Проведено цитогенетическое исследование опухолевых клеток у 28-ми больных раком яичника II - III стадии, у 44-х больных раком эндометрия I - II стадии и у 7-ми больных с железистой гиперплазией эндометрия. Проанализированы количественные и структурные изменения хромосом, экспрессия AgЯOP белков в опухолевых клетках из асцитической жидкости у больных раком яичника и из хирургически удаленных опухолей эндометрия. Установлена связь между содержанием AgЯOP в опухолевых клетках эндометрия и степенью дифференцировки опухоли. Вариабельность цитогенетических характеристик отражает генетическую неоднородность рака яичника и эндометрия и является индивидуальным показателем степени злокачественности указанных опухолей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.384*44

Рубрики:

Streptomycetaceae

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е621.138 + Е0*820*801

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.715.2

Рубрики:

Пухлини яєчників

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчення експресії залізовмісних білків феритину (ФЕР) і трансферину (ТРФЕР) у пухлинних клітинах та оцінка її клінічного значення у хворих на рак молочної залози (РМЗ). У дослідження було включено 143 пацієнтки із РМЗ II - III стадії. Застосовано методи дослідження: клінічні, морфологічний, імуногістохімічний, статистичний. Показано, що РМЗ характеризується міжпухпинною гетерогенністю експресії ТРФЕР і ФЕР. Високий ступінь диференціювання РМЗ корелює з відсутністю експресії ТРФЕР і ФЕР. Позитивна експресія цих білків у клітинах первинної пухлини пов'язана з розвитком метастазів у регіонарних лімфатичних вузлах. Встановлено кореляційну залежність між експресією ТРФЕР та ФЕР у пухлинних клітинах і загальною виживаністю хворих на РМЗ. Висновки: експресія ТРФЕР і ФЕР може бути індивідуальним предиктивним маркером перебігу хвороби та виживаності пацієнток із РМЗ і ще однією молекулярною мішенню для розробки нових протипухлинних агентів.

Мета роботи - у порівняльному аспекті проаналізувати послідовності кластерів генів біосинтезу каротиноїдів вихідного неактивного штаму S. globisporus 1912-2 і спонтанного мутанта, продуцента каротиноїдів 1912-4Crt, а також порівняння цих послідовностей з відомими для генів crt інших представників стрептоміцетів. Порівняльний аналіз одержаних послідовностей ДНК з даними GenBank надав змогу локалізувати 7 генів crt біосинтезу каротиноїдів S. globisporus 1912 в одному кластері. Цей кластер, подібно до інших генів crt різних видів Streptomyces, складається з 2-х конвергентних оперонів із 4 і 3 генами crt. Встановлено високу гомологію (93 %) кластерів генів crt S. globisporus 1912 і S. griseus IFO 13350. Знайдено 2 непунктуальних повтори із 21 п. о. у послідовності гена crtY, який кодує лікопін-циклазу. Показано, що делеція зі 117 п. о., яка включає послідовність між 2-ма непунктуальними повторами із 96 п.о. і один непунктуальний повтор із 5'-кінця, активує кластер генів crt, синтез бета-каротину (6,91 мг/л) і лікопіну (3,24 мг/л) штамом 1912-4Crt. Запропоновано гіпотезу про сайт-специфічну рекомбінацію між двома непунктуальними повторами як причину появи делеції в гені crtY штаму 1912-4Crt. Одержаний штам 1912-4Crt є важливим для наступної генетичної селекції більш ефективних продуцентів каротиноїдів. Виявлено наявність делеції з 86 п. о. у регуляторному гені lndRR, яка призводить до втрати біосинтезу ландоміцину Е штамом 1912-4Crt. Послідовності ДНК генів crt і lnd S. globisporus 1912 представлено у базі даних NCBI номерами доступу KM349312 і KJ645792, відповідно.

Streptomyces globisporus 1912 і його мутанти 1912-4Crt і 1912-2 є продуцентами ландоміцину Е, каротиноїдів і регулятора дікетопіперазинової природи, відповідно. Геномну ДНК 2-х штамів: 1912-2 - більш ефективного продуцента ландоміцину Е і регулятора, і 1912-4Crt - продуцента бета-каротину і лікопіну сіквеновано за допомогою Illumina. Порівняльний аналіз послідовностей ДНК 2-х сусідніх контігів штаму 1912-2 і одного контігу штаму 1912-4Crt, використовуючи дані GenBank, надав змогу локалізувати 36 генів біосинтезу ландоміцину Е lnd в одному пучку. Двадцять із цих генів lnd сіквеновано вперше. Новий регуляторний ген lndRR і ген сенсорної кінази lndY1 запропоновано як члени можливої двокомпонентної системи. Знайдено високу ідентичність (94 - 95 %) генів lnd штаму 1912 і метагеномного клону AZ97 і меншу подібність (80 - 85 %) генів lnd і lan S. cyanogenus S136, які кодують біосинтез ландоміцину А. Показано 2 не пунктуальні прямі повтори із 21 п.о. в гені crtY, який кодує лікопін циклазу. Делеція в гені lndRR викликає втрату штамом 1912-4Crt здатності продукувати ландоміцин Е.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.133.1

Рубрики:

Пухлини молочних (грудних) залоз

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Philadelphia chromosome is a result of chromosomal rearrangement that leads to the appearing of the hybrid gene bcr/abl. A hybrid mRNA transcribes from bcr-promoter and many copies of hybrid molecules of Bcr/Abl protein are formed as a result of bcr/abl gene expression. It is supposed that a hybrid Abl molecule, replacing the normal one, in majority of cases functions abnormally or does not function at all. Also it is possible that Abl moiety of Bcr/Abl protein which is possibly recognized by some hypothetical cell control system interpreted by cell as an overproduction of c-abl. This, probably, leads to blocking the normal C-Abl molecules production from the normal c-abl gene transcribed from the second non-aberrant chromosome 9. Based on C-Abl physiological functions in conjunction with the most important proteins of which functions directly depend on its activity we tried to outline the research directions that might explain disruptions of the processes at chronic myeloleukosis such as cell migration due to CXCL12/CXCR4 axis activation, reparation, apoptosis, control for mitochondria state, and to propose new perspective therapeutic approaches based on all this knowledge.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.715.2

Рубрики:

Пухлини яєчників

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Червоні дріжджі в даний час є широко обговорюваною та суперечливою групою дріжджів через зростаюче число повідомлень про їх здатність викликати опортуністичні захворювання рослин, тварин і людини. Мета роботи - комплексна ідентифікація культури червоних дріжджів, що була ізольована із шлунково-кишкового тракту (ШКТ) здорового гуцульського довгожителя з високогір'я Карпат України. У даного штаму дріжджів мажорним компонентом у комплексі нагромаджених каротиноїдів був торулородин. Відповідно до результатів загальноприйнятих морфологічних і фізіологічних, а також молекулярно-біологічних досліджень внутрішньої спейсерної, що транскрибується, області рибосомного оперона (ITS) був зроблений висновок, що даний ізолят належить до виду Rhodotorula mucilaginosa.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.384.3*44

Рубрики:

Streptomyces

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто аспект визначення генетичного ризику виникнення онкологічної патології у родинах пробандів із сімейною історією раку (пробанди - хворі на рак молочної залози, рак яєчника, первинно-множинні пухлини) шляхом оцінки результатів клініко-генеалогічного обстеження хворих і генетичного аналізу мутацій (SNP - однонуклеотидний поліморфізм) гена рецептора естрогена ERS1. У роботі застосовано методи дослідження: клінічний, морфологічний, клініко-генеалогічний, молекулярно-генетичний, статистичний. Серед обстежених було 90 хворих на рак і 55 здорових жінок без випадків раку у родоводах (група контролю). Встановлено, що асоціація злоякісних пухлин у родоводах хворих жінок відповідала сімейному раковому синдрому (синдром Лінча II типу). За молекулярно-генетичного дослідження геномної ДНК периферичної крові та гістологічного матеріалу пухлин визначено достовірне підвищення частоти генотипу 397СС гена ESR1 у хворих на рак з агрегацією злоякісної патології у родинах у порівнянні з частотою цього генотипу у жінок із групи контролю. Статистичний аналіз показав, що ризик розвитку злоякісної патології (відношення шансів - ВШ; 95 % довірчий інтервал - ДІ) підвищується у 4,95 разу у випадках CC генотипу гена ESR1 (T-397C), а у разі гетероносійства цього гена - у 2,25 разу. За наявності TT генотипу гена ESR1 (T-397C) ризик розвитку раку знижується (ВШ 0,21). Висновок: частота генотипів AA, AG, GG гена ESR1 (A-351C) також відрізняється ) у хворих на рак у порівнянні зі здоровими жінками: значне зниження частоти AA генотипу до 33,33 % у порівнянні з 67,27 % у здорових жінок (p = 0,001), значне підвищення частоти AG генотипу із 32,73 до 57,78 % (p = 0,006), тенденція до зростання частоти GG генотипу - від 0 до 8,89 %) (p = 0,057). Одержані результати є основою для проведення клініко-генеалогічних та молекулярно-генетичних досліджень у родинах з агрегацією раку органів жіночої репродуктивної системи для детекції SNP гена ESR1. Виявлений SNP поліморфізм вказаного гена може бути предиктором розвитку раку та агрегації злоякісних пухлин у родинах пробандів та їх нащадків.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.133.1 + Р569.714.1

Рубрики:

Пухлини молочних (грудних) залоз

Пухлини матки

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - визначити in silico подібності та відмінності первинних структур геномів ряду штамів стрептоміцетів і хромосомної ДНК S. globisporus 1912-2. Використовували ресурси сервера NCBI (BLAST: blastn і bl2seq: megablast) для in silico аналізу первинної структури контигів S. grlobisporus 1912-2 і ряду Інтернет баз даних NCBI (Genome, Nucleotide). Виявлено ряд штамів зі значними показниками гомології їх первинної структури ДНК і нуклеотидної послідовності хромосомної ДНК S. globisporus 1912-2 (ступенем ідентичності (88 - 97 %) і ступенем покриттям (55 - 82 %)). Максимальну ідентичність нуклеотидній послідовності хромосомної ДНК S. globisporus 1912-2 було виявлено у геномів штамів S. globisporus C-1027 (97 %) і S. griseus NBRC13350 (96 %). Жодного фрагмента з первинною структурою, гомологичною структурам семи контігов S. globisporus 1912-2 не було знайдено серед нуклеотидних послідовностей стрептоміцетів з базах даних NCBI. Висновки: встановлено, що штам S. globisporus 1912-2 є членом клади S. griseus. Виявлено великий біосинтетичний потенціал штаму S. globisporus 1912-2, можливий завдяки його багатьом унікальним нуклеотидним послідовностям.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.133.1

Рубрики:

Пухлини молочних (грудних) залоз

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.71-14

Рубрики:

Пухлини жіночої статевої системи (онкогінекологія)

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е40*444*721*725 + Е422.384.3*44

Рубрики:

Загальна мікробіологія

Streptomyces

Шифр НБУВ: Ж25976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.133.1

Рубрики:

Пухлини молочних (грудних) залоз

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Актуальність проведеного дослідження полягає в тому, що його результати, по-перше, будуть корисними при класифікації стрептоміцетів до таксонів нижчого порядку, по-друге - використовуватимуться в дослідженнях щодо еволюції організмів на молекулярному рівні. Аналогічні дослідження широко проводяться на генах домашнього господарства (наприклад, 16S рРНК). Однак цікаво вивчити успішність застосування в таких дослідженнях генів, що визначають необов'язкові білки. Мета дослідження - встановити схожість нуклеотидних послідовностей геномних ДНК п'яти штамів виду Streptomyces globisporus і визначити можливість використання при визначенні спорідненості стрептоміцетів аналізу нуклеотидних послідовностей генів, що кодують неважливі для виживання білки або кластери таких генів (на прикладі crt-генів). Первинні структури геномів 5-ти штамів S. globisporus C-1027, TFH56, NRRL B-2709, NRRL B-2293 і 1912-4Сrt були об'єктами досліджень. Інформацію отримано з баз даних сервера NCBI. Комп'ютерний аналіз послідовності геномів стрептоміцетів проведено за допомогою програм BLAST. Послідовності геномів 5-ти штамів S. globisporus проаналізовано за допомогою програми BLAST. Виявлено схожість багатьох їх характеристик, але визначено також існування багатьох відмінностей у послідовностях цих геномів. Виявлено, що нуклеотидна послідовність геному (як всього геному, так і його окремих фрагментів) штаму S. globisporus NRRL B-2293 найбільш відрізняється значеннями аналізованих характеристик від послідовностей інших 4-х штамів. Передбачено, що необхідно переглянути належність штаму NRRL B-2293 до виду S. globisporus. Ексклюзивна організація його crt-кластера може слугувати вдалим прикладом такого роду. При проведенні класифікації буде корисно (як додаток до характеристик геному, що традиційно використовуються) аналізувати як факультативні гени, так і кластери генів - їх присутність в геномах стрептоміцетів, рівень схожості нуклеотидних послідовностей генів та організацію кластерів генів.