Індекс рубрикатора НБУВ: Ш143.24-944 + Ш1

Рубрики:

Німецька мова

Мовознавство (лінгвістика)

Шифр НБУВ: ІВ202570 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У світі все більш гострою проблемою у промисловому вирощуванні лікарських рослин стають вірусні захворювання. Встановлено, що в останні роки в багатьох країнах число вірусів, що уражують ехінацею значно зросла. Незважаючи на це, науковцям бракує цілісного огляду світової наукової літератури про вірусні захворювання, які інфікують дану цінну лікарську культуру. Мета роботи - зведення основної інформації про віруси, що заражають ехінацею пурпурову в світі. Аналіз літератури показав, що ехінацея пурпурова уражається 10-ма вірусами з сімейств Bromoviridae, Bunyaviridae, Secoviridae, Potyviridae, Virgavridae, практично всі вони визначені шкодочинними фітовірусами. Крім того, 4 серед них (TMV, TSWV, CMV, PVY) займають перші позиції в 10-ці найбільш науково й економічно значущих вірусів рослин в світі. Таке поширення та шкодочинність цих вірусів пояснюється широким колом чутливих рослин-господарів, диких рослин і бур'янів - резервантом інфекції, а також великою кількістю векторів. Дослідження з декількох країн показують, що симптоматика вірусних інфекцій ехінацеї з роками стає більш складною. Щорічно діагностуються нові віруси ехінацеї, що ускладнює прогнозування й оцінку ризику появи епіфітотій в певних регіонах, як наприклад, це було зареєстровано в Литві, Україні та Болгарії. Детально розглянуто симптоми вірусних хвороб ехінацеї, основні властивості кожного вірусу, дані про їх вплив на концентрацію біологічно активних речовин, важких металів і метаболізм рослин.

Соя (Glycine max L.) є стратегічною зернобобовою культурою світового землеробства XXI ст., яка перебуває в центрі уваги світової аграрної науки і виробництва. Вірус мозаїки сої (ВМС) є збудником однієї з основних та найбільш шкодочинних вірусних хвороб, яка поширена в агроценозах усіх соєсіючих регіонів світу. Інфікування рослин сої ВМС призводить до значних втрат врожаю та спричиняє зниження якості насіння та життєздатності сходів. Дослідження вірусів сої в Україні було проведено виключно на Правобережній її частині. Однак, виявлення та можливого поширення і циркуляції цих вірусів за умов Лівобережного Лісостепу дотепер не проводилося. Мета роботи - провести діагностику та ідентифікацію вірусів, які уражують сою на території Лівобережної України, та дослідити деякі з їх властивостей. У роботі було застосовано методи: візуальну діагностику, трансмісійну електронну мікроскопію, імуноферментний аналіз, виділення тотальної РНК із рослинного матеріалу, полімеразну ланцюгову реакцію, сиквенування, філогенетичний аналіз. Досліджено 29 зразків рослин сої на території Лівобережного Лісостепу України (Полтавська, Сумська і Харківська обл.) на наявність вірусної інфекції. За допомогою методу ІФА встановлено, що 48 % зразків (13 зразків із Полтавської області та 1 - з Сумської) уражені вірусом мозаїки сої. Це перше повідомлення про ураження ВМС сої, вирощеної за умов Лівобережної України. Зважаючи на раніше представлені дані щодо циркуляції на території Правобережної частини країни змішаної інфекції цього вірусу із вірусом жовтої мозаїки квасолі (ВЖМК) та вірусом мозаїки люцерни (ВМЛ), досліджувані зразки було перевірено щодо наявності і цих збудників. Результати аналізу показали відсутність антигенів ВЖМК і ВМЛ. Встановлено, що досліджувані ізоляти ВМС відрізняються за розмірами віріонів від виділених раніше в Україні ізолятів вказаного збудника. Філогенетичний аналіз нуклеотидних послідовностей ділянки гена капсидного білка вірусу мозаїки сої виявив 100 % рівень філогенетичної спорідненості між репрезентативним українським ізолятом та китайськими, іранськими ізолятами, а також американським ізолятом 452 і польським ізолятом М, що свідчить про їх спільне походження.

Обгрунтовано застосування кластерного аналізу для визначення рівня бюджетного потенціалу регіонів України, визначено кластери регіонів України за рівнем бюджетного потенціалу з застосуванням кластерного аналізу та розроблені напрями зміцнення бюджетного потенціалу регіонів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е325.222.27 + П491.136.07 + П478.29

Рубрики:

Окремі види, типи вірусних хвороб

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е325.222.12*44 + П478.29

Рубрики:

Окремі види, типи вірусних хвороб

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Україна перебуває на шляху проведення реформи бюджетних відносин, одним із завдань якої є адаптація чинного законодавства до законодавства Європейського Союзу (ЄС) з метою створення європейських умов розвитку країни та бюджетної системи зокрема. Бюджетний контроль - це вид державного фінансового контролю, комплексна та цілеспрямована система економіко-правових заходів уповноважених суб'єктів контролю, спрямована на забезпечення законності та ефективності дій учасників бюджетного процесу під час складання, розгляду, затвердження бюджетів, виконання, внесення змін та ухвалення звітів про виконання бюджетів, що становлять бюджетну систему України. З цих позицій назва глави 17 БКУ "Контроль за дотриманням бюджетного законодавства" визначає не сутність державного фінансового контролю, а його мету. Повноваження суб'єктів контролю, які встановлюються цією главою, мають переважно дублюючий характер, а чинний розділ 5 БКУ, хоч і встановлює види порушень бюджетного законодавства і заходи впливу за ці порушення, містить неточності та пробіли у формулюванні правових норм щодо проведення бюджетного контролю. Нереалізованість на нормативному рівні принципів бюджетного контролю спричиняє вчинення бюджетних правопорушень. За звітами Рахункової палати під час проведення контрольних заходів щодо ефективності використання бюджетних коштів на забезпечення діяльності та виконання повноважень державними органами було виявлено понад 23 млн грн використаних із порушенням вимог чинного законодавства, і майже 313 млн грн - неефективно. За розрахунками, державним бюджетом недотримано надходжень на суму майже 0,6 млн грн і перераховано до бюджетів із перевищенням установлених термінів - 10,3 млн гривень. Отже, система бюджетного контролю потребує вдосконалення шляхом визначення сучасної концепції його організації та внесення відповідних змін у чинне законодавство. З цією метою вивчено досвід закордонних країн, який свідчить про доцільність упровадження нової сучасної концепції бюджетного контролю, орієнтованої на попередній і поточний бюджетний контроль.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж14660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - визначити профіль пацієнтів, які отримують монотерапію, оцінити її ефективність для контролю артеріального тиску (АТ) та поширеність маскованої неконтрольованої артеріальної гіпертензії (МНАГ) у міській популяції в Україні, а також оцінити динаміку АТ після корекції антигіпертензивного лікування. У багатоцентрове дослідження МАГНАТ було залучено 1837 пацієнтів з діагнозом артеріальної гіпертензії, які одержували антигіпертензивне лікування у вигляді монотерапії, з 12 обласних центрів України та м. Києва. На візиті залучення оцінювали демографічні показники, анамнез факторів серцево-судинного ризику і об'єктивний статус пацієнта. Домашнє вимірювання АТ (ДВАТ) і добове моніторування АТ (ДМАТ) були проведені на тлі монотерапії і перед останнім візитом на тлі модифікованого лікування. Після оцінювання вихідних показників офісного й амбулаторного АТ на візиті 2 лікар визначав тактику антигіпертензивної терапії та обирав препарат для подальшого лікування. У більшості випадків пацієнти були переведені на подвійну терапію оригінальною фіксованою комбінацією (ФК) периндоприл/амлодипін. Її ефективність і переносність оцінювали на 14-ту та 28-му добу лікування. Висновки: ефективність монотерапії в досягненні цільового офісного АТ серед міського населення України становить 20,5 %, при цьому ще менша частка хворих досягає цільового АТ при позаофісному вимірюванні - 10,6 і 8,3 % за даними ДВАТ і ДМАТ відповідно. Переведення пацієнтів з монотерапії на ФК периндоприл/амлодипін надало змогу значно поліпшити контроль офісного АТ і зменшити частку пацієнтів з МНАГ до 27,5 %.

Представлено клінічний випадок феохромоцитоми в поєднанні з парагангліомою в пацієнта із резистентною артеріальною гіпертензією (АГ). Феохромоцитома/парагангліома є катехоламінопродукувальною пухлиною з адреномедулярних хромафінних клітин наднирникових залоз або симпатичних і парасимпатичних гангліїв. Перебіг захворювання залежить від характеру та кількості катехоламінів, які виділяє пухлина, а також від того, наскільки стійким чи спорадичним є їх вивільнення в плазму крові. Тому спостерігається стійке підвищення артеріального тиску (АТ), або АГ має пароксизмальний (кризовий) перебіг. Особливістю представленого клінічного випадку є відсутність деяких характерних діагностичних критеріїв. Попри нормальний вміст катехоламінів у добовій сечі, відсутність змін наднирників при ультразвуковому обстеженні, проведено цілеспрямований пошук вторинних причин підвищення АТ. Клінічними виявами феохромоцитоми, окрім підвищеного АТ, були головний біль і серцебиття. Привертала увагу суттєва втрата маси тіла пацієнтом за останні 1,5 року, що обумовлено підвищеним метаболізмом на тлі активації симпатоадреналової системи. При виконанні дуплексного сканування брахіоцефальних артерій у ділянці біфуркації обох загальних сонних артерій виявлено утворення овальної форми з чіткими рівними контурами, що дало підстави запідозрити нетипове розташування феохромоцитоми. Виконано мультиспіральну комп'ютерну томографію з контрастуванням: черевної порожнини, наднирників, нирок та ниркових артерій. У ході дослідження в тілі медіальної ніжки правого наднирника виявлено округле гіперваскулярне утворення з чіткими рівними контурами. Для уточнення діагнозу в пацієнта було вивчено вміст адреналіну і норадреналіну в плазмі крові. Підвищення норадреналіну більш ніж у 4 рази вказувало на наявність катехоламінпродукувальної пухлини. Таким чином, підтверджено діагноз феохромоцитоми правого наднирника і виявлено каротидні парагангліоми шиї. Пацієнту виконана лапароскопічна адреналектомія справа, а також видалення каротидних парагангліом шиї. Дози антигіпертензивних препаратів були суттєво зменшені, АТ знизився до рівня 130 - 140/80 - 90 мм рт. ст. Цей клінічний випадок ілюструє необхідність акцентувати увагу лікарів на ймовірності наявності цієї патології за відсутності характерних лабораторно-інструментальних відхилень, що потребує наполегливого пошуку причин АГ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж14660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - визначити профіль пацієнтів, які отримують монотерапію, оцінити її ефективність для контролю артеріального тиску (АТ) та поширеність маскованої неконтрольованої артеріальної гіпертензії (МНАГ) у міській популяції в Україні, а також оцінити динаміку АТ після корекції антигіпертензивного лікування. У багатоцентрове дослідження МАГНАТ було залучено 1837 пацієнтів з діагнозом артеріальної гіпертензії, які одержували антигіпертензивне лікування у вигляді монотерапії, з 12 обласних центрів України та м. Києва. На візиті залучення оцінювали демографічні показники, анамнез факторів серцево-судинного ризику і об'єктивний статус пацієнта. Домашнє вимірювання АТ (ДВАТ) і добове моніторування АТ (ДМАТ) були проведені на тлі монотерапії і перед останнім візитом на тлі модифікованого лікування. Після оцінювання вихідних показників офісного й амбулаторного АТ на візиті 2 лікар визначав тактику антигіпертензивної терапії та обирав препарат для подальшого лікування. У більшості випадків пацієнти були переведені на подвійну терапію оригінальною фіксованою комбінацією (ФК) периндоприл/амлодипін. Її ефективність і переносність оцінювали на 14-ту та 28-му добу лікування. Висновки: ефективність монотерапії в досягненні цільового офісного АТ серед міського населення України становить 20,5 %, при цьому ще менша частка хворих досягає цільового АТ при позаофісному вимірюванні - 10,6 і 8,3 % за даними ДВАТ і ДМАТ відповідно. Переведення пацієнтів з монотерапії на ФК периндоприл/амлодипін надало змогу значно поліпшити контроль офісного АТ і зменшити частку пацієнтів з МНАГ до 27,5 %.

Представлено клінічний випадок феохромоцитоми в поєднанні з парагангліомою в пацієнта із резистентною артеріальною гіпертензією (АГ). Феохромоцитома/парагангліома є катехоламінопродукувальною пухлиною з адреномедулярних хромафінних клітин наднирникових залоз або симпатичних і парасимпатичних гангліїв. Перебіг захворювання залежить від характеру та кількості катехоламінів, які виділяє пухлина, а також від того, наскільки стійким чи спорадичним є їх вивільнення в плазму крові. Тому спостерігається стійке підвищення артеріального тиску (АТ), або АГ має пароксизмальний (кризовий) перебіг. Особливістю представленого клінічного випадку є відсутність деяких характерних діагностичних критеріїв. Попри нормальний вміст катехоламінів у добовій сечі, відсутність змін наднирників при ультразвуковому обстеженні, проведено цілеспрямований пошук вторинних причин підвищення АТ. Клінічними виявами феохромоцитоми, окрім підвищеного АТ, були головний біль і серцебиття. Привертала увагу суттєва втрата маси тіла пацієнтом за останні 1,5 року, що обумовлено підвищеним метаболізмом на тлі активації симпатоадреналової системи. При виконанні дуплексного сканування брахіоцефальних артерій у ділянці біфуркації обох загальних сонних артерій виявлено утворення овальної форми з чіткими рівними контурами, що дало підстави запідозрити нетипове розташування феохромоцитоми. Виконано мультиспіральну комп'ютерну томографію з контрастуванням: черевної порожнини, наднирників, нирок та ниркових артерій. У ході дослідження в тілі медіальної ніжки правого наднирника виявлено округле гіперваскулярне утворення з чіткими рівними контурами. Для уточнення діагнозу в пацієнта було вивчено вміст адреналіну і норадреналіну в плазмі крові. Підвищення норадреналіну більш ніж у 4 рази вказувало на наявність катехоламінпродукувальної пухлини. Таким чином, підтверджено діагноз феохромоцитоми правого наднирника і виявлено каротидні парагангліоми шиї. Пацієнту виконана лапароскопічна адреналектомія справа, а також видалення каротидних парагангліом шиї. Дози антигіпертензивних препаратів були суттєво зменшені, АТ знизився до рівня 130 - 140/80 - 90 мм рт. ст. Цей клінічний випадок ілюструє необхідність акцентувати увагу лікарів на ймовірності наявності цієї патології за відсутності характерних лабораторно-інструментальних відхилень, що потребує наполегливого пошуку причин АГ.