Наведено результати обстеження 37-ми підлітків чоловічої статі з шизоїдним розладом особистості та клініко-психологічний аналіз агресивної поведінки з визначенням особистісних факторів, які сприяють виникненню агресивних форм поведінки.

Розглянуто основні питання, що стають перед судово-психіатричною експертною службою Російської Федерації у світлі нового законодавства.

Проаналізовано вітчизняну та зарубіжну літературу, присвячену проблемам аутоагресивної поведінки у військовослужбовців. Відображено багатий досвід зарубіжних країн у вивченні даної теми психіатрії. Доведено необхідність всебічного вивчення даної теми у нашій країні.

Зазначено, що втілення концепції доказової медицини, зокрема, в психіатрію та психотерапію, в наукові дослідження в цьому напрямку, в університетську освіту дозволять підняти на новий якісний і міжнародний рівень роботу наукових і практичних фахівців у цій галузі. В цьому разі використання доказових критеріїв сприяє вибору найбільш оптимальних методів діагностики, лікування, профілактики психічних хвороб і впровадження їх у медичну практику.

Наведено результати попереднього обстеження 21-ї жінки з депресією в структурі невротичних розладів з використанням методики FACES-3, що дозволяє оцінити актуальний гомеостаз родини з точки зору родинної згуртованості та родинної адаптації, а також ступінь задоволеності/незадоволеності існуючою родинною системою. Діагностичні параметри дозволяють визначити програми щодо психотерапевтичного втручання до родин хворих, а також чітко вказують на терапевтичні мішені у разі корекції родинної дисфункції.

Описано різні типи акцентуації характеру у військовослужбовців з аутоагресивною поведінкою.

Розглянуто питання організації амбулаторної психіатричної допомоги особам, які не скоїли соціально небезпечних вчинків. Розглянуто переваги та недоліки даного виду допомоги. Проаналізовано проблеми, надано детальний перелік клінічних показань, рекомендації щодо ефективного застосування сучасних медичних засобів.

В аналітичному огляді наведено дані про сучасні підходи до лікування шизофренії. Розглянуто етапи проведення терапії, можливі побічні ефекти застосування антипсихотичних засобів і заходи їх купірування. Визначено місце нового препарату "Амісульприд" серед антипсихотичних засобів. Зроблено висновок про його ефективність і можливості застосування як препарату першого вибору у разі усіх видів і форм перебігу шизофренії та розладів шизофреничного спектра.

Розглянуто структуру, кадрове забезпечення, загальний обсяг роботи судово-психіатричної служби України, визначено подальші тенденції її розвитку.

З метою встановлення мотивів і причин, що беруть участь у формуванні аутоагресивної поведінки, обстежено 36 військовослужбовців з даною поведінкою та проаналізовано 88 випадків суїцидів у цього контингенту.

Проаналізовано 86 випадків стаціонарної судово-психіатричної експертизи (СПЕ). Показано, що її призначення не мотивується відповідним чином. Слідчі недостатньо поінформовані відносно критеріїв призначення стаціонарної СПЕ. Під час проведення СПЕ допускаються процесуальні порушення, що впливає на оцінку експертних висновків.

Розроблено психологічний опитувальник для діагностики ігор людей (за термінологією Е. Берна). Досліджено 100 подружніх пар. Виявлено, що цей тест та авторський метод інтерпретації результатів дослідження пари дають можливість брати до уваги безпосередні неусвідомлені аспекти взаємин чоловіків, дозволяють будувати нетрадиційні системи психотерапії у разі подружньої дисгармонії сімейної пари.

Під час обстеження 37-ми пацієнток з тривожно-депресивними розладами встановлено зв'язок клініки з результатами аналітично орієнтованої діагностики. Центральними ознаками виявлено регресію на символіку втрати у ранньому дитинстві, а також ознаки ініціаційного стресу.

Представлены новейшие зарубежные и отечественные исследования доклинической диагностики признаков эндогенного заболевания в целом и первого психотического эпизода в частности. Поставлены вопросы эффективности терапевтического вмешательства на ранних этапах психических расстройств и его влияния на дальнейшее течение и исход патологического процесса.

За умов стаціонару проведено клініко-психофізіологічне обстеження та лікування 30-ти хворих з синдромом відміни алкоголю. Показано високу ефективність застосування разом з медикаментозною терапією немедикаментозного методу транскраніальної анодної мікрополяризації мозку для купірування афективних і психофізіологічних порушень у таких пацієнтів.

Проведено перспективное исследование психического состояния студентов медицинского вуза в течение всего периода обучения. С позиции функционального диагноза разработана многовекторная функциональная динамическая модель предболезненных и болезненных дезадаптивных психических расстройств у данного контингента.

Показано, що під час алкогольної депресії спостерігається значне зниження біоелектрокінетичної активності клітинних ядер. Квантова аутогемотерапія (відновлення кінетичних властивостей клітинних ядер) рекомендується як немедикаментозний засіб вибору лікування в разі депресивних станів алкогольного генезу.

Розглянуто біполярний афективний розлад дитячого віку. Продовжено дискусію, щодо того, чи має педіатричний варіант біполярного афективного розладу ознаки самостійного захворювання. Численні клінічні відмінності дозволяють розмежувати цей розлад з класичним біполярним розладом. Найбільш суттєвою ознакою біполярного афективного розладу в дитинстві більшість фахівців вважають високу поширеність дратівливості, як головної ознаки маніакального епізоду на відміну від притаманної дорослим хворим ейфорії. Окрім дратівливості, педіатричний біполярний розлад характеризується атиповими гіпоманіакальними та змішаними афективними станами, ознаками безперервного перебігу, на відміну від класичних обмежених у часі епізодів манії у дорослих. Обгрунтовано важливість ранньої діагностики та терапії біполярного афективного розладу дитячого віку.

Обстежено 185 хворих з депресією, зумовленою судинною патологією, за допомогою психопатологічних і психодіагностичних методик. На підставі результатів дослідження показано, що у хворих з судинною патологією наявні різноманітні варіанти депресивних порушень. Хворі зі стійкою гіпертензією страждають тривожно-депресивними розладами; для конституціональної гіпотензії характерний астенічний варіант депресії; у разі вегетосудинної дистонії зі змішаним типом виникають тривожно-фобічні порушення. З антидепресантів у хворих на гіпертензію найбільш ефективний золофт, на гіпотензію - велбутрин, на вегето-судинну дистонію зі змішаним типом - паксил.

Проанализированы особенности формирования психосоматических расстройств у детей различного возраста с учетом дисгармонично сформированных объектных отношений и предиспонирующей роли резидуально-органических, микросоциальных и конституционально-генетических факторов. Установлены корреляционные связи между клинической типологией патологических телесных сенсаций, особенностями клинического течения психосоматических расстройств у детей различного возраста, с одной стороны, и вариантами деформации объектных отношений, возрастом фрустрирующего влияния на развитие личности, с другой. Доказано, что под влиянием неблагоприятных микросоциальных и семейных факторов возможно парциальное недоразвитие четырех основных форм объектных отношений: "использования", "соответствия", "зависимости - независимости", "причастности". Полученные результаты обсуждены с точки зрения возможного влияния на терапию при психосоматических расстройствах у детей и подростков.