти рецидивів ПЕ шляхом впровадження диференційованої тактики лікування хворих із ПЕ на підставі вивчення нових ланок патогенезу. Проведено клініко-лабораторне обстеження та лікування 66 жінок із встановленим діагнозом поліпозу ендометрія віком 24 - 43 роки, які надалі були розподілені на дві статистично рівнозначні групи: A (n = 34) і B (n = 32). Усі жінки отримували лікування згідно з чотириетапним алгоритмом чинного Наказу МОЗ України N 676 від 31.12.2004 р. Відмінність у веденні пацієнток групи A полягала в тому, що їхнє лікування доповнювали імуномодулювальною терапією. На першому етапі дослідження додатково виконували гістерорезектоскопію, отримували зразки ендометрія для визначення виду його патології, розроблення імуногістохімічного профілю ендометрія з встановленням рецепторного фенотипу, виявлення запального процесу, а також визначення стану системи апоптозу та APUD-системи ендометрія. Активний гістологічний скринінг стану ендометрія продемонстрував, що ознаки хронічного ендометриту (позитивна реакція маркерів CD-138 і CD-68) у жінок з ПЕ та фізіологічним фоновим ендометрієм через 3 міс лікування спостерігалися у 26,5 % хворих групи A. Це зумовило проведення повторного курсу лікування за результатами даних вірусно-бактеріологічного обстеження. У групі B цей показник становив 46,9 %. У всіх обстежених жінок на тлі застосування гестагенів відзначено зміни у рецепторному фенотипі ендометрія, які проявлялись зниженням кількості рецепторів до прогестерону в епітелії залоз у середньому в 1,4 разу. Разом із тим рівні експресії протеїну Bcl-2 та ЕС-клітин не мали статистичних відмінностей, оскільки у фоновому ендометрії були відсутні ознаки проліферації, у тому числі локальні. Вірусно-бактеріальний скринінг дослідження засвідчив різке зменшення кількості патогенів в ендометрії, але під час досліджень у пацієнток обох груп визначали вірусно-бактеріальні асоціації. Бактеріальний скринінг виявив наявність анаеробної мікрофлори. Дослідження рівня фактора некрозу пухлини у змивах з порожнини матки встановило односпрямовану тенденцію з динамікою показника CD-138. Результати терапії хворих із ПЕ та фізіологічним ендометрієм продемонстрували, що повний ефект лікування у групі A (антибактеріальна терапія з гестагенами + імуномодулювальна терапія) був визначений через рік у 85,2 % хворих, у 14,8 % жінок спостерігали рецидив поліпа ендометрія; у групі B, де пацієнти отримували тільки антибактеріальну терапію з гестагенами, рецидив зафіксували у 37,5 % пацієнток. Встановлено, що визначаючи тактику диференційованого лікування ПЕ, необхідно враховувати результати імуногістохімічного дослідження та вірусно-бактеріологічного контролю стану ендометрія. Це надає можливість покращити результати лікування ПЕ з 62,5 до 85,2 %, та є профілактикою розвитку рецидиву ПЕ.

Проаналізовано широкий спектр перекладацьких трансформацій у зразках інтерпретацій сербського художнього дискурсу білоруською мовою. Увагу приділено перекладацьким експериментам, щодо особливостей відтворення сербських дієслівних форм минулого часу в мові перекладу. Домінантне становище серед численних варіантів перекладацьких рішень у цьому контексті посідає морфологічна заміна, що зумовлено значними відмінностями в конфігурації претеритальних систем сучасних сербської та білоруської мов. Сучасна білоруська універсальна дієслівна форма минулого часу здатна відбивати відтінки не лише сербського перфекта з допоміжним дієсловом, а й усіченого перфекта, синтетичного аориста тощо. Розглянуто найпоширеніші перекладацькі труднощі в перекладі "простих", традиційних і нібито стилістично нейтральних форм сербського дієслова, здатних, проте, концентрувати глибокі смисли. Чільне місце посідає дослідження можливих контекстуальних білоруських еквівалентів сербського перфекта без допоміжного дієслова, а також шляхів передання білоруською мовою неоднозначних за своєю семантикою претеритальних форм сербського дієслова.

Розглянуто питання зниження частоти рецидивів поліпів ендометрія (ПЕ) у жінок репродуктивного віку шляхом застосування сучасних методів діагностики, впровадження диференційованих підходів до тактики ведення та лікувальних заходів. Установлено фактори ризику розвитку локальних гіперпластичних процесів ендометрія на основі клініко-статистичного аналізу, що обумовлює формування диспансерної групи спостереження в умовах жіночої консультації. Вперше в Україні проведено комплексне обстеження жінок репродуктивного віку з ПЕ, із застосуванням аеробно-анаеробних технологій і ПЛР. Установлено роль анаеробних бактерій і вірусно-бактеріальних асоціацій у виникненні ПЕ, проведено паралелі з даними гістологічного й імуногістохімічного досліджень. Визначено залежність між гістологічною будовою поліпів і мікробіологічними, імуногістохімічними показниками стану ендометрія. На підставі клініко-лабораторних результатів одержано нові дані та достовірно підтверджено гіпотезу про роль запального процесу в ґенезі ПЕ. На підставі результатів імуногістохімічного дослідження вивчено нові ланки патогенезу ПЕ, в основі яких лежить роль взаємовідносин між внутрішньотканинною APUD-системою і відповідно про- та антиапоптичною системами та стан експресії естрогенових і прогестеронових рецепторів у поліпах матки та навколишньому ендометрії. Розроблено й упроваджено в медичну практику імуногістохімічний профіль, який є інтегральним показником характеру й особливостей патологічного стану ендометрія. На підставі результатів вивчення клінічного матеріалу встановлено діагностичну значущість функціональних та ендоскопічних методів дослідження внутрішньоматкової патології, проведено паралелі з даними гістологічного дослідження та визначено діагностичні критерії. Вперше в Україні науково обґрунтовано доцільність диференційованого поетапного лікувально-діагностичного підходу до алгоритму ведення хворих із ПЕ з урахуванням даних мікробіологічного, вірусологічного й імуногістохімічного досліджень. Визначено рейтингові предиктори розвитку ПЕ, що надає можливість створення групи ризику та диспансерного спостереження в умовах жіночої консультації, до яких необхідно відносити жінок з обтяженим спадковим анамнезом, порушенням menarche, становленням менструального циклу > 2 років, пухлинами матки, наявністю 3-х і більше абортів в анамнезі, сімейним безпліддям, захворюванням гепато-біліарного комплексу, дисгормональними порушеннями щитоподібної залози, метаболічним синдромом, дисгормональними захворюваннями молочних залоз. Зазначено, що алгоритм передопераційної диференціальної діагностики патології ендометрія та, відповідно, обґрунтування тактики ведення і раціональної методики оперативного лікування включає визначення мікробіоти статевих органів, ультразвукових методик (УЗД із режимом 3D / 4D та соноеластографією) з подальшим ендоскопічним дослідженням (гістерорезектоскопія). Післяопераційна тактика профілактики рецидиву ПЕ базується на результатах імуногістохімічного профілю, оцінці характеру, структури локального патологічного процесу ендометрія, стані активації внутрішньотканинної APUD-системи, особливостях рецептивності до прогестерону й естрогену, балансі про- та антиапоптичних систем ендометрія. Для практичної охорони здоров'я розроблено й упроваджено поетапний алгоритм ведення пацієнток із ПЕ. Отримано патент на корисну модель №141197 "Спосіб оперативного лікування доброякісної патології матки" від 25.03.2020. Результати досліджень упроваджено у практику гінекологічних відділень Клінічної лікарні "Феофанія", Київського міського пологового будинку № 3, Перинатального центру м. Київ.

Описано життєвий шлях і науковий доробок видатної української мовознавиці, доктора філологічних наук Тетяни Борисівни Лукінової. Окреслено основні етапи формування її як ученої, схарактеризовано лінгвістичний доробок загалом та найвизначніші праці в галузі славістики й україністики. Наведено бібліографічний опис усіх публікацій науковиці.

На матеріалі хронологічної вертикалі сербського літературного дискурсу (друга половина XIX - початок XXI ст.) по-новому висвітлено різні в семантичному й структурному плані граматичні дієслівні та інші засоби позначення минулого часу. Тлом для дослідження лінгвальних параметрів притаманних сербському етносові уявлень про категорію часу виступає широкий контекст історико-культурних нашарувань. У центрі дослідження — сербські грамеми минулого часу, які становлять ядро поля темпоральності і мають найбільшу питому вагу (перфект із допоміжним дієсловом, усічений перфект). Проаналізовано також синтетичні претеритальні форми сербського дігслова (аорист і імперфект) та різновиди плюсквамперфекта, які внаслідок реструктуризації сербської претеритальної системи демонструють виразну тенденцію до звуження вжитку. Типологія художніх прийомів і стилістичиих фігур ілюструє співвідношення між канонічними прийомами використання сербських дієслівних форм минулого часу та їх неповторно своєрідним репертуаром у сербському художньому дискурсі різних епох. Додатковим шляхом відтворення внутрішньої форми сербських дієслівних форм минулого часу послугувало їх відображення в художньому перекладі східнослов’янськими мовами.

Розглянуто метод управління неприйнятними ризиками для визначення витрат на запобігання виникнення аварійних морських подій (дуже серйозних або серйозних аварій) і зниження потенційних збитків від них в системі управління безпекою судноплавства, в якому враховуються всі заходи щодо запобігання або зниження несприятливих ризиків виникнення аварійних морських подій з морським або річковим, що дозволяє забезпечити мінімальні витрати на запобігання ризикам виникнення аварійних морських подій і зниження потенційного збитку від них. Удосконалено математичну модель визначення узагальнених витрат, що знижують несприятливий ризик аварійної морської події, яка враховує дуже серйозні аварії та серйозні аварії, інтенсивність потоку аварійних морських подій, збитки, ймовірність запобігання подіям та дозволяє визначити цільовий рівень підвищення безпеки судноплавства за мінімальних сумарних витрат. При цьому виконано формальне представлення несприятливого ризику виникнення аварійних морських подій з урахуванням не тільки чинників, що впливають на безпеку судноплавства, але й очікуваного середнього збитку. Виконано формальне представлення запобігання аварійних морських подій з урахуванням основних чинників і впровадження заходів щодо зниження несприятливих ризиків аварійних морських подій. Виконано визначення несприятливих ризику аварійних морських подій з урахуванням їх запобігання (зниження).