Навчальний посібник для студентів ВНЗ III - IV рівня акредитації (спеціальність "Загальна медицина") побудований відповідно до кредитно-модульної системи навчання і містить теоретичні та практичні відомості з акушерства та гінекології. Матеріал подано англійською мовою.

Наведено опис клінічного випадку обсесивно-компульсивного розладу в дорослого пацієнта із синдромом Жиль де ла Туретта і вираженими поведінковими порушеннями. Продемонстровано коморбідність синдрому Жиль де ла Туретта й обсесивно-компульсивного розладу. Діагностовано нав'язливі думки й компульсивні дії як найбільш часті поведінкові порушення при синдромі Туретта. Відзначено гендерну приналежність як додатковий санкціонуючий фактор раннього початку психічних порушень. Обсесивно-компульсивний розлад у пацієнта характеризувався змішаними обсесивними думками й діями, мав затяжний характер, з тривалими декомпенсаціями, що вимагали лікування в умовах психіатричного стаціонару. Емоційна нестійкість, імпульсивність, обсесії і компульсії, що торкнулися соціального функціонування не тільки самого пацієнта, але й оточуючих, а також виражені поведінкові порушення призвели до соціальної дезадаптації. При лікуванні пацієнта довелося вдатися до поєднання типових нейролептиків з антипсихотичними препаратами другого покоління, нормотиміками й антидепресантами через погану відповідь на медикаментозну терапію. Коморбідність психічних розладів визначила комплексність терапевтичних заходів з використанням психотерапевтичних втручань, яка дозволила досягти поліпшення психічного стану й уникнути інвалідизації хворого.

Між диссомнією та психічним захворюванням існує двоспрямований зв'язок. Розлади сну можуть впливати на тяжкість перебігу основного захворювання, ускладнювати процес лікування, а також підвищувати ризик рецидиву в подальшому. Крім того, існує чітка залежність тяжкості порушень сну від патологічної тривоги. Мета дослідження - вивчення клінічних особливостей і взаємозв'язку порушень сну і тривоги у хворих на тривожні розлади невротичного й органічного уенезу. Для вирішення поставленої мети було проведено дослідження 120 хворих з тривожно-депресивними розладами, які були розподілені на дві групи залежно від генезу захворювання. У першу групу входили пацієнти з тривожно-депресивним розладом, тривожно-фобічним розладом та генералізованим тривожним розладом. Другу групу склали пацієнти з органічним емоційно-лабільним та органічним тривожним розладами. Дослідження проводилося за допомогою клініко-психопатологічного методу, доповненого психометричними шкалами, а також методу статистичної обробки. За результатами дослідження було виявлено, що в пацієнтів з тривожними розладами органічного рівня вираженість інсомнії достовірно вище порівняно з групою хворих з невротичними розладами. Після проведення аналізу компонентів патологічної тривоги було встановлено, що в групі хворих невротичного генезу переважали компоненти емоційного дискомфорту й тривожної оцінки перспектив, а в групі хворих з тривожними розладами органічного рівня найбільш вираженими були астенічний та фобічний компоненти тривоги. Також за результатами кореляційного аналізу був виявлений взаємозв'язок ступеня вираженості компонентів тривоги й тяжкості інсомнії. Розуміння змістового характеру патологічної тривоги і клінічних проявів розладів сну дасть можливість створити відповідні диференційовані реабілітаційні програми лікування хворих на тривожно-депресивні розлади з порушеннями сну.

На цей час особливо актуальною і соціально значущою є проблема психічного здоров'я студентів, яка часто призводить до створення несприятливих основ для розвитку непсихотичних психічних розладів. Мета статті - проведення систематичного літературного огляду сучасного стану проблеми розладів адаптації в студентів, з урахуванням втручань, спрямованих на їх запобігання та корекцію, й аналізом отриманих результатів. Проведено пошук по електронним базам даних Oxford, Google Scholar, PubMed, Medline и Web of Science, ScienceDirect, Scopus, Cyberleninka, PsycInfo щодо поширеності, несприятливих наслідків і втручань у студентів з розладами адаптації. З 25 досліджень, опублікованих за період з 2004 до 2020 рр., у 10 (40 %) наведено дані про лікувально-профілактичні заходи. У результаті пошуку виявлено, що втручання, спрямовані на корекцію та профілактику розладів адаптації в студентів, можуть покращити різні аспекти добробуту, зокрема психологічні, педагогічні та медичні. Однак докази обмежені відносною недостатністю довготривалих та надійних експериментальних досліджень. З огляду на це, доцільно в подальшому впроваджувати масштабніші проєкти та проводити більш широкі та тривалі дослідження, що сприятиме достовірнішому та глибшому вивченню впливу та ефективності таких втручань. На основі наукового пошуку обгрунтовано теоретико-методичні основи психокорекції осіб студентів з розладами адаптації, з урахуванням специфіки психічного функціонування зазначеної категорії. У той час, як робіт, присвячених вивченню проблем розвитку, клініко-психопатологічних особливостей, динаміки непсихотичних психічних розладів з урахуванням гендерних та організаційних чинників у студентів закладів вищої освіти в умовах реформування вищої освіти, небагато, є потреба в подальшому вивченні з позиції системного підходу з метою розробки та впровадження в практику заходів ранньої діагностики та корекційно-профілактичних впливів.

Мета дослідження - виявлення найбільш релевантних психопатологічних особливостей дезадаптивних розладів, що виникають під впливом психоемоційного стресу в студентській спільноті, пов'язаних із наслідками військового конфлікту, та визначення потенційних обсягів діагностичних та лікувально-реабілітаційних заходів задля майбутнього підвищення ефективності первинної, вторинної та третинної їх профілактики. Дослідження було проведено в 4 етапи на підставі адаптованої анкети та комплексу психометричних методів, із залученням 249 дорослих студентів (старше 18-ти років), серед яких виділяється група респондентів найбільшого ризику - студентів, які є внутрішньо переміщеними особами, та студентів - дітей учасників антитерористичної операції. За результатами досліджень установлено зниження рівня психологічного благополуччя, переважання серед провідних психопатологічних симптомів почуття неспокою, відсутність інтересу до життя, недостатність мотивації, втрата життєвої енергії, почуття безнадійності, думки про суїцид, соматичні симптоми у вигляді порушень функціонування кардіоваскулярної, гастроінтестинальної, респіраторної систем, вищі середні рівні вираженості астенічних проявів; гірші показники якості життя серед респондентів основної групи. Доведено зворотній кореляційний зв'язок між високим рівнем ситуативної тривоги (r = -0,6) й особистісної тривоги (r = -0,45) та низьким рівнем психічного благополуччя. Отримані результати можуть бути використані для обгрунтування та продовження трансформації системи соціально-медичного супроводу в рамках охорони здоров'я, зокрема при розробці заходів щодо попередження розвитку непсихотичних психічних розладів серед студентської молоді в Україні, що сприятиме оптимізації використання людських ресурсів та подальшому зміцненню здоров'я населення.