Запропоновано систему вправ для розвитку навичок і умінь усного та письмового перекладу у галузі економіки.

Предложена система упражнений для развития навыков и умений устного и письменного перевода в сфере экономики.

Проаналізовано основні методи розподілу втрат потужності в електроенергетичних системах, висвітлені на даний час у науковій літературі. Розглянуто переваги та недоліки існуючих методів розподілу втрат потужності між учасниками енергетичного ринку та можливість використання їх на практиці.

Запропоновано математичні моделі для розрахунку найменшої міцності та середнього водовбирання цегли у садці, визначені на підставі властивостей напівфабрикату та режимних параметрів процесів відпалювання, які дають змогу проводити прогнозування певних властивостей виробів під час знаходження їх в печі, а також завчасного коригування технологічного процесу. Наведено метод визначення оптимального температурного поля за умов нестабільності властивостей напівфабрикату, який відрізняється критерієм оптимальності та системою обмежень, запропонованими для кожного класу об'єктів вперше. Створено математичну модель розподілу міцності в садці виробів, яка використовується у процесі розв'язання задачі оптимального керування. Розроблено систему керування процесом випалювання цегли в тунельній печі, в якій передбачено прогнозування властивостей виробів, що випалюються, а також зменшення економічних збитків від аварій та неоптимального ведення процесу.

Обгрунтовано доцільність здійснення спеціальної підготовки майбутніх економістів до професійного спілкування в процесі вивчення гуманітарних дисциплін. Визначено основні форми професійного мовного спілкування економіста, в процесі здійснення яких відбувається його комунікативна взаємодія із співрозмовником. Проаналізовано зміст і методику проведення комплексу тренінгових завдань, що сприяють формуванню комунікативної компетентності майбутніх фахівців у сфері економіки.

Обоснована целесообразность осуществления специальной подготовки будущих экономистов к профессиональному общению в процессе изучения гуманитарных дисциплин. Определены основные формы профессионального языкового общения экономиста, в процессе осуществления которых происходит его коммуникативное взаимодействие с собеседником. Осуществлен анализ содержания и методики проведения комплекса тренинговых заданий, которые способствуют формированию коммуникативной компетентности будущих специалистов в сфере экономики.

The necessity of realization of the special preparation of future economists for professional intercourse in the process of study of humanitarian disciplines is grounded in the article. Вasic forms of professional intercourse of economist are determined. The analysis of content and procedure of execution of complex of training tasks is carried out.

Вперше визначено педагогічні умови підготовки майбутніх економістів (ПМЕ) до професійного спілкування у процесі вивчення гуманітарних дисциплін у ВНЗ. Обгрунтовано зміст і структуру професійного спілкування економіста, удосконалено професіограму економіста. Визначено та конкретизовано критерії та показники, охарактеризовано рівні готовності майбутнього економіста до професійного спілкування. Розроблено теоретичну модель ПМЕ до професійного спілкування у процесі вивчення гуманітарних дисциплін. Визначено та перевірено педагогічні умови ПМЕ до професійного спілкування у процесі вивчення гуманітарних дисциплін.

Досліджено проблеми категоризації комунікативних одиниць, теорії міжкультурної комунікації у царині академічного економічного дискурсу з ідентифікацією її теоретичного значення. Зосереджено увагу на питаннях формування комунікативної компетентності в процесі вивчення фахової іноземної мови та пошуку шляхів його інтенсифікації за умови концентрації на мовно-інтелектуальній діяльності особистості, яка грунтується на поняттях мовної комунікації, функціональних властивостей мови та мовлення в їх нерозривній єдності. Значну увагу приділено дотичним до економічної сфери терміносистемам, а також визначено лінгвістичні умови функціонування фахових термінів у наукоих текстах. Проаналізовано мовні засоби актуалізації навчальних матеріаліыв з іноземної мови, спрямованих на підготовку студента з високим рівнем комунікативної компетенції, де особлива увага приділяється комунікативній наповненості дієслівних граматичних структур. Наголошено на важливості перекладу в міжкультурній комунікації.

Визначено зміст і структуру професійного спілкування майбутнього економіста як педагогічного феномена, проаналізовано досвід підготовки майбутніх фахівців економічного профілю до ділової комунікації в процесі вивчення гуманітарних дисциплін. Розроблено та обгрунтовано теоретичну модель підгтовки майбутніх економістів до професійного спілкування, яка є прототипом процесу підготовки та його системотвірним компонентом, що синтезує в собі змістові, цільові та процесуальні характеристики цілісної системи. Проведено дослідження ефективності педагогічних умов підготовки майбутніх економістів до професійного спілкування у процесі вивчення гуманітарних дисциплін, розкрито зміст та основні засади організації дослідно-експериментальної роботи з даного питання.

Досліджено основні професійні комунікативні знання, уміння та навички економіста та їх вплив на результативність його професійної діяльності, обгрунтовано професіограму економіста з позиції ділової комунікації.

Досліджено диференціацію змісту понять "мовленнєва поведінка" та "мовленнєва діяльність" в системі підготовки майбутнього економіста. Ці поняття розглянуто з точки зору психології, соціолінгвістики та прагмалінгвістики. Виділено відмінні риси понять: за критеріями відвертості/прихованості дії, вибором методів дослідження розглянутих явищ. Визначено, що мовленнєва діяльність цілеспрямована, усвідомлена щодо вибору мовних одиниць, які є вмотивованими, тоді як мовленнєва поведінка характеризується звичністю, автоматичністю та неусвідомленістю у виборі мовленнєвих сигналів.

Исследована дифференциация содержания понятий "речевое поведение" и "речевая деятельность" в системе подготовки будущего экономиста. Эти понятия рассмотрены с точки зрения психологии, социолингвистики и прагмалингвистики. Выделены отличительные особенности понятий: по критериям открытости/скрытости действия, критерию выбора методов исследования рассматриваемых явлений. Определено, что речевая деятельность целенаправленная, осознанная относительно выбора языковых единиц, которые являются мотивированными, тогда как речевое поведение характеризуется привычностью, автоматизмом и неосознанностью в выборе речевых сигналов.

З'ясовано особливості явища плеоназму в англійському синтаксисі. Систематизовано основні види помилок, пов'язаних із вживанням у тексті стилістичних зворотів мови з однозначними, семантично близькими чи синонімічними словами. Запропоновано низку правил і стратегій, використання яких зумовить продуктивне та коректне висловлювання думок автора та граматично правильне втілення їх у речення.

Выяснены особенности явления плеоназма в английском синтаксисе. Систематизированы основные виды ошибок, связанных с употреблением в тексте стилистических оборотов языка с однозначными, семантически близкими или синонимическими словами. Предложен ряд правил и стратегий, использование которых обусловит производительное и корректное высказывание мнений автора и грамматически правильное воплощение их в предложение.

The features of pleonasm phenomenon in the English syntax are found out. The basic types of errors which are connected with the use of stylistic turns of language with synonymous, semantically-like or synonymous words in the text are systematized. Therow of rules and strategies the use of which will stipulate the productive and correct utterance of author's points of view and grammatically correct embodiment of them in sentences is offered.

Проаналізовано дефініції проблеми формування готовності майбутнього фахівця економічного профілю до професійного спілкування. З'ясовано суть поняття "професійне спілкування економіста". Визначено суть і структуру комунікативної готовності майбутнього економіста, яка складається з мотиваційного, змістового й операційно-процесуального компонентів. Визначено комплекс педагогічних умов формування готовності майбутнього економіста до професійного спілкування.

Проанализированы дефиниции проблемы формирования готовности будущего специалиста экономического профиля к профессиональному общению. Выяснена сущность понятия "профессиональное общение экономиста". Определена сущность и структура коммуникативной готовности будущего экономиста, состоящая из мотивационного, содержательного и операционно-процессуального компонентов. Освещен комплекс педагогических условий формирования готовности будущего экономиста к профессиональному общению.

The article explores the definitions of the problem of training of the future economists for professional communication. The essence of «professional communication of economist» is grounded. The essence and structure of communicative readiness of future economist which consists of motivational, contextual and operational and procedural components are considered. The complex of pedagogical conditions forming the future economist readiness for professional communication is determined.

Актуальність проблеми інсульту зумовлена його високим поширенням, складністю лікування і тяжкими наслідками захворювання. Для вивчення стану надання медичної допомоги хворим на інсульт у м. Київ у період 1 червня - 31 грудня 2016 р. організовано проведення прагматичного спостереження. Мета - вивчення факторів ризику, структури та наслідків гострого періоду інсульту у м. Київ. Проведено обстеження 1575 хворих на інсульт у гострий період; до подальшого аналізу включено дані 1542 хворих (із них 42,6 % чоловіків) віком 26 - 100 років (середній вік - 70,5 ± 10,7 року), які госпіталізовані у вищезазначений період до неврологічних відділень м. Київ. Встановлено, що у 1102 обстежених інсульт виник уперше в житті. Переважали пацієнти віком >= 60 років. Ішемічний характер інсульту діагностовано у 1328, геморагічний - у 121, змішаний характер інсульту або геморагічну трансформацію ділянки інфаркту мозку - у 36, неуточнений характер інсульту - у 57 хворих. Найбільш вагомим фактором судинного ризику була артеріальна гіпертензія, наявна у 1465 пацієнтів. Зроблено висновки, що з урахуванням високого поширення серцевої патології у хворих на інсульт більшу увагу слід приділяти профілактичним заходам, що мають бути спрямовані на лікування первинного ураження серцево-судинної системи та просвітницьку роботу серед населення. В Україні нагальним є створення реєстру хворих на інсульт.

Останнім часом у всіх країнах відзначається суттєве зростання захворюваності на епілепсію в осіб старших вікових груп. Одним із найбільш частих факторів ризику розвитку епілептичних нападів є цереброваскулярні захворювання. Вважається, що 10 - 30 % вперше діагностованих епілептичних нападів у пацієнтів старше 60 років виникають після інсульту, що в подальшому значно ускладнює клінічну картину захворювання і служить причиною погіршення якості життя хворих, уповільнює відновлення втрачених внаслідок інсульту функцій, посилює когнітивні та мнестичні розлади, збільшує ризик раптової смерті, що, зі свого боку, вимагає перегляду проведеної терапії з урахуванням фармакологічної взаємодії препаратів. Крім того, вірогідно встановлено, що епілептичний напад, що дебютував у віці старше 60 років, значно збільшує ризик первинного і повторного інсульту. Незважаючи на тривалий період вивчення даної проблеми, діагностика післяінсультної епілепсії (ПІЕ) утруднена дотепер у зв'язку з відсутністю єдиної позиції відносно розуміння патогенезу ПІЕ, різною дефініцією діагнозу, необ'єктивною інтерпретацією міжнападної (інтеріктальної) електроенцефалографії тощо. Мета роботи - провести аналіз літературних даних щодо структурно-морфометричних та клініко-енцефалографічних особливостей епілепсії у хворих у різні періоди ішемічного інсульту. Проаналізовано ймовірність ризику дебюту ПІЕ. Проаналізовано наявні публікації, що стосуються питань ПІЕ, за допомогою пошуку, проведеного за такими базами даних, як Кокранівська база систематичних оглядів (CDSR), центральний реєстр контрольованих досліджень Кокрана (CENTRAL), база даних SCOPUS та MEDLINE. Відібрано відповідні рандомізовані контрольовані дослідження, проте через брак оглядових досліджень та метааналізів до роботи включено, зокрема, спостережні та епідеміологічні дослідження. У більшості проаналізованих досліджень автори показали велику варіабельність частоти розвитку ПІЕ. Висока варіабельність пояснюється особливостями перебігу інсульту в різних популяціях, різною дефініцією діагнозу ПІЕ, різним дизайном проведених досліджень. Проте в більшості досліджень було встановлено, що ризик розвитку ПІЕ подвоюється від першого до п'ятого року після перенесеного інсульту та становить близько 4,2 - 5 %. Висновки: таким чином, вивчення нейрофункціональних та структурно-морфометричних змін у хворих на епілепсію в пізньому відновному періоді ішемічного інсульту є важливою проблемою клінічної неврології, багато аспектів якої мають сьогодні неоднозначні, нерідко суперечливі тлумачення. Тому вивчення даного взаємозв'язку дозволить краще зрозуміти патогенез ПІЕ, розширить можливості її терапії та діагностики.

Останнім часом у всіх країнах відзначається суттєве зростання захворюваності на епілепсію в осіб старших вікових груп. Одним із найбільш частих факторів ризику розвитку епілептичних нападів є цереброваскулярні захворювання. Вважається, що 10 - 30 % вперше діагностованих епілептичних нападів у пацієнтів старше 60 років виникають після інсульту, що в подальшому значно ускладнює клінічну картину захворювання і служить причиною погіршення якості життя хворих, уповільнює відновлення втрачених внаслідок інсульту функцій, посилює когнітивні та мнестичні розлади, збільшує ризик раптової смерті, що, зі свого боку, вимагає перегляду проведеної терапії з урахуванням фармакологічної взаємодії препаратів. Крім того, вірогідно встановлено, що епілептичний напад, що дебютував у віці старше 60 років, значно збільшує ризик первинного і повторного інсульту. Незважаючи на тривалий період вивчення даної проблеми, діагностика післяінсультної епілепсії (ПІЕ) утруднена дотепер у зв'язку з відсутністю єдиної позиції відносно розуміння патогенезу ПІЕ, різною дефініцією діагнозу, необ'єктивною інтерпретацією міжнападної (інтеріктальної) електроенцефалографії тощо. Мета роботи - провести аналіз літературних даних щодо структурно-морфометричних та клініко-енцефалографічних особливостей епілепсії у хворих у різні періоди ішемічного інсульту. Проаналізовано ймовірність ризику дебюту ПІЕ. Проаналізовано наявні публікації, що стосуються питань ПІЕ, за допомогою пошуку, проведеного за такими базами даних, як Кокранівська база систематичних оглядів (CDSR), центральний реєстр контрольованих досліджень Кокрана (CENTRAL), база даних SCOPUS та MEDLINE. Відібрано відповідні рандомізовані контрольовані дослідження, проте через брак оглядових досліджень та метааналізів до роботи включено, зокрема, спостережні та епідеміологічні дослідження. У більшості проаналізованих досліджень автори показали велику варіабельність частоти розвитку ПІЕ. Висока варіабельність пояснюється особливостями перебігу інсульту в різних популяціях, різною дефініцією діагнозу ПІЕ, різним дизайном проведених досліджень. Проте в більшості досліджень було встановлено, що ризик розвитку ПІЕ подвоюється від першого до п'ятого року після перенесеного інсульту та становить близько 4,2 - 5 %. Висновки: таким чином, вивчення нейрофункціональних та структурно-морфометричних змін у хворих на епілепсію в пізньому відновному періоді ішемічного інсульту є важливою проблемою клінічної неврології, багато аспектів якої мають сьогодні неоднозначні, нерідко суперечливі тлумачення. Тому вивчення даного взаємозв'язку дозволить краще зрозуміти патогенез ПІЕ, розширить можливості її терапії та діагностики.