Зазначено, що Олександр Довженко відомий як кінорежисер, письменник, публіцист і художник. Висвітлено його теоретичні погляди на мистецтво кіно, а саме: його естетичні критерії, його розуміння кіно як високого мистецтва, перевагу зображення над словом, особливості кольору в кіно, характер акторської майстерності та, зрештою, сценарій.

Розглянуто проблеми взаємозалежності індивідуальних біоритмів людини та наукової творчості.

Зазначено, що поняття "первинної кінематографічної ідентифікації", яке почало використовуватися в апаратній теорії, стало об'єктом хибного тлумачення у критиків апаратної теорії. По-перше, воно хибно визначалося як психоаналітичний термін, по-друге, методологічно неправильно ототожнювалося з ідентифікацією з образом, у той час як це поняття передбачало ідентифікацію з поглядом. Стаття має на меті заново визначити поняття "первинної кінематографічної ідентифікації".

Розглянуто питання, що зазвичай залишаються поза увагою дослідників. Це питання національно-політичних ризиків і небезпек у процесі розбудови громадянського суспільства, які можуть спричинити глибоку кризу державності.

Зроблено спробу простежити механізм функціонування рекламного повідомлення, застосовуючи до нього психоаналітичну модель Жака Лакана. Висвітлено основні поняття з концепції французького психоаналітика (а саме: погляд, objet petit a, фантазм, інтерпеляція та ідентифікація) та особливості їх організації в рекламному дискурсі.

Зроблено огляд північногерманських уявлень про Смерть через призму поховальних звичаїв та свідчень пам'яток наративної традиції. За системним аналізом згаданих відомостей розглянуто давньогерманські феномени кургану, цисти-камери та звичаї розправи із "заложними" небіжчиками. Проведено певні порівняння та узагальнення на рівні загальної давньої північногерманської ментальності.

Розглянуто постаті видатних французьких дослідників XIX ст. - Мена де Бірана та Віктора Кузена.

Розглянуто проблеми підходу до орнаменту як джерела дослідження етнічної культури. Наведено методи, вироблені різними напрямами гуманітарного знання для роботи з орнаментом. Кожна група методів сама по собі є ефективною та результативною. За їх допомогою можна відстежити особливості орнаменту в різних аспектах його використання та функціонування. А поєднання різних методів у комплексному підході дасть змогу широко залучати орнамент в етнокультурних дослідженнях.

Зазначено, що міфологічне обгрунтування подій "помаранчевої" революції відбувається через реалізацію семантичної опозиції Добра і Зла, яка є архетиповою. Суспільно-політичний опір набуває універсальних рис свята, що усвідомлюється як розрив із минулим та початок нового життя.

Розглянуто поняття "тіло поверхонь"; зазначено, що неможливість контакту - самого доторку до іншого спричинює постійно діючий потяг (так звану "хворобу горя") Адмета до померлої (до завжди мертвої) дружини Алкести в драмі Евріпіда "Алкеста". Статуарність і дотик є одними з "фігур", якими тримається антропологія античної драми. Запропоновано аналіз на прикладі однієї з ранніх драм Евріпіда "Алкеста" (з неминучими посиланнями як до інших його трагедій, так і до старих трагіків) того можливого "образу тіла", який "пророблюється" античною трагедією V ст. до н. е.

Розглянуто деякі маловідомі друковані матеріали з історії вітчизняного психоаналізу 20-х - 30-х років ХХ століття.

Розглянуто можливість постструктуралістських проектів інтерпретації поеми М. Гоголя "Мертві душі", що зорієнтовані на більш емпіричного, реального читача, ніж метачитача. У контексті деконструкції ідей Ю. Манна, В. Набокова надано альтернативні інтерпретації відомих персонажів без перетворення їх на смислові ключі всієї поеми.

Розглянуто одну з актуальних тенденцій сучасного акціоністського мистецтва - боді-арт. Передусім акцентується на феномені тілесного перформансу і постаті Олега Кулика. Деякі прояви боді-арту, пов'язані з муками тіла, досліджуються на прикладі художнього проекту "Тіло-Радикали".

Понад століття триває робота, присвячена пошукам спільного у філософії Сходу та Заходу. В цьому аспекті запропоновано аналіз абстрактного живопису В. Кандинського з погляду філософії "ніщо" в її дзен-буддистському трактуванні. Автор керується теоретичними міркуваннями В. Кандинського щодо розуміння ним білого кольору як "Великого мовчання", тотожного "Всеосяжному універсуму" даосизму.

Введено до наукового обігу матеріали так званих ранньокатакомбних поховань Буго-Інгулецького регіону (вказується на умовність терміна "ранньокатакомбні"). Аналіз обряду та інвентаря надано відповідно до двох виділених підгруп, обгрунтовано регіональну локальність всієї групи і наявність у її матеріальному комплексі рис інгульської катакомбної культури.

Розглянуто останній проект Абі Варбурга Атлас образів Mnemosyne як такий, що грунтується на "іконології інтервалів" (eine Ikonologie des Zwischenraumes) і є моделлю альтернативної візуальної історії мистецтва. Підкреслено важливість не редукувати підхід А. Варбурга до "іконології-дешифрування" Ервіна Панофського, так само як і не применшувати поняття "деталі" А. Варбурга, яку варто розуміти, відштовхуючись від її симптоматичної природи.

Окреслено деякі синхронні паралельні явища ідеологічного, кінематографічного й архітектурного дискурсів початку 1930-х рр.

Зазначено, що проблема національної ідентичності залишається особливо актуальною нині, в часи глобалізації. Протистояння асиміляції української культури розглянуто на досвіді минулого, зокрема такого феномену як українське поетичне кіно, де національними були не окремі риси чи моменти, а сама суть художніх стрічок.

Досліджено історію ранніх меблів. Доведено, що меблі для праці з'являються вже у верхньому палеоліті. Меблі для відпочинку та зберігання є ознакою знаті, що народжується за доби ранньої бронзи. Поява крісел, стільців, ліжок, скринь, столів пов'язується зі становленням світської та сакральної влади.

Досліджено частину звукового простору кінострічок, яку зазвичай помічають саме тоді, коли вона відсутня. Цю таємничу частину представлено гамором, шумами, криками, навколишнім гвалтом, звуками, що маркують повсякдення і є невід'ємною складовою людського життя. Коли ця звукова симфонія раптом обривається, людина опиняється у звуковій ізоляції, певного роду вакуумі, що унеможливлює комфортне сприйняття подій фільму глядачем. Адже саме ця частина звукової доріжки і є тим засобом, за допомогою якого глядач інтегрується у реальність фільму.